FSC в отчете Earthsight

Широкое комментирование и обсуждение отчета Earthsight, развернувшееся в украинских СМИ, врядли можно считать объективным. Практически все упускают из вида то, что  ІКЕА импортирует из Украины только комплектующие для изготовления мебели и готовую продукцию (стулья), причем изготовленные ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО из сертифиированной древесины. Как и большинство европейских импортеров  ІКЕА считает , что наличие международного сертификата FSC является гарантией легальности происхождения древесины. По- сути, основная и единственная вина ІКЕА в том, что представители фирмы поверили в то, то аудиторы FSC качественно выполнили свою работу и их сертификату и логотипу можно верить.  Однако,  в чем тут вина? Именно так поступают ВСЕ европейские фирмы , приобретающие товары из древесины за пределами ЕС. Они платят большую цену за сертифицированную продукцию именно потому, что наличие сертификата избавлет их от затрат на проведение аудита поставщиков собственными силами.

Earthsight ставит под сомнение значимость наличия сертификата FSC, в качестве гарантии легальности. Если эта оценка истинна, то ЕС, следуя задекларированным целям, необходимо вносить коррективы в свои подходы к определению легальности. Комментариев по этому поводу от представителей FSC Украины пока нет. Это дает Вам прекрасную возможность составить собственное мнение относительно поднятой проблемы и оценить, приведенне в отчете Earthsight аргументы и факты.  В основном они изложены в четвертой и пятой частях отчета, которые приведены ниже.

Создается впеатление, что  комментаторы отчета, в лучшем слуае читали только резюме и первые главы, на мой взгляд, самые слабые в документе.. До выводов, видимо, никто так не добрался. Исправляя этот пробел я разместил их, после разделов  о роли FSC в обеспечении устойчивого и легального  оборота древесины. Прочитайте. Лучше поймете какие цели преследуют авторы и  кому в первую очередь адресован подготовленный ими документ. Попутно, избавитесь от маниакально-депрессивных подозрений в заговоре, нацеленном на  создание препятствий для появления ІКЕА в Украине, которые распространет не только совсем “зеленый” в лесном деле Председатель Гослесагентства (ему простительно), но и убеленный сединами лесной академик…

Для тех, кому лень читать объемный текст даю основной вывод проделанной работы в формулировке Алексея Ярошенко: “В докладе говорится, что экологическая репутация Ikea – одна из лучших среди крупных мебельных компаний, а FSC – определенно лучшая марка в своем роде. Но как мировые лидеры, они должны добиваться большего. Чтобы быть действительно ответственной, Ikea должна изменить свою бизнес-модель, быть более требовательной к своей продукции, и отказаться от идеи безудержного роста. Система FSC должна срочно устранить свои системные недостатки и изменить свою философию, чтобы она соответствовала требованиям XXI века. Если этого не произойдет – Ikea должна быть готовой отказаться от FSC. Компании надо действовать быстро, чтобы создать свои собственные более совершенные системы контроля за происхождением продукции из Украины и из других стран.”

Перед публикацией Earthsigh разослала его текст всем основным фигурантам отчета. В конце материала приведен обзор их ответов.  Хочу поддержать ТОВ «ВГСМ» (Ирина Александровна Мацепура) в оценке  украинского лесного законодательства вообще и положений о запрете санитарнх рубок в сезон тишины, – в частности. Законодательство в целом напоминает вытащенный из мусорника,  лоскутный коврик, – рваный, грязный и вонючий, а запрет санрубок в сезон тишины на территории всех лесов страны, – бред дилетанта, который любит птичек и мнит себя экологом.

Жду реакции Павла Кравец. Напоминаю, что за ним должок. Он так и не ответил мне на вопрос: “Почему, все британские фирмы-прокладки, через которые  украинские балансы под видом дров и по заниженным ценам годами поставлялись в Европу, имели сертификаты цепочек поставок FSC? Явлется ли древесина, поставляемая в рамках  централизованных коррупионных схем легальной с токи зрения FSC? Способны ли аудиторы FSC выявлять подобную древесину?”

М.П.

Частина IV: ІКЕА та FSC — тривала історія співпраці та «грінвошинг»

(Гринвошинг (greenwashing)- “зеленое отмывание”. Этим термином обозначают экологическое позиционирование компании или её экологиескую репутацию М.П.)

Ділянка суцільних рубок в Українських Карпатах ©	Частка деревини Ikea з перероблених або FSC-сертифікованих джерел

Їдучи територією лісових угідь в українських Карпатах, часто можна побачити припорошений пилом дерев’яний щит із назвою лісового господарства, його площею та іншими даними. Багато таких знаків мають логотип – зелений обрис дерева з галочкою, під яким три літери: F, S, C. У цьому логотипі і міститься пояснення, чому ІКЕА неспроможна виявити проблеми у своїх ланцюгах постачання.

ІКЕА вже давно визнана одним із найбільших споживачів деревини у світі, діяльність якого може спричиняти значний вплив на ліси. Отож, компанія має «як можливість, так і відповідальність – впливати на управління лісами».(130) У 2014, у рамках масштабної стратегії, яку ІКЕА називає ‘Planet Positive’ («Позитивне ставлення до планети»), ІКЕА зобов’язалася до серпня 2020 року забезпечити або використання вторсировини, або докази екологічного походження деревини.(131) Для досягнення цієї мети ІКЕА заручилася підтримкою Лісової Опікунської Ради, або FSC – провідної міжнародної системи екологічного маркування деревини і паперу.

До 2019 року ІКЕА стабільно йшла до досягнення своєї мети, 91 відсоток її деревини була сертифікована або походила зі вторинних джерел.(132) Утім, у випадку країн з високим рівнем ризику, наприклад, Росії, Китаю та України, уся деревина була сертифікована за системою FSC з 2017 року.(133)

Уся незаконно заготовлена деревина, яку ІКЕА отримує з України, є FSC-сертифікованою. Великобичківське ЛМГ, найбільший постачальник бука для стільців ІКЕА, має сертифікат FSC з 2005 року.(134) Більшість інших ймовірних постачальників ТОВ «ВГСМ», згаданих у попередньому розділі, також мають або мали сертифікат FSC (єдиний виняток – Кутське лісове господарство, де розташований Національний парк «Гуцульщина»).(135)

Загалом, 90 відсотків карпатських лісів, контрольованих Державним агентством лісових ресурсів України, є FSC-сертифікованими.(136) ТОВ «ВГСМ», Plimob та всі інші постачальники чи субпідрядники ІКЕА, згадані у попередньому розділі, можуть похвaлитися сертифікатом за системою FSC «ланцюга постачання».(137) Бук, незаконну заготівлю якого ТОВ «ВГСМ» проводило під час періоду тиші у 2018 р., виїжджав із заводу зі штампом FSC. Що особливо вражає, під час чергового візиту аудиторів FSC у Великий Бичків вони або не помітили порушень, знайдених ДЕІ України, або ж вирішили не згадувати їх, незважаючи на те, що це були зареєстровані оприлюднені факти.(138) До сьогодні як уся діяльність Великобичківського ЛМГ і деревина, яку воно продає, має знак якості FSC.

Порушення лісозаготівельного законодавства – не єдине, що FSC не змогла виявити та не дозволила заплямувати репутацію ІКЕА. Як сказано у попередніх розділах, на даний час широко відомим є факт, що під час епохи Януковича закордонні імпортери платили хабарі голові Держлісагентства за усю деревину, придбану у контрольованих ним лісових господарствах. Це був багатомільйонний у доларовому еквіваленті злочин, вчинений близькою довіреною особою клептократа-керівника одної із найбільших держав Європи. Однак, чимало цієї деревини мало сертифікацію FSC. Представники FSC Україна проводили регулярні зустрічі з Держлісагентством, яке очолював корумпований голова, та обговорювали політику управління лісовими ресурсами та розширення FSC-сертифікованих ділянок. Втім, ні тоді, ні зараз вони жодного слова не сказали про будь-які порушення, вчинені керівником чи очолюваним ним агентством за часів Януковича. Аналіз, проведений Earthsight, свідчить, що 22 відсотки лісоматеріалів, імпортованих Holzindustrie Schweighofer у 2013 році, на піку махінацій Сівця, були сертифіковані FSC.(139) Крім того, сертифікацію FSC мала ще більша частка (46 відсотків) деревини, імпортованої фірмою Egger, яка є колегою-постачальником ІКЕА.(140)

Що таке FSC?

FSC – це найпопулярніший у світі знак екологічно відповідального споживання деревини. Він визнається у всьому світі як найкраща глобальна система такого типу, а її стандарти суттєво перевищують стандарти основного конкурента, PEFC. FSC було засновано у 1993 році за участі групи природоохоронних організацій, у т.ч. Всесвітній фонд природи (WWF). ІКЕА увійшла до складу засновників.(141) FSC підтримує ряд стандартів та процедур, згідно яких оцінюються ліси та надаються висновки щодо сталості заготівлі деревини. Оцінка проводиться акредитованими органами сертифікації – комерційними аудиторськими компаніями. Для того, щоб отримати сертифікат, лісозаготівельні компанії, зокрема, мають продемонструвати неухильне виконання чинного законодавства, дотримання прав місцевого населення, вживання заходів для зниження негативного впливу лісозаготівлі на навколишнє середовище, відмову від рубок на ділянках лісу значної природоохоронної цінності. Компанії, які купляють і переробляють деревину з таких лісів, мають отримати сертифікат «Ланцюг постачання» (CoC), який доводить їхню здатність не змішувати сертифіковану деревину із деревиною іншого походження. У такому випадку, товари з сертифікованої FSC деревини, які вони продають, мають право на знак FSC у вигляді дерева. Це дає їм конкурентну перевагу на ринку все більш вимогливих та екологічно свідомих покупців, де закони країни покупця та закупівельна політика уряду зазвичай теж вимагають дотримання певних стандартів. Ліси, сертифіковані FSC, проходять щорічний аудит. Завдання організації під назвою «Міжнародний акредитаційний сервіс» (ASI) – перевіряти дотримання органами сертифікації вимог FSC. FSC перебуває під контролем асамблеї, яка складається представників НУО і лісозаготівельної галузі та засідає кожні два роки.

Історія провалу FSC в Україні

Зміна площі лісів, сертифікованих FSC за 2014-2019 рр.; розширення відбувається в країнах з високим ризиком корупції. Джерело: FSC Statistical Reports

Попередні невдачі FSC в Україні відображені у звіті Earthsight за 2018 рік, «Причетні до корупції». У ньому описано численні випадки корупції та правопорушень, які не були помічені аудиторами організації.

Польові перевірки, які провело WWF Німеччини, виявили численні незаконні санітарні рубки у лісах, сертифікованих FSC(142); Earthsight також виявила, що багато лісгоспів зберегли свої сертифікати, незважаючи на те, що їхні керівники є фігурантами кримінальних розслідувань масштабних випадків корупції. Свідчення одного з джерел допомогли пояснити такі промахи. Колишній керівник одного із найбільших лісозаготівельних господарств у Карпатах розповів Earthsight, як легко можна обійти перевірки FSC. Він описав процес аудиту як «проставлення галочок у списках» і пояснив, що типовою поведінкою лісівників є вивезення аудиторів лише на «зразкові» ділянки, навмисне підготовані для них.(143)

У жовтні 2018 року ASI, орган, завданням якого є забезпечити дотримання правил FSC, у відповідь на викривальний звіт Earthsight провів спеціальні перевірки в Україні.(144) ASI не займався жодною із кількох справ про корупцію у великих масштабах чи хабарництво, зафіксованих у звіті. Замість пояснення він просто заявив, що добровільні стандарти не призначені для боротьби з корупцією. Особливу увагу було приділено законності санітарних рубок та шахрайству з продажем та експортом деревини. Робоча група ASI відвідала два сусідні карпатські лісгоспи у Львівській області, які мають сертифікат FSC. Через чотири дні вона видала висновок про відсутність проблем.

