15/08/2020
0Червонокнижні лісові коти повернулись на Хмельниччину.
Раніше ці хижаки вважались тут майже зниклими. Зрідка їх бачили на території сучасного Кам’янець-Подільського району. Мисливці, які охороняють пухнастих хижаків, кажуть – тварини мігрують, зокрема, й через повені у Карпатах…
Лісовий «печерний» кіт
– Вперше кота лісового у нас я спостерігав близько 15 років тому. Тоді в лісі вигулював своїх естонських гончаків. Собаки відчули якогось звіра. Але точно не лисицю та не зайця. Тоді я й побачив кота лісового. Молодий, вага на око – чотири-п’ять кілограмів, але міцної статури, сірий, пухнастий. Лютий жорсткий погляд справжнього хижака, – розповідає голова Кам’янець-Подільської районної ради УТМР Олександр Юзвюк. – Найбільше котів з’явились у нас саме після нищівних повеней у Карпатському регіоні України, Румунії та Польщі на початку 2000-х років. Особливо з Чернівецької області, що межує із нашим районом. Під час повеней у середині 2000-х років звірі теж мігрували до нас. Після останньої повені у Карпатах цього літа, мабуть, ще прийдуть нові тварини. До речі, крім кота лісового у нас відтоді з’явились й гірські кабани – рудого окрасу, розміром дещо менші та прудкіші за наших диких свиней…
Нині коти лісові зустрічаються по всіх угіддях нашого району. Котів спостерігали й у Чемеровецькому районі Хмельниччини. Бачили тварин на вигляд вагою близько 20 кілограмів. Коти полюблять яри, густі зарості очерету неподалік лісових масивів чи посадок. Трапляються й у самих лісах. Ми зустрічали їх у Совинецькому, Суржинецькому ярах неподалік Кам’янця-Подільського. Коти часто оселяються у скелях, гротах, невеликих печерах у гірській місцині, у каньйонах річки Смотрич. Там утворюють лігва, де виховуватимуть потомство. Там повінь не дістане, хижі птахи чи тварини кошенят не знайдуть, люди не турбують.
Якось у лісі знайшли лігво кота лісового. На високій вербі у густому гіллі кішка привела чотири чи п’ять кошенят і ретельно сховала. Так само, як і домашня кішка. Втім, знайти таке лігво досить важко.
Кіт лісовий намагається уникати людей з цілком зрозумілих причин. Але у нашому районі він вже оселяється неподалік населених пунктів. Колись випадково побачили його у сільському садочку на груші. То був звір розміром з пів рисі.
Кіт лісовий – вправний хижак. У нас полює на куріпок, перепілок, фазанів, інших птахів, гризунів, в очереті харчується жабами, рибою, плазунами. Він годинами лежить нерухомо у засідці, вистежуючи здобич. Ми бачили як кіт, наче тигр, ховається в очереті. Зливається з землею та комишами, крадеться безшумно. Людина може його не побачити, лише собака почує. Ще лісовий кіт може стрибати на свою жертву з гілля дерев. За слідами хижака, розкиданим пір’ям чи жмутами шерсті бачили вдалі результати таких полювань. Домашню птицю чи кролів не чіпає. Місцеві мешканці ще ніколи не скаржились.
А ще у нашому районі спостерігали іншого дикого кота. Окрас світлий, майже рудий, стрункої статури, міцний короткий хвіст, на вухах кісточки. Наче у рисі чи каракала. Я жив у Середній Азії, то бачив тих тварин. Скоріш за все, це інший південний гість – очеретяний кіт. Думаю, що невдовзі ми вже знатимемо за нього, його повадки, поведінку більше. Як цей кіт дістався Поділля? Мабуть, теж мігрує з півдня України та Європи.
Кіт лисиці не товариш…
– У кота лісового у наших краях немає природних ворогів. Кошенят чи молодих тварин можуть вполювати бродячі собаки, хижі птахи, лисиці. Дорослих котів лисиця не чіпає. Але вона його найбільший конкурент у харчуванні. Лисів у нас забагато, – каже Олександр Юзвюк, – десь вісім-десять голів на тисячу гектарів.
Щороку під час полювання на хутрового звіра та регулювання чисельності ми відстрілюємо близько 500 лисиць у нашому районі. Минулого року – 560 лисиць! Такі заходи, безумовно, йдуть на користь червонокнижному коту. Наші єгері, первинні мисливські колективи, громадські помічники мають чітке завдання – ретельно оберігати кота лісового. До речі, найбільше котів бачимо саме під час облавних полювань на лисиць у лісі, очереті, ярах. Котів заборонено стріляти. Ми проводимо й велику роз’яснювальну роботу з населенням, аби запобігти можливому браконьєрству.
Повернення до рідних місць
Сто років тому коти лісові на території сучасної Хмельниччини вважалися майже зниклими. Але їх ще бачили саме на Кам’янеччині. Процитуємо «Нарис фавни Поділля» – 1925–1926 рр. відомого українського науковця Василя Храневича:
«Щодо Поділля, то поодинокі екземпляри диких котів зустрічалися ще в середині минулого (Х1Х-го – авт.) століття. Від старих мисливців доводилось мені чути, що років 25–30 тому дикі коти водились у Ходоровецьких лісах на Кам’янеччині. Року 1923 пара диких котів з’явилась у Смотрицькому та Залучанському лісі Смотрицького району на Кам’янеччині. Оцей район є спільним із північним районом поширення дикого кота на Бессарабії, де він зустрічається в лісах Хотинського повіту, сумежного з південно-західною частиною Кам’янеччини, зокрема, зі Смотрицьким районом. Року 1924 дикі коти були в Зіньковецькому районі в Кораблевому гаю – також на Кам’янеччині.
За район сучасного поширення дикого кота на Поділлі можна вважати південно-західну частину Кам’янецької округи та деякі більш лісисті місцевості Літинщини й Вінниччини.
Дикий кіт, як вимираючий представник нашої фавни, безумовно, заслуговує цілковитої охорони тим більше, що годуючись не тільки птахами, а й мишами та житниками, він де в чому й корисний для сільського господарства».
Нині, як повідомив головний мисливствознавець Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Красов, за даними цьогорічного обліку диких тварин у мисливських угіддях Хмельниччини нараховується 23 коти лісові:
– Це офіційні дані і саме по Кам’янець-Подільському району. Нещодавно була інформація, що котів лісових бачили вже й у лісах Летичівського району. Однак документальних підтверджень цьому поки що немає, – зазначив Віталій Красов.
Природоохоронці сподіваються, що чисельність червонокнижного звіра на Хмельниччині й надалі зростатиме та докладатимуть задля цього усіх зусиль.
