СВІТОВИЙ ФЕНОМЕН – ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ПО МЕТОДИЦІ ДЕРЖЛІСАГЕНСТВА.

Вже стає непристойним  розмовляти в суспільстві про недоліки, проблеми та  зловживання в роботі лісогосподарського комплексу країни, а форма лісівника викликає зневагу, часом безпідставно. Але вирішувати чисто лісівничі питання без ліквідації вказаних проблем  неможливо.  Прошу читачів вибачити, але по цій причині  автор ще раз повертається до теми необхідності кардинального реформування  лісогосподарського комплексу з  надією  на колективну думку у вирішенні цього неоднозначного питання. Дана стаття не є науковим твором і не надає інформацію про «жарені» факти, а в спрощеній формі відображає бачення автором наявної системної кризи у  лісовому господарстві та шлях виходу з неї. Автор виносить на розгляд читачів питання – як керуючись нормами чинного законодавства повернути довіру та повагу суспільства до працівників лісового господарства, як налагодити  правомірне фінансування лісового господарства і привести його ведення до лісівничих норм, як побудувати співпрацю лісівників з органами місцевого самоврядування, ЗМІ, дійсними громадськими захисниками лісу, а не псевдо активістами, щоб в кінцевому результаті викорчувати оті всі  негативні явища, які як та короста з’їдають ліси і знищують людську гідність працівників лісового господарства та і саму систему ведення лісового господарства.  

А про «жарені» факти зловживань читачі можуть почитати в ЗМІ і побачити в щоденних новинах.

            Окрім цього, в даній статті автор намагається висвітлити на рівні знань інженера лісового господарства питання формування ринкових відносин та їх вплив  формування незаконного обігу деревини в Україні.

ПРИНЦИП ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН ТА ЇХ ВПЛИВ

 НА МОЖЛИВІСТЬ ФІНАНСУВАННЯ ВЕДЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА.

Класичний економічний закон ринкових відносин – попит породжує пропозицію. За цим законом живе і працює  економіка США,  Ірландії, Норвегії, Швейцарії, Люксембургу та інших розвинутих країн. Це цілком логічний закон – наприклад, при нестачі хліба по причині нестачі борошна збільшують посіви зернових

            В останній період, коли в економічну діяльність розвинутих країн стали здійснювати вплив вихідці з пострадянських республік, вищевказаний закон ринкової економіки в значному економічному просторі світу змінився на  зворотній  закон – пропозиція породжує попит, або закон ринку Сея, (французького економіста Жан Батиста Сея).

 До чого  привело використання цього закону свідчить досвід України – якщо в 90-х роках Україна була однією з найпотужніших економічно розвинутих держав Європи, то на даний час вона втратила свій економічний потенціал. Це сталося по тій причині, що українським починаючим бізнесменам було необхідно в  час становлення нашої держави якимось чином зайняти певні ніші на світових ринках і вони запропонували світовому ринку по демпінгових цінах метал, енергоносії, зерно, деревину, продукцію тваринництва, тобто діяли по закону ринку Сея – пропозиція породжує попит.  Значна частина товарів народного споживання була вивезена  громадянами України і продана на ринках Європи по такій же схемі.  В результаті, на сьогоднішній день Україна входить до  країн світу, які близькі до тих, що розвиваються. На сьогоднішній день це одна з найбідніших країн Європи (друга по бідності після Молдови). Це опосередковано підтверджується  валовим внутрішнім продуктом по  паритету купівельної спроможності (ВВП ПКС) на душу населення, який за 2018 рік складає (за даними МВФ) в доларах США:

1. США –  62 606      –   10     місце в світовому рейтингу
2. Румунія     –  26447      –    57    місце в світовому рейтингу
3. Китай –   18110        –   73     місце в світовому рейтингу
4. Україна –     9283        –  111    місце в світовому рейтингу
5. Молдова –      7305       –  124    місце в світовому рейтингу.     

            Якщо  сказати по простому, то вищий реальний ВВП на душу населення є показником вищого рівня життя, або іншими словами якості життя. Рівень життя американців кращий від рівня життя українців в 6,7 рази, а середньо статистичний житель Румунії має купівельну спроможність в 2,8 рази,   Білорусії з її пісками і болотами в 2,2 рази вищу, як житель України.  От тобі й на. При цьому необхідно ще врахувати регіональний розподіл ВВП по Україні – в західних областях на даний час він вищий,  на Поліссі та в деяких інших регіонах він значно нижчий.

