У Мальованському лісництві вирощують святкові дерева, а також є горіховий і плодовий сад

6179 гек­та­рів зе­ле­них на­сад­жень… Са­ме та­ку пло­щу зай­має Мальовансь­ке ліс­ниц­тво, яке вхо­дить до струк­ту­ри Дер­жавно­го під­при­ємс­тва «Ше­пе­тівсь­ке лі­со­ве гос­по­дарс­тво». Від­так, у пе­ред­день про­фе­сій­но­го свя­та — Дня пра­ців­ни­ків лі­со­во­го гос­по­дарс­тва — ліс­ни­чий Сер­гій Ту­ра­ке­вич роз­по­вів про особ­ли­вос­ті сво­єї ро­бо­ти, а та­кож про те, чим жи­ве ліс.

Запорука успіху — колектив

Ко­лек­тив Мальовансь­ко­го ліс­ниц­тва на­лі­чує 10 осіб. Ці лю­ди — не­ви­пад­ко­ві. Ко­жен із них — зна­вець сво­єї спра­ви та, так би мо­ви­ти, пат­рі­от, бо нас­прав­ді жи­ве ро­бо­тою. І нор­мо­ва­ний ро­бо­чий гра­фік — це не про лі­сів­ни­ків.

— Ко­лек­тив мо­ло­дий, зла­год­же­ний, ста­біль­но пра­цює на ре­зуль­тат, ви­ко­нує всі по­каз­ни­ки та зав­дання, — роз­по­ві­дає Сер­гій Ту­ра­ке­вич.

А зав­дань та справ у них нас­прав­ді чи­ма­ло. Ад­же Мальовансь­ке ліс­ниц­тво зай­ма­єть­ся охо­ро­ною, збе­ре­жен­ням і від­тво­рен­ням лі­со­вих ре­сур­сів. Фак­тично, пра­ців­ни­ки ви­да­ля­ють су­хі на­сад­ження та ви­ро­щу­ють сі­ян­ці для за­без­пе­чен­ня ліс­госпу по­сад­ко­вим ма­те­рі­алом. Тут ос­новна лі­со­ут­во­рю­юча по­ро­да — сос­на зви­чай­на, а та­кож яли­на і мод­ри­на.

Від­так, Сер­гій ма­ло не щод­ня об’їж­джає по­над 100 км вві­ре­но­го йому гос­по­дарс­тва лі­со­ви­ми до­ро­га­ми, бо ліс­ниц­тво ве­ли­ке. Во­но роз­ки­ну­ло­ся на те­ри­то­рії кіль­кох сіл — Тра­улин, Хро­лин, По­ля­на, Са­ви­чі, Ку­пи­но, Чер­во­ний Цвіт, Ко­но­топ, Су­ди­монт.

За сум­лінну пра­цю та ви­ко­нан­ня обов’яз­ків чо­ло­вік має гра­мо­ти та по­дя­ки. Втім, ни­ми зов­сім не хи­зу­єть­ся. Ка­же, що ця ді­яль­ність йому до ду­ші. А най­кра­ща на­го­ро­да — вдяч­ність меш­канців за чу­до­во ви­ко­на­ну ро­бо­ту.

Ялинки «народжуються» у Мальованці

У Мальован­ці на 40 сот­ках зем­лі роз­та­шо­ва­ний роз­садник, який за­без­пе­чує сад­жанця­ми хвої все лі­со­ве гос­по­дарс­тво. До спів­пра­ці, аби ви­хо­ва­ти в ді­тях лю­бов до рід­но­го краю і бе­реж­ли­ве став­лення до при­ро­ди, яка з кож­ним ро­ком пот­ре­бує все більш ра­ці­ональ­но­го під­хо­ду до ви­ко­рис­тання ре­сур­сів, за­лу­ча­ють шко­ля­рів По­лянсь­кої гім­на­зії.

— Уч­ні до­по­ма­га­ють у дог­ля­ді за роз­садни­ком, а та­кож по­сад­ці лі­су, — ка­же ліс­ни­чий.

За­га­лом, цього­річ для за­до­во­лен­ня пот­реб жи­те­лів Ше­пе­тів­щи­ни та при­лег­лих міст на но­во­річ­но-різ­двя­ні свя­та ви­са­ди­ли план­та­цію яли­нок, які зав­жди ма­ють по­пит. А це — близь­ко 4000 сад­жанців.

