27/05/2020
8
© depositphotos/digoarpi
Відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення відчиняє навстіж двері до ще одного кроку у використанні природних ресурсів України, про який давно точаться розмови. А саме — до купівлі-продажу земель лісогосподарського призначення та зміни їх власника.
Чому б ні? Тим більше що нинішній власник і розпорядник державного лісового ресурсу зовсім забув про свої обов’язки. Наважуся навіть сказати, що він про них узагалі не знає. Тому вітчизняне лісове господарство, позбавлене нагляду і контролю за його економічною діяльністю, живе саме по собі за законами замкнених систем під гаслом “чужі йдуть лісом”.
Недивно, що зловживання у лісовому секторі, навіть за офіційними даними, призводять до багатомільйонних збитків для держави (“Під чиїм “дахом” працюють “чорні” лісоруби“, DT.UA від 19 липня 2019 року).
Загадкова конституційна норма
То хто ж у нас володіє і розпоряджається державними експлуатаційними лісами? Елементарне, здавалося б, запитання несподівано викликало шквал обурення серед інтелектуальної та управлінської еліти лісової галузі країни. Мовляв, хіба можна розглядати таке опоетизоване диво природи як чиюсь власність і чиєсь майно?!
Проте ліси за всіх часів і народів задіяні у виробничих відносинах. З них живуть деревопереробники, будівельники, весь аграрний сектор високогірних Карпат (варто нагадати, що лісове господарство належить до агровиробництва). Вони є об’єктом економіки, тож мають де-юре і де-факто власників і користувачів.
З постійними користувачами, які забезпечують охорону, відтворення лісового ресурсу і виробляють з нього товарну продукцію, усе зрозуміло. Ними є лісгоспи — галузеві підприємства, що спеціалізуються на веденні лісового господарства у лісових масивах, призначених для промислової експлуатації. Їх право лісокористування посвідчено правом користування земельними ділянками лісфонду відповідно до статті 17 Лісового кодексу України (ЛКУ).
Лісгоспи не займаються самозахопленням лісів, а отримують у користування, як і вимагає законодавство, з рук власника, що єдиний може ними розпоряджатися.
Стаття 13 Конституції України зазначає: від імені українського народу права власника природних ресурсів здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Останні, тобто місцеві ради, володіють і розпоряджаються комунальними лісами (вони є в багатьох лісоресурсних областях) від імені своїх територіальних громад.
Який же орган державної влади розпоряджається державними лісами від імені їх конституційного власника — народу України? Важко повірити, але в правовому полі країни відсутні одностайне розуміння і практична реалізація цієї конституційної норми, базової для вагомої промислової галузі, а також для розвитку громад, областей і районів.
Системна помилка: чия колода, того й ліс?
Громадська організація “Відкритий ліс”, яка об’єднує незалежних у своїх думках і діях професіоналів лісового господарства країни, направила інформаційні запити з єдиним запитанням: “Хто є розпорядником державного лісового ресурсу України?” до провідних галузевих наукових установ, авторитетних спеціалістів, які за своїми званнями і посадами зобов’язані знати лісове право.
З відповідей вийшов жаб’ячий концерт.
УкрНДІ лісового господарства і агромеліорації (м. Харків) узагалі відмовився відповідати, оскільки, мовляв, не займається наданням юридичних консультацій (?!). Інститут держави і права ім. В.Корецького Національної академії наук України (м. Київ) замість чіткої відповіді по суті довго вправлявся в грі термінів з використанням юридичних ідіоматичних виразів, яких не перекласти загальнозрозумілою мовою.
УкрНДІ гірського лісівництва (м. Івано-Франківськ) відповів лаконічно: розпорядниками лісів є постійні користувачі, тобто лісгоспи. У той же час Київський національний університет ім. Т.Шевченка вустами своїх професорів-юристів повідомив, що постійні користувачі можуть реалізовувати тільки деякі функції з розпорядження лісовими ресурсами.
У Лісівничої академії наук (м. Львів) думка роздвоєна: уповноважені розпоряджатися лісами нібито лісгоспи, але фактичним розпорядником є обласні державні адміністрації.
Національний лісотехнічний університет (м. Львів) написав, що не уповноважений трактувати вітчизняне законодавство (?!), і порекомендував звернутися до Державного агентства лісових ресурсів України. Юристи ДАЛРУ у своєму листі-відповіді на просте запитання ретельно переписали всі статті законів, де зустрічається слово “ліс”, але не назвали власниками і розпорядниками лісів ні своє агентство, ані підпорядковані йому лісгоспи і лісові управління в областях.
Судова гілка влади замість внести ясність у питання тільки ще більше його заплутує. При розгляді численних прокурорських позовів щодо незаконного відчуження лісогосподарських земель державної власності суди виносять рішення про повернення їх власнику і розпоряднику в особі то Кабміну, то міністерств, то облдержадміністрацій і навіть лісгоспів.