Втім, ці дії були невідповідними з точки зору перевірки правдивості заяв Earthsight. Ділянки, на яких оцінювалася законність рубок, давно були засаджені смерекою на висотах, які для неї не є природніми. Відомо, що такі смерекові ліси особливо схильні до всихання, отож, найбільш імовірно, що санітарні рубки у них будуть законними. Втім, штучні смерекові ліси не складають більшість лісів Карпат. Крім того, робоча група майже виключно оцінювала лише ділянки вибіркових санітарних рубок, у той час як добре відомо, що найбільші проблеми з незаконними санітарними рубками стосуються суцільних рубок.(145)

Оцінка законності продажу та експорту деревини також була некоректною, оскільки базувалася виключно на документації, наданій самими лісгоспами.

Однак, тривожні сигнали реальних проблем не зникали. Під час аудиту лісового господарства на Закарпатті у червні 2019 року, ASI виявила, що орган сертифікації (швейцарська фірма SGS) не вважав за потрібне згадати у своєму опублікованому звіті той факт, що державні органи пред’явили керівництву лісгоспу звинувачення у корупції, хоча і знав про нього.(146) Однак, ASI вирішила, що оскільки відповідній посадовій особі ще не винесено обвинувальний вирок, сертифікат FSC можна не відкликати. Той факт, що SGS помилилася, не згадавши про факт розслідування, що триває, не потягло за собою жодного покарання. З моменту публікації звіту Earthsight ASI провела лише ще один аудит FSC-сертифікованого лісгоспу. У той же час, ASI відкинув звинувачення громадськості щодо нелегальних санітарних рубок шляхом відвідання великої кількості ділянок, де такі рубки вже було завершено.(147) Втім, справді ефективну оцінку законності таких рубок слід проводити тоді, коли начебто хворі дерева ще не зрубано. Коли їх зрубали і вивезли, доказів, з яких можна судити про стан дерева, занадто мало.

Будь-якої реальної гарантії, що українська деревина, проштампована знаком FSC, справді походить із сертифікованого FSC лісу, не існує. Хоча у випадку товарів ІКЕА, які дослідила Earthsight, доказів такого відмивання немає, проблема, вочевидь, існує. У 2019 році ASI виявила, що найбільший український виробник та експортер деревного вугілля, товари якого – виготовлені з бука та іншої деревини твердих порід, заготовленої в українських Карпатах – продаються на всій території ЄС, у т.ч. у мережах Tesco, Lidl та Carrefour(148), систематично здійснював шахрайські дії, маркуючи несертифіковане деревне вугілля знаком FSC.(149) Аудит ASI було ініційовано внаслідок виходу викривального матеріалу, підготованого WWF та німецьким телеканалом ARD.(150)

Тим часом, споживачі у всьому світі продовжують купувати товари – від паперу і дров до паркету та меблів – виготовлені з FSC-cертифікованої української деревини. Earthsight запитала Петра Тєстова, експерта з ведення лісового господарства української правозахисної організації «Екологія – Право – Людина», який роками вивчав проблеми діяльності FSC, чи вважає він, що можна довіряти обіцянкам, які FSC дає покупцям, запевняючи, що вони купують «хорошу» деревину. Його відповідь є надзвичайно витвережуючою. «Коли я бачу на товарі знак FSC або коли хтось каже: «Як чудово, що присутній логотип FSC», я відчуваю обурення, бо людей обдурюють. Людину обманюють, а вона цього навіть не розуміє».(151)

Проблеми FSC в Україні виходять далеко за межі невміння виявити недотримання законодавства і корупцію чи незадовільні умови праці. Ключовою метою сертифікації FSC є забезпечення значно масштабніших заходів із захисту відрубок найцінніших природних особливостей лісів, ніж того вимагає законодавство. Саме тому від сертифікованих лісгоспів вимагається визначити та виокремити особливо цінні з екологічної точки зору ділянки лісу та укласти правила, які б забезпечили їхній захист від невиправданої шкоди. SGS, орган сертифікації, який видав Великобичківському ЛМГ сертифікат FSC, більш детально тлумачить цю вимогу у своїх правилах, де сказано, що усі особливо цінні ландшафти, які називаються «репрезентативними ділянками», «повинні бути збережені у їхньому природному стані та нанесені на карту, відповідно до масштабів лісогосподарських заходів та унікальності ресурсів».

Коли Великобичківське ЛМГ отримало FSC-сертифікат у 2016 році, SGS вимагала від нього підготувати список таких репрезентативних ділянок після визначенні та картування особливо важливих для біорізноманіття  чи високоцінних з іншої точки зору ділянок лісу, і належним чином сформулювати для нього відповідні правила їхнього захисту.(152) У цих правилах Великобичківське ЛМГ зобов’язується охороняти ці ділянки «у їхньому природному стані», додаючи, що «на них заборонено проведення будь-яких лісогосподарських заходів, здатних змінити їхній природний стан та порушити природні процеси, які в них відбуваються».

Подавши запит на інформацію, Earthsight отримала примірник списку ділянок, які Великобичківське ЛМГ визначило для охорони на виконання правил FSC, та порівняла їх із даними про рубки цього лісомисливського господарства. Результати свідчать, що ЛМГ не тільки не зберегло ці ділянки у їхньому природному стані, а й протягом 2017-2019 р. видало 31 лісорубний квиток на рубки у цих лісах, заготовивши понад 5000 м3 деревини.

Деякі з цих рубок проводилися 2017 на ділянках «пралісів», тобто цільних частинах неторканого лісу. Український закон, прийнятий і розроблений того ж року, визначає, що для встановлення категорії пралісу, певна ділянка лісу може містити не більш ніж п’ять пнів на гектар. Це вказує на те, що Великобичківське ЛМГ могло навмисне проводити рубки у пралісі, щоб призвести до неможливості отримання ним такого статусу і мати можливість подальшого розширення лісозаготівельної діяльності.

ІКЕА, FSC та корумпована пострадянська Європа: нерозлучна трійця

Було б надто легко зобразити ІКЕА невинною жертвою гнилої глобальної екологічної схеми. Взаємозв’язок ІКЕА з FSC значно складніший.

Зобов’язання, яке взяла на себе ІКЕА у 2014 р., спричинило величезний тиск на FSC. Компанія не змогла виконати попередні цілі через брак на світових ринках FSC-сертифікованої деревини.(153) У 2016 р. ІКЕА попередила, що якщо FSC не зможе радикально розширитися, у 2020 році очікується недовиконання цілей ІКЕА на 20 відсотків.(154)

Щоб сприяти такому розширенню, ІКЕА застосувала політику батога і пряника. Вона вклала суттєві інвестиції у FSC, як у прямому, так і в переносному значенні. Прямі інвестиції полягали у співфінансуванні маркетингового прориву FSC і безпосередньому фінансуванні українського офісу організації. Серед непрямих інвестицій – довготривале партнерство із WWF, в якому ІКЕА фінансує глобальну екологічну групу для просування схеми та сприяння компаніям в отриманні сертифікатів FSC. ІКЕА заявляє, що допомогла сертифікувати близько 35 мільйонів гектарів лісу відповідно до стандартів FSC – майже п’яту частину від загальної кількості.(155)

Втім, не завжди все було ідеально. Шведська фірма висловлювала приховані погрози, що якщо FSC не зможе забезпечити необхідне розширення, вона змушена буде запросити до співпраці конкурентів FSC у галузі сертифікації лісоматеріалів.(156) І хоча ІКЕА зараз дуже близька до досягнення своєї мети, це не означає, що FSC більше не зазнає тиску. Оскільки потреба ІКЕА у деревині зростає, FSC повинна не відставати.

Щоб забезпечити потреби ІКЕА, FSC має не лише швидко розширюватися, а й робити це у тих же країнах східноєвропейської зони з високим рівнем ризику, у яких ІКЕА і задовольняє свою постійно зростаючу потребу у деревині. Аналіз, проведений Earthsight, показав, що майже все зростання FSC з 2014 року, коли ІКЕА визначила свої цілі, відбулося на території Росії, Білорусі, України та інших посткомуністичних країн Європи. Загалом, площа FSC-сертифікованих лісів в інших країнах зменшилас. FSC нероздільно пов’язана з ІКЕА, і її майбутнє залежить від потреб ІКЕА у сертифікації все нових і нових лісів у висококорумпованому середовищі пострадянської Європи. Проблема полягає в тому, що принципові недоліки FSC означають, що вона неспроможна робити це ефективно.

Лісові спільники: теплі відносини та конфлікт інтересів

Петро Тєстов з «Екологія-Право-Людина» і Єгор Гриник з «Української природоохоронної групи»

Петро Тєстов з української організації «Екологія – Право – Людина» (EPL) та Єгор Гриник із ГО «Українська природоохоронна група» (UNCG) вже декілька років спостерігають за діяльністю FSC. Вони пояснили Earthsight, що основна причина значної кількості проблем із системою FSC у країні полягає у конфлікті інтересів аудиторів. Вони окреслили, наскільки тісним є зв’язок FSC із державним апаратом лісового господарства в Україні. Усі аудитори є лісівниками, спеціалістами з лісового господарства; майже жоден із них не є експертом із біологічної різноманітності.

Більшість з них працює в Національному лісотехнічному університеті України, Національному університеті біоресурсів та природокористування, Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації та інших, пов’язаних з Державним агентством лісових ресурсів інтитуціях, чиїх експертів також часто залучає для оцінки рубок, в тому числі санітарних, ДАЛР. Деякі з цих аудиторів з неповною занятістю безпосередньо працюють на інші підрозділи агентства. За словами Гриника, «ідея FSC полягає в тому, щоб підтримувати бізнес, суспільство і природу. Система повинна врівноважувати ці три аспекти. Зараз [в Україні] ми бачимо, що аспект підтримки природи відсутній».

Яскраве підтвердження теплих стосунків між аудиторами FSC та керівництвом державних лісозаготівельних компаній, які ті перевіряють, Earthsight отримала у жовтні 2019 року від лісничого, який 10 років пропрацював в одному з лісгоспів на Закарпатті. Він розповів, що одразу після обов’язкової частини «показухи» під час інспекції, аудитори та керівництво лісгоспу усамітнюються у лісовій альтанці і бенкетують, споживаючи алкогольні напої, шашлики і бограч.

Навіть якщо аудитори зосереджені на виконанні своєї роботи, те саме джерело підтвердило, як легко керівництво лісгоспу може ввести їх в оману. «[Ходять] по тих місцях, де вони скажуть. А де хочуть йти самі – їх туди не пускають», – каже він. «Вони так, запхали в машину, ЛАЗ, затемнені вікна, аби вони не розуміли куди. І повезли, і привезли назад.»

Він пояснив, наскільки сміховинною є перевірка вимог FSC щодо охорони праці і безпеки працівників. «Коли проходять перевірки, ми приходимо туди як клоуни. Нам дають нові роби. Приносять нам питну воду у пляшка, яку ми не бачили ніколи. А фактично ми не отримуємо ні роби по три роки, ні рукавиць, нічого ми не маємо. Коли аудитори пішли, то у нас все забрали назад. Вони ще не доїхали до шлагбауму – а у нас вже все забрали».

Нові стандарти, старі проблеми

Державні лісогосподарські підприємства в Українських Карпатах з гордістю рекламують свій статус FSC © Earthsight

Новий стандарт FSC ведення лісового господарства для України набув чинності у березні 2020 року.(157) У порівнянні зі своїм попередником, у ньому відзначається суттєве вдосконалення з т.з. вирішення недоліків для виявлення незаконних дій і корупції у FSC-сертифікованих лісах та запобігання їм. Скажімо, у ньому вперше згадано перевірку аудиторами судових реєстрів та звітів ЗМІ, а також звернення до правоохоронних органів для отримання актуальної інформації. Втім, ці дії лише пропонуються, але не є обов’язковим. Крім того, стандарт не регулює виконання будь-яких дій аудиторами у відповідь на отриману таким чином інформацію. Аудитори повинні приймати рішення цілком на власний розсуд – скажімо, чи є певні підтверджені порушення (наприклад, як ті, що були виявлені ДЕІ у Великому Бичкові) достатньо серйозною підставою для відкликання сертифікату. Аналогічно, за новим стандартом, навіть якщо аудитори ознайомлені з доказами, представленими у суді щодо серйозних звинувачень у корупції, такий орган сертифікації як SGS може ігнорувати цей факт на підставі того, що обвинувальний вирок ще не винесено. Не окреслено рамки застосування обережного підходу. Більшість положень стандарту все ще базуються на усних заявах і документах, наданих тими же лісовими господарствами, які проходять аудит.

