05/12/2020
0Законопроект № 4197 про ринок деревини потребує доопрацювання
Прикро констатувати, але так воно і є, що ні колишні, ні нинішні чинні закони й інші нормативні документи, що стосуються лісового сектору економіки та вітчизняного ринку деревини, не влаштовували, й не влаштовують нині ні лісівників, котрі висаджують ліс, доглядають за ним і заготовляють деревину, ні деревообробників та деревообробників, які її використовують. Бо завжди їхні інтереси або загалом в чомусь важливому нехтувалися, або враховувалися частково. На жаль, не позбавлені, схоже, подібних недоліків і законопроекти № 4197 та його альтернатива №4197-1 про ринок деревини. Принаймні про те свідчить їхнє обговорення на круглому столі «Деревина в Україні: що потрібно знати меблевику?», який на початку грудня організувала Українська Асоціація Меблевиків, а конкретніше – її Платформа адвокації та лобіювання.
Пропонуємо ключові тези виступів учасників круглого столу.
Президент УАМ Володимир Патіс, який задав вектор онлайн-диспуту, зокрема зазначив, що всіх, хто послуговується в вітчизняною лісосировиною, не тільки не влаштовує, а й серйозно тривожить той факт, що аукціонні ціни на деревину цьогоріч зросли більш як удвічі.
Павло Пісний, керівник УАМівської платформи лобіювання інтересів меблевиків, який добре знається в означеній тематиці, бо неодноразово допомагав членам Асоціації, загалом меблевій галузі в умовах правової недосконалості, нігілізму та чиновницького свавілля, виступаючи в ролі модератора круглого столу, звернувся до його учасників, формулювати свої думки, свою позицію таким чином, аби їх можна було оформити як пропозиції меблевиків щодо коригування, удосконалення означеного законопроєкту, котрі будуть передані його розробникам та у профільний комітет Верховної Ради.
Голова Громадської ради при Держлісагентстві України та головний редактор газети «Деревообробник» Василь Масюк піддав критиці ініціативу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів щодо створення нового суб’єкта господарювання для централізації управління усіма державними лісогосподарськими підприємствами та обмеження лісогосподарських підприємств у праві вільно розпоряджатися своєю продукцією (необробленою деревиною), а також щодо наміру реалізовувати 100% деревини тільки шляхом проведення електронних аукціонів в електронній торговій системі «Прозорро. Продажі». Законопроект, що обговорюється, є, на його переконання, відверто лобіюючим інтереси «ProZorro», не кращою альтернативою законопроєкту, розробленого із збалансованим врахуванням інтересів деревообробників (так званого законопроекту Матусевича), які пропонують зокрема, аби у них була можливість 50 відсотків необхідної їм деревини купувати у лісгоспів за прямими контрактами. Законопроект №4197-1 при здійсненні електронних торгів не передбачає жодних преференцій вітчизняним деревопереробникам і деревообробникам, і це є його суттєвим недоліком і відмінністю від законопроєкту Матусевича. Якщо виходити з мети тільки збільшити надходження у державний бюджет та збагатити «Прозорро. Продажі», то законопроект № 4197-1 правильний, а якщо мати за мету ще й посприяти лісовому сектору економіки й вітчизняним деревообробній і меблевий галузям, їхньому розвитку, то він шкідливий, бо такої мети не ставить. Більше того – він вбивчий для цих галузей, причому в короткостроковій перспективі констатував В. Масюк.
Представник Руськополянського меблевого комбінату пан Олександр вважає, що пропонований законопроект № 4197-1 передбачає монополізацію в торгівлі вітчизняною деревиною. Дивно, що на це не звернув увагу Антимонопольний комітет. Така монополія буде шкідливою не тільки тим, хто купує кругляк, а й хто його продає, – лісгоспам.
