28/09/2020
0С удовольствием размещаю. Проблем затронуто много: что не обзац то отдельная тема, особенно во второй половине статьи. Что касается реплики Михаила Ивановича по поводу интервью Юрия Болоховца, – придется написать отдельный материал. Постараюсь его подготовить сегодня. В остальном надеюсь на комментарии читателей. М.П.
В даний час Верховною Радою України розглядається проєкт Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Головним питанням для працівників лісгоспів при прийнятті вказаного Закону є питання – скільки коштів закладено в бюджеті на ведення лісового господарства на 2021 рік. Особисто автор статті вважає що потреба в коштах складає 8 млрд. грн. (4 млрд. на погашення боргів держлісгоспами) та 4 млрд. грн. на ведення лісового господарства по всіх відомствах. Можливо, дехто з читачів скаже що виділення таких коштів – це маячня. І автор статті з цим повністю згоден. На підставі інформації ЗМІ можна лісгоспи заспокоїти – кошти на ведення лісового господарства на 2021 рік в Держбюджеті на ресурсні області не передбачені, як не передбачені кошти з інших джерел, не заборонених законом.
З впевненістю можна сказати якою буде реакція працівників лісгоспів на відсутність бюджетних коштів – вони будуть звинувачувати Верховну Раду України та Кабінет Міністрів в нерозумінні значимості лісів, як важливої екосистеми для України та необхідності фінансування ведення лісового господарства з держбюджету. В статті «Чи може лісове господарство бути самоокупним», автор також висловив думку, що лісове господарство не може бути самоокупним і для його ведення необхідне додаткове фінансування (з бюджету або інших джерел)
Чи об’єктивні такі звинувачення? Є підстави вважати що не об’єктивні. Такий висновок будується на аналізі співвідношення надходжень до Державного бюджету від рентних платежів за спеціальне використання лісових ресурсів, які на 2021 рік складають 689,9 млн. грн. та бажаних витрат на ведення лісового господарства в сумі 14 млрд. грн. щорічно з розрахунку 1350 грн. на 1 гектар лісів. Тобто економічна ефективність ведення лісового господарства незадовільна. Цілком зрозуміло, що при дефіциті бюджету на 2021 рік в 279 млрд. грн. який планується покривати, в основному, за рахунок внутрішніх запозичень держава фінансувати ведення лісового господарства не зможе.
Цікава позиція Держлісагенства по питанню висвітлення фінансування ведення лісового господарства з Держбюджету. Так, в інтерв’ю заступника Голови ДАЛРУ п. Болховця Ю.В., даного п. Попкову М.Ю., п. Болховець Ю.В. так закрутив питання фінансування, що важко зрозуміти – то ж які кошти з Держбюджету виділяються для ведення лісового господарства на 2021 рік (перемішалися гривня, долари, проценти, роки). А для цього було потрібно привести всього 4 цифри – на 2020 рік виділено стільки то коштів, в т.ч. на утримання ДАЛРУ та ОУЛМГ така то сума, а на 2021 – стільки то. От і все. Лісівники би все зрозуміли. Причім тут посилання на 2013 рік, чим він знаменний для України? Керівництво Радянського Союзу порівнювало результати своєї діяльності з результатами економічної діяльності Російської імперії за 1913 рік, останній рік перед початком першої світової війни. А чого в даний час брати для порівняння 2013 рік, якщо ми знаємо що в 2020 році порівняно з 2013 роком вартість гривні зменшилась в 3 рази, відповідно в 3 рази зросла вартість робіт по веденню лісового господарства. Це порівняння ні до чого, тому що ми живемо в даний час в інших економічних та суспільно-політичних умовах і оцінювати потрібно ті показники, які є на даний час.
А тепер повернемось до реалій. Необхідно підкреслити, що рентні платежі власник лісів – Український народ отримує в якості платежу від реалізації вирощеної лісівниками продукції. Екологічна вигода держави від наявності лісів не має грошової оцінки. Таким чином, рентні платежі і є весь фінансовий дохід держави від діяльності лісогосподарського комплексу країни.
Всі інші платежі і податки, які сплачують лісгоспи – це складова їх виробничого процесу і входять в собівартість продукції, крім ПДВ, і відшкодовуються при реалізації продукції. .
