Ринку деревини потрібен не популізм, а реальні реформи 

Протягом декількох років поспіль Асоціація деревообробників та лісозаготівельників Львівщини, разом з іншими профільними організаціями переробників, вимагає від влади України ухвалити єдині для всіх правила торгівлі необробленою деревиною. Минулого тижня ініціативна група, в яку входила і наша Асоціація, зустрілася із Першим заступником Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Богданом Боруховським, щоб обговорити питання врегулювання ринку деревини.

Головні вимоги до реформи ринку деревини такі:

• Зрозумілі правила торгівлі;
• Конкурентне середовище і конкурентні ціни;
• Стабільність і передбачуваність поставок та ринку в-цілому;
• Стимулювання розвитку деревообробки і випуску продукції з високою доданою вартістю;
• Підтримка місцевого середнього і малого бізнесу як основи місцевих громад;
• Баланс інтересів лісокористувачів, які вирощують деревину, та деревообробників, які переробляють куплену деревину, фінансуючи таким чином лісове господарство;
• Відповідальність усіх сторін: продавців, покупців та бірж.

На моє глибоке переконання такі правила підтримають розвиток «білих» підприємств та стимулюватимуть інших виходити з «тіні».

За час, що ми працюємо із лісівниками, біржами, політиками та науковцями над новим порядком торгівлі необробленою деревиною стало зрозуміло, що не існує простих рішень.

На підтвердження моїх слів можна привести виступи учасників Першого всеукраїнського лісопромислового форуму та рекомендації, складені за результатами досліджень провідних науковців у сфері лісопромислового сектору економіки України. Криза настільки глибока, що потребує цілого ряду системних рішень!

Сьогодні суспільству намагаються нав’язати ідею, що електронна торгівля через «Прозорро» має стати чудодійними ліками, які розв’яжуть всі проблеми у лісовій і деревообробній сфері. Це далеко, дуже далеко від дійсності!

У глобальній світовій торгівлі, учасником якої є Україна, вже третій рік поспіль спостерігається падіння цін на продукцію переробки деревини. Наразі кожна зайва гривня у собівартості необробленої деревини може підвищити вартість продукції до десятка, а кінцевого продукту (як-то паркетна дошка або меблі) на сотні гривень! Ми стаємо неконкурентними! Особливо страждає від того дрібний і середній бізнес, який є основою існування місцевих громад.

Перші ж торги підтвердили наші найгірші прогнози. «Прозорро» та його «торгові площадки» вправно виставляють рахунки за реєстрацію, відсоток від продажу та інші, часом надумані, платежі. Вартість таких послуг в десятки разів більша, ніж на регіональних біржах або ДП «ЛІАЦ», які проводять такі самі електронні торги. Навіть після термінового зниження вартості послуг «Прозорро», вони є вищими від ринкових. До речі, біржі повертають заставу покупцю, який не виграв лот, не пізніше третього дня, тоді як «Прозорро» – не раніше ніж через 10 днів. Заморожені кошти, які підприємство важко заробило і потребує кожного дня.

Зауважте, що керівництво «Прозорро» та його площадок були змушені знизити свій апетит через конкуренцію. Що стане, коли їм буде надано монопольне право?! Де тут рух до Європи з її ліберальним ринком?!

Які послуги отримує підприємець за ті кошти? Лише можливість поторгуватися за лот. І все! «Торгівельний майданчик» – то є чисто посередник без обов’язків і відповідальності. КРАПКА!

Натомість права, обов’язки і відповідальність бірж, які проводили і до цього часу проводять аукціони, визначені законодавством. До того ж покупці і продавці, навіть представники громадськості, через Аукціонний комітет мають вплив на біржу та можливість врегулювання спірних питань.

Чи є в інших країнах успішні приклади торгівлі деревиною через площадки, аналогічні «Прозорро»? Чому не враховуються вимоги Господарського Кодексу про засади соціальної та економічної політики і обмеження монополізму?  Про це ми питали у Богдана Боруховського, але відповіді не отримали.

На щастя в окремих позиціях ми знайшли загальну точку зору з Міндовкілля. Наприклад: необхідно робити річний баланс заготівлі і споживання деревини в Україні, а також запровадити універсальний договір продажу. Змогли переконати пана Богдана, що прямі угоди на поставку деревини, враховуючи історію споживання – то важливий інструмент планування виробників і інвесторів, розвитку глибокої переробки і стимулювання тих, хто працює виключно на легальній деревині. Сподіваюся, вдалося переконати Першого заступника міністра в тому, що деревообробка не притаманна лісівникам сфера діяльності, враховуючи її «ефективність» та схеми, виявлені останнім часом.

В-цілому відбулася подекуди гостра, але конструктивна розмова. Спільно вирішено, що законопроекти про ринок деревини потребують доопрацювання, щоб в кінцевому підсумку вийти на прийнятний для всіх варіант. Ми змогли домовитись про подальшу співпрацю із Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України. Є надія, що подальша робота буде результативною.