Реальність полягає у тому, що жоден стандарт не може належним чином вирішити основні проблеми, які виникають із сертифікацією FSC в Україні. Стандарти FSC ефективні лише настільки, наскільки ефективні аудитори, які їх впроваджують, і саме небажання впроваджувати стандарти знову і знову визначається як найбільш проблематичне.

Як Тєстов, так і Гриник роками надавали аудиторам FSC цінну інформацію про зникаючі біологічні види або випадки деструктивної/незаконної лісозаготівлі. Незважаючи на це, обоє кажуть, що їх постійно ігнорують (за винятком однієї відповіді наприкінці 2019 року). Деякі аудитори пообіцяли розглянути ситуацію, але нічого не роблять, а інші повністю відкидають потребу суспільства брати участь у цьому процесі.

Тєстов повідомив Earthsight, що причиною такої поведінки є значна упередженість аудиторських органів FSC. «Зазвичай аудитори FSC не є незалежними неупередженими спостерігачами. Вони виступають у ролі адвокатів держлісгоспів», – каже Тєстов.

«У більшості випадків, коли виникає питання природоохоронних аспектів, щодо яких немає однозначного трактування, аудитори вирішують їх на користь лісівників».

Єгор із ГО «Українська природоохоронна група» пояснив, що ключ до такої упередженості лежить в основоположній структурі фінансування аудиторів FSC, коли органи сертифікації змагаються за отримання роботи від лісгоспів, які їм платять. Це спричиняє «перегони по нисхідній» і знижує якість аудитів в Україні:

«Проблема полягає у тому, що всі три органи сертифікації [FSC] в Україні знаходяться у приватній власності. Їхнім основним джерелом прибутку є державні лісові господарства, яким вони видають сертифікати і де проводять аудити. Ось перший конфлікт інтересів».

«Уявімо ситуацію, в якій одна з цих трьох компаній почне діяти дуже строго і примушувати державні лісові господарства дотримуватися вимог стандартів, а дві інші компанії цього не зроблять. Лісгоспи мають право вибирати компанію, яка буде проводити сертифікацію. Звісно ж, вони підуть до інших компаній, які не такі строгі та виявляють поблажливість. Отже, перша компанія втратить гроші. Такий ринок, такий бізнес – вони всі повинні бути на одному рівні. Якщо одна компанія знижує свої стандарти, якщо одна компанія стає менш прискіпливою, то інші компанії мають вчинити так само. Це основний принцип, який іноді робить впровадження стандарту неможливим».

Докази того, у чому зацікавлена FSC, можна побачити у тому, як відкрито вона втручається у політику управління лісовими ресурсами в Україні. Замість того, щоб лобіювати покращення впровадження чи прозорості, FSC підтримує послаблення лісового законодавства, щоб спростити лісозаготівлю і зробити її більш прибутковою для своїх клієнтів у Держлісагентстві. Багато з цих законів – саме ті, які, як свідчать зібрані нами докази, систематично порушуються державними лісозаготівельними фірмами на всій території України, спричиняючи реальний шкідливий вплив.

Після публікації викривального звіту Earthsight про незаконність і корупцію у лісовій галузі України у 2018 році, місцеве представництво FSC зробило спільну заяву з Державним агентством лісових ресурсів України та його державними партнерами про те, як найкраще вирішити «питання» із управління лісами в країні. Заява не містила жодної згадки про незаконність, а перекладала вину на надмірне регулювання. Замість того, щоб позбутися конфлікту інтересів, посилити впровадження вимог чи покращити прозорість, заява, опублікована FSC, вимагала усунути «екологічні обмеження», накладені на лісозаготівлі законами про санітарні рубки, для підвищення їхньої прибутковості. Крім того, вона закликали Україну сприяти подальшому поширенню сертифікації FSC у державі, повністю ігноруючи недоліки, перелічені у звіті Earthsight.(158)

Здається, їхні зусилля приносять результати, оскільки з того часу ще півмільйона гектарів українських лісів отримали FSC-сертифікацію.(159) У жовтні 2019 р. FSC повторно закликала послабити природоохоронне законодавство, цього разу включаючи обмеження на лісозаготівлі у заповідних зонах та контроль рубок під час «сезону тиші» – сезону розмноження тварин(160), тобто, саме той закон, який, як ми виявили, систематично порушує Великобичківське ЛМГ. Якщо лісозаготівельникам в Україні не подобається певний закон, вони його ігнорують. Замість того, щоб намагатися викрити нелегальні заготівлі, FSC закриває на це очі. Далі, із неймовірним нахабством, вона лобіює відміну цього закону.

На жаль, такий невтішний стан справ не обмежується лише FSC в Україні. Власне, конфлікт інтересів та «перегони по нисхідній», надмірне потурання галузі, гнітючий рівень моніторингу та кричуще невігластво спостерігаються у діяльності FSC у всьому світі.

У відповідь на вищеперелічені факти, FSC заявила Earthsight, що засуджує незаконні дії зі сторони утримувачів FSC-сертифікатів. Рада підтвердила, що «правил слід дотримуватися», і визнала, що «період тиші поширюється на усі ділянки лісового господарства, незалежно від  поширення тварин», але поставила під сумнів доцільність існуючих нормативних документів. Із більш детальною інформацією щодо відповіді FSC можна ознайомитися у Реакції компаній.

Частина V: як FSC провалила діяльність з захисту лісів та населення лісових районів у всьому світі

Якщо почати звертати увагу, то помічаєш його всюди. На обкладинці книжки, яку читаєш. На рулоні туалетного паперу чи картонній упаковці з-під молока. Гордо виставлений на офіційному веб-сайті компанії, у якої ви придбали свій столовий гарнітур. Дивно, але іноді ви можете знайти його і на ярликах придбаного вами одягу.(161) Гарненький символ FSC у формі дерева з галочкою став доволі масовим. Незліченна кількість компаній, які продають тисячі різних товарів, звикли посилатися на нього у відповідь на запитання про екологічні характеристики. Вони хваляться цим знаком перед своїми покупцями та інвесторами. Формулювання відрізняється, але думка одна і та ж. Вони кажуть: «ми хороші, і ось вам доказ».

Деякі з цих компаній знають про проблеми FSC, але не хочуть, щоб тягар витрат на вирішення цих проблем упав на них. Деякі – просто брехуни, яким все одно, чи можна насправді довіряти цьому знаку. Деякі щиро не усвідомлюють правди. Але всі вони приходять до одного й того ж висновку: ми молодці. У цьому і полягає проблема. Тому що провал FSC не закінчується на Україні. І почався він також не в Україні. Провали FSC значно глибші, охоплюють весь світ, роками отримують документальне підтвердження, і більшість з них, мабуть, ще серйозніші.

Тривожні сигнали з’явилися давно. Ще у 2000, коли FSC була зовсім юною семирічною організацією, група довірених активістів з лісистих територій зібралася, щоб обмінятися досвідом. Результатом зустрічі став 158-сторінковий звіт, опублікований Фондом захисту тропічних лісів у 2002 році – і він був цілком і повністю розгромним. Звіт під назвою «Торгівля довірою» описував цілий ряд принципових недоліків системи, ілюструючи їх практичними випадками із усіх куточків світу.(162) На жаль, у результаті мало що змінилося. Саймон Каунселл, який брав участь у заснуванні FSC і координував підготовку звіту як виконавчий директор Фонду захисту тропічних лісів, дав інтерв’ю шість років потому. «Я вважаю, що аналіз, проведений у звіті «Торгівля довірою», актуальний зараз у тій же мірі, як був і тоді», – сказав він. «Швидше навпаки, ситуація ще погіршилася».(163)

«Незрозуміло, чи сертифікація взагалі мала будь-який позитивний вплив на вирішення проблеми знищення тропічних лісів».(164)Колегіально рецензована наукова стаття про FSC, 2014

У 2006 році Каунселл допоміг створити веб-сайт FSC-Watch, який відтоді продовжує відслідковувати проступки FSC. Разом із розширенням FSC множилися і скандали, більшість з них ще більш шокуючі, ніж ті, що були зафіксовані у 2002. Неконтрольовані незаконні рубки. Вирубування великих ділянок цінних тропічних лісів. Побиття і вбивства місцевих жителів. Список можна продовжувати, і FSC звинувачено у співучасті у цих діях.

Що справді змінилося з 2002 року – це те, що через безперервний потік скандалів та нездатність FSC до проведення значущих реформ ще більше зацікавлених сторін залишили Раду. У 2018 році Грінпіс, ще один із засновників FSC, нарешті вийшов з неї, заявивши, що FSC стала «інструментом для заготівлі деревини».(165) Прогресивні представники галузі, які роками в ній працювали, також пішли. Скотт Пойнтон, експерт із сталості лісозаготівель, який десятиліттями супроводжував фірми у процесі отримання ними сертифікації FSC, вийшов у 2011, назвавши сертифікацію «шахрайською схемою наживи», яка виявилася «цілковито провальною».(166)

Шахрайство та оманливі заяви

Сім з дев’яти китайських виробників фанери, яких відвідували журналісти під прикриттям у 2018 році, визнали, що вони обдурили FSC © Shi Yi/Sixth Tone

Останньою краплею для Пойнтона став інцидент під час візиту на деревопереробну фабрику в Індії, яка, як і багато інших відвіданих ним фірм, мала сертифікат FSC, але насправді не використовувала жодних FSC-сертифікованих лісоматеріалів. Це було не шахрайство, а основоположний недолік системи FSC-сертифікації «ланцюга постачання». Інтернет кишить виробниками та продавцями товарів, які рекламують ці сертифікати і посилаються на них як на доказ їхньої сталої діяльності. Це вводить у глибоку оману, оскільки ці документи доводять лише здатність компанії відокремити FSC-сертифіковані лісоматеріали від інших лісоматеріалів. Власне, переважна більшість утримувачів сертифікату FSC «ланцюга постачання» зовсім не використовують FSC-сертифікованої деревини.(167) Користуючись очевидною необізнаністю суспільства та надзвичайно заплутаними правилами FSC, значно дешевше просто не перейматись.

FSC підтримує таке неправомірне використання. Вона неодноразово не вносила прості зміни до своїх правил, які б йому запобігали.(168) Навпаки, маркетингове просування сертифікації FSC «ланцюга постачання» вихваляє її можливості покращення соціальної репутації компаній, що дозволить їм використовувати всесвітньо відомий торговий знак FSC у просуванні своєї продукції(169) – навіть незважаючи на те, що саме по собі володіння сертифікатом FSC «Ланцюг постачання» є цілком беззмістовним. Як пояснив Пойнтон, «система «ланцюг постачання» не означає сталого походження деревини. Вона лише ідентифікує деревину».(170)

FSC має вагомий стимул, щоб не вирішувати цю проблему: більшість надходжень вона отримує з сертифікатів. У 2018 році FSC заробила понад 29 мільйонів доларів завдяки щорічним платежам від сертифікованих фірм, що становило 78 відсотків її загального прибутку.(171) Чотири п’ятих цієї суми, ймовірно, надійшло від власників сертифікатів «Ланцюг постачання»(172), кількість яких на даний час перевищує 41 000.(173) Майже четвертина усіх утримувачів таких сертифікатів знаходиться в Китаї, а ця країна зараз показує найшвидший темп зростання. У 2019 році сертифікацію FSC отримали більш ніж 2200 нових фірм – у середньому, шість щоденно.(174a)(174b) За оцінками Earthsight, ці китайські фабрики минулого року влили у FSC майже 6 мільйонів доларів.(175)

Проблема з цими компаніями не зводиться до оманливого маркетингу. Вони також беруть участь у поширеній схемі шахрайства, систематично маркуючи несертифіковану деревину – більшість її, ймовірно, має легальне походження – як таку, що походить із FSC-сертифікованих лісів. У 2018 році журналісти таємно, представившись потенційними покупцями, відвідали дев’ять китайських фанерних фабрик різного масштабу, кожна з яких експортувала свою продукцію до Європи. Сім з них відкрито призналися в тому, що ставлять логотип FSC на партії несертифікованої деревини. Крім того, співробітники компанії припустили, що європейські імпортери знали про це і навіть заохочували таку шахрайську схему.(176) Подібне шахрайство виявили представники НУО, які під прикриттям займалися вивченням інших ланцюгів постачання, хоча метою їхнього розслідування це шахрайство не було. Наприклад, одна із китайських компаній з виробництва підлогового покриття, яка торгує зі Сполученими Штатами, запропонувала нанести маркування FSC на незаконну деревину в обмін на 10-відсоткову націнку.(177)

Ці випадки майже напевне є верхівкою айсберга. База даних FSC містить понад 6500 китайських фірм, сертифікати FSC «Ланцюг постачання» яких стали недійсними або були відкликані достроково, та ще 300, дію яких призупинено.(178) Однак, відсутність прозорості у системі FSC означає, що неможливо визначити, скільки з них було скасовано внаслідок шахрайства. Хоча FSC вимагає від органів сертифікації та «Міжнародного акредитаційного сервісу» (ASI), що за ними наглядає, публікувати відкриті звіти про аудити FSC-сертифікованих лісів, ця вимога не поширюється на сертифікати «Ланцюг постачання».