ПДВ є коштами покупця продукції, які він сплачує державі через лісгосп, як транзитного посередника. На між звітний період держава надає лісгоспу дані кошти в якості безпроцентного кредиту. Після настання періоду сплати ПДВ, якщо кошти не сплачені, вони залишаються в розпорядженні лісгоспу як державний кредит з відповідною процентною ставкою, що виражається у вигляді пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податків і стягуються при сплаті прострочених платежів.
Наявна ситуація конкретно і беззаперечно визначає необхідність зміни засад фінансово-господарської діяльності лісгоспів на 2021 та найближчі роки.
В результаті дискусій з науковцями та працівниками лісгоспів, автор статті прийшов до висновку, що всі завдання по вирощуванню лісів об’єднуються в 2 напрямках:
- екологічному – підвищення екологічного потенціалу лісів і впливу його на довкілля;
- економічному – підвищення продуктивності та якості лісів, як вартісних показників економічних результатів діяльності суб’єктів господарювання по вирощуванню лісів.
Так сталося, що екологічна роль лісів та заходи по підвищенню їх екологічного потенціалу стали основним напрямком в оцінці результатів лісовирощування, відтіснивши на другий план економічний блок завдань. Це викривлення призвело до ситуації з фінансуванням лісового господарства, яку ми маємо на сьогоднішній день – занепад ведення лісового господарства при відсутності бюджетного фінансування.
Необхідно відзначити, що екологічна колона в нашій країні діє досить агресивно і потужно. Не зважаючи на фінансові проблеми в державі, вона добивається зміни природоохоронного законодавства з підвищенням об’ємів фінансування природоохоронної діяльності, створення нових об’єктів природо-заповідного фонду. Оце так дієвість, не то що байдужість і млявість лісівників і їх боязнь позбутися місця роботи.
По цій причині лісгоспам необхідно привикати до ситуації, що фінансування з бюджету та інших загальнодержавних джерел на найближчі роки не буде. Потрібно жити виключно за кошти, отримані лісгоспами від власної господарської діяльності або інших джерел. Нехай простять мене колеги лісівники, але перед країною в даний час стоять дуже серйозні виклики і лісівники не мають морального права вимагати кошти з Держбюджету – це кощунство. Навпаки, лісгоспи, яким держава надала в користування величезні лісові ресурси, зобов’язані прийняти всі можливі заходи для забезпечення себе коштами та поповнення Держбюджету.
ОЦЕ І Є МОМЕНТ ІСТИНИ ДЛЯ ЛІСГОСПІВ.
Для виходу з наявної негативної ситуації потрібна корінна перебудова фінансово-господарської діяльності лісгоспів на короткострокову перспективу (орієнтовно на 5 років), що повинна проводитись відповідно до Програми, яку необхідно розробити. На більшу перспективу необхідна реформа галузі згідно Концепції або Стратегії, один з варіантів якої запропоновано автором в статті «Витяг з Концепції ….».
Для поліпшення економічного становища лісгоспів і отримання якомога більшого валового прибутку є два шляхи вирішення проблеми – зменшення витрат на діяльність лісгоспів (собівартості продукції) або збільшення надходжень від реалізації продукції. Автор Концепції вважає – зменшувати витрати на діяльність лісгоспів дальше уже неможливо. Вихід тільки один – необхідно нарощувати дохід від реалізації продукції шляхом реформування галузі і створення для лісгоспів гарантованого системного ринку збуту продукції.
Наявний стан фінансування ведення лісового господарства та його перспективи, зміна кліматичних умов вимагають нових підходів в оцінці результатів лісовирощування шляхом підвищення ролі економічної складової для досягнення самоокупності ведення лісового господарства. Автор далекий від думки, що ведення лісового господарства може бути самоокупним, але не можна сидіти склавши руки, а необхідно боротися і шукати вихід з наявної патової ситуації.
Процес лісовирощування – це економічно обґрунтований виробничий процес по виробництву деревини, а земельна ділянка, на якій вирощується ліс – це верстат на якому виробляється продукція. Постійним завданням виробника є підвищення об’єму та якості виробленої продукції на одному верстаті, в нашому випадку – збільшення кількості та якості вирощеної деревини з одиниці площі. Вирішення цього завдання вимагає поліпшення технічних можливостей верстату та виробництва більш якісної та цінної продукції, а в процесі лісовирощування – це необхідність поліпшення лісорослинних умов та вибір деревних і чагарникових порід, які дозволять отримати більшу кількість якіснішої та дорожчої деревини. Так спрощено виглядає схема підвищення економічних результатів при лісовирощуванні.