            Особливістю закону Сея є те, що приватна юридична чи фізична особа маючи в своєму розпорядженні власні або кредитні  кошти,  матеріальні  ресурси  запускає виробництво якогось товару з надією на його майбутній продаж з прибутком для себе. Наприклад будівельна організація будує за свої кошти комплекс будинків і потім продає їх в залежності від ринкової ситуації, можливо без прибутку, але щоб заробити імідж. Ще один приклад – не знаючи реальної ситуації на ринку паливних брикет (пеллет), в 2000-х роках багато починаючих бізнесменів кинулись будувати примітивні цехи по їх випуску, а в даний час не знають як  позбутися цих виробничих потужностей по причині кризи перевиробництва продукції та значної конкуренції з потужними виробниками.  А дехто  реалізує брикети по мінімальних цінах, щоб тільки не зупинити виробництво. Часто виробник по причині неможливості оперативного продажу  передає свою готову продукцію продавцю під реалізацію або продає по демпінгових цінах, як це зробили в Україні в 90-х роках. Зрозуміло, що використання даного закону Сея є надто ризикованою справою. Але за ризик в даному випадку відповідальність  несуть приватні особи, діючи за принципом – або пан, або пропав.  Україна ж  заплатила розвалом економіки та гіперінфляцією і, мабуть, не скоро відновить свій виробничий потенціал, який вона мала в 90-х роках минулого століття. Повторно зайти на втрачені світові ринки буде набагато важче, як це було зроблено в 90-х роках, та і потрібно мати з чим зайти. Одним з ресурсів, який може ще запропонувати наша країна є деревина та продукція з неї. Але ми по різних причинах (об’єктивних і суб’єктивних)  втратили світові ринки збуту і вийти на них заново в гострій конкурентній боротьбі з сильними конкурентами буде дуже важко. Якщо буде  використано викривлений закон Сея – пропозиція породжує попит, то це приведе до катастрофічних наслідків.

В той-же час, сучасний об’єм ВВП України обумовлює неможливість фінансування ведення лісового господарства з Держбюджету. По цій причині при збереженні існуючої системи господарювання за оцінками працюючих спеціалістів лісового господарства різних  регіонів фінансова криза в лісовому господарстві може настати за період від 3 місяців і до 2-3років, що вимагає вжиття невідкладних заходів по її попередженню.

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ДЕРЕВИНИ В УКРАЇНІ.

ФЕНОМЕН ВЕДЕННЯ  ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ПО

МЕТОДИЦІ ДЕРЖЛІСАГЕНСТВА.

Виникає питання – а яке відношення мають вищевказані ринкові відносини та фінансовий стан України до лісового господарства? А саме безпосереднє.

По об’єктивних причинах,  лісгоспи (постійні лісокористувачі)   мають в своєму розпорядженні значні лісові ресурси (як готову деревну продукцію, так і ростучий ліс), які в силу  виробничої необхідності та природної закономірності постійно поповнюються і потребують системної реалізації. В певній мірі, лісгоспи, поставляючи на ринок свою наявну продукцію,   формують пропозицію, що повинна продукувати відповідний попит. Таким чином, по незалежних від лісгоспів причинах  вони приймають участь у виробничих стосунках в процесі виробництва і будують свою фінансово – економічну діяльність на ринкових відносинах, керуючись законом Сея, коли пропозиція породжує  (формує) попит, а відповідно і регулює ціни на лісопродукцію, понижуючи їх до збиткових для лісгоспів. Це обумовлено тим, що на даний час попит значно менший об’ємів пропозиції.

З однієї сторони ніби то  все об’єктивно і правильно.

Тоді в чому ж сутність українського феномену  лісового господарства і чому ми живемо  в  6,7  рази гірше від громадян США?

Для початку приведу вислів Генрі Форда про чесну працю:

«Працювати – це природно для людини. Треба визначити, що процвітання та щастя можна досягнути тільки завдяки чесній праці. Людські біди  значною мірою є наслідком спроб зійти з цього природнього шляху. У мене немає інших пропозицій, крім прийняти в усій повноті цей принцип природи.»

