Над фінансовою прірвою

Чому і як держава може підтримати деревообробні підприємства.

Нещодавно Громадська рада при Державному агентстві лісових ресурсів України в складі якої – представники деревообробної галузі, звернулася до Уряду з аргументами, чому не варто переводити продаж усієї деревина на систему Prozorro. Зважаючи на кризу в економічному секторі в цілому і фінансові труднощі в лісовому господарстві зокрема, продаж всієї деревини через систему аукціонів доведе галузь до банкрутства, наголошували підприємці. Зауважимо, що урядова постанова № 1178 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо проведення електронних аукціонів з продажу необробленої деревини» зобов’язує реалізувати на електронних торгах не менше, ніж 25% щомісячних запланованих обсягів заготівлі необробленої деревини. У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України пропонують перейти на електронні аукціони всім лісокористувачам.

Поки що від цих планів відомство не відмовляється. Хоча експерти радять запускати механізми підтримки і стимулів для дерево­обробних підприємства замість того, щоб зобов’язувати всіх до роботи через електронні аукціони. «Економіка іде на спад, і зараз влаштовувати аукціони, стимулювати до підвищення ціни на деревину не можна, бо треба навпаки підтримувати виробників, – вважає доктор економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАНУ Ігор Лицур. – Економіка працює так само, як фізика, вона має закони, те, що ми їх не знаємо, не означає, що їх не існує і їх можна порушувати. Якщо порушувати закони в економіці, підприємство банкротує, і ми нічого не можемо вдіяти. По-друге, є зовсім інші інструменти регулювання економіки, коли вона йде на підйом і коли вона йде на спад. Нині у нас економіка, як в усьому світі, переживає рецесію. За висновками ООН, це буде найтяжча рецесія за останні 10 років».

Чому деревообробні підприємства сьогодні опинилися фактично над фінансовою прірвою, Ігор Миколайович пояснює на конкретних цифрах. Так, у 2019 році рівень рентабельності всієї діяльності деревообробних підприємств у середньому становив 4,8%, з них на великих підприємствах – 11,9%; на середніх – 3,3%; на малих – 1,5%; на мікропідприємствах – 0,4%. «Нема заробітків на цих середніх та малих підприємствах, мікропідприємства працюють фактично в нуль. Так сталося, бо у структурі собівартості продукції домінують матеріальні витрати. Це – сировина і напівфабрикати, матеріали, паливно-енергетичні ресурси тощо. До збільшення матеріальних витрат призвело, перш за все, зростання цін на всі ці ресурси, різке зменшення використання дешевої сировини, перевитрати сировини, палива й енергії через експлуатацію зношеного устаткування і застосування застарілих технологій. Незадовільний технічний стан виробництва став однією з основних причин зниження якості виробів, що негативно відбилося не лише на конкурентоспроможності продукції на світовому ринку, але й на можливостях реалізації її в межах України. Що буде у 2020 році – навіть страшно прогнозувати», – підсумовує науковець.

За його даними, у 2019 році чистий прибуток деревообробних підприємств становив 5 млрд грн. З них 74% підприємств отримали прибуток у сумі 6,6 млрд грн, а 26% підприємств отримали збиток у сумі 1,6 млрд грн. Також Ігор Миколайович звертає увагу на те, що у 2018 році витрати на виробництво деревообробної продукції становили 89 млрд грн. Економіст пояснює, що важливо розуміти структуру цих витрат: на оплату послуг, використаних у виробництві, витрачалося 84,1%; на амортизацію – 4%; витрати на оплату праці становили 9,3%, хоча в ЄС ця цифра сягає понад 30%; відрахування на соціальні заходи – 2%; інші витрати – 0,6%.

«У нас нічого не лишається, немає фінансової подушки, ми не можемо виробляти якусь продукцію з високою доданою вартістю. Всі підприємства деревообробної галузі за спеціальними агрегаціями, передбаченими у Регламенті (ЄС) № 251/2009 від 11.03.2009, увійшли у агрегацію LOT, тобто це виробництво з використанням технологій низького рівня», – пояснює Ігор Лицур.

Повертаючись до ефективності аукціонів на Prozorro, вчений проаналізував 2409 тендерних пропозицій, знайдених у системі за класифікатором 03410000-7- деревина (із початку цього року до листопада). Торги відбулися лише у 50% випадків, 91% з оголошених аукціонів не відбулися, на аукціони, що відбулися, в середньому подавали 1,3 пропозиції, що говорить про відсутність конкуренції. У 80% аукціонів зареєструвався лише один учасник, який і ставав переможцем. Щодо ціни – то її зростання на аукціоні становило лише 3,6%.

«За цей період, коли відбувався експеримент продажу деревини через Prozorro, підприємствами, що перебувають у підпорядкуванні ДАЛРУ, було накопичено і не реалізовано понад 1 млн кубометрів лісоматеріалів необроблених, зокрема, це круглі та довгомірні лісоматеріали. Всі ці дані переконливо свідчать про неефективність торгів через систему Prozorro у зв’язку з неспроможністю забезпечити принципи прозорості та змагальності між потенційними покупцями, – наголошує Ігор Лицур. – Подальша торгівля деревиною через Prozorro призведе до банкрутства та значних збитків лісгоспів, як наслідок – до втрати Україною лісоресурсного матеріалу. Малі підприємства просто збанкрутують, якщо 100% деревини буде через Prozorro, якщо в них рентабельність усього 0,4%, вони просто не зможуть працювати. Більші підприємства з 11% рентабельності ще певний період протримаються, але є таке поняття, як стратегія входження на ринок, яка спочатку передбачає підняття ціни та витіснення малих підприємств, але ж потім вони не будуть продавати сировину за старою ціною, вони будуть ціну знижувати. Бо не буде кому продукцію продати, фактично конкуренції на ринку не буде».

Щоб уникнути банкрутства та підтримати деревообробників, потрібно давати кредити підприємствам, стимулювати внутрішній ринок споживання деревини, створити пільгові умови оподаткування, знизити ставки основних податків, скоротити кількість податків та зборів, запровадити комплекс податкових пільг, приміром, тимчасове звільнення окремих економічних операцій від сплати ПДВ. Серед порад економіста – ввести податкові канікули, тимчасово звільнити підприємства від сплати земельного податку, виписувати податкові векселі при імпорті продукції, передбачити інвестиційний податковий кредит. За словами Ігоря Лицура, саме ці механізми можуть врятувати підприємства. І зволікати з їхнім впровадженням – ризиковано.