Для оцінки економічної ефективності процесу лісовирощування зупинимось на порівнянні вартості насаджень сосни звичайної і дуба червоного та дуба північного (інвазійних видів) в стиглому віці. Виходимо з того, що вік стиглості у сосни 80 років, запас на гектарі у віці стиглості 300-350 кубометрів. Вік стиглості насаджень дуба червоного, дуба північного в експлуатаційних лісах 70 років, запас на гектарі 350 – 450 кубометрів в залежності від типу лісорослинних умов.
По даних аукціонів по продажу необробленої деревини ціни на деревину сосни складають близько 65% від вартості деревини дуба червоного та північного..
Нескладні підрахунки показують, що реалізаційна вартість лісопродукції отриманої з насаджень сосни з одиниці площі у віці стиглості майже в 2 рази нижча від вартості лісопродукції отриманої в насадженнях дуба червоного, бореального. Необхідно підкреслити, що витрати на відновлення соснових насаджень значно більші від витрат на створення дубових насаджень. При цьому, дуб росте в борах, суборах та сугрудах і значно поліпшує якість грунтів.
Враховуючи економічні результати, отримані при вирощуванні дуба червоного, доцільно його вирощувати в лісонасадженнях як один із заходів по підвищенню економічних показників процесу вирощування лісів. Автор розуміє що дуб червоний в Україні інвазійний, а не аборигенний вид, але з економічної позиції його вирощування доцільніше ніж вирощування соснових насаджень. Ця теза буде підтверджена нижче. Цілком зрозуміло, що необхідно дотримуватись відповідного паритету участі порід в лісах України.
В свій час, автор статті разом із колегами лісівниками досліджував питання доцільності вирощування в лісах України модрини європейської. Даний вид позитивно зарекомендував себе в лісових насадженнях, створює високопродуктивні насадження, стійкі до хвороб та шкідників, дає цінну деревину і в силу зміни кліматичних умов модрину європейську прийдеться активно впроваджувати в ліси України в усіх лісорослинних зонах, не зважаючи на високу вартість насіння та посадкового матеріалу. По цій причин необхідно уже взяти на особливий облік наявні насадження модрини з метою отримання насіння.
Для оперативного вирішення проблеми з поліпшенням фінансового стану лісгоспів та фінансування ведення лісового господарства обов’язково потрібна короткострокова дієва Програма, і терміново!
І в цій ситуації все залежить від дієздатності Міністерства та ДАЛРУ та їх тісної взаємодії Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України.
На думку автора статті пріоритетним в Програмі має бути:
- Часткова зміна чинного законодавства по веденню лісового господарства та внесення змін в природоохоронне законодавство з метою встановлення оптимального співвідношення між екологічним та економічним напрямками діяльності при вирощуванні лісів (Перелік нормативних документів, в які необхідно ввести зміни, досить великий і немає доцільності його тут приводити).
- Встановлення пільгового оподаткування для держлісгоспів, які підпорядковані ДАЛРУ в т.ч. зменшення податку на прибуток до 10% від суми чистого прибутку, що дозволить направити більші кошти на розвиток виробництва в лісгоспах.
- Впровадження тимчасової системи використання 50% рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів шляхом спрямовування до спеціального фонду Державного бюджету і використання вказаних коштів на ведення лісового господарства в південно-східному регіоні України.
- Організація Держлісагенством ринку деревини та її переробки на рівні держави та міжнародної співпраці у цій галузі. В ситуації, яка склалася на світовому ринку деревини, лісгоспам необхідна системна організаційна допомога держави в процесі вирощування лісу, реалізації продукції або її переробки.
- Вжиття Держлісагенством низки заходів, які унеможливлять розкрадання лісових ресурсів та масштабну корупцію в лісовому господарстві.
- Передача об’єктів ПЗФ від Держлісагенства у відання Міністерства.
В той же час, при вирішенні всіх поточних проблем лісового господарства необхідно не забувати про головне.
