Рідкісний птах пролетить повз бьордера

Аби «вполювати» птаха, він може просидіти в укриті, не ворухнувшись годинами.

Співробітник служби режиму Національного заповідника «Хортиця» та бьордер з десятирічним стажем Сергій Козодавов розповів про своє захоплення, яке зараз є дуже популярним в усьому світі й про перспективи розвитку бьордінгу в Україні.

За великим рахунком усіх орнітологів можна назвати «бьордвотчерами» (від англійського birdwatcher – спостерігач за птахами) або скорочено «бьордерами». Хоча відмінності є. Якщо орнітологія – це, перш за все, наука, то бьордвотчінг – найпопулярніший вид екотуризму з більше, ніж сторічною історією.

Виник бьордвотчінг у минулому столітті в Європі й Америці завдяки людям, що захоплювались мисливством. Зі збільшенням природоохоронної діяльності, зменшенням орнітофауни у світі та занесенням до Червоної книги все більшої кількості видів птахів, мисливцям ставало все важче реалізовувати своє захоплення. Як альтернатива полюванню на пернату дичину з рушницею, стало полювання з біноклем та фотокамерою.

Хрещеним батьком бьордвотчінга став англійський вчений-орнітолог Роджер Торі Пітерсон, що видав у 1934 році книжку «Польовий довідник птахів», яка дозволила визначати будь-який вид птаха. Так виникли змагання під назвою «Великий рік», що об’єднали згодом бьордерів в усьому світові.

У місцях, де раніше були водно-болотні та польові мисливські угіддя, стали з’являтись бази з готелями, ресторанами, оглядовими майданчиками для любителів популярного нині бьордінгу.

Нині бьордінг, за своєю популярністю серед різновидів відпочинку на природі, посідає друге місце у світі після рибальства. Але бьордінг не тільки відпочинок, це ще і туризм, і екологічна освіта.

Як будь-який відпочинок і туризм, бьордінг буває активним і пасивним. Якщо одним достатньо зручного оглядового майданчика для спостереження за птахами, то інші, колесять усім світом з метою побачити, вивчити, дослідити та задокументувати якомога більше видів. Саме для других й існує турнір «Великий рік», мета якого – за один календарний рік побачити якомога більше видів птахів.

У світі працює декілька туристичних компаній, які спеціалізуються саме на обслуговуванні бьордерів. Більше того, створений Національний центр бьордінгу, в якому може зареєструватися кожен бажаючий, після чого ви зможе отримувати корисну інформацію, наприклад, де зараз можна спостерігати рідкісні види птахів тощо. І якщо ви маєте час і можливості – вирушайте за жаданою «пернатою метою». На жаль, це задоволення не з дешевих, бьордер-тури дорожчі за класичні туристичні пропозиції, тому вам треба бути готовими до певних витрат, але це варте того.

Звичайно, кожен бьордер хоче зафіксувати свою знахідку. Методи фіксації побаченого є різні. Деякі любителі надають перевагу так званим чек-листкам, у яких вказується вид птаха, його опис та де і коли він був зафіксований. Інші надають фото здобутих «трофеїв». Але, треба визнати, що бьордери-початківці в своєму вмінні прибрехати, мало чим поступаються рибалкам. Професіонали ж люди серйозні й довіряють один одному.

Завдяки високому рівню підготовки, бьордери надають неоцінену допомогу орнітології, збираючи з усього світу найрізноманітнішу інформацію про спосіб життя різних видів птахів.

Що стосується України, то сьогодні інфраструктура для заняття бьордінгом у нас практично не розвивається і наші бьордери в більшості своїй романтики любителі-одинаки. Тому що техніку та методичні матеріали у нас не так просто роздобути. На відміну від єдиного українського атласу-визначника «Птахи фауни Україні», виданого Товариством охорони птахів 10 років тому, придбати який зараз практично неможливо, іншомовних видань існує сотні видів. А для справжнього бьордера треба знати всіх птахів «в обличчя».

Секретів цього захоплення небагато. Щоб знімок вийшов якісним, потрібно як можна ближче підійти до об’єкта. У бьордерів для цього є свої хитрощі. Перш за все, це маскувальний одяг. Ходити по місцевості потрібно плавно, не роблячи різких рухів. Визначившись із майданчиком для огляду, потрібно завмерти і деякий час сидіти нерухомо. Згодом птах перестає боятися і повертається до вас і може навіть підлетіти на відстань витягнутої руки.