Крім того, FSC не займається проблемою такого шахрайства через тиск зі сторони представників галузі. На даний час FSC не відслідковує обсяги деревини на її шляху від лісу до потрапляння на полиці, а це унеможливлює проведення систематичної оцінки можливих обсягів шахрайства. Для вирішення цієї проблеми, у 2013 було створено нову «Онлайн-платформу FSC-заяв». На ній компанії могли подати дані про обсяги виробництва, закупівель та продажу FSC-сертифікованої деревини, що дозволяло порівняти ці дані та впевнитися, що FSC-сертифікованої деревини було продано не більше, ніж заготовлено. Спочатку FSC мала намір зробити цю систему обов’язковою, але після бурхливої реакції лобістів галузі вона поспішно відступила і зробила її добровільною. Зіткнувшись з імовірністю викриття систематичних шахрайських дій внаслідок внесення даних, більшість компаній, що й не дивно, вирішили не завдавати собі клопоту. Через низьку активність, у січні 2019 року FSC оголосила про закриття платформи.(179) Нова, полегшена – і також добровільна – система верифікації операцій також закрилася трохи більше, ніж через рік, знову ж таки через невелику кількість компаній, які нею користувалися.(180)

Незаконні рубки, порушення прав людини та нищення пралісу

Навіть якщо деревина, яку ви купили у «FSC-постачальника», справді походить з FSC-сертифікованого лісу, це ще не означає, що все чесно. Відома шокуюча кількість випадків, коли FSC-сертифіковані компанії були замішані у незаконній лісозаготівлі, знищенні цінних пралісів та порушенні прав людини.

Как вы даете деньги министру, только налиные? Исклюительно налом…	Целый портфель полный денег. Мы отдаем ему всё, включая портфель
Прихована зйомка китайського керівника лісозаготівельної фірми у Республіці Конго, який звинуватив міністра Анрі Джомбо в корупції © EIA

Чимало таких випадків стосуються басейну річки Конго у центральній Африці, де знаходяться найбільш горезвісно корумповані країни у світі. Перш ніж Скотт Пойнтон розчарувався у FSC, його фірма відіграла важливу роль в отриманні FSC-сертифікації першою лісозаготівельною компанією в Африці – CIB з Республіки Конго. У процесі, Пойнтон тісно співпрацював із тодішнім міністром сільського господарства, Анрі Джомбо. FSC почала активно підтримувати Джомбо, описуючи його на своєму веб-сайті як «приємного та щирого чоловіка», який «присвятив своє житті служінню лісам та сталому управлінню».(181) Під час пафосної прес-конференції у 2015 році Джомбо підписав угоду про співпрацю з директором FSC Кімом Карстенсеном.(182)

Однак, у 2019 році з’явилися докази участі доброго друга FSC у систематичних правопорушеннях і корупції у вищих ешелонах влади. Вищі посадові особи одної з найбільших лісозаготівельних фірм Конго розповіли інспекторам Агентства екологічних розслідувань, які працювали під прикриттям, що багато років регулярно носили Джомбо хабарі – повні валізи грошей – за його допомогу в уникненні санкцій за постійне порушення лісового законодавства і незаконне отримання прав на лісозаготівлю.(183) Після публікації звіту Агентства екологічних розслідувань блискуча характеристика на Джомбо непомітно зникла з веб-сайту FSC.(184)

У той же час, розслідування виявили збільшення випадків незаконного полювання на диких тварин на ділянках, де FSC-сертифікована компанія CIB почала лісозаготівлю промисловим способом, а водія одного із лісовозів компанії ув’язнили за контрабанду слонової кістки.(185) У 2011 році заяви аудиторів FSC про лісозаготівлю компанією сталим способом перетворилися на посміховисько, коли CIB під час інтерв’ю визнала, що обсяг заготівлі цінних порід на її концесіях значно зріс.(186) У 2016 році одна з найбільших лісових пожеж, що будь-коли траплялися у тропічних лісах центральної Африки, знищила тисячі гектарів лісу, вирубленого за попередні кілька років іншою FSC-сертифікованою лісозаготівельною фірмою з Конго, IFO. Розслідування виявило, що осередки займання знаходилися вздовж старих лісовозних доріг.(187)

І CIB, і IFO отримали сертифікат FSC, незважаючи на участь у лісозаготівлі та деградації «малопорушених лісових територій» (МЛТ) – останніх недоторканих ділянок лісу, які залишилися на планеті. Хоча давно відомо, що така лісозаготівля є виснажливою та несталою, FSC дозволяє фірмам, які проводять заготівлю на таких територіях, залишатися сертифікованими. У 2017 р. наукове дослідження показало, що деградація МЛТ у басейні річки Конго було значно більше виражена у межах FSC-сертифікованих ділянок, ніж поза ними.(188) На той момент, діяльність FSC-сертифікованих лісозаготівельних фірм у регіоні спричинила деградацію півмільйона гектарів МЛТ.(189) У той же час, Грінпіс опублікував докази обширних ділянок суцільних рубок, дозволи на які було видано у межах FSC-сертифікованих лісів у Росії.(190) Громадська організація намагалася добитися від FSC заборони на лісозаготівлю на МЛТ під час її Генеральної асамблеї у 2014, але внесену в результаті пропозицію було пом’якшено під тиском представників деревообробної галузі, а присутні описали її як «повну пробілів».(191)

У той час, як утримувачі сертифікатів FSC у Республіці Конго радісно спричиняли деградацію МЛТ та займалися виснажливою лісозаготівлею, їхні сусіди з Демократичної Республіки Конго займалися значно гіршими справами. У квітні 2011 року мешканці місцевого села заблокували діяльність компанії SIFORCO на знак протесту проти недотримання фірмою своїх попередніх обіцянок побудувати школу та клініку. Поліція, яку викликала компанія, щоб розігнати протест, рознесла все вщент. За повідомленнями, кілька осіб було побито і заарештовано, шість жінок (у т.ч. троє неповнолітніх) згвалтовано, а майно знищене та спалене. Один селянин помер у результаті отриманих під час розгону травм.(192) Незалежне розслідування зробило висновки про опосередковану причетність SIFORCO. Компанія заплатила поліції та надала їй транспорт.(193) Ще один гігант лісозаготівлі з Демократичної Республіки Конго, SODEFOR, також отримав FSC-сертифікацію «контрольованої деревини» у 2010 році, незважаючи на свою участь у порушеннях прав людини, а також нищенні лісів високої природоохоронної цінності. Орган, який займався сертифікацією, не провів навіть базових перевірок.(194)

Більш нещодавні випадки з інших куточків світу надають нові і нові докази серйозних структурних недоліків FSC. Правила FSC вимагають розриву стосунків («дистанціювання») від будь-якої фірми, яка має стосунок до серйозних правопорушень, наприклад, порушення прав людини, незаконної лісозаготівлі чи суцільної рубки значних ділянок цінного лісу. Це є обов’язковим, навіть якщо такі правопорушення вчинені поза межами сертифікованих лісів, але компанією, пов’язаною з FSC утриманням її сертифіката. За останні роки чимало великих фірм було виключено з FSC за порушення цього та інших правил, але жодне виключення не було результатом планових перевірок органу сертифікації чи аудитора FSC. У кожному з випадків для того, щоб домогтися дій зі сторони FSC, потрібна була скарга НУО щодо явних неодноразових фактів незаконних дій сертифікованих компаній.

Вирубки Korindo © Mighty Earth

У 2019 році FSC розірвала стосунки з Jari Group, одним із найбільших експортерів продуктів деревообробної галузі у Бразилії, після того, як розслідування незалежної комісії виявило, що фірма мала стосунок до незаконної лісозаготівлі та порушила права місцевих общин, які проживають на FSC-сертифікованих територіях.(195) Звинувачення фірми у неналежному ставленні до місцевих общин були озвучені органам сертифікації ще у 2012 році, але тоді жодних дій у відповідь не відбулося. Дію сертифіката призупинили лише у 2015 році, коли Грінпіс довів до відома FSC, що внаслідок операції екологічної поліції Бразилії було виявлено вчинення Jari систематичного шахрайства та «відмивання» деревини, а також рубку джунглів в охоронній зоні для побудови перевалочного пункту лісоматеріалів. Звіт інспекції підтвердив, що провина Jari була «безсумнівною», але у ньому не пояснювалася попередня бездіяльність аудиторів та відмова ідентифікувати порушення прав місцевої общини, а також чому їхні висновки відрізнялися від висновків органу сертифікації FSC, який скасував призупинення дії сертифікату Jari у 2017.

SGS, швейцарський орган сертифікації FSC, який таємниче не помітив незаконних дій у Великому Бичкові, роками був фігурантом регулярних скандалів. Наприклад, в Індонезії аудитори SGS не побачили більш ніж достатньої кількості загальнодоступної інформації про те, що фірма, яка проходить сертифікацію, займалася суцільною рубкою значних ділянок тропічного пралісу. До моменту, коли FSC вимушена була провести розслідування в результаті отримання офіційної скарги від ГО Mighty Earth, компанія – Korindo – встигла знищити 30 000 гектарів. Це вп’ятеро більше, ніж площа Манхеттена.(196a)(196b)

У той час як у справі Korindo фігурувала широкомасштабна діяльність компанії, чимало інших прикладів серйозних непомічених порушень включають саму FSC-сертифіковану діяльність. Виявилося, що SGS дивним чином пропустила цілий ряд серйозних правопорушень під час сертифікації лісозаготівельної фірми в Гуяні. У цьому випадку всі порушення стосувалися сертифікованої території.(197) Зовсім недавно, у 2015, з’явилися резонансні докази масштабної незаконної лісозаготівлі та купівлі нелегальної деревини одною з найбільших лісопилок Європи, австрійською компанією Holzindustrie Schweighofer. Фірмі пред’явлено звинувачення у тому, що вона головний винуватець бурхливих незаконних та виснажливих рубок в Румунії, де знаходяться одні із найбільш збережених у Європі пралісів. Керівників компанії зняли на відео під час оперативного заходу за участі ГО «Агенція екологічних розслідувань» (Environmental Investigation Agency), коли вони схиляли потенційного постачальника до порушення законодавства, щоб забезпечити для них більші обсяги деревини. Перевірки, проведені румунськими посадовцями, виявили 165 000 кубометрів незаконної деревини, яку Schweighofer отримала лише з одного румунського повіту.(198)

Після отримання офіційної скарги від WWF, FSC змушена була провести розслідування і найняла незалежну інспекцію, яка підтвердила отримання Schweighofer деревини з національних парків, знищення лісів високої природоохоронної цінності та торгівлю незаконними лісоматеріалами. Хоча не вся деревина, про яку йшлося, мала сертифікацію FSC, але значна частина все ж мала. Розслідування виявило, що деякі із FSC-сертифікованих румунських лісів Schweighofer постраждали від корумпованих шахрайських операцій з землею, а отже, деревина, яка походить з них, має вважатися незаконною.(199) Судові засідання у цій справі тривали багато років до сертифікації цих лісів. В одному з випадків, особи, причетні до справи, були визнані винними і ув’язнені, але ліс так і не втратив FSC-сертифікату. Власник Schweighofer навіть визнав за кілька років до того, що незаконні рубки зустрічаються з однаковою частотою як у FSC-сертифікованих лісах, так і в несертифікованих. Це не завадило компанії виступити із «брехливими та надзвичайно оманливими» заявами, в яких йшлося про те, що її FSC-сертифікат «Ланцюг постачання» дивним чином стосується усіх закупівель деревини, включаючи несертифіковані.(200)

