01/10/2020
0
або Два боки одного дзеркала.
Два брати-близнюки вибрали одну професію на двох, вони стали лісівниками – Юрій та Степан Домініки. І це не дивно, адже їхня спеціальність передалась їм генетично.
У кожного чоловіка є обов’язок – перед сім’єю, професією, обов’язок перед країною. І не кожен чоловік здатен з гордістю реалізувати місію, яка на нього покладена. Вже звичним стало, що мужні вчинки творять люди, які за професією – є лісівниками. Не кожна людина, в потрібний момент, зробить все, що потрібно зробити в інтересах своєї країни та людського суспільства.
Тато братів-лісівників Юрія та Степана, помічник лісничого Потелицького лісництва – Михайло Михайлович, розповідає, що династію лісівників у сім’ї Домініків розпочав дід у далекі 1920-ті роки, який був взірцем серед селян і ідеалом для родини, адже завжди стверджував: «Усі ми маємо один обов’язок – це робити добро, а твоя професія це лише інструмент, який дає тобі можливість виконувати цей обов’язок!»
Мужня і поважна професія «Лісівник», як сімейна реліквія, у родині Домініків передавалася по чоловічій лінії з року в рік, від батька до сина і ДП «Рава-Руське ЛГ» несе великий обов’язок берегти цей сімейний скарб, адже дерево тримається корінням, а професія лісівника – людьми, які є професіоналами у своїй роботі.
Степан Домінік – помічник лісничого Рава-Руського лісництва
Юра-Стьопа, а саме так, звертаються до кожного з братів-близнюків колеги, щоб не помилитись із іменем. А фундамент у професію братів заклав батько, який привіз навчатись Юру-Стьопу у лісотехнічний коледж, а за тим все пішло по накатаній, адже генетичну пам’ять стерти неможливо. І вже понад 12 років вони з гордістю виконують роботу лісівників. А на питання, чи хотіли б змінити професію, у двох братів одна відповідь – ніколи: «Коли ми чуємо, як шумить молодий ліс, посаджений нашими руками, ми усвідомлюємо, що клімат трішки і в нашій владі, і якщо через тисячу років люди будуть щасливими, то в цьому трішки будемо винні і ми!» Домініки пишаються своєю професією, а люди пишаються ними, адже вони сміло не лише охороняють ліси, вони із честю створюють майбутнє нації та активно працюють зі школярами, передаючи їм свою майстерність садити і доглядати ліс. Михайло Домінік радіє за своїх синів, адже вони пішли його стежками і продовжують його улюблену справу – вони роблять Україну «зеленою», і надіється, що внуки також продовжать їхню династію лісівників.
Одне лице, одна професія, а два життя, але такими схожими дорогами. У 2008 році Степан та Юрій розпочали працювати у ДП «Рава-Руське ЛГ» та понад усе боялись втратити репутацію лісівника, адже не раз їм переказували слова прадіда: «У 20 років у вас обличчя, яке дала вам природа; у 30 років у вас обличчя, яке виліпило вам життя; а в 50 років у вас обличчя, яке ви заслуговуєте».
Виховуючи своїх дітей, Михайло Домінік формував справжніх чоловіків, які зможуть своєю відданістю та честю відновити знову довірю людей до лісівників, як це робив їх прадід. Як не дивно, близнюки вже давно завоювали повагу не лише серед людей старшого віку, а й серед дітей. Степан Домінік зараз працює помічником лісничого Рава-Руського лісництва, де все зроблено вчасно і відповідально – ліс посаджений, догляд за лісовими культурами зроблено та вже й діти у школах знають важливість і складність професії лісівника, оскільки Степан завжди перший, який відгукується працювати з дітлахами. А сам Степан всім нагадує: «Люди починають більше поважати людей лише після того, як спробують робити їхню роботу, і краще, щоб ця повага з дітьми зростала, а не в майбутньому великими зусиллями набувалась».
Юрій Домінік зараз обіймає посаду інженера з охорони і захисту лісу, яка є не з простих, потребує великої комунікації з людьми та колегами. Як він все встигає? Відповідь проста: «Я не банк, який працює 24/7, у мене не має стільки часу. Але у мене є можливість охороняти природу. Поганий архітектор ховає свої помилки під плющем, а лісівники своїх помилок заховати не можуть, а отже, мають зробити все, щоб їх не допустити!»
Юрій Домінік – інженер з охорони і захисту лісу ДП «Рава-Руське ЛГ»
Нога в ногу, рука в руку брати-лісівники були постійно поруч: якщо працювати лісничими, то лише у сусідніх лісництвах, якщо охороняти державу, то лише разом. Степан і Юрій є людьми, які намагаються збудувати історію нашої країни, і тому, коли у 2013 році розпочалася Революція гідності, вони не роздумуючи поїхали відстоювати українських людей. Революція завершилась і ніби свій обов’язок брати виконали перед українським народом, але розпочалася війна і без зайвих роздумів брати були на Сході. Вони поїхали знову захищати Україну та стверджують: там, де не згодні життям платити за збереження гідності, – там врешті розплачуються гідністю за збереження життя.
Напевне, правилом життя у Домініків є – «завжди залишатись чоловіком»! А що ж виходить, обов’язок охороняти все, що їх стосується, вони несуть з гордістю. Дерево посадили і не одне. У Юри вже є син, у Стьопи все ще попереду, і їм лише 32 роки. Землю сонце прикрашає, а людину – праця. Є люди, на яких тримається вся Україна, саме до таких людей відноситься династія лісівників Домініків. ДП «Рава-Руське ЛГ» пишається, що такі люди працюють саме у Рава-Руському лісгоспі. Правду кажуть що мало мати запис у трудовій книжці що ти лісівник, треба мати ще й душу лісівника і безмежну любов до природи. Без інтернету… комп’ютер – великий калькулятор, так і ліс без лісівників – це лише дрова!
* Стаття – переможець Конкурсу до Дня працівника лісу!
Світлана КОВАЛЬЧУК,
фото автора,“Лісовий і мисливський журнал”