“Причина такого правового нігілізму криється у відсутності розуміння суті функції розпорядження, яку зазвичай плутають із функцією управління і користування лісовими ресурсами, — пояснює керівник ГО “Відкритий ліс” Михайло Попков. — Право розпорядження — це насамперед юридично забезпечена можливість передати третім особам право користування ресурсом, майном, річчю. Окрім того, як сказано у Цивільному кодексі, власність зобов’язує, тобто розпорядник повинен забезпечити і контролювати ефективне використання, у нашому випадку — державного лісового ресурсу, на користь держави. Із цим сьогодні величезні проблеми. Саме тому важливо нарешті знайти таємничого власника і розпорядника державних лісів, і шукати треба серед органів виконавчої влади відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу. У будь-якому разі це точно не лісгоспи. На моє переконання, це обласні державні адміністрації, оскільки саме на підставі їх рішень державні галузеві підприємства отримують у постійне користування ліси для ведення лісового господарства”.
Ще одна системна помилка вітчизняної лісової галузі з усією її науковою і управлінською елітою — нерозуміння відмінності між лісовими ресурсами (до них, зокрема, належать дерева у стані росту) і товарною продукцією лісозаготівель, тими самим колодами, які є не природним ресурсом, а результатом виробничої діяльності лісокористувачів.
Переважна більшість працівників галузі тому і вважають, що власниками державних лісів є ДАЛРУ та його обласні управління, бо ці структури тримають у своїх руках свята святих лісового господарства — дозвіл на рубки лісу. Саме ж Державне агентство лісових ресурсів України у лісі бачить також лише колоду і давно перетворилося на регулювальника ринку лісоматеріалів і розробника схем відчуження державного майна. Нема чого дивуватися, що останні 15 років агентством керують не професійні лісівники, а юристи, історики і критичні менеджери, наближені до деревопереробного бізнесу.
Громади готові забрати ліси у власність
Лісгоспи ведуть виробничу діяльність не на деревах у лісі, а на землях із лісами. Тому право розпорядження і власності на лісові ресурси юридично закріплено через право власності на лісові ділянки, відповідно до чинного законодавства, включаючи Лісовий кодекс.
У Вижницькій і Сторожинецькій райдержадміністраціях (Чернівецька область) демонструють витяги з Держреєстру речових прав і Державного земельного кадастру, де поряд із постійним користувачами, державними лісгоспами, зазначений власник земель лісогосподарського призначення — Чернівецька обласна державна адміністрація.
Проте у Чернівецькій ОДА такого статусу за собою не визнають.
Загалом обласні державні адміністрації не вважають себе власниками і розпорядниками лісового ресурсу на своїй адміністративній території і ніколи не приступали до розгляду економічної ефективності його використання. Навіть голова Житомирської ОДА Віталій Бунечко не в змозі сказати, наскільки раціонально для держави і місцевих громад господарюють у лісах обласні лісогосподарські підприємства. Хоча рік тому в Олевську на вікопомному для лісівників і правоохоронців бурштиново-лісовому розборі польотів за участі президента країни пан Бунечко особисто обіцяв Володимиру Зеленському провести аудит діяльності житомирських лісгоспів. Про економічні збитки області від масштабного розкрадання слобожанських лісів, багатих на високоцінну дубову сировину, жодного разу не обмовився голова Харківської ОДА Олексій Качур. Недивно, що ніхто із системи лісокористувачів так і не поніс належного покарання за протизаконні рубки в особливо великих розмірах на території області, з приводу яких також улітку минулого року у Харкові гучно засідали перші особи країни.
Єдине, на що здатні керівники облдержадміністрацій, це виступати в ролі рефері у нескінченній боротьбі лісівників і деревопереробників за зниження ціни на лісоматеріали, а також приймати наліво і направо рішення про передачу наближеним до влади приватним фірмам у довгострокове тимчасове користування (прихована безоплатна оренда) лісових ділянок під рекреацію і ресторації.
“У голів ОДА щодо лісокористування повноважень вище будь-якого лісового “даху”. Але їм важливі вибори і маніпуляції з бюджетними коштами, а не буденна марудна робота з економічного розвитку їхніх областей. До того ж ніхто з них не хоче йти на конфронтацію з Києвом. На моїй пам’яті таке було лише раз, років десять тому у Сумах, коли тодішній голова ОДА аргументовано заблокував одному з недобросовісних лісокористувачів оформлення базового лісокористування”, — розповідає учасник робочої групи з питань реформування підходів до управління лісовими ресурсами Даніїл Маландій.
Тим часом місцеве самоврядування, захоплене реформою децентралізації, висуває вимоги віддати громадам у власність усі експлуатаційні ліси держави.
“Лісові ресурси разом з іншими природними ресурсами становлять економічну і фінансову основу сталого розвитку громад, особливо Карпат і Полісся, — зазначає депутат міськради Вижницької ОТГ на Буковині Олександр Клим. — Тому громади дуже зацікавлені в екологічно та економічно збалансованій лісоексплуатації, яка дає роботу місцевому населенню і наповнює місцеві бюджети. Але сьогодні громади не мають впливу на діяльність лісокористувачів і контролю за раціональним використанням ними лісового ресурсу”.