Ця величезна лісопилка (для розуміння масштабу на фото накладено зображення Боїнга-747) біля румунського кордону є найбільшим імпортером української деревини у світі. Фірма Schweighofer, яка керує її північною частиною, отримувала великі обсяги нелегальних лісоматеріалів з Румунії та України у той же час, що і постачала продукцію для ІКЕА. Її сусід, Egger, продовжує імпортувати з України високоризиковану деревину із FSC-сертифікацією, і більшість її опиняється у товарах ІКЕА

Замість того, щоб провести розслідування упущення аудиторами цих порушень протягом багатьох років, висловити жаль з приводу існування таких інцидентів чи зробити спробу навчитися на своїх помилках, FSC дивним чином представляє їх як доказ того, що її системи є ефективними. У розділі свого щорічного звіту за 2018 рік, присвяченому «забезпеченню добропорядності» FSC заявила, що виключення Jari, Korindo та Schweighofer доводить ефективність Ради у визначенні та викоріненні порушників.(201) Утім, всі інциденти були викриті сторонніми. Власне, у кожному з випадків власна система FSC зазнала разючого провалу, не помічаючи явних тривожних сигналів. Крім того, їй знадобилися роки для того, щоб вжити хоч якихось реальних заходів, і FSC зі шкури лізла, щоб якомога швидше прийняти ці компанії назад, заявляючи, що політика асоціації не призначена для того, щоб бути «каральною».(202)

Навіть якщо сертифіковані компанії вчиняли доведені серйозні порушення, їм надто легко було обвести FSC навколо пальця і повернутися назад «у сім’ю». Індонезійський целюлозно-паперовий гігант, Asia Pulp and Paper (APP), був виключений у 2007 році, після викриття громадськими організаціями його участі у суцільних рубках на великих ділянках тропічних лісів, здебільшого незаконних. Наївно вважаючи, що компанії, незважаючи ні на що, можна довіряти, FSC оперативно почала переговори про повторний вступ фірми; лише тоді, коли журналіст після багатьох років розслідування почав аналізувати ці переговори, виявилося, що весь цей час APP продовжувала нишком вирубувати тропічний ліс через свої незареєстровані дочірні компанії. Незважаючи на внесення APP у чорний список, одна із її зареєстрованих дочірніх компаній також зуміла отримати сертифікацію FSC «Ланцюг постачання», і 7 років продавала FSC-сертифіковані записники провідній торговій марці канцелярських товарів у Сполученому Королівстві, аж доки її не викрили активісти екологічного руху.(203)

У ще одному кричущому випадку, який було виявлено майже випадково під час проведення розслідування для написання цього звіту, китайський експортер підлогових покриттів Dalian Xingjia досі є утримувачем сертифікату FSC «Ланцюг постачання»,(204) незважаючи на гучний скандал у 2013 році щодо переробки незаконного російського дуба, заготовленого у цінному ареалі проживання сибірського тигра. Існує відео, записане прихованою камерою, на якому керівники материнської компанії хваляться незаконною лісозаготівлею, відмиванням незаконної деревини та підкупом російських посадових осіб.(205) Результатом цієї справи стали штрафи на багато мільйонів доларів, накладені на покупця цієї фірми зі США, провідної фірми із виробництва підлогового покриття Lumber Liquidators.(206)

У 2015 році влада Перу і США спільно розпочали суворі каральні заходи проти горезвісного вантажного судна Yacu Kallpa, що підозрювалося у перевезенні незаконної деревини з Прру що США. Вражаюча частка – 91 відсоток – від усієї деревини, виявленої на борту під час одної з наймасштабніших облав в історії Латинської Америки – у результаті була визнана незаконною.(207) До 2017 року Торговельний представник США розглянув докази проти одної з компаній з Перу, чию деревину було виявлено на борту, Inversiones La Oroza. Докази були достатньо вагомими, щоб уперше в історії застосувати положення з керівництва лісовим господарством торговельної угоди США-Перу і заборонити фірмі експорт деревини у США. Розслідування Торговельного представництва США підтвердило факти, виявлені НУО, прийшовши до висновку, що експортна діяльність La Oroza «не відповідала законодавству, положенням та іншим заходам Перу із заготівлі та продажу лісоматеріалів».(208) Незважаючи на це все, Inversiones досі має дійючий FSC-сертифікат «Ланцюг постачання» і їй дозволено продавати деревину з логотипом FSC.(209)

«FSC-сертифікація не є гарантією ні законного походження, ні сталої заготівлі. Основною її метою є просування деревини на ринку та підтримування вартості компаній, а не захист лісів».Саймон Каунселл, виконавчий директор Фонду захисту тропічних лісів у Сполученому Королівстві, співзасновник FSC

Конфлікт інтересів в основі FSC

Протест Грінпіс в Лондоні, який закликав ЄС заборонити використання незаконної деревини, 2006 р. © Sion Touhig / Greenpeace

Німецькі журналісти, які проводили розслідування щодо FSC у зв’язку з викривальним документальним репортажем, який вийшов у 2018 році, відвідали Республіку Конго, де одне із джерел, залучених до процесу сертифікації, повідомило їм: «Я хотів скасувати сертифікат певної компанії, але після зустрічі з керівником цієї компанії він так розлютився, що я негайно виїхав з готелю. Тієї ночі я боявся за своє життя. Коли я розповів своєму начальнику про зустріч, він також розлютився і сказав, що я більше не інспектуватиму ці лісові концесії. Лісопромислові компанії платять гроші, щоб не втратити свою сертифікацію. Ми, лісові аудитори, є незалежними лише теоретично, але не на практиці. Оскільки на практиці ми їдемо на ділянку, проводимо перевірку – і нічого не змінюється. Компанії і далі продовжують заготовлювати значно більше деревини, ніж дозволено».(210)

Такою є реальність сертифікації FSC «на передовій». Органи сертифікації змагаються за отримання замовлень від компаній, сертифікацію яких проводять, що призводить до «перегонів по нисхідній» – аж до самого дна стандартів. Співробітників органів сертифікації, які надто суворо дотримуються правил, залякують або звільняють; якщо правил дотримуються самі органи сертифікації, вони виходять з бізнесу. Те, що спостерігають НУО в Україні, сприймається як належне у всьому світі. Такі як Каунселл і Пойнтон роками намагаються привернути до цього увагу; вирішення цієї проблеми було одною із основних рекомендацій звіту «Торгівля довірою» за 2002 рік. Як сказав Пойнтон у 2015 році, «насправді, третьої сторони, незалежного аудиту в процесі сертифікації не існує. Незалежного у значенні відсутності прямих економічних відносин між органом сертифікації та компанією. Радше, процес сертифікації просякнутий глибоким конфліктом інтересів».(211)

Було внесені практичні рекомендації зі зміни систем FSC, які б допомогли усунути цей глибинний конфлікт інтересів, але їх ігнорували. Організація прямує вперед і, схоже, має на меті лише розширення за всяку ціну. Коли автори вже згаданого вище німецького документального репортажу про конфлікт інтересів почали вимагати пояснень у FSC, єдиною її реакцією було наголосити на ролі у системі «Міжнародного акредитаційного сервісу» (ASI) – органу, завданням якого є «контроль контролерів»: тримати органи сертифікації в рамках.(212) Однак, ASI надзвичайно рідко викривав серйозні порушення, якщо ніхто із зовнішніх спостерігачів не бив на сполох. Крім того, сам ASI зовсім не є незалежним, враховуючи те, що він на 100% належить FSC і остання є важливим джерелом його доходів(213), що призводить до ще одного конфлікту інтересів. Інформація про результати аудиторських перевірок сертифікатів «Ланцюг постачання» чи головних офісів органів сертифікації також залишається закритою.

«Насправді, третьої сторони, незалежного аудиту в процесі сертифікації не існує. Він просякнутий глибоким конфліктом інтересів»Скотт Пойнтон, The Forest Trust

Перешкоджання впливу законодавства

Проблеми FSC стають все більш і більш значущими. Лісозаготівельна промисловість залишається основним стимулюючим фактором вирубки та деградації лісів у всьому світі, що, у свою чергу, є причиною 10 відсотків парникових газів, які спричиняють зміну клімату.(214) У той час, як основна увага справедливо прикута до ролі великих сільськогосподарських фірм у стимулюванні суцільної рубки лісів, деградація лісів шляхом лісозаготівлі майже завжди є першим кроком, який зрештою призводить до перетворення лісу на сільськогосподарські угіддя. І навіть начебто сталі «вибіркові» рубки можуть значною мірою знизити зв’язування атмосферного вуглецю і, в результаті, призвести до втрати біорізноманіття.(215a)(215b) Цей ризик є ще більшим у місцях незаконної лісозаготівлі або рубок в особливо цінних лісах.

Політичні діячі різних поглядів все більше починають усвідомлювати, що для вирішення неминучої загрози кліматичної катастрофи нам слід знизити споживання. Усі серйозні екологи підтримують політику «зменшення, повторного використання, переробки». Однак, FSC застрягла у застарілому способі мислення, з готовністю лобіюючи розширення бізнесу лісозаготівлі (за умови, що таке розширення отримує їхню сертифікацію), замість того, щоб спробувати приборкати нестримний апетит цієї галузі до нових джерел деревини. Це підхід не лише представників індустрії. У 2018 році преса опублікувала цитату члена правління FSC та колишнього головуючого, Тоні Себастіана, який заохочував усіх купувати більше первинного паперу.(216) Себастіан – один із представників екологічного руху у правлінні FSC board. Крім того, він підтримує відміну обмеження FSC на сертифікацію деревини з монокультурних плантацій, які з 1994 року були створені на місці природних лісів. Це потрібно для того, щоб дозволити горезвісним багатонаціональним гігантам лісозаготівлі із його рідного Саравака (Малайзія) отримати сертифікацію, незважаючи на те, що вони відповідальні за те, що, можливо, є найсерйознішою і найшвидшою втратою тропічних лісів усіх часів і народів.(217)

Замість того, щоб допомагати лісам, FSC чим далі, тим більше загрожує їм, оскільки піддається тиску споживачів та невпинно зростаючих компаній, а також знижує вплив законів про легальність походження деревини, які були впроваджені за останні роки у країнах-споживачах деревини. Як відзначила ГО «Агентство екологічних розслідувань», спираючись на свій гіркий неодноразовий досвід: «На жаль, у надто багатьох куточках світу організації на зразок FSC просто сертифікують статус-кво. Це часто негативно впливає на будь-які значущі зусилля із проведення реформ задля захисту лісів у всьому світі, і натомість пропонує владі та компаніям лише видимість кращих практик ведення лісового господарства та лісозаготівлі».(218)

Особливою перешкодою, на думку «Агентства екологічних розслідувань», є той факт, що з юридичної точки зору вимоги FSC зараз є м’якшими, ніж вимоги законодавства у більшості ринків споживання, наприклад, у ЄС та США. Такі закони вимагають від імпортерів лісоматеріалів проведення комплексної правової оцінки, що є достатньо суворою вимогою у ЄС з метою зниження ризику незаконної деревини до «незначущого» рівня.(219) Утім, це вимагає можливості відслідковування, знання про участь постачальника у незаконних діях та прозорості, яких системи FSC просто не надають. FSC не вимагає публікації карт для тих концесій, які сертифікує, і не докладає жодних зусиль, щоб відслідковувати деревину, добуту у них, незважаючи на те, що технології для відстежування є відносно дешевими та легкодоступними.(220)

