29/10/2020
0Як ростити ліс у Товтрах.
Цьогорічні дива колись м’якого та благодатного рідного українського клімату – від безсніжної зими до холодної весни із паводками й дуже посушливого та спекотного літа, дуже дошкуляють нашим лісівникам. Не менш від вибриків погоди страждає й наша природа. Яскравий приклад – ДП «Кам’янець-Подільське лісове господарство» Хмельниччини.
– Історично та географічно у нас досить своєрідна територія, що абсолютно не схожа на решту Поділля. Це південна межа правобережного Лісостепу, а ще скельна місцевість із ярами, ярочками, урвищами, схилами, малими річками та річечками, що впадають у Дністер. У доісторичні часи Товтрова гряда не зазнала впливу материкового зледеніння, що сприяло збереженню на цій території багатої теплолюбної флори. Є дослідження істориків, що у минулі часи Дністровські схили були вкриті густими лісами ялівця звичайного. Але у минулому столітті клімат був значно вологішим, аніж зараз, – розповідає інженер держлісгоспу Лілія Коваль. – Є ще одна особливість. За радянських часів на цих схилах нашого району стабільно саджали багато лісових культур, аби запобігти ерозії ґрунту. Ця робота тривала більше 30 років. Тоді найбільше садили породи, які швидко могли створити лісове середовище, в більшості випадків сосну звичайну, яка в нинішніх умовах масово всихає. На сьогодні це територія національного природного парку «Подільські Товтри».
5,4 тисячі гектарів лісів підприємства теж ростуть у межах діяльності цього природоохоронного об’єкта. Тож ми не можемо вже проводити там будь-які лісівничі роботи, закон забороняє.
Основне завдання лісівників полягає у заміні малопродуктивних насаджень найбільш цінними та продуктивними. У цьому році ми найбільше попрацювали саме по Дунаївецькому районі.
Кам’янець-подільські лісівники в цьому році посадили й відтворили на місцях вирубок уже близько 45 гектарів молодого лісу. Це досить багато, враховуючи всі особливості району та угідь. Але лісівники констатують, що цей рік досить незвичайний…
– Цьогоріч почали садити ліс вже із березня. Тоді саме було відносно тепло. Свою досить позитивну роль зіграла й безсніжна зима. Втім, за березневим теплом вдарили зовсім не весняні холоди, а за ними рясні дощі, подекуди паводки. Далі було спекотне, посушливе літо, – констатує Лілія Коваль. – Як молоді рослини можуть таке витримати? Дуже заважко…
Десь 30% наших молодих насаджень постраждали від природних ексцесів. Є приказка про юний дуб – тіло в шубі, а голова у холоді. Саме так, бо коли посадити дубок – має бути свіжий гарно підготовлений ґрунт, далі шуба – це рослини, у середовищі яких він зростає. Але далі казуси природи морозять деревця, що мали б зростати, заливають їх повенями. А згодом рясно росте лише бур’ян, що не встигаєш забрати. А в спеку небажано освітлювати молоді дубки, щоб вони не згоріли від сонця. І зараз наші ліси, наче люди, чекають хоча б краплину дощу. А їх немає вже досить довгий час.
Є ще одна біда. Через посушливість клімату зменшується рівень ґрунтових вод. За останні досить спекотні та посушливі чотири роки рівень вод у нашому районі впав десь на 1,2 метри. І якщо дуби із розвиненою кореневою системою ще можуть «відшукати» воду у ґрунті, то сосни, берези, ялини всихають. Через посуху жолуді з дубів рано осипаються, не визрівають, зменшується врожайність. А горіхи цьогоріч досі навіть не тріскаються. Феномен природи.
«Середземномор’я на Поділлі?»
Якщо далі будуть такі спекотні роки, то схили Кам’янеччини незабаром вкриватимуть й ліванські кедри, кипариси тощо. На жаль, це не жарт. Бо цей подільський район інколи вже порівнюють із сухими гірськими та приморськими лісами Балкан та Середземномор’я. Але, незважаючи на такі досить несприятливі умови, кам’янець-подільські лісівники пристосовуються до вибриків клімату:
– Зараз ми акцентуємо увагу на посадках саме тих порід дерев, які невибагливі до спеки та посухи й низького рівня ґрунтових вод, а ще й швидко зростають. Основна порода, звісно, це дуб звичайний. Але зараз садимо й модрину європейську, береку, чорний горіх, сосну чорну або кримську. Ці дерева дуже підходять як під наш клімат, так і під особливості рельєфу наших лісових угідь, – зазначає директор лісгоспу Валерій Пустильний – Є й бук. До речі, у давні часи на території наших лісів проходила східна межа ареалу бука, але він теж всихає від посухи. Випробовуємо і теплолюбні швидкорослі породи, закладено плантацію павловнії повстистої. Тому все вертається на свої круги. Втім, головною породою для наших лісів так і лишається патріарх подільських дібров – «класичний» та дуже цінний дуб, зокрема, скельний та пухнастий.
Який вихід із цієї ситуації? Потрібно вивчити особливості ведення лісокультурної справи у таких екстремальних природних умовах, розробити нові підходи й технології вирощування лісових культур на основі досвіду попередників й сучасних наукових розробок, лісогосподарської техніки. Більше покладатися на наближене до природи лісівництво. Слід більше садити саджанців із закритою кореневою системою. Такі рослини не травмують кореневу систему, не переживають стрес, гарно приживаються і мають високу енергію росту. Та наполегливо й важко працювати, пристосовуючись до мінливості кліматичних ігор.