Автор вважає, що головне в наступному. Людство стоїть перед глобальним викликом – загально планетним потеплінням, що не обходить і Україну. Показники потепління мають видимі ознаки і за короткий період зростають майже в геометричній прогресії, що викликає стурбованість світової спільноти і необхідність пошуку причин потепління і, як наслідок, зміни кліматичних умов. А що саме головне в цій ситуації – ні науковці, ні спеціалісти, ні провидці і астрологи впевнено не можуть сказати – чи потепління має межі в часі та величині, чи буде зростати до безконечності? Або потепління має циклічний характер з визначеним піком температурних показників в часі і не приведе до значних змін клімату в Україні? Досить сумне і одіозне питання.
За цим видимим викликом мало відомою залишається вагоміша похідна проблема – порушення кругообігу води в природі. І от ця проблема до 2035 року відчутно вдарить по лісах України, а особливо по Поліссю.
На даний час в Україні очевидним фактом є пониження рівня грунтових вод – зникає вода в колодязях, пропадають джерела і висихають малі річки, болота, озера, посухами знищуються посіви, але особливу загрозу пониження рівня води несе лісу. Ліс, який є потужним насосом, викачує воду з грунту, і при відсутності належного дебіту води, прискорює пониження рівня грунтових вод, чим пришвидшує процес свого самознищення. Так, за інформацією лісівників рівень грунтових вод в лісах поблизу міста Житомира понизився до 5,5-6 метрів, По цій причині уже проходить часткове всихання соснових деревостанів, а чагарникові види, які живляться водою, що є у верхніх горизонтах при відсутності опадів приречені на всихання в найближчий період.
Виникає питання – а де переривається ланцюжок кругообігу води? Зменшується кількість опадів, річки та озера міліють і пересихають, понижується рівень грунтових вод, збільшується площа земель постраждалих від засух, тануть льодовики в Гренландії та Антарктиді. В той же час рівень вологості атмосферного повітря та світового океану не підвищуються. Тоді виникає питання – куди зникає вода і до якої межі вона буде зникати? Враховуючи підвищення температури повітря, повинно збільшуватись випаровування води з океанів і відповідно повинно випадати більше опадів, але цього немає.
На думку автора, аналіз динаміки показників потепління та пониження рівня грунтових вод показує що всихання лісів від нестачі води почнеться в період дії Стратегії, запропонованої Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів – це неминуче. Найбільш вразливою є екосистема Полісся. До цього катаклізму необхідно готуватись, і відповідно, ця теза обов’язково повинна була бути чітко відображена в Стратегії і бути її стрижнем. Але в Стратегії дана проблема не знайшла належного відображення.
18.05.2020 року за ініціативою Товариства лісівників України відбулася науково-практична конференція з питань напрацювання заходів по попередженню поширення шкідників і хвороб лісу та щодо охорони лісів від пожеж.
На цій конференції Голова ТЛУ вельмишановний лісівник п. Марчук Ю. М. підтримав вищевикладене і заявив «З причин загибелі хвойних лісів зона Полісся скоро перетвориться на Лісостеп, а лісостепова зона в пустелю». Автор статті вважає що таку думку підтримують більшість мислячих науковців та лісівників.
Уже є наявний факт масового усихання ялинових насаджень, особливо в Карпатах. І які висновки зроблені лісівниками – а ніякі. Дальше відновлюються ліси ялиною, бо іншого в нас нічого немає та іншого ми не знаємо. Прошу пробачити, але значна частина лісів і не відновлюється взагалі. На превеликий жаль, не розроблено наукового обгрунтування зміни породного складу та відновлення лісів при наявній очевидній зміні кліматичних умов. А до таких змін необхідно бути готовими.. Не виключаю, що в недалекому майбутньому в складі лісів України головними породами будуть породи, з яких в даний час формуються ліси Туреччини, Греції, Італії, Іспанії, південних районів США та півдня України..
Враховуючи досвід країн Європи, де цей процес уже почався, лісівникам України необхідно вирішувати, якою буде зміна порід в наших лісах, які джерела постачання насіння, сіянців, чи потрібно змінювати технологію робіт по лісозаготівлі та лісовідновленню, що буде з тваринним світом. Особлива увага має бути приділена проблемі – яким чином буде здійснюватися фінансування заходів по відновленню лісів та заготівля і реалізація значних обсягів пошкодженої деревини.