Системи FSC не знижують ризик до незначущого рівня навіть у теорії, не кажучи вже про практику. І можливість відстежування є не єдиною причиною. У той час як влада різних країн і споживачі все частіше дотримуються «принципу обачності», FSC займає протилежну позицію. Випадки виключення, згадані вище, є рідкісними винятками. За 27 років існування FSC вона видала сертифікат «Ланцюг постачання» 42 388 фірмам, а ще 1726 фірм отримали сертифікати системи ведення лісового господарства(221); розслідування ж було відкрито щодо 13 компаній(222) – це менш ніж 0,02 від загальної кількості. В Україні FSC відмовилася діяти у відповідь на офіційні звинувачення у масштабній корупції та нелегальній заготівлі, висунуті органами влади FSC-сертифікованим лісгоспам, заявивши, що може вжити дій лише у відповідь на винесення обвинувального вироку.(223) Її широко розрекламована «Політика вступу» також містить вражаючу кількість доказів. Навіть якщо наявність більш вагомих доказів свідчить про те, що FSC-сертифікована компанія винна у резонансних злочинах на зразок незаконної заготівлі та порушення прав, FSC не може і не збирається її виключати.(224)

Закони на зразок Регламенту ЄС щодо деревини і лісоматеріалів (EUTR) та природоохоронний закон Лейсі (США) мають потенціал для перетворень на ринку деревини у всьому світі, але FSC постійно підриває цей потенціал. Хоча системи FSC в реальності не забезпечують відповідності, більшість компаній та чиновників із впровадження трактують їх як такі. Ці закони спричинили величезний підйом у сертифікації FSC. Наприклад, площа FSC-сертифікованих лісів в Україні подвоїлася за останні п’ять років, після того, як Регламент ЄС набув чинності.(225) Фактично, кожна фірма, яка імпортує тропічну деревину до США та Європи, з гордістю рекламує свій сертифікат FSC, навіть якщо більшість її деревини не є сертифікованою. Майже у кожному випадку порушення цих законів, розслідуваному НУО за останні роки, фігурувала FSC-сертифікована деревина або FSC-сертифіковані компанії. Частково завдяки саме цим законам, FSC на даний час охоплює близько четвертини промислової лісозаготівлі у всьому світі(226a)(226b), і, ймовірно, її частка у деревині, яка імпортується і продається у США та Європі, є значно вищою.

Крім того, FSC заміняє собою значущі реформи на лісистих територіях. ЄС роками працює з країнами-виробниками тропічної деревини, щоб впровадити ключові вдосконалення в управлінні лісовим господарством – наприклад, підвищення прозорості, надання громадянському суспільству ролі у прийнятті рішень, розтлумачення законів та використання технологій для відстежування деревини до джерела її походження. Регламент ЄС щодо деревини і лісоматеріалів повинен був допомогти заохотити ці країни робити кроки у цьому напрямку, заблокувавши доступ до надзвичайно прибуткового ринку ЄС тим, хто їх не зробить. Однак, у багатьох країнах ці зусилля загальмовано, і частково у цьому винна FSC.

Краєвид Великого Бичкова © Earthsight

У Габоні, де ЄС ціле десятиліття намагається впровадити відповідну двосторонню угоду, уряд, натомість, у 2018 р. оголосив, що вимагатиме отримання FSC-сертифікації усіма своїми концесіями, де відбувається лісозаготівля, не пізніше 2022 року. Ходять чутки, що сусід Габону, Республіка Конго, з якою також працює ЄС, планує вчинити так само. FSC заявила, що Габон не проводив з нею консультацій під час прийняття рішення, але що вона рішуче підтримує амбіційні наміри уряду.(227) Всі лісогосподарські підприємства в Білорусі – важливому джерелі деревини для ІКЕА, де корупція у вищих ешелонах влади «чиниться безкарно», а хабарі є звичними(228) – мають FSC-сертифікацію.(229)

Замість того, щоб вирішувати цю проблему, як FSC, так і ІКЕА лобіюють зміни, які лише її поглиблять. Вони намагаються забезпечити «зелене світло» для FSC-сертифікованої деревини у Регламенті ЄС щодо деревини і лісоматеріалів, перетворивши її у привілейовану систему, у принципі чи на практиці.(230a)(230b)

Частина VI: Висновки

Як найкращі можуть функціонувати настільки погано?

Основні актори, представлені у цьому звіті, є далеко не найгіршими у своїх галузях. Компанія IKEA має більш прогресивну політику закупівель деревини, ніж будь-хто з її конкурентів. Вона фінансувала природоохоронні проєкти в Румунії, Україні та Росії, зокрема виготовлення перших карт старовинних лісів та пралісів. Вона навіть фінансувала неурядові організації з метою контролю незаконних рубок.(231)

Викинуті дерев’яні меблі IKEA на вулицях Лондона, лютий 2020 © Earthsight

Інші види зеленого маркування деревини мають нижчі стандарти, меншу прозорість та зазнають більшого впливу з боку лісової промисловості, ніж FSC. Найбільший її конкурент, PEFC, є майже комедійним у своїй неадекватності. Журналістам французького телебачення вдалося отримати від нього сертифікати на автостоянку та атомну електростанцію.(232) Earthsight виявила, що компанія дивним чином стверджує, що деревне вугілля зі старих дерев, що були повалені бульдозером в ареалі проживання ягуарів у Парагваї, вважається «переробленим».(233)

Навіть Великий Бичків, мабуть, має краще управління та є менш кричущим прикладом щодо порушень закону, ніж значна кількість інших державних лісогосподарських підприємств в українських Карпатах. Водночас Україна має активне громадянське суспільство, населення, яке «прокинулось», справді вільні вибори та прозорість у багатьох владних сферах, що може присоромити чимало багатих західних країн. Ситуація з іншими великими постачальниками IKEA, сертифікованими FSC, такими як Росія та Білорусь — які не мають нічого з цього — певно, гірша. Просто важче знайти докази.

Але, якщо такі організації, як IKEA та FSC, будучи найкращими у своїй сфері, все ж продовжують функціонувати настільки погано, очевидно, що потрібні фундаментальні зміни.

Наслідки низьких цін

Кажуть, що справжня геніальність IKEA полягає не у скандинавському шику або розумному дизайні плоских упаковок. Її геніальність полягає у виробництві одноразових доступних меблів.(234) Бізнес-модель «швидких меблів» IKEA сприяє «культурі викидання», що в кінцевому підсумку може призвести лише до посилення тиску споживачів на світові ліси (див. текстову вставку про швидкі меблі). Earthsight виявила, що американці, наприклад, сьогодні викидають на 40% більше меблів на душу населення, ніж коли IKEA тільки з’явилася на американському ринку. Ці меблі практично не переробляються.

Дослідження Earthsight показують, що, окрім заохочення надмірного споживання та викидання, невпинний тиск IKEA на ціни має також інші наслідки. Як і багато брендових гігантів у сфері роздрібної торгівлі, IKEA використовує своє майже монопольне становище, щоб зменшити витрати, змусивши величезну кількість підрядників конкурувати за її бізнес. Вона також ставить перед ними вимоги щодо дотримання принципів сталого (стійкого) розвитку, але насправді ціна завжди на першому місці. Збрехати IKEA щодо своєї сталості може бути ризикованим для постачальників. Але неспроможність задовольнити її цінові вимоги є практично самогубством. Коли Ірину Мацепуру, начальницю VGSM, її бухгалтер закликав стягнути більшу плату з IKEA, вона сказала йому: «гроші, якими управляє [власник IKEA Компрад], — це сума набагато більша, ніж бюджет України. Коли він пропонує роботу, потрібно або погоджуватись, або ні»7(235) Коли необхідно або погоджуватись, або стикатися з банкрутством, компроміс щодо екології є очевидним.

Щоб бути справді хорошим громадянином, IKEA потрібно було б змінити свою бізнес-модель, підвищити ціни та пожертвувати прибутками та зростанням задля цього. Натомість, остання хитрість IKEA — це утопічна програма, що має використовувати товари, які повернули, як сировину для виробництва  нових. Але їй не вдалося навіть трохи зменшити зростаючий попит на первинну деревну сировину. Компанія також поступово збільшує використання переробленої деревини (recycled wood), але споживання первинної деревної сировини продовжує зростати (див. текстову вкладку про швидкі меблі). Такі кроки також не враховують кліматичних наслідків повторної обробки. Не маючи бажання відходити від своєї моделі, IKEA продовжує нарощувати обсяги виробництва швидких меблів. Новий генеральний директор заявив про небачену до того націленість на низькі ціни.(236)

Зростання та екологічні наслідки «швидких меблів»

У 1996 році IKEA закликала британську публіку «викинути свій ситець» (‘chuck out your chintz’). Відома телевізійна реклама показувала, як люди вибігають зі своїх будинків, викидають свої меблі та прямують до освіченого сонцем IKEA за новими меблями. Зважаючи на зростання екологічної свідомості з того часу, це не та маркетингова стратегія, яку компанія може використовувати сьогодні. Однак вона відображає наслідки первинної моделі «швидких меблів» IKEA так само, як і тоді.

Зі зростанням продажів IKEA зростає меблеве сміття. Джерело: дані щодо меблевих відходів у США в тоннах від Управління з охорони довкілля США, розраховані на душу населення, використовуючи дані Світового банку щодо чисельності населення за відповідні роки; Доходи від продажів IKEA — за звітами IKEA

Будь-який міський житель Європи чи Північної Америки вже знає, як виглядають викинуті меблі ІКЕА на розі вулиці. Як зазначають експерти, геніальність IKEA полягає у створенні одноразових доступних меблів.(237) З ростом компанії зростає і меблеве сміття. У 2016 році лише американські споживачі викинули понад 11 мільйонів тонн меблів, що майже вдвічі перевищує обсяг викинутого на чверть століття раніше, коли IKEA тільки з’явилася.(238) Тільки частково це можна пояснити зростанням населення: у розрахунку на душу населення, меблеве сміття все ще є більшим майже на 40%.(239) Вісімдесят відсотків цих меблів потрапляє на сміттєзвалища; решта здебільшого спалюється.(240) Тим часом британці, як вважається, щороку викидають шокуючі 22 мільйони предметів меблів.(241) Одне дослідження показало, що майже половина цих меблів була або зовсім непошкоджена, або легко підлягала ремонту.(242) Більше 70% меблів, що викидаються, вироблені з дерева.(243) Деякі дослідження показують, що, як наслідок, сміттєзвалища у Великобританії можуть незабаром переповнитися.(244) Ці відходи мають значення. Новий комод має викиди вуглецю в 16 разів вищі, ніж його б/у еквівалент.(245)

IKEA визнала, що проблема існує. В останні пару років було впроваджено пілотні схеми оренди меблів, обміну, а потім реконструкції чи переробки використаних предметів.(246) Але підтримка була незначною.(247) Компанія також збільшує використання переробленої деревини, хоча остання все ще становить менше п’ятої частини її споживання(248), і зростання такого використання не встигає за зростанням загального використання деревини IKEA.(249) Її загальна бізнес-модель знижених цін та невпинного зростання продовжує стимулювати «культуру викидання». Її найбільш знакові вироби, такі як складні стільці Terje, представлені у цьому звіті, і крісла Poang, що також колись вироблялися в Україні, продовжують ставати все більш дешевими та доступними.(250) У лютому 2020 року новий генеральний директор IKEA Джон Абрахамссон Рінг оголосив про своє бажання розширити асортимент найдешевших товарів(251) — тих, які, скоріш за все, потім просто викидають.

Колоди в очікуванні переробки на «ВГСМ» © Jeremy Bristow

Найменше, що IKEA має зробити

Окрім кардинальної зміни своєї бізнес-моделі, є ще багато всього іншого, що IKEA може і має зробити, щоб вирішити проблеми, висвітлені в цьому звіті. Але, все ж, вона має мислити масштабно, якщо хоче дістатися до їх причин.

Заявлена ​​мета IKEA — циклічний бізнес до 2030 року. Але, хоча вона і передбачає зобов’язання створювати продукцію, придатну для переробки, мета не містить зобов’язання використовувати для виробництва товарів лише вторинну сировину. Натомість політика IKEA передбачає, що деревина, сертифікована FSC, є «поновлюваною», а тому вже відповідає її цілі.(252) Як тільки вона досягне своєї мети — 100% первинної деревної сировини FSC, що може статися до кінця 2020 року, — вона вважатиме свою роботу виконаною. Але це хибне уявлення. Щоб бути по-справжньому циклічною компанією, IKEA має посилити свої амбіції і спробувати взагалі припинити використання первинної деревної сировини, починаючи з тієї, що походить із природних лісів.