  Лісгоспи мають в своєму розпорядженні не приватну власність, а державне майно, і ризики  та збитки при реалізації продукції по закону Сея  несуть не працівники лісгоспів, а держава в особі всього Українського народу, тобто ми з Вами. А це стає можливим, коли в процесі реалізації продукції деякі недоброчесні працівники лісогосподарського комплексу  переводять державне майно (лісопродукцію)  у приватну власність або штучно занижують технічні характеристики майна (лісопродукції), присвоюючи при його реалізації різницю у вартості продукції. Це якщо висловлюватись ввічливо.

А до цього недоброчесних працівників спонукає гіпертрофована система ведення лісового господарства, яка остаточно сформувалась на протязі останніх 10 років і являється унікумом і феноменом в світовій практиці. Підставою для формування цієї системи є невизначеність державними нормативними актами конкретного порядку  фінансування ведення лісового господарства та структура галузі.

То як же створюються умови привласнення лісопродукції та реалізації продукції по занижених цінах?  Почнемо з базової ланки працівників лісгоспів.

Відводи лісосік в натурі фактично здійснює бригада в складі ІТП лісгоспу або лісничого, старшого майстра та майстра лісу. ІТП або лісничий в процесі відводу лісосіки веде відомість переліку дерев, призначених в рубку та визначає розряд висот.  Майстри лісу проводять заміри діаметрів дерев та визначають їх технічні характеристики. Що вони визначать і напишуть залежить від їх доброчесності. Але при відводі лісосіки найчастіше і створюється надлишок необлікованої деревини та заниження  її технічної якості.

При проведенні рубки безпосередній контроль за розробкою лісосіки здійснюють знову ж таки старший майстер або майстер лісу. Старший майстер проводить і прийомку виконаних робіт по лісозаготівлях,  і оформляє документи на відпуск продукції по ЕОД, а майстер лісу (а можливо інший працівник) проводить заміри. Продукція відпускається з верхнього або проміжного складу тим же майстром лісу, що приймав участь у відводі лісосіки і є  матеріально-відповідальною особою. От коло і замкнулося – вказаними трьома-чотирма працівниками самостійно або за вказівкою  лісгоспу вирішується питання про об’єми необлікованої деревини і об’єми  деревини із заниженими показниками якості.

А дальше, як кажуть, діло техніки.

Тепер в дію вступає закон Сея – необлікований надлишок продукції або продукція із заниженими показниками якості працівниками лісгоспу пропонується переробникам деревини за заниженими цінами, що вигідно для всіх. Переробник деревини стає зацікавленим в придбанні такої деревини. Отак викривлено народжується і працює закон ринку – пропозиція породжує попит. А породжує його або людська бідність, або надмірна жадібність.

Підтвердженням цього є те, що з наявних на Закарпатті біля 900 лісопильних верстатів ( за інформацією ЗМІ )  з яких зареєстровано трохи більше половини, а решта працюють по викривленому закону Сея – на незаконно привласненій деревині. І не переживають за документи на право власності на деревину –  відповідні накладні, і сертифікат походження їм дадуть працівники лісгоспу та обласного управління. Як там дальше працівниками лісгоспу будуються фінансові стосунки з керівництвом, контрольними органами, іншими зацікавленими особами – автору достовірно не відомо, але повідомлення про зловживання працівників лісгоспів при реалізації лісопродукції не сходять із сторінок ЗМІ.  Ще раз хочу наголосити, що не лісозаготівельники і деревообробники формують  пропозицію по реалізації лісопродукції поза межами правового поля і дають початок протиправного обігу деревини, а, на превеликий жаль, лісівники.

             Для  організаційного забезпечення цієї схеми була проведена реорганізація структури лісового господарства на рівні лісництв – лісництва були подрібнені, щоб було зручніше керувати по принципу – «поділяй та володарюй».

Хотілося би привернути увагу ще до однієї ситуації.

            Коли була прийнята програма будівництва лісових доріг, це викликало позитивну реакцію працівників лісового господарства, а особливо те, що вони будувались за рахунок коштів Держбюджету, де можна було з них щось трішки привласнити (про такі факти повідомлялось в ЗМІ). Позитивність будівництва доріг не викликає сумнівів, особливо на Поліссі.

