11/09/2020
0Нелегальний видобуток бурштину в Україні є однією з найбільших, а за останні роки також і однією з найгучніших проблем України.
Держлісагентство на рівні Кабміну лобіює блокування легалізації ринку бурштину, до якого Україна йшла понад дванадцять років.
Гадаю всі пам’ятають 2008 рік, коли бурштиноносні надра Житомирщини, Волині та Рівненщини почали “ґвалтували копачі” без зупинки, залишаючи після себе місячні кратери, які наразі вже не відновить навіть професійна рекультивація.
Дороговартісний український бурштин вимивали, вивозили до Прибалтики, Китаю та інших західних країн.
Як Ви розумієте, Україна втрачала при цьому щонайменше декілька сотень мільйонів гривень на рік, не кажучи вже про інвестиційну спроможність.
Здавалося, що “дикий” видобуток сонячного каменю не зупиниться і ми втратимо будь-який шанс налагодити ювелірну промисловість бурштину, який до речі в західних країнах вважається одним із найдорожчих каменів у порівнянні до своїх “братів”.
Але за два дні до кінця 2019 року набуває чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин”.
Представники легального надроринку зітхнули з полегшенням. Бо цей закон мав би подолати відверту радянщину у питанні користування надрами та, замість тривалих бюрократичних процедур, впровадити швидку, ефективну та прозору систему доступу до надр.
Мова йде про спрощення процедури оформлення землі, без прав на яку законний надрокористувач не може приступити до розвідки родовища.
Після отримання спецдозволу у надрокористувача дуже часто виникала проблема з оформленням права на користування земельною ділянкою (надрокористувач, щоб приступити до розвідувальних робіт, має оформити землю).
Причина у проблемах (неузгодженості) законодавства, зокрема в Земельному Кодексі.
Коротко суть – право на користування надрами надавали, а на землю, яка знаходиться над цими надрами – ні.
У такому випадку інвестор був заблокований у своїх діях. Проблема була настільки запущеною, що не рідко проблема тягнулася роками допоки надрокористувач втрачав спецдозвіл,бо закінчувався строк його дії.
Для того, щоб нарешті розрубити цей “гордіїв вузол”,щоб мінімізувати ризики бізнесу в оформленні землі, легалізувати ринок бурштину, були розроблені “законодавчі правила”, тобто нормативно-правова база, яка регулювала весьмеханізм дій.
Експерти до речі характеризували його як ліберальний по відношенню до інвесторів та таким, який надавала альтернативу дій.
І тут починається найцікавіше!
Ринком активно почали цікавитися легальні надрокористувачі і йти запропонованим державою шляхом. Але після отримання спецдозволів, вони все одно стикнулись з проблемою оформлення землі.
Надрокористувачі, які отримали спеціальні дозволи на користування надрами, почали втілювати запропоновану процедуру оформлення земельних ділянок шляхом встановлення сервітуту.
АЛЕ всі десятками “зависли” в Державному агентстві лісових ресурсів, з посиланням на те, що Кабінетом міністрів не затверджено Типової угоди про розвідувальні та видобувні роботи.
Відповідно до Закону надрокористувачам було надано дві альтернативні можливості оформлення права на землю – шляхом вставнолення сервітуту без зміни цільового призначення земель, що неодмінно є дуже важливо, та підписання Типової угоди про розвідувальні та видобувні роботи.
Крок №1. І так, запустити легальний ринок бурштину можливо було за рахунок оформлення земельного сервітуту.
Тут варто зазначити, що можливість користування земельними ділянками в межах родовища надр без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, була великим кроком вперед.
Адже, до прийняття Закону для того, щоб оформити право користування землею для надрокористування, потрібно було вилучити земельні ділянки, змінити їх цільове призначення.
Це як мінімум довго і недоцільно!
Крок №2. Якщо оформлення земельного сервітуту неможливо з якихось причин, Закон передбачає підписання Типової угоди.
Така Угода повинна була стати порятунком для тих надрокористувачів, які не змогли б оформити право сервітуту.
Адже всі землі лісогосподарського призначення станом на сьогодні не оформлені (не мають кадастрових номерів – свого роду реєстрації).
Наразі земля перебуває в праві постійного користування в лісогосподарствах, що вже виключає можливість надрокористувача оформити право сервітуту.
І хоча Закон, був як свіже повітря у веденні бізнесу, бо він розблоковував бюрократичний процес оформлення землі та надавав альтернативу дій щодо її отримання, надрокористувачі стикнулись з проблемою, при якій жодна альтернатива не працювала.