Поки вона продовжує використовувати первинну деревну сировину, IKEA має докладати більше зусиль, щоб мінімізувати вплив таких дій на людей і планету.

Наслідки для IKEA у цьому звіті широкі, тому і рішення повинні бути такими. IKEA не може вирішити свою проблему, просто відмовившись від постачальників VGSM, Plimob чи Великого Бичкова, або припинивши купувати українську деревину. Певно, їй навіть не варто цього робити, принаймні у середньостроковій перспективі. Ці компанії є важливими роботодавцями в одній з найбідніших частин Європи. Вони, ймовірно, є жертвами настільки ж, наскільки злодіями у цій ситуації. Для фінансування свого розвитку Україні потрібно мати можливість продавати деревину та отримувати податки з продажу. Кейси в цьому звіті — це не погані «вівці» в загалом доброму стаді: вони є прикладами більш системних проблем, які, скоріш за все, неодноразово повторюються у багатьох інших місцях. Компанія IKEA споживає майже в десять разів більше деревини з Росії, аніж з України, і покладається на ті самі недосконалі системи FSC, щоб переконатися, що ті закупівлі — законні. Вона купує у п’ять разів більше деревини в Білорусі.(253)

Наразі IKEA не може покладатися на FSC для зменшення впливу своєї діяльності на ліси. Вона навіть не може покладатися на FSC, щоб переконатися, що її деревина була законно здобута, або щоб уникнути потрапляння своїх грошей до кишень корумпованих чиновників. Але вона також не зможе вирішити свою проблему, перейшовши на інше зелене маркування. Екологи єдині у своєму презирстві до таких конкурентів FSC, як PEFC та SFI, яких вони відкидають, називаючи «зеленим камуфляжем» (greenwash).(254) Справді, наявні факти вказують на те, що, якби вони дозволили отримувати деревину за цими іншими схемами, то ризик найгірших зловживань ще б збільшився.

Натомість IKEA повинна діяти швидко, щоб очистити свої ланцюги постачання, використовуючи жорсткіші стандарти та жорсткіші і справді незалежні власні аудиторські перевірки, особливо в країнах з високим ризиком. Але вона може мати ще кращий результат, переконавши FSC вдосконалюватись.

Реформування FSC

Незважаючи на те, що деякі з представників нібито екологічного сектору, які працюють у FSC, також докладаються до невдач (див. текстову вкладку «Обертові двері» стосовно WWF), головна причина її невдач — тиск з боку промислового лобі. Перед своїм відходом з FSC у 2018 році, Грінпіс оприлюднив інформацію про те, що він назвав «червоним морем» голосуючих карт, якими масово махали представники галузі на конференціях FSC, блокуючи будь-яку спробу суттєвої реформи.(255)

Групи громадянського суспільства виявилися неспроможними змінити FSC зсередини чи ззовні. Щоб вона модернізувалася та була спроможна відповідати на виклики ХХІ століття, лісова промисловість, яку вона обслуговує, має її змусити це зробити. І ніхто не має більшого впливу, ніж IKEA — найбільший у світі споживач деревини, сертифікованої FSC, і один з найбільших прибічників та спонсорів FSC.

Обертові двері: Як підтримка FSC з боку WWF шкодить планеті

Між найбільшим у світі покупцем деревини та найбільшою у світі організацією із зеленого маркування деревини є ще один гігант-посередник. WWF, найбільша у світі організація охорони природи, допомогла створити FSC і є її найбільш затятим прихильником. Вона також є давнім партнером IKEA. Відхід інших широкомасштабних екологічних груп, таких як Грінпіс, не зміг спричинити суттєвих змін у FSC, значною мірою через те, що вона має непохитну підтримку WWF. Поки WWF підтримує її, FSC матиме довіру, необхідну їй, щоб залишатись релевантною. А поки IKEA та інші великі покупці деревини підтримують її, у неї будуть гроші.

Три організації тісно пов’язані між собою, і не лише своєю філософією. Їхній персонал також часто є тим самим. Стів Говард, людина, яка, як керівник IKEA з питань сталого розвитку, була розробником її політики закупівлі деревини, орієнтованої на FSC, раніше працював у WWF. Перебуваючи там, він «позичав» її логотип – панду – лісозаготівельним компаніям в обмін на обіцянки покращити їхню екологічну практику(256) — обіцянки, які вони здебільшого не виконували.(257) Раніше він також очолював діяльність FSC у Великобританії.(258) Кім Карстенсен, нинішній керівник FSC, раніше пропрацював понад 20 років у WWF.(259)

Ті самі люди, та сама старомодна філософія, те саме несприйняття змін. Така ситуація має реальні наслідки. Якби WWF не просував настільки активно недосконале зелене маркування як рішення, то IKEA, можливо, не використовувала б зараз незаконну деревину.

FSC — це членська організація, один член — один голос, і вплив WWF — як і IKEA — теоретично обмежений. Але несиловий вплив набагато важливіший. Якби WWF пішов, це б знищило те, що залишилося від авторитету FSC. Тоді весь будиночок з червоних карток міг би обвалитися. А це не те, чого хочуть представники галузі. Можливо, вони погодяться прийняти реальні зміни, щоб цього уникнути.

Потяг, який перевозить колоди, Чернівці © Микола Петіченко

Записи про вантажоперевезення, які демонструють експорт виготовлених «ВГСМ» стільців Бор’є до IKEA (Великобританія), листопад 2019 © Earthsight

Як IKEA, так і WWF протягом багатьох років сприяли поступовому вдосконаленню FSC. Але вони не змогли використати всю свою силу для того, щоб здійснити фундаментальні зміни, які зробили б її відповідною ХХІ століттю. Натомість, їхня активна підтримка організації робить такі зміни менше ймовірними. Компанія IKEA повинна дати зрозуміти FSC та її колегам, що для того, щоб вона продовжувала підтримувати та спонсорувати зелене маркування, необхідні системні зміни. Вона має встановити графік цих змін і бути готовою відмовитись від FSC, якщо реальний прогрес буде відсутній. Коментуючи результати Earthsight (див. Додаток) IKEA зазначила, що FSC є членською організацією: один член — один голос, і тому її вплив є обмеженим. Але таким чином ігнорується величезний несиловий вплив, який вона має.

FSC має здійснити безліч конкретних змін, більшість з яких екологічні групи вимагають уже впродовж багатьох років.

Букові крісла виробництва «ВГСМ» у продажу у Великобританії © Jeremy Bristow

Вона має заборонити використання свого імені та логотипа стосовно виданих нею сертифікатів «ланцюга постачання деревини». Вона має встановити обов’язкову систему відстеження, щоб деревина, яка не є сертифікованою FSC, не могла надалі так легко відмиватися і потрапляти у ланцюги постачання FSC. Вона має забезпечити публічність отриманих даних, дозволяючи стороннім людям самостійно з ними знайомитись. Вона має вирішити питання самозахисної системи, в межах якої сертифікатори змагаються за бізнес тих, кого вони мають оцінювати, — шляхом реформування своєї структури так, щоб суб’єкти, які прагнуть отримати сертифікат FSC, більше не здійснювали оплату органам сертифікації безпосередньо. Вона має підвищити рівень прозорості, зокрема забезпечити оприлюднення інформації про аудиторські перевірки власників ланцюгів постачання деревини, а також про те, як голосували її члени при внесенні пропозицій щодо змін. Вона має застосовувати значно обережніший підхід до ризиків, пов’язаних із найбільш кричущою поведінкою, перекладаючи обов’язок надання доказів на лісорубів та лісозаготівельні фірми, особливо у країнах з високим ризиком. Вона має здійснювати проактивний пошук доказів порушень своєї політики асоціації, а не покладатися на неурядові організації для їх пошуку. Вона має визнати свої обмеження та бути готовою припинити сертифікацію в середовищах найбільшого беззаконня з високим рівнем ризику.

Але чого FSC потребує насамперед — це кардинальних змін у своїй філософії. FSC дотримується викривленої неоліберальної логіки, що задля збереження дерев, їх потрібно вирубати. Цей аргумент існує всупереч протилежним доказам. Але, навіть якби він був правильним у довгостроковій перспективі, в епоху надзвичайних кліматичних ситуацій, коли наука стверджує, що ми маємо лише 12 років для порятунку планети, це, практично, божевілля. FSC має публічно визнати, що наполягання на постійно зростаючих та нових джерелах деревини є принципово несумісним з її власними початковими цілями, а також з будь-яким уявленням про стійке зростання в епоху надзвичайних кліматичних ситуацій.

FSC дає можливість «поганим хлопцям» залишатися поганими, підриваючи зусилля, спрямовані на припинення незаконних дій та корупції; заразом вона підриває позитивні зміни, стишуючи занепокоєння споживачів та щире бажання здійснити правильні дії з боку таких компаній, як IKEA, зокрема через сприяння вирубці нових дерев замість використання переробленої деревини.

FSC потребує не просто змін. Вона має трансформуватись. Немає жодної певності, що вона на це здатна. Але немає організації, яка має більше можливостей, щоб змусити її це зробити, ніж IKEA, крім, можливо, її близького партнера WWF. Хоча чимало з її найпрогресивніших перших прихильників, розчарувавшись, давно відійшли від неї, у разі, якби FSC бажала змін, багато хто б повернувся. А, якщо вона виявиться нездатною швидко трансформуватись, то справді свідомі споживачі, уряди та компанії повинні забути про неї.

Підтримка з боку урядів

Члени різних фракцій FSC під час голосування © WWF Russia

Як IKEA, так і WWF протягом багатьох років сприяли поступовому вдосконаленню FSC. Але вони не змогли використати всю свою силу для того, щоб здійснити фундаментальні зміни, які зробили б її відповідною ХХІ століттю. Натомість, їхня активна підтримка організації робить такі зміни менше ймовірними. Компанія IKEA повинна дати зрозуміти FSC та її колегам, що для того, щоб вона продовжувала підтримувати та спонсорувати зелене маркування, необхідні системні зміни. Вона має встановити графік цих змін і бути готовою відмовитись від FSC, якщо реальний прогрес буде відсутній. Коментуючи результати Earthsight (див. Додаток) IKEA зазначила, що FSC є членською організацією: один член — один голос, і тому її вплив є обмеженим. Але таким чином ігнорується величезний несиловий вплив, який вона має.

FSC має здійснити безліч конкретних змін, більшість з яких екологічні групи вимагають уже впродовж багатьох років.

Вона має заборонити використання свого імені та логотипа стосовно виданих нею сертифікатів «ланцюга постачання деревини». Вона має встановити обов’язкову систему відстеження, щоб деревина, яка не є сертифікованою FSC, не могла надалі так легко відмиватися і потрапляти у ланцюги постачання FSC. Вона має забезпечити публічність отриманих даних, дозволяючи стороннім людям самостійно з ними знайомитись. Вона має вирішити питання самозахисної системи, в межах якої сертифікатори змагаються за бізнес тих, кого вони мають оцінювати, — шляхом реформування своєї структури так, щоб суб’єкти, які прагнуть отримати сертифікат FSC, більше не здійснювали оплату органам сертифікації безпосередньо. Вона має підвищити рівень прозорості, зокрема забезпечити оприлюднення інформації про аудиторські перевірки власників ланцюгів постачання деревини, а також про те, як голосували її члени при внесенні пропозицій щодо змін. Вона має застосовувати значно обережніший підхід до ризиків, пов’язаних із найбільш кричущою поведінкою, перекладаючи обов’язок надання доказів на лісорубів та лісозаготівельні фірми, особливо у країнах з високим ризиком. Вона має здійснювати проактивний пошук доказів порушень своєї політики асоціації, а не покладатися на неурядові організації для їх пошуку. Вона має визнати свої обмеження та бути готовою припинити сертифікацію в середовищах найбільшого беззаконня з високим рівнем ризику.