            Але в Карпатах будівництво доріг дало як позитивні, так і негативні наслідки. В результаті непродуманої схеми будівництва доріг була частково порушена гірська екологічна система, відкрито  шлях до високопродуктивних лісових насаджень ( ялицевих та смерекових пралісів) у вершинній частині гір. Це дало можливість недобросовісним лісівникам провести масові (концентровані) рубки в гірських умовах і оголити гори.

Примітка: Концентровані рубки є одним з видів рубок головного користування. Вони є витвором російських лісокористувачів і використовуються в лісистих регіонах Росії. При проведенні таких рубок, ліс вирубується на значних площах (до 50-100 га ) незалежно від віку та стану, відновлення лісу проводиться методом аеросіву або взагалі не проводиться. Ці рубки чисто лісоексплуатаційні зі всіма наслідками. При цьому не враховуються будь які лісівничі вимоги.

 Використовуючи методику проведення концентрованих рубок лісгоспи по різних причинах не  провели своєчасно заходи по відновленню лісу на вирубках. І залишаються ці вирубки незалісненими на протязі десятиліть. Хто має бажання, може впевнитись в цьому з вікна автомобіля, проїжджаючи через гори по трасі Стрий-Мукачево або на супутникових фотографіях.

В той же час, в більшості випадків в документації лісгоспів відображено  відтворення лісу на цих вирубках шляхом створення лісових культур. Спеціалісти розуміють про що йде мова.

В кінцевому результаті це призвело до формування в горах системи  поверхневих паводкових водостоків, швидкого стікання води від опадів і формування повеней в передгірній зоні, а в подальшому повеней, зсувів ґрунту і селевих  потоків в горах, що уже проявилось при повені 2020 року.  Підтвердженням цього була повінь на території гірськолижного курорту «Буковель», який розташований у високогір’ї Карпат.

Величезна кількість деревини, в т.ч. заготовленої і реалізованої з порушеннями норм чинного законодавства ( до 40% від загального об’єму), на принципах закону Сея сформувала в Карпатах своєрідну автономну систему взаємовідносин між лісівниками, лісозаготівельниками та деревообробниками. І  визначити в даний час  хто в лісі фактичний господар  –  лісівник, як представник держави, чи лісозаготівельник та деревообробник, дуже важко, тому що останні реально утримують лісгоспи. А хто платить, той і замовляє музику – це по закону Сея.

Вийшло так, що добрими намірами по будівництву доріг в Карпатах вимощена дорога в пекло.

Більшість працівників лісового господарства  висловлює своє незадоволення  відсутністю фінансуванням лісового господарства з Держбюджету, низькою заробітною платою, неякісними умовами праці та іншими негативними явищами. Дійшло до того,  що  майстер лісу  на Вінниччині застрелився після відвідин свого начальника. Знайшов місце, зброю, залишив дружину, дітей, приніс невимовне горе в сім’ю, родину. Мабуть не з добра.

Але парадокс – ніхто з працюючих працівників лісгоспів, за винятком окремих категорій інженерно-технічних працівників лісгоспів, ОУЛМГ, Держлісагенства та робітників, лісозаготівельники та деревообробники не хочуть вирішувати  питання поліпшення або зміни існуючої системи ведення лісового господарства. Всіх все влаштовує.

 Сформована і діє парадоксальна ситуація    « Дуже погано в лісовому господарстві України – але нехай буде так, як є». Дехто вважає, що мабуть доходи від незаконного обігу деревини деяких працівників лісового господарства, лісозаготівельників та деревообробників, незважаючи на пов’язані з цим ризики, набагато перевищують можливі офіційні доходи при прозорому використанні деревної продукції. І при цьому, не має розуміння того, що отримувати нормальний дохід можна і не порушуючи чинного законодавства, як стверджував Генрі Форд. В той же час викликає здивування  позиція Держлісагенства, яке про все знає, але нічого не зробило і поки що не робить для зміни існуючої криміналізованої системи ведення лісового господарства. У всякому випадку такий висновок напрошується з результатів засідання (опублікованих тез) колегії Держлісагенства по підведенню підсумків за перше півріччя 2020 року та опублікованої структури «Державної стратегії управління лісами до 2035 року».