— Поп­ри те, що чи­ма­ло лю­дей все ж пе­рей­шли на штуч­ні ялин­ки, дех­то праг­не ат­мосфе­ри за­тиш­ку та свя­та із за­па­хом лі­су та хвої, — роз­по­ві­дає пан Сер­гій.

Од­нак, аби ви­рос­ти­ти ялин­ку для про­да­жу — 1–1,5 м — в се­редньому пот­рібно 8 ро­ків.

— І весь цей час во­на не прос­то рос­те, — по­яс­нює спів­розмов­ник. — У цей пе­рі­од про­во­дять­ся різ­ні за­хо­ди: об­ко­шу­ван­ня, під­рі­зан­ня та під­живлен­ня.

Се­ред но­ви­нок, які зап­ро­ва­ди­ли на те­ри­то­рії пар­ку, — ви­ро­щен­ня пло­до­во­го та го­рі­хо­во­го са­дів. Для цього ви­ко­рис­та­ли те­ри­то­рію, яка пус­ту­ва­ла. Те­пер тут рос­те по 80 сад­жанців де­рев.

Незаконна рубка — це не про Мальованське лісництво

Зі слів ліс­ни­чо­го, вже близь­ко двох ро­ків за­бо­ро­не­но су­ціль­ні руб­ки. Од­нак, рей­ди з ви­яв­лення «чор­них» лі­со­ру­бів все ж про­во­дять­ся. Охо­чих пот­ра­пи­ти до рук пра­во­охо­рон­ців не так ба­га­то.

— На те­ри­то­рії Ше­пе­тівсь­ко­го району пи­тан­ня з са­мо­віль­ни­ми руб­ка­ми не сто­їть гос­тро, — ка­же Сер­гій Ту­ра­ке­вич. — Ад­же тут не зо­се­ред­же­на ве­ли­ка кіль­кість пи­ло­рам, як, до прик­ла­ду, у Во­линсь­кій чи Рів­ненсь­кій об­ластях.

Літня пора обійшлася без пожеж

— На щас­тя, лі­то 2020-го обій­шло­ся без по­жеж, — роз­по­ві­дає да­лі ліс­ни­чий. — Вчас­но ви­яви­ти во­гонь до­по­ма­га­ють сис­те­ми ві­де­ос­посте­ре­жен­ня, які роз­та­шо­ва­ні в ліс­ниц­тві. За­га­лом, та­ких ка­мер ма­ємо три: на те­ри­то­рії лі­соп­ро­мис­ло­во­го ком­плек­су, що в Ше­пе­тів­ці, а та­кож у Мальовансь­ко­му та По­лонсь­ко­му ліс­ниц­твах. Сис­те­ма охоп­лює 36 ти­сяч гек­та­рів те­ри­то­рії. До ре­чі, од­на із них роз­мі­ще­на в По­лонсь­ко­му районі, але при­єд­на­на і до ка­ме­ри Мальовансь­ко­го ліс­ниц­тва.

Отож, та­кі ноу-хау доз­во­ля­ють лі­сів­ни­кам че­рез ме­ре­жу Ін­тернет в ре­жи­мі ре­аль­но­го ча­су ви­яви­ти та ло­ка­лі­зу­ва­ти по­же­жу ще на ста­дії зай­ман­ня:

— Ра­ні­ше ж для до­по­мо­ги у ліс­ни­ків бу­ли ко­ні, і пот­рібно бу­ло вит­ра­ча­ти ма­ло не пів дня, аби знай­ти міс­це за­го­рян­ня. До то­го ча­су вже мог­ла зай­ня­ти­ся ве­ли­ка пло­ща, яку га­си­ти пот­рібно бу­ло на­віть не один тиж­день.

Ок­рім зви­чай­них по­жеж, по­пе­ред­ні ро­ки ліс по­тер­пав і від так зва­ної «бі­оло­гіч­ної». Ад­же не­аби­яку заг­ро­зу ніс вер­хівко­вий ко­ро­їд.

— Ро­ків зо три під­ряд ма­ли проб­ле­му: шкід­ни­ки, — при­га­дує Сер­гій Ми­ко­лайович. — Од­нак, в 2020-му та­ка проб­ле­ма ви­рі­ши­ла­ся при­род­ним шля­хом. Мож­ли­во, це пов’яза­но з тим, що ми­ну­ло­го ро­ку осінь все ж бу­ла до­що­ва. Від­так, на­віть змен­ши­ло­ся вси­хан­ня сос­но­вих на­сад­жень: піш­ла во­да і ліс ожив.