Але чого FSC потребує насамперед — це кардинальних змін у своїй філософії. FSC дотримується викривленої неоліберальної логіки, що задля збереження дерев, їх потрібно вирубати. Цей аргумент існує всупереч протилежним доказам. Але, навіть якби він був правильним у довгостроковій перспективі, в епоху надзвичайних кліматичних ситуацій, коли наука стверджує, що ми маємо лише 12 років для порятунку планети, це, практично, божевілля. FSC має публічно визнати, що наполягання на постійно зростаючих та нових джерелах деревини є принципово несумісним з її власними початковими цілями, а також з будь-яким уявленням про стійке зростання в епоху надзвичайних кліматичних ситуацій.

FSC дає можливість «поганим хлопцям» залишатися поганими, підриваючи зусилля, спрямовані на припинення незаконних дій та корупції; заразом вона підриває позитивні зміни, стишуючи занепокоєння споживачів та щире бажання здійснити правильні дії з боку таких компаній, як IKEA, зокрема через сприяння вирубці нових дерев замість використання переробленої деревини.

FSC потребує не просто змін. Вона має трансформуватись. Немає жодної певності, що вона на це здатна. Але немає організації, яка має більше можливостей, щоб змусити її це зробити, ніж IKEA, крім, можливо, її близького партнера WWF. Хоча чимало з її найпрогресивніших перших прихильників, розчарувавшись, давно відійшли від неї, у разі, якби FSC бажала змін, багато хто б повернувся. А, якщо вона виявиться нездатною швидко трансформуватись, то справді свідомі споживачі, уряди та компанії повинні забути про неї.

Підтримка з боку урядів

Неспроможність лісової промисловості регулювати себе не повинна дивувати. Більш як сорокарічні зусилля активістів, спрямовані на подолання негативного впливу товарів, які ми купуємо — від кривавих діамантів до одягу, виготовленого рабською працею — мають очевидні уроки. Намагання змусити компанії добровільно поводитись правильно — чи то від добродушності, чи то задля того, щоб споживачі продовжували купувати їхню продукцію — не працює. Необхідні урядові дії. Наприклад, закони, що вимагають прозорості стосовно прав на заготівлю деревини та бенефеціарного володіння. Добре фінансоване, незалежне забезпечення виконання законів про ліси. Функціонуючі антикорупційні агенції та суди. Правові норми в країнах-споживачах, що вимагають, щоб імпорт деревини та виробів з деревини та інших продуктів, що призводять до вирубки лісів, наприклад яловичини, прослідковувався до їх джерела і щоб було підтвердження, що їх виробництво є законним або стійким.

Щодо лісів, як і щодо інших сфер, цей урок поступово засвоюється. Новаторські закони в США та ЄС вже забороняють використання незаконної деревини з-за кордону. Також розглядаються правові норми в країнах-споживачах щодо інших товарів, що спричиняють ризики для лісів, таких як яловичина та соя. Вдосконалення нормативно-правової бази, вдосконалення системи забезпечення її виконання та більша прозорість призвели до реальних позитивних наслідків для лісів у деяких країнах, зменшуючи тиск споживчого попиту на них. Справжня небезпека невдач, викритих у цьому звіті, полягає в тому, що IKEA, FSC та їхні прихильники у WWF підривають ці зусилля, продовжуючи підтримувати ілюзію того, що все добре.

Наприклад, в Україні реформи, необхідні в галузі лісового господарства для боротьби з незаконністю та корупцією та зменшення впливу вирубок на довкілля, є зрозумілими. Місцеві неурядові організації та міжнародні експерти з лісового господарства одностайні щодо того, що потрібно зробити. Але поки уряд може ховатися за сертифікацією FSC і, таким чином, зберігати доступ до ринку ЄС, він не має достатньо стимулів здійснювати необхідні кроки.

Уряди ЄС також сприяють цим невдачам. Під тиском потужного лобі лісової промисловості вони відмовляються дозволити видавати вказівки стосовно Регламенту ЄС щодо деревини (EU Timber Regulation — EUTR), що чесно вказує на недоліки FSC у забезпеченні законності постачання та відповідності нормам при імпорті деревини. Нові вказівки щодо України, які враховують уроки від Earthsight та зауваження інших експертних організацій, застрягли у Єврокомісії майже на два роки, оскільки держави-члени обговорюють їх зміст. Згідно з останніми даними, вони не будуть відповідати фактам чи духу закону, а, натомість, зроблять поблажку щодо України (та мільярдних європейських фірм, що залежать від її деревини) за умови, що уряд пообіцяє здійснення додаткових реформ. Поблажка для України означитиме поблажку для FSC, але немає ознак того, що обіцянки щодо дій FSC також будуть вимагатися.

Навіть якби EUTR повністю виконувався, цього було б недостатньо. Сам закон має деякі важливі недоліки, які необхідно терміново усунути. Головний серед них — те, що багато виробів з деревини виключені з закону. Сюди входять дерев’яні стільці. Значна частина деревини, що імпортується до ЄС через VGSM компаніями IKEA та Plimob, не покривається EUTR. Зараз ці компанії можуть імпортувати дерев’яні стільці, вироблені з викрадених дерев, і залишатися непокараними. IKEA може допомогти й тут. Замість того, щоб лобіювати спрощення EUTR для сприяння FSC, шведський гігант повинен лобіювати його посилення, закривши цю лазівку.

Зрештою, суть цього звіту — це набагато більше, ніж IKEA, Україна чи навіть FSC. Йдеться про те, що світ повинен терміново зробити, щоб споживання деревини не руйнувало природу та клімат. Наведені вище дії – гарний початок.

Реакції компаній

Ліси в Українських Карпатах © Shutterstock

Перед публікацією цього звіту Earthsight надіслала короткий виклад виявлених фактів основним компаніям, згаданим у ньому, щоб дати їм можливість прокоментувати ситуацію. Нижче подаємо підсумок їхніх реакцій.

У відповідь на виявлені нами факти, ІКЕА заявляє про недопустимість незаконно добутої деревини у її товарах, і що компанія «вживає активних кроків для забезпечення перевірки дотримання постачальником норм законодавства». Компанія стверджує, що вживає більш жорстких, ніж зазвичай, заходів у таких країнах, як Україна, з метою «підсилення перевірки дотримання норм». ІКЕА повідомила Earthsight, що звернулася до ASI (орган FSC, завданням якого є перевірка відповідності) з проханням розслідувати виявлені нами факти. Стосовно впливу на FSC, ІКЕА заявляє, що «насправді FSC є організацією, на яку впливають залучені сторони, а ІКЕА є лише одною із таких сторін у цьому процесі», а також повторює, що «компанія твердо переконана, що на даний час FSC є найбільш надійною і вартою довіри системою сертифікації лісів серед усіх доступних». Стосовно питання обсягів споживання ІКЕА деревини, компанія заявляє, що «має амбіційні плани розширити сегмент, який використовує перероблену деревину», а також намагається мінімізувати відходи та використання сирої деревини, наскільки це можливо. Крім того, вона зауважує, що показники глобального споживання деревини, наведені Earthsight, включають перероблені матеріали.

У питанні порушення законодавства про період тиші, ІКЕА заявляє, що обмеження санітарних рубок у цей період стосуються лише підтверджених місць розмноження тварин, і що 6206 гектарів Великобичківського лісгоспу були визначені як такі; отож, санітарні рубки там заборонені. Earthsight не погоджується із трактуванням ІКЕА закону про період тиші, оскільки воно суперечить тлумаченню Державної екологічної інспекції України, офіційним правилам, виданим раніше самим Великобичківським ЛМГ, а також правилам FSC Україна. Однак, ІКЕА визнає, що масштабне застосування санітарних рубок в Україні може «потенційно спричинити зловживання», і що цю проблему треба вирішити. Компанія заявляє, що має намір звернутися до уряду України з проханням зайнятися питанням реформи.

FSC визнає, що серед проблем України – корупція та слабкість правоохоронної системи, які створюють складне середовище для діяльності у цій країні. Рада заявила, що «засуджує незаконні дії зі сторони утримувачів FSC-сертифікатів» і що «у випадку виявлення таких дій чи отримання інформації про них, проводиться розслідування і [якщо отримано підтвердження] дія сертифікату призупиняється або скасовується, або ж (…) утримувача сертифікату безповоротно виключають із системи FSC». Рада заявила, що вже працює над удосконаленням доброчесності ланцюга постачання та взаємодії з зацікавленими сторонами в Україні. Разом із визнанням того факту, що «правил слід дотримуватися» і підтвердженням (на відміну від ІКЕА), що «період тиші стосується усіх ділянок лісового господарства, незалежно від  поширення тварин», FSC поставила під сумнів доцільність існуючих нормативних документів щодо санітарних рубок, у т.ч. вимоги ДЕІ та періоду тиші.

Отримавши виявлені нами факти, ТОВ «ВГСМ» заявило, що заборона рубок під час періоду тиші у законодавстві про охорону тваринного світу є неоднозначною, і за порушення закону не визначено конкретних санкцій. Компанія заявляє, що звіт ДЕІ не містив санкцій недотримання законодавства у 2018. Вона стверджує, що Великобичківське ЛМГ має перелік місць розмноження диких тварин і не проводить лісозаготівлі на цих ділянках. Крім того, ТОВ «ВГСМ» заперечує порушення інших законів та заявляє, що ні його власна діяльність, ні діяльність Великобичківського ЛМГ не є «нелегальною лісозаготівлею», а стала результатом неоднозначних трактувань і суперечностей у нормативно-правових актах в області лісового господарства. Втім, ТОВ «ВГСМ» бере на себе зобов’язання «скоригувати лісогосподарські заходи у відповідності до [законодавства про охорону тваринного світу]» у відповідь на виявлені Earthsight факти, і ставить перед собою пріоритетну задачу у подальшому «усунути проблему проведення лісозаготівлі у період тиші». ТОВ «ВГСМ» заперечує придбання сировини у шістнадцяти інших лісових господарств. Стосовно купівлі деревини у лісгоспів, поіменно перелічених у звіті, ТОВ «ВГСМ» заявляє, що ці операції або не відбулися, або придбані лісоматеріали не використовувалися для виготовлення товарів ІКЕА.

У відповідь на виявлені Earthsight факти, Plimob підтвердила, що імпортувала букові деталі від ТОВ «ВГСМ». Фірма зазначила, що усі дії – як її, так і її постачальників – є законними і здійснюються з дотриманням (дослівна цитата) «принципів сталого бізнесу, який завдає найменшу шкоду навколишньому середовищу».

Даючи відповідь на попередньо розслідувані нами факти, компанія Egger заявила, що кожна партія імпорту деревини з України перевіряється на відповідність Регламенту ЄС щодо деревини і лісоматеріалів (EUTR), а також «проводяться як внутрішні, так і зовнішні аудити усього ланцюга аж до лісу, щоб забезпечити можливість відслідковування та виключити ризики змішування деревини і незаконної лісозаготівлі». Компанія стверджує, що її заходи є більш інтенсивними, ніж FSC-сертифікати та перевірки, які проводяться контролюючими органами EUTR. Крім того, Egger зауважує, що ІКЕА перевіряла завод фірми у Румунії та не виявила жодної суттєвої невідповідності.

Egger заявляє, що «докладає всіх зусиль, щоб гарантувати – незалежно від Державного агентства лісових ресурсів України – законне походження деревини, яку їй постачають», і що рішуче засуджує будь-яку форму корупції чи зловживань у цьому державному органі. Компанія стверджує, що «зацікавлена у забезпеченні роботи державних органів в Україні у відповідності до законодавства, і підтримує вимогу впровадження суворих законів та будь-яких регулятивних заходів, необхідних для створення упевненості у законності та прозорості». Однак, Egger наголошує, що «компенсація браку верховенства права не може відбуватися за рахунок приватних компаній». Фірма заявила, що надіслала офіційний лист Державному агентству лісових ресурсів із проханням прокоментувати твердження, які ми зробили стосовно самого органу та його працівників.

Earthsight висловлює подяку усім, хто допомагав у підготовці матеріалів цього звіту, зокрема, «Наші гроші. Львів», громадській організації «Українська природоохоронна група», правозахисній організації «Екологія – Право – Людина» та Центру Протидії Корупції. Крім того, Earthsight дякує своїм донорам. Відповідальність за зміст цієї публікації повністю лежить на Earthsight і жодним чином не відображає думок наших партнерів чи донорів. Iлюстрації: Sara Santini і Matt Hall для Earthsight.