Наступним перспективним оглядовим майданчиком може стати місце біля водопою. Це – береги річок, ставки, бажано з мілководдям, та й просто калюжі після дощу. Птахи з лісу, степу, гір рано чи пізно обов’язково прилетять пити або купатися, особливо в теплу пору року.

Ну і подібно до рибаків, можна підгодовувати «рибні» ділянки, періодично залишаючи щось їстівне у визначеному місці. Птахи звикають до годівниці й інколи проводять тут цілі дні. Але це для бьордера може бути і проблемою. Є такі птахи як, наприклад сойки, вони за своєю природою дуже агресивні. І якщо вони проводять цілий день біля годівниці або водопої, вже мало хто з інших видів зважиться туди підлетіти. Навіть відігнати їх не завжди виходить.

На острові Хортиця, на даний момент, зареєстровано 207 видів птахів із 420 видів, що зустрічаються по всій Україні. Гарному бьордеру сфотографувати за рік вдається в середньому 100–120 видів.

Зараз найдорожчий для мене трофей – яструб-тетерев’ятник. Це лісовий вид хижої птиці, який дуже обережний і полохливий. Як будь-який хижак, він дуже добре бачить. Від нього сховатися практично неможливо. У бінокль побачити його можна, але сфотографувати мені вдалося його вперше. Я сидів біля водопою, знімав гороб’ячих. І тут він, як то кажуть, «впав з небес» і почав купатися. Розмах крил у нього більше метра. За забарвленням я зрозумів, що це молодий представник свого виду і, мабуть, через це, дозволив мені наблизитися до нього на пару метрів і зробити унікальну фотосесію.

Досить цікаво спостерігати гніздовий паразитизм у птахів. Мені якось довелося спостерігати як зозуля підклала яйце зі своїм пташеням у гніздо дроздовидної камишовки. Зозуленя, що вилупилося, розміри якого швидко стали більші за саму камишовку, повикидало всіх інших пташенят, а матуся, нічого не підозрюючи, вигодовувала цього паразита, прийнявши за своє дитинча.

Ще був забавний епізод, пов’язаний з дятлом. У північній частині Хортиці якісь жартівники повісили металеве дупло на дерево. Це був шматок труби, до отвору в якій було приварене металеве вічко. Така собі металева шпаківня. І якось вийшовши у поле, я почув нехарактерний для цієї місцевості барабанний дріб. Пішовши на звук, натикнувся на сивого дятла, що довбав своїм дзьобом залізну конструкцію. Це найбільший вид дятлів на Хортиці. Він щосили намагався видовбати отвір у залізяці. Мені вдалося навіть відзняти це на відео.

Взагалі Хортиця – унікальне місце для розвитку бьордінгу, тому що на острові величезна ландшафтна і видова різноманітність. Тут можна спостерігати майже половину орнітофауни України. І це на площі всього дві тисячі гектарів. Побачити таку різноманіть на такій невеликій площі – це унікальне явище природи. Всі ландшафти України представлені тут в мініатюрі. Потенціал нашого регіону величезний і багато іноземних бьордерів, без роздумів, потягнуться до нас у разі створення відповідних умови для розвитку цього виду туризму.

Яскравим прикладом розвитку регіону може слугувати один з аулів на Кавказі. Це було залишене і забуте всіма село, але випадково туди потрапив один орнітолог під час міграції птахів. Місцевість мала унікальний ландшафт – міжгір’я, яке нагадувало коридор, через який пролітали практично всі хижі птахи. Через кілька років, цей аул став центром європейського туризму. Тисячі бьордерів стали з’їжджатися туди і тижнями спостерігали за пернатими хижаками. І тепер місцеві жителі моляться, щоб птахи, не дай Боже, не змінили маршруту міграції.

Бьордінг це дуже цікаве та захоплююче заняття. Бьордери роблять корисну справу, знайомлячи нас з дуже рідкісними та унікальними видами птахів, що мешкають у найвіддаленіших куточках нашої планети.