Мальованське лісництво ідеальне для відпочивальників

Се­ред до­сяг­нень, яки­ми мож­на пи­ша­ти­ся, — умо­ви для тих лю­би­те­лів при­ро­ди та тих, хто праг­не вдих­ну­ти сві­жо­го по­віт­ря на пов­ні гру­ди. Ад­же на те­ри­то­рії Мальовансь­ко­го ліс­ниц­тва зо­се­ред­же­но аж 15 місць від­по­чин­ку. Во­ни не за­хо­ва­ні від людсь­ко­го ока та роз­та­шо­ва­ні, зде­біль­шо­го, бі­ля лі­со­вих до­ріг. В аль­тан­ках мож­на не ли­ше пе­ре­че­ка­ти дощ, а й прос­то від­по­чи­ти та по­ми­лу­ва­ти­ся при­ро­дою:

— Поп­ри те, що Мальовансь­ке ліс­ниц­тво від­да­ле­не від міс­та, від­по­чи­валь­ни­ків тут все ж вис­та­чає. Ад­же най­час­ті­ше та­кі по­пу­ляр­ні зо­ни як «Дуб­ки» або «Лі­со­вий кор­дон» пе­ре­пов­не­ні. При­єм­но, що ос­танні два ро­ки під­ви­щи­ла­ся куль­ту­ра від­по­чин­ку: лю­ди за со­бою на­ма­га­ють­ся приб­ра­ти.

Од­не з улюб­ле­них місць від­по­чин­ку Сер­гія Ми­ко­лайови­ча — «Мер­тве озе­ро». Во­дой­ма роз­та­шо­ва­на за 6 кі­ло­мет­рів від зо­ни від­по­чин­ку, що при в’їз­ді в Мальовансь­ке ліс­ниц­тво. Її об­лашту­ва­ли ми­ну­ло­го ро­ку. Од­нак, пот­ра­пи­ти до неї мож­на, швид­ше, в літ­ній се­зон кінь­ми чи мо­тоб­ло­ком. У се­зон до­щів доб­ра­ти­ся сю­ди не­ре­аль­но. До ре­чі, ця во­дой­ма та­кож ря­тує в ра­зі по­же­жі. Тут об­лашто­ва­но під’їзд для за­бо­ру во­ди.

Крім звич­но­го від­по­чин­ку тут мож­на зус­трі­ти по­ці­но­ву­ва­чів ти­хо­го по­лю­ван­ня. Втім, зі слів ліс­ни­чо­го, цього­річ се­зон не вель­ми вда­лий. Ад­же гри­бів че­рез за­су­ху прак­тично не­ма. А от вро­жай чор­ниць ви­дав­ся на сла­ву:

— Хто мав час, ба­жан­ня та си­ли, — наз­би­рав. Але, по­рів­ня­но з по­пе­ред­ні­ми ро­ка­ми, охо­чих їх об­ри­ва­ти стає все мен­ше. В ос­новно­му, за цим за­нят­тям мож­на зус­трі­ти в лі­сі лю­дей стар­шо­го ві­ку. Мо­ло­ді ж це не ці­ка­во. Ду­маю, що че­рез кіль­ка ро­ків це ста­не проб­ле­мою: хто ж наз­би­рає чор­ниць?

Чи не єди­ною пе­реш­ко­дою для від­по­чин­ку та пра­ці в лі­сі ста­ли ко­ма­рі. Сер­гій Ту­ра­ке­вич ка­же, що бу­ва­ли пе­рі­оди, ко­ли єди­ний за­хист, аби те­бе «не з’їли» — об­мунди­ру­ван­ня, яке ви­ко­рис­то­ву­ють для за­хис­ту від уку­сів бджіл. До ре­чі, поп­ри те, що міс­це­вість бо­ло­тя­на, га­дюк теж не спос­те­рі­га­ло­ся.

Од­нак, на­віть поп­ри та­кі умо­ви, пан Сер­гій ка­же, що ні­за­що не по­ки­не свою ро­бо­ту. Ад­же ро­зу­міє, що та­ким чи­ном він вкла­дає свою леп­ту в роз­ви­ток лі­со­во­го краю:

— В пе­ред­ддень свя­та я ба­жаю ко­ле­гам, перш за все, здо­ров’я у не­лег­кий час, нат­хнен­ня, а ліс­ниц­тву — ста­біль­нос­ті та роз­витку. Ад­же ліс — на­ше май­бут­нє.

Любов Гончарук

Фото Дмитра Шпака