Країни центральної Європи, наприклад, реалізують пошкоджену деревину по демпінгових цінах (аби її позбутися), а відновлення лісів та фінансування наукових досліджень по даній тематиці в достатній мірі проводять за рахунок бюджетних асигнувань. Довідково можу сказати, що кваліфіковані лісоруби, особливо на звалюванні лісу заробляють в країнах центральної Європи та в Прибалтиці до 50 тис. грн. за місяць.
Міністерством запропоновано для обговорення проєкт « Державної стратегії управління лісами ». Автор уже висловив своє відношення до цього документу, але в силу певних обставин змушений повторно повернутися до оцінки даного документу в окремій статті.
В Стратегії по питанню ведення лісового господарства в умовах зміни клімату нічого конкретно не сказано. В одному з пунктів ( п.1.8) пропонується «Боротьба з інвазійними чужорідними видами» .
Не буду робити аналіз всього пункту, а приведу тільки одне стратегічне загальнодержавне завдання Стратегії на 2020-2035 роки – «створити каталог інвазивних видів». Те що допущена помилка і написано слово «інвазивні» види – це не важливо, виправиться. Але як апофеозно звучить – держава буде мати каталог інвазійних видів і це суттєво вплине на стан лісів України.
А що ж насправді? До каталогу будуть включені акація біла, дуб червоний та північний ( бореальний), які укладачами каталогу по своїй шкідливості прирівнюються до борщівника Сосновського та амброзії. Ці інвазійні види підлягають механічному знищенню. І що ж то буде, якщо ми повністю винищимо всі насадження акації білої та дубів червоного і північного. Можливо до цього і не дійде, але Стратегія зобов’язує визначитися та вести боротьбу з інвазійними видами, тому що ми повинні зберегти аборигенні (корінні) види лісової рослинності.
Примітка. Шановні лісівники! В Україні інтродуковано 2 види дубів – червоний і північний (бореальний). В типології вони входять в одну секцію червонолистих дубів.
Каталог інвазійних видів доцільно мати, але по кожному регіону України. А Постановою КМУ зобов’язати землекористувачів прийняти міри по їх знищенню, встановити штрафні такси за наявність інвазійних видів на землях власників земель та землекористувачів. Такий пакет документів готується в робочому порядку однією кваліфікованою людиною за 3-5 днів і його підготовка не являється стратегічним завданням для держави.
Крім цього, поняття «корінні породи» відносне, про що було сказано вище. З часом в залежності від кліматичних умов проходить зміна порід, появляються нові види рослин і щезають аборигенні види. Акація біла, незважаючи на свою інвазійність, стала важливою лісоутворюючою породою на півдні України і уже є невід’ємною частиною місцевого ландшафту. В Херсонській області значне поширення знайшла сосна кримська.
Працівники сільського господарства не так вразливо відносяться до впровадження у виробництво інтродукованих видів, а дають їм оцінку в залежності від потреб та економічної вигоди при вирощуванні. Наприклад, такі культури інтродуценти як соя, кукурудза, картопля, томати, кавуни та багато інших культур уже сприймаються населенням України як аборигенні і необхідні види.
Так буде і з лісами. З такою позицією нас змусять рахуватися зміни клімату, які насуваються.
Шановні читачі! В даній статті дано бачення наявної ситуації в лісовому господарстві з позицій рядового інженера лісового господарства і висловлюються пропозиції щодо подолання кризи. Кожний працівник лісового господарства має своє бачення шляхів вирішення даної проблеми і прийме пропозиції автора по різному, але всіх нас об’єднує одна мета – як в даний час забезпечити самофінансування лісового господарства і при цьому зберегти ліси від винищення.
В даній статті немає цифрового матеріалу для підтвердження висновків і пропозицій, тому що ситуація і прогнози очевидні. Автор статті ставив перед собою завдання привернути увагу працівників лісового господарства всіх рангів до кризових явищ в лісовому господарстві, які по цілому ряду причин невмолимо насуваються, що вимагає для їх подолання згуртованої праці всіх ланок лісогосподарського комплексу від майстрів лісу і до працівників Міністерства..
З повагою до читачів
Михайло Іванович, інженер лісового господарства.
