Лісове серце Лісостепу – «Гомільшанські ліси»

Десять років, як «дача» стала природним парком.

Національний парк «Гомільшанські ліси» розташований у самому серці Харківської області, на Зміївщині. Славетний своїми віковими дібровами на крутому березі річки Сіверський Донець, мальовничою річковою заплавою з луками та порослими лісом озерами та протоками.

Історія заповідання сягає ще часів Петра І, саме тоді був створений «Заповідний корабельний гай», в який увійшли ліси сучасної території парку. Наприкінці XVIII ст. багато вчених таких як Ю.І. Морозов, В.І. Талієв, А.С. Федоровський, В.Н. Арнольді, звертали увагу на високу цінність природи в околицях селищ Коробов Хутір, Гомільша та необхідність її охорони.

У 70–80-х роках ученими Харківського університету проведена велика робота з вивчення цієї території і був створений ландшафтний заказник «Гомільшанська лісова дача».

Та лише 6 вересня 2004 року Указом Президента України було створено національний природний парк «Гомільшанські ліси».

У «Гомільшанські ліси» увійшли схилові й нагірні діброви, заплави річок Сіверський Донець та Гомільша, подекуди трапляються ділянки степової та чагарникової рослинності. Особливим багатством національного парку є вікові діброви, які збереглися в майже недоторканому стані. «Гомільшанські ліси» є одним з найбільших масивів дібров на території Лісостепової зони, де клімат доволі посушливий та дубові ліси дуже погано відновлюються після господарського зведення. До наших часів збереглося близько 500 га лісу віком 130–150 років, зустрічаються окремі 200–300-річні дуби та один з найстаріших дубів України, якому майже 600 років. У національному парку представлено дев’ять рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Заплавні ландшафти представляють інтерес для науки та мають дуже мальовничий вид у всі пори року. Можна побачити заплавні водойми парку, річкові коси, прируслові вали, протоки Хомуткі й затоку Косач, Біле озеро, заплавні луки. Їх мешканцями є звірі та велика кількість птахів. Навесні тут можна побачити справжній паводок.

На лівому березі відкривається борова тераса з старовіковими соснами, вона має яскраво виражені дюни і улоговини, які з далеких часів практично не змінили свій вигляд.

Високий та крутий правий берег вкритий нагірною дібровою, тут можна побачити природну структуру діброви. Дуби утворюють перший ярус лісу, у другому можна побачити інші види листяних дерев: ясен, липа, клен, в’яз. Саме тому такий ліс має назву — кленово-липова діброва. Останнім є чагарниковий ярус, який є найнижчим, його формують бородавчаста та європейська бруслини, ліщина та інші чагарники, на галявинах та узліссях зростає шипшина та види глоду.

Навесні земля в лісі вкрита різнокольоровим килимом квітів, це квітнуть ефемероїди та ранньо­квітучі рослини. Ефемероїди – це рослини, які мають дуже короткий період вегетації, ранньою весною, поки дерева не одяглися листям і в лісі багато світла, вони швидко виростають та квітнуть. В інший час ці рослини живуть у вигляді підземної частини: цибулини або бульби, в яку вони накопичують поживні речовини. Вони мусять за дуже короткий період життя пагону накопичити стільки поживних речовин, щоб можна було перезимувати. Якщо квітку зірвати, то рослина не встигає себе забезпечити та взимку може загинути. В «Гомільшанських лісах» весною рясно квітне проліска сибірська, зрідка можна побачити проліску дволисту. З часом синій аспект пролісок змінюється на жовтий, то розквітають, зірочки, анемона жовтицева та пшінка весняна. Пізніше їм на зміну приходять рясти: ряст ущільнений та регіонально рідкісний ряст Маршала. Також можна побачити цілі галявини тюльпану дібровного, який вважається рідкісним та занесений до Червоної книги України.

Наприкінці весни на зміну квітам приходить лісове різнотрав’я. Типовими представниками лісових рослин є копитняк, яглиця, осоки та інші. Серед них багато і рідкісних представників флори, в парку представлено 19 видів рослин, що занесені до Червоної книги України (2009 р.). З них дванадцять видів рослин представлені у складі лісів, решта сім видів – в інших біотопах.