Як Держлісагентство прикриває свої злочини
Перспективі легалізації ринку бурштину раділа переважна кількість учасників ринку, зокрема надрокористувачі, і чиновники Держгеонадр, але не Держлісагентство.
Бо якщо на ринок хлинуть законні учасники ринку і отримають доступ до бурштиноносних територій, розкриються масштаби багаторічного незаконного вимивання “сонячного каменю” за сприянням лісників державного рівня!
Варто сказати, що таке активне блокування легалізації ринку бурштину почалося ще в березні 2020 року, коли до Держлісагентства надійшло кілька проектів від крупних підприємств щодо оформлення земельних сервітутів.
Так, наразі земля, під якою є бурштиноносні надра, перебуває у користуванні державних підприємств із сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Детально про схему блокування цих процесів я писав в блозі Як чиновники заблокували ринок легального бурштину в липні.
Але коротко суть в тому, що керівники Держлісагентства, а саме звільнений Андрій Заблоцький та його перший заступник Сергій Власенко блокують легалізацію ринку бурштину всіма доступними їм методами.
Відповідно до чинного законодавства Держлісагенство не має повноважень погоджувати технічну документацію щодо відведення землі шляхом встановлення сервітуту.
Такими повноваженнями наділені лісгоспи на місцях. Але як виявилось насправді – всі документи безпідставно витребовуються до Києва і тут “засинають”.
Надання земель лісогосподарського призначення легальним надрокористувачам відкриє завісу покривання нелегального видобутку бурштину протягом останніх 20 років, а разом з нею і обсяги нелегальних видобувних робіт через встановлення кількості та площі порушених земель.
Крім того, ймовірність відкату від нелегальних копачів – велика. Тому Держлісагентство не зацікавлені в легалізації видобутку і легалізації користування землею агентства.
Прикро, але цей крок, який мав би унеможливити корупційну складову, саме і став причиною для вимагання коштів із потенційних підприємців.
Далі, коли “придушити повстання” надрокористувачів не вдалося, Держлісгентство і зацікавлені особи пішли далі.
Деякі особи із Держлісагентства ймовірно почали лобіювати блокування легального ринку бурштину через законодавство. Зокрема тут мова йде про суб’єктивно прописану Типову угоду проведення розвідувальних та видобувних робіт.
Щоб не бути голослівним залишаю посилання на проект постанови України “Про затвердження Типової форми Угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт”, яку підготувало Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Так, з тексту Угоди зрозуміло, що незаконно, всупереч положенням Земельного кодексу України, відбулось злиття двох різних процесів в один – встановлення сервітуту та підписання Типової угоди.
Якщо раніше Закон пропонував надрокористувачу вибір, або оформлення земельного сервітуту, або підписання Типової Угоди, то наразі вищевказана постанова говорить про те, що підписання Угоди можливо тільки після державної реєстрації права земельного сервітуту.
По суті, така ініціатива, яку лобіюють ймовірно Держлісагентство, перекреслює завдання Закону України № 402-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин” який мав би максимально спростити процедуру запуску розвідки та видобутку бурштину, зробити її відповідно до європейських стандартів прозорості та легкості ведення взаємовідносин бізнес-держава.
А це означає, що ми наступаємо на ті ж самі граблі. Бо це знову абсолютно блокує процес легалізації ринку бурштину.
Замість висновку в мене одне питання: “Якщо таке жорстке протистояння з боку Держлісагентства щодо легалізації ринку бурштину, його прозорості та відкритості для інвесторів у тому числі і іноземних, що приховують чиновники?
Можливо, якщо на території агентства зайдуть легальній компанії, вся Україна побачить приголомшливі масштаби розкрадання та понівечення бурштиноносних земельних ділянок, що тривало роками?
ВАЖЛИВО: за період підготовки цього матеріалу та його виходу, ГО “Геологія України” стало відомо, що цю Типову угоду, яка може заблокувати прозоре та в принципі функціонування легального ринку бурштину, відкликано з Кабміну на доопрацювання! Наразі, за умови, що профільне міністерство хоче навести лад в галузі, має провести широкі консультації з бізнесом – інвесторами української економіки!
Тут важливо наголосити на тому, що корупційні дії дуже часто “закладені” в самому законодавстві!
Для того, щоб заблокувати якість економічні процеси, монополізувати ринок бурштину або будь-яких інших галузей, достатньо “вправно” прописати нормативно-правову документацію.
Закон може бути просто прекрасним, а от алгоритм дій – це не рідко справжнє зло, в якому закладаються корупційні дії!
Саме їх ГО “Геологія України” відслідковує, аналізує і сповіщає про це галузь!
