Природа експериментує

Дикі-домашні велетенські корови Чорнобильського заповідника.

Про стадо напівдиких корів, які вільно почуваються у Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику вже повідомлялося. Корови можуть стати ще однією родзинкою та цікавинкою зони, тому ми поспілкувалися про це неординарне явище з науковцями.

У світі є багато прикладів здичавілих свійських тварин. Наприклад, коні – мустанги у США, коні та бики з провінції Камарг у Франції, собаки динго – нащадки домашніх собак, яких туди вперше завезли тубільці тощо.

– Цих корів завезли сюди «самосели» – люди, які самостійно оселились в уже покинутих селах Зони відчуження. Є село Луб’янка по середині зони, десь за двадцять кілометрів від Чорнобильської АЕС. Декілька людей похилого віку, які до атомної катастрофи мешкали там, повернулись та знову взяли корів, коней. Аби були молоко й харчі на столі, можна було на землі господарювати. Поступово, майже всі ці люди померли, – розповідає науковий співробітник заповідника Сергій Жила. – Останньою мешканкою була бабуся, яка й зібрала, крім своєї корови, всю череду своїх односельців. До речі, тварин тут тримали напіввільним способом, що селяни раніше активно практикували на Поліссі. Корови майже всю добу у лісі на свіжому повітрі. Лише на ніч повертаються до хліву. Жодного ветеринарного нагляду.

Десь чотири-п’ять років тому родичі забрали з Луб’янки цю останню мешканку. Відтоді корови самі собі. Не відчувають жодного дискомфорту. У стаді, спершу, нараховували більше десятка корів. Зараз їх уже 17. От, станом на листопад, є вже двоє телят, вони зовні абсолютно здорові, добре себе почувають.

– Яка поведінка у цих корів?

– Чітка ієрархія. Стадо веде досвідчений бугай. Важить на вигляд не менше 800 кілограмів. Ядро стада і його основний гарем – старі, досвідчені корови. Далі молоденькі корівки та бички, телята. Є ще один бугай, який молодший за віком та за розмірами поки що поступається альфа-самцю. Вожак завжди відганяє цього конкурента від самок. Молодший бугай на віддалі супроводжує стадо, але безпосередньо у ньому не ходить. Усі корови рябі. Телята теж народжуються рябими.

Стадо тримається неподалік закинутих хат та ферм. У господарчих спорудах, хатах вони часто ховаються від сонячної спеки та надокучливих комах. У цій місцевості густі зарості трави, кущів, луки із соковитою травою. Тваринам є що їсти. У лісі вони залюбки ласують грибами. Неподалік річка. Тож завдяки гарному харчовому меню ці корови зросли до, дійсно, величезних розмірів.

Взимку тварини розгрібають копитами снігові замети і шукають траву. Спершу харчуються вожак стада та досвідчені тварини. Вони ж горнуть сніг, аби дістати траву могла й молодь, телята.

Більше 20 років тому тут був ще один бугай-ватажок. Теж дуже величезний. У селі досі лежить його череп із рогами. Вражаючий…

– Чи не впливає радіація на новонароджених телят?

– Телята щовесни та щоліта народжуються та зростають здоровими. Коли корова збирається отелитись, вона йде подалі від стада, народжує малюка у тихому місці, з’їдає плаценту, аби запах крові й плоті не вабив хижаків, ховає малюка, поки він не стане на ноги. Лише приходить погодувати. Така сама поведінка у зубрів. Але ж це дика природа. Тому зрозуміло, що деякі новонароджені малюки-телята рано гинуть.

Наші корови як і коні Пржевальського, олені, лосі, козулі – чудові природні архітектори ландшафту. Вони ж поїдають суху траву, тож йде добрий розвиток флори у екосистемі. Вони харчуються хвоєю. Це гарний природний запобіжник лісових пожеж. Ще наші пращури це добре зрозуміли.

https://www.youtube.com/watch?v=3-ZAAYxlOlw

– Але ж у заповіднику багато хижаків. Невже вони не полюють на цих корів?

– Корови завжди тримаються стадом. Тому вовки їх не чіпають. Але зграї кружляють навколо стада, шукаючи слабку чи хвору тварину. Часто тут ми знаходили сліди дуже великого ведмедя. Ширина сліду – 16 сантиметрів. Цей ведмідь може вполювати корів та недарма ходить їхніми стежками. Поки ми не бачили таких полювань. Але все може бути.

Рись не становить жодної загрози для корів. Зграй бродячих собак у нас тут теж немає. От коровам, дійсно, навесні, влітку та восени допікають комарі, мошка, кровососи.

До речі, тут здичавіли не лише корови. У іншому селі самоселів, люди тримали кобилу. Але ця кобила втекла та здичавіла і зараз гуляє із жеребцем коня Пржевальського. Навіть двох лошат вже привела.