Таким чином на даний час Держлісагенством  сформована своєрідна  система ведення лісового господарства по методиці, має такі  основні ознаки:

• Ведення лісового господарства здійснюється без належної системи фінансування і, відповідно, без дотримання лісівничих вимог;
• Спотворена структура галузі по веденню лісового господарства;
• Ведення лісового господарства виходячи з фінансових можливостей лісгоспів здійснюється по принципу – «як хочемо або як можемо»;
• Привласнення лісопродукції та державних коштів в лісовому господарстві визначається  потребою в коштах ( в цьому випадку попит на кошти породжує пропозицію лісопродукції по кількості та якості);
• Доведення галузі до стану банкрутства (близько 70% підприємств лісового господарства мають ознаки банкрутства);
• Недолуге лісогосподарське законодавство.

От в цьому і  є суть світового  феномену. Такої системи в світі більше немає.

ВИСНОВКИ.

А якщо слідувати принципам діяльності, закладеним в економіці розвинутих країн, які названі вище, то можна використовувати лісові ресурси без порушення чинного законодавства і отримувати при цьому доходи, які будуть аж ніяк не менші, які отримують протиправно лісівники в даний час з постійними ризиками і трагедіями.

Для цього необхідно терміново провести реорганізацію лісогосподарського комплексу та  обмежити функції лісгоспів тільки веденням лісового господарства, в порядку і об’ємах, визначених  Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів та вирішити питання їх фінансування, враховуючи, що фінансування ведення лісового господарства з Держбюджету в даний час примарне, як міраж в пустелі.

Функції на заготівлю і переробку деревини передати приватним СПД.  Автор  пропонує для лісозаготівель  та переробки деревини створити ПАТ за участю держави із замкнутим циклом лісогосподарського виробництва, що детально описано у витягу з Концепції. На думку автора, підтверджену певним досвідом роботи в лісовому господарстві, це забезпечить попит і використання  всієї заготовленої в регіоні лісопродукції та повноцінне фінансування і якісне ведення лісового господарства.

 В любому випадку щось необхідно терміново робити.

Тоді знімуться постійні повідомлення в ЗМІ про щоденні порушення законодавства при реалізації лісопродукції, затримання працівників лісового господарства від майстра лісу до директора лісгоспу.

При цьому буде збільшуватись ВВП на душу населення і покращуватись якість життя як лісівників, так і всього суспільства.

Цілком зрозуміло, що спеціалісти мають і інші пропозиції по реорганізації лісогосподарського комплексу, які заслуговують на увагу та впровадження, але діє  феномен – нам і так добре, навіщо реорганізовувати наявну систему, якщо вона нас влаштовує. Краще помовчати.

Але все має свій початок, і кінець. Ресурси цінних порід, які ще котируються на ринку, вичерпуються і їх реалізація не дозволяє поліпшити фінансове становище в лісовому господарстві та ліквідувати негативні явища. Конкуренція в середовищі  продавців та споживачів деревини цінних порід в зв’язку із зменшенням ресурсів загострюється, приймає жорстокі форми і до чого це приведе – одному Богу відомо.

Певний негатив в економіку держави, в т.ч. і лісгоспів вносить виведення корупційних коштів за межі України або переведення їх в тіньову економіку  в межах України. Експерти вважають ці кошти достатніми для розвитку окремих галузей, в т.ч.  переробки деревної маси і ліквідації перевищення пропозиції деревини над попитом.  Як залучити ці кошти в оборот знають відповідні спеціалісти, до яких автор себе не відносить.

На даний час Держлісагенство очолили висококваліфіковані спеціалісти лісового господарства із значним життєвим досвідом, які наділені широкими повноваженнями по реформуванню лісогосподарського комплексу. За інформацією ЗМІ, вони мали можливість досконало ознайомитися з фактичним станом лісогосподарського комплексу, почути думку лісівників.  Крім того, позитивним є те, що сформувалася сприятлива структура управління лісовим господарством на рівні КМУ – Міністерство – Держлісагенство, що обумовлює можливість створення кваліфікованої нормативної бази і виконання реформаційних заходів по поліпшенню ведення лісового господарства у відповідності до лісівничих вимог.  Вивести лісове господарство країни з кризового стану є ділом честі  та гідності керівників і апарату   Держлісагенства. У всякому випадку, на це надіються суспільство і порядні працівники лісового господарства.

З пошаною та побажанням успіхів в роботі всім працівникам галузі