08/07/2020
0Чим скінчиться екологічний наступ на Боярку?
Довкола Боярської лісової дослідної станції розгортаються справжні баталії. Національний університет біоресурсів і природокористування, якому підпорядкована станція, заявляє про блокування роботи свого відокремленого підрозділу. Натомість, місцеві громади вимагають надати землям, де розташовані ділянки станції, статус національного парку. Утім, через це частина функцій та завдань станції будуть заблоковані. На чиєму боці правда, важко судити. Адже університету, котрий готує фахівців лісівничої галузі, конче необхідна навчально-практична база. В аудиторії не покажеш, як працювати в лісі. Можна зрозуміти і громадськість, котра хоче зберегти ліс, яким він є зараз, присвоївши території природоохоронний статус. То де ж шукати золоту середину для вирішення конфлікту?
Позиція університету
Зараз Боярська лісова дослідна станція повинна повторно отримати від Міністерства енергетики та захисту довкілля висновок з оцінки впливу на довкілля із погодженими лімітами на лісокористування. Як стверджують в університеті, під тиском екологічних організацій міністерство відхилило перший висновок ОВД.
Чим більше часу знадобиться на отримання нового резюме, тим більше перепон у діяльності станції виникатиме.
Так, в університеті відзначають, що це може зупинити діяльність станції, що негативно вплине на стан лісових насаджень у цілому, виникнуть ризики збільшення кількості надзвичайних ситуацій, призупиняться наукові розробки та моніторингові наукові лісівничі дослідження. Також це викличе неотримання податків та зборів до бюджетів усіх рівнів.
Аби вирішити цю ситуацію, вчена рада НУБіП ще місяць тому готувала відкрите звернення до Президента України Володимира Зеленського, аби вивчив критичну ситуацію, що виникла на Боярській станції. «Майже сто років Боярська ЛДС здійснює наукові дослідження в галузі лісівництва та екології. Вона доглядає 17,7 тис. га державних лісів, де проходять практики більше, ніж 1200 студентів лісогосподарських, екологічних, землевпорядних спеціальностей, – ідеться у зверненні. – В останні роки різними, так званими екологічними організаціями, вносяться пропозиції знищити станцію шляхом створення на її теренах національного природного парку. Аналіз та практика свідчать про недоцільність такого кроку».
Вчена рада аргументує, що у грудні 2019 року Київська обласна державна адміністрація затвердила проєкт організації території та порядок проведення робіт на 10 років. До речі, редакція надсилала запит до КОДА, щоб дізнатися про позицію чиновників у цій ситуації, відповіді не отримали.
Окреме звернення до Президента України В.О. Зеленського, Прем’єрміністра України Д.А. Шмигаля, т.в.о. Міністра енергетики та захисту довкілля О.А. Буславець підготувала Громадська рада Держлісагентства. Підписанти просять вивчити ситуацію та посприяти отриманню об’єктивного висновку з оцінки впливу на довкілля.
Позиція громади
Три роки тому жителі населених пунктів Києво-Святошинського району разом із екологами ініціювали створення національного природного парку «Приірпіння та Чернечий ліс». Були проведені наукові дослідження, на підставі яких з’явився проєкт парку.
«Проєктований НПП розташований у центральній частині Київської області на території лісових масивів Боярської ЛДС, – ідеться у поясненнях ГО «Чернечий ліс – SOS», – загальна площа проєктованого національного природного парку – 17 932 га. Лісові масиви, які планується включити до НПП, розташовані на території 15 сільських рад у межах Києво-Святошинського, Макарівського, Васильківського районів, Боярської міської ради, Голосіївського району м. Києва та складають обхідний шлях тварин і птахів Дніпровського екологічного коридору навколо Києва».
У 2016 році проєкт створення парку погодив департамент екології Київської ОДА, далі документи мало розглядати Мінприроди та погоджувати із землекористувачами і власниками земельних ділянок. Оскільки своєчасно необхідні рішення не були прийняті, а в 2017 році запрацював закон про оцінку впливу на довкілля, подібні рішення нині треба ухвалювати з урахуванням законодавчих новацій.
Тепер громада та колектив університету в очікуванні, яким буде висновок Мінекології. Зі свого боку, активісти разом із депутатами підготували звернення до Уряду та парламенту, де пояснюють, чому на землях Боярської станції має бути парк. «Територія включена до Смарагдової мережі Європи як важлива ділянка для сезонних міграцій птахів, а також тут зустрічається значна кількість видів флори і фауни, що занесені до Червоної книги України, розширення територій природно-заповідного фонду передбачено в Угоді про асоціацію з ЄС. Ліси виконують рекреаційну та екологічну функцію на південній межі Києва, а клопотання про створення національного парку, розроблене фахівцями-біологами з різних наукових установ, було схвалене Міністерством екології та природних ресурсів України», – йдеться у листі.
Експертна думка
Разом з тим, професор кафедри лісового менеджменту НУБіП Петро Лакида під час засідання Громадської ради нагадав, що створити національний парк – лише пів справи. Часто такі установи у подальшому не отримують фінансування від держави, що ускладнює їхнє існування та діяльність.
«Що з цим робити – справді непросте питання. Я знаю, що багато активістів, мої колеги зокрема, виступають за створення тут парку, – каже експерт з лісового напрямку Української природоохоронної групи Єгор Гриник. – На мою думку, нацпарку там якраз не варто бути, бо це трохи профанує ідею національних парків загалом. Часто буваю у лісах області, і сказати, що це мегацінні ліси, важливі для біорізноманіття, мені важко. З іншого боку, ці ліси важливі для місцевих громад, для них це важливі рекреаційні об’єкти. Наведу один приклад. Пів року тому до нас звернулося кілька активістів з-під Боярки, їх цікавив шматок лісу, де росте багато чорниці. Ми запропонували вирішити це питання із Боярською станцією, щоб не проводили тут суцільні рубки, тим паче, що у станції є міжнародний сертифікат FSC, який зобов’язує їх такі місця зберігати. Але ця історія триває пів року, а ніякого компромісу нема».
Замість конструктивну, розпочалася паперова боротьба. «Зараз триває протиборство між лісівниками та активістами, – додає експерт. – Колись активісти отримали листи, що сільські ради підтримують створення національного парку. Тепер у звіті ОВД лісівники отримали від сільських рад листи на підтримку станції. Територія станції дуже велика, це фактично всі ліси південного кордону Києва. А в університету повинна бути дослідницька база. Чимало лісів Боярської станції – це соснові монокультури, штучні ліси, висаджені років 70 тому. А зараз, коли змінюється клімат, ліси починають всихати, вони не такі стійкі, як природні. Яка альтернатива суцільним рубкам, якщо пройшов вітровал чи короїд з’їв великі ділянки? Тому, повна заборона суцільних рубок може мати негативні наслідки. Але треба зважати на конкретну ділянку та її особливості».
Можливо, сторонам конфлікту варто сісти за стіл переговорів і спробувати знайти спільну мову. Зрештою, охорона лісів – це спільна мета.