«Левова частка в собівартості нашої кінцевої меблевої продукції – це ціна деревини. Отже, якщо ці ціни й далі підніматимуться, як цьогоріч, то українці просто не зможуть купувати вітчизняні меблі, бо ціни для них будуть непомірними (і не з вини меблярів, як ви розумієте). А відтак і меблевиробництво змушене буде зупинитися. За нинішніх умов ми й наші колеги-меблевики не можемо конкурувати на аукціонах із «монстрами», яким вигідно загвинчувати ціни, аби все краще дісталося тільки їм. Хіба це нормально, коли деревина класу С продається в Україні майже по 12 тисяч гривень?»
Орест Кійко з Національного лісотехнічного університету, який приєднався до розмови, сказав, що науковців цього «вишу» залучають до розробки профільних законів, тому і йому є що сказати в означеній темі. Оскільки ресурс, з приводу якого й ламаються постійно списи, є справді унікальним, то він би мав би обʼєднати всіх, до нього дотичних, зокрема й УАМ, у так звану Раду лісового сектору, яку можна було б створити при Кабміні. А в цілому його позиція була на підтримку того, аби 50 відсотків кругляка деревопереробники купували за прямими договорами, у формі так званої публічної оферти. Якщо автори законопроєкту № 4197-1 справді мають на меті уникнути зловживань, корупції при прямих закупівлях, про що вони заявляють, то прозорі механізми й для таких торгів можна придумати й передбачити в законі, а не геть відкидати форму прямих закупівельних договорів.
Володимир Патіс закликав звернути увагу на зарубіжний досвід прозорих електронних торгів. Вони кількарівневі, тобто диференційовано враховують інтереси, потреби й можливості і малих, і середніх, і крупних споживачів деревини. І тих, хто має потребу в дорогих породах і сортах, і кого задовольняє менш якісна сировина. У такому разі учасники торгів одного рівня конкуруватимуть із рівними їм, подібними їм – приміром, меблевики з меблевиками.
Віталій Орел, юрист офісу простих рішень та результатів Михайла Саакашвілі повідомив, що їхнім офісом розроблена концепція реформування лісового господарства, суть якої в наданні права приватним особам виконували лісозаготівлі з подальшими правом реалізації заготовленої деревини. Відведені для вирубки лісові ділянки продаватимуться довгостроково на аукціонах. Це порушить існуючий монополізм держави в лісовій сфері економіки, який не є добрим в ринкових умовах. На думку авторів концепції, такий підхід усуне цілий ряд конфліктних моментів, які роками не вирішуються між продавцями деревини, покупцями та посередниками (біржами й аукціонами).
Василь Масюк у відповідь на ініціативу офісу Саакашвілі сказав, що таким шляхом спробували піти в Росії й Словенії й отримали катастрофічні наслідки. Натомість всіляко підтримав зарубіжну практику різнорівневих торгів, про що сказав Володимир Патіс, але не аукціонних , а за прямими договорами.
Євген Козицький (компанія «Енран») повідомив, що раніше його компанія ще й займалася виробництвом меблевого щита в Хусті, самостійно – під контролем лісгоспів – заготовляючи в Закарпатті для себе сировину на відведених ділянках. І тривали такі взаємовигідні відносини лісівників і деревопереробників поки нові закони не заборонили таку лісозаготівельну самостійність. Тим самим Євген підтримав не підтримувану Масюком концепцію від Офісу Михайла Саакашвілі.
Для внесення коментарів та пропозицій взяли за основу законопроект № 4197, які б повною мірою враховували інтереси деревообробників і меблярів, сприяючи розвитку цих важливих секторів економіки. Очевидно, доведеться формувати такі конкретні пропозиції для розробників законопроекту й профільного комітету ВР, який його готує для обговорення в сесійній залі, а також для ознайомлення з ними загалом депутатського корпусу, який голосуватиме «за» чи «проти», безпосередньо організаторам цього круглого столу, зокрема УАМівській платформі лобіювання інтересів меблевиків. Павло Пісний сказав, що так і буде, благо деякі учасники круглого столу висловили згоду взяти участь у процесі такої конкретизації.