Якщо бути уважним, то можна зустрітися й з тваринним світом національного парку або ж побачити сліди його перебування поруч з вами. Ввечері можна зустріти цікаву тварину – їжака. Він прокидається та починає шукати собі їжу, при цьому їжаки дуже гучно ходять та їх можна прийняти за лисиць та навіть кабанів. Також ввечері можна побачити безшумні польоти кажанів. У сутінках вони полюють на комах, якими харчуються. Кажани – це унікальні представники фауни, вони рідкісні та всі їх види занесені до Червоної книги України. В «Гомільшанських лісах» налічується більше десяти видів кажанів.

Серед хижаків у національному парку постійно мешкають лисиці, борсуки, куниці, ласки, горностаї, ненадовго заглядає з півдня вовк. Борсуки мешкають у норах, вони можуть будувати собі цілі містечка на схилах пагорбів. У покинутих норах часто живуть лисиці, хоча інколи й самі можуть рити собі нору. Лисиці, зазвичай, полюють на мишей – «мишкують», проте інколи можуть ласувати зайцями або козенятами.

Та найбільшими в лісі є ратичні. Найвеличнішим є лось. Присутність лося можна побачити за величезними слідами, за погризами на деревах та надкушеними гілками на молодих соснах, але й то далеко в лісі. Також харчуються травою, іноді мохами, лишайниками і грибами. За день лосі можуть проходити до 20 км, тому побачити їх складно.

Куди більша можливість зустріти козулю чи кабана. Зі створенням національного парку їх чисельність поволі зростає. Козулі – невеликі та стрункі, витончені тварини. Самця козулі можна виділити за невеликими ріжками. Позаду у козулі світла пляма, яку добре видно здалеку, так зване «дзеркало», для того, щоб дитинчата могли не втрачати матір з виду у заростях.

Більш неповоротними та неохайними здаються дикі кабани, проте тільки на перший погляд. Вони можуть дуже тихо та швидко рухатися. Кабани тримаються як у лісі, так і в заплаві, зазвичай, невеликими стадами. Якщо вийти на місце, де місцями прим’ята трава чи очерет, можна здогадатися – тут відпочивали кабани. Харчуються вони коренями, жолудями та іншим рослинним кормом, який знаходять, розриваючи лісову підстилку. Подекуди кабани влаштовують собі «ванни» у великих калюжах води в лісі.

Також у «Гомільшанських лісах» зустрічаються два види оленів – плямистий та благородний. Найбільш відомим є благородний олень, самець має високі роги з великою кількістю відростків. Вони мешкають невеликими групками в глибині національного парку та їх досить важко побачити. Плямистий олень за розмірами менший, ніж благородний, його можна впізнати за наявністю білих плям у забарвленні.

Якщо зимою йти по лісі, то можна побачити перехрещені сліди від стрибків – то заєць. Втікаючи від небезпеки, заєць може робити великі стрибки та стрімко втікати. Проте заєць і майстер маскування, він може тихенько та непомітно лежати під кущем, коли навколо ходять мисливці, може заплутувати свої сліди, щоб хижакам було важче його вполювати.

Найчисельнішими серед звірів є гризуни. Тут не можна не згадати героїню дитячих казок – спритну білку. Вона може стрибати з дерева на дерево, переходячи майже в політ.

Цікавою є лісова соня, вона має особливість – якщо хижак хапає соню за хвіст, то хвостова «шубка» знімається та залишається у спантеличеного ворога, сама ж соня втікає. Проте інколи й сама соня стає хижаком та полює на маленьких звірят.

Якщо були уважним, то в лісі також можна побачити зовсім маленьких звірів – мишей. Їх у парку велика кількість, це полівка, малятка, економка, лісова миша. Миші є кормовою базою для багатьох хижих птахів та звірів.

Під час прогулянок річкою не можна не згадати про річкового забудовника – бобра. Їдять бобри кору, пагони, листя дерев та болотисті трави – очерет, ірис, латаття. Цікаві бобри своїм вмінням будувати канали, греблі та хатки. Хатки мають вхід під водою та підносяться над водою на один-два метри, але діаметром можуть сягати до 10 метрів.

У національному парку «Гомільшанські ліси» можна відвідати екскурсію, зробити прогулянку по мальовничих природних місцях та просто відпочити. Проте не треба забувати, що найголовнішим зав­данням парку є збереження природи, яка поруч з нами, тому треба дотримуватися правил перебування на території природно-заповідного фонду.

При написанні статті були використані матеріали офіційного сайту НПП «Гомільшанські ліси» gomilsha.org.ua.