Молоко належить телятам 

Як у столиці пройшла акція до Дня вегана.

1 листопада на Контрактовій площі у Києві зібралися прихильники життя без білкової тваринної їжі, щоб нагадати всім про День веганів. Учасники акції знову закликали відмовитися від будь-яких продуктів тваринного походження, бо, на їхню думку, людина не має права зазіхати на життя тварин та завдавати їм страждань, наприклад, беручи у них молоко. «Молоко належить телятам» – один із закликів учасників акції. Демонстранти палили фаєри, на їхніх обличчях були білі маски-вендета, а деякі з учасників акції на ноутбуках демонстрували відеокадри з бойні, де забивають фермерських тварин, намагаючись викликати відразу до тваринної їжі.

Раніше, 4 жовтня, ті ж самі організатори, а це «Відкриті клітки», «Єдина планета» і ще кілька менш відомих зоозахисних організацій, зібралися на Майдані Незалежності, присвятивши акцію Дню захисту тварин.

Вони закликали Верховну Раду пришвидшити розгляд законопроєкту № 2360 (про хутрові ферми), заборонити використання тварин у цирках, контактних зоопарках, дельфінаріях, відмовитися від вживання тваринної їжі й,.. звичайно, заборонити полювання.

Відомому нашим читачам засновнику «Лісової школи», захиснику прав та інтересів стрілецтва, директору Національної Асоціації Стрільців України Юрію Ключнику вдалося поспілкуватися з учасниками заходів і запитати, що вони знають про полювання і яка мета їхніх акцій.

Представниця зоозахисної організації «Відкриті клітки» на питання, що вона думає про мисливство, відповіла:

– На жаль, тема полювання не наша, ми працюємо з темою сільськогосподарських тварин… Ми боремось за припинення страждань тварин на фермах. Вам треба поспілкуватися з кимось іншим, але вважаємо, що тварини повинні захищатись законом і ми проти полювання як такого, бо це розвага, на якій позбавляють життя тварин.

Прикро, що шановні «зоозахисники» не знають, що всі дикі тварини в Україні захищені законом, який передбачає покарання за його порушення. До того ж саме люди, які працюють у мисливському господарстві, дуже часто дають нові життя диким тваринам та рятують їх від загибелі.

Наступним «спікером» із «захисту тварин» став голова ГО «Єдина Планета», координатор компанії ХутроOF, засновник першого веганського кафе в Україні й активний учасник антилосиного руху Павло Вишебаба.

Останнім часом він дуже активізувався і нещодавно стало зрозуміло чому. Причина у прагненні покерувати: він висунув свою кандидатуру на посаду депутата Київради від партії «Екологічна Альтернатива». Чому б не скористатись екотрендом? Логічно.

Юрій Ключник задав кілька питань Вишебабі про полювання і про акції, які він організовує, і ось що почув: «Я відповідаю за відмову від хутрових ферм, за заборону контактних зоопарків, щодо заборони полювання, – звертайтеся до інших організацій…» Коли Юрій нагадав про його виборчу програму, той згадав: «Так – це наша амбітна мета, тому що мисливці мають потужне лобі. Ми почали із заборони притравочних станцій для мисливських собак, бо це осередки знущання над тваринами». На питання, чи був той хоч раз на сертифікованих випробувальних станціях, він сказав: «Жодного разу». А питання про Європейську Хартію полювання та збереження біорізноманіття поставило Павла Вишебабу в глухий кут, виявляється, він про таку і не чув, але підтримує її виконання Україною. Разом з тим, чомусь впевнений, що Хартія, не виконується, бо за його переконанням червонокнижних тварин винищують, лося «вибили», а мисливці-браконьєри почуваються, як вдома… Зверніть увагу: мисливці – браконьєри! На прохання назвати країни, в яких заборонили полювання і розповісти, як це покращило ситуацію, він відповів так: «У нас багато зоозахисних організацій, я відповідаю за відмову від хутрових ферм, зоопарків, про полювання – це не до мене…»

Але ж Павло Вишебаба у боротьбі за лося пліч-о-пліч стояв з В. Борейком і О. Семераком. І на питання, чому Вишебаба стояв на боці занесення лося в Червону книгу, він відповів: «Існує три причини. Перша – розірвання ареалу, що призвело до того, що лось не може знайти лосиху. Всі лосі, що обліковуються в Україні – це мігранти з Білорусі, Польщі, Росії, яких вбивають на нашій території впродовж трьох днів. Друге – це низька чисельність – близько 1 тис. особин, яких порахували лісівники. І ці обліки хибні – один лісівник порахував, а на наступний день другий лісівник зарахував їх собі. У нас немає лосів, їх усіх вибили…» Третю причину він чи то забув назвати, чи то не встиг вигадати.

Ще одна учасниця заходу з табличкою, на якій був зображений закривавлений капкан і чомусь англійською мовою написано «Stop animal cruelty» («Зупинити жорстоке поводження з тваринами»), стверджувала, що кожна людина, зайшовши у ліс, може натрапити на кілька капканів і навіть потрапити в нього. У капкани, на її переконання, потрапляють тварини, на які навіть не полювали, і коли їх випускають, вони все одно помирають. На питання, як зменшити загрозливу для країни чисельність лисиці, яка нині перевищує науково встановлену норму у п’ять разів, учасниця акції відповіла: «Природа має природне регулювання і якщо лисиць багато, то їх поїдять ті, хто на них полює…»

От тільки цікаво, хто з тварин полює на лисиць? Вовки, ведмеді, росо­махи? Треба почати їх терміново розводити…

Ще одна учасниця заходу запропонувала щоб не втручатись у життя тварин і не займати їх території, людині треба перестати… розмножуватись. Не здивуюсь, якщо вони з часом запропонують законопроєкт про стерилізацію українців.

Ось така свідомість і такі настрої. Чи помиляємось ми, коли називаємо їх радикальними? Чого можна очікувати від них?

Очевидно, що такий світогляд учасників подібних акцій говорить не тільки про невігластво, а й про небажання враховувати іншу думку та позицію, слухати і аналізувати. А щодо англомовних плакатів, які ми спостерігаємо постійно на цих заходах, то з впевненістю можна стверджувати, що ця «картинка» робиться для спонсорів – західних «зоозахисних» фондів та іноземних ЗМІ.

І на останок висновки, які зробив Юрій Ключник, поспілкувавшись із «зоозахисниками»:

– Як бачимо, невігластво у сфері тваринного світу – це не причина диктувати свої маніфести і нав’язувати свої думки суспільству, особливо коли це приправлено брехнею й має емоційне забарвлення. Але є в цьому і позитивний бік. Зоорадикальні організації є частиною громадянського суспільства і дуже вдало демонструють як, проявивши трішки активності, можна здобути увагу аудиторії і прибічників. Тим більше, коли правда за тобою. А правда, як ми знаємо – за мисливцями, бо мисливець – це друг та охоронець природи. Залишилось тільки розповісти про це суспільству.