Питання тільки в тому, чи готові органи місцевого самоврядування належно виконувати обов’язки власника лісу. Скандали довкола численних правопорушень у користуванні комунальними лісами не дають підстав відповісти ствердно.
8 коментарів
Sensei
“ Але я знаю, що розумні – зрозуміють. Більше того – розумні усе це і без мене знають “Дуже слушно і самокритично п.Ісаченко! М.Попков написав дуже точно і дохідливо про власність деревини на корені ,звичайно для “розумних”.Що тут сказати шановний М.Ю.“ Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.” Може Вам,її другу, вдасться розбити”скалу”невігластва,маніакальної впертості та самодурства п.Ісаченко! Куди там нам ,”недовченим сенсеям”!
popkov
Светлана….
1. В Украине древесина на корню не является собственностью предприятия… Постоянные пользователи имеют ” право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації”. В момент когда дерево падает на землю и осуществляется переход права собственности на древесину. Растущий лес у нас не рассматривают как имущество, не учитывают на балансе предприятий, а его незаконную рубку не считают кражей…
2. Андрей Николаевич рассказывал Вам основы экономики казенного лесного хозяйства Российской империи…В Украине всё иначе…
3.Предприятия не осуществляют фотосинтез и транспирацию. Их вклад в производство древесины весьма ограничен… Рента эта часть стоимости древесины, принадлежащая собственнику леса, в нашем случае государству. Наша “рента” – продукт экономической дендрологии. К экономике она отношения не имеет.
4. Ваши взгляды по затронутым вопросам- это Ваши взгляды…и не более… Всё больше стран вообще не измеряет древесину в лесу, а делает это на заводе покупателя… Подавляющее большинство ограничивается налогом на землю и ничего кроме него за лес не платит….Думаю им плевать на то, то Вы считаете правильным…
Мои замечания можете не учитывать….Не хочу на Вас влиять и больше эту тему трогать не буду…
“Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.”
С Богом…
Zibtsev
Железные формулировки. Вырезать в граните!
Isachenko
Древина на корені в юридичному і економічному аспектах – це майно (в науково-харківському аспекті – депозитарій вуглецю, привіт Віктору Петровичу Ткачу!). В контексті однієї із складових лісового природного ресурсу – це майно держави (власник і розпорядник – ОДА). В контексті складової лісосіки – майно лісгоспу, оскільки лісосіка – це продукт його, лісгоспу, виробничої діяльності, основаної, як і кожний вид агровиробництва, на продуктивних силах природи (земля, сонце) плюс продуктивна сила суб,єкта підприємницької діяльності – його праця і засоби виробництва. За користування природними ресурсами лісгосп сплачує власнику податок – у вигляді земельного податку і ренти. Фактично, він викуповує у власника частину ресурсу. (а може і не сплачувати – все залежить від того, що хоче власник ресурсу і місцева громада).
Тому лісосіка – товар, бо є продуктом виробництва лісгоспу. Лісгосп не просто огороджує частину дикого лісу і каже – тут рубаю! Він працює над лісосікою, вкладаючи в неї свої продуктивні сили (просто від посадки, догляду, охорони і до збору “врожаю” проходить багато часу). Це ази для лісового господарства. Так було при неоліті, так є зараз і буде завтра. Так є скрізь – хоч у царській Росії, хоч в нинішньому Китаї чи Канаді. Так є і в Україні, просто переважна більшість українських лісівників, науковців та керівників ДАЛРУ (мовчу про екологів) цього не можуть зрозуміти. Щодо місця виміру деревини, дороий МЮ, то це вже точно до суті питання не відноситься :))) Хоч вилкою у стадії росту дерева, хоч на верхньому чи нижньому складі, хоч на лісопильні – це вже залежить від того, як домовилися між собою продавець і покупець. Це теж – елементарно.
Лісгосп може продати лісосіку іншому СПД, який працює у галузі виробництва лісоматеріалів (які у нас вперто називають деревиною і плутаються від цього “у трьох соснах”). І тоді лісосіка, а також викуплена у ній деревина на пні, стає власністю цього СПД, як і виготовлені ним з лісосіки лісоматеріали. Що тут незрозумілого?
Лісгосп може і не продавати лісосіку, а розробляти її самотужки. Тоді виготовлені ним лісоматеріали є його власністю, і він має цілковите право на доходи від їх реалізації, незалежно від того, що з цього приводу каже Лісовий Кодекс. ч.3 ст. 19 ЛК писана, вибачте, дурнями для ще більших дурнів.
І ще одне. я абсолютно не переймаюся тим, що лісівникам та тим, хто тягне з галузі усі останні соки, плювати на такі очевидні речі, які, до слова, не одна я вважаю правильними або, принаймні, об,єктивними. І мені цілковито байдуже, як до того, що я пишу у своїх стаття і коментаріях, у тому числі і зараз, ставляться спеціалісти типу недовчених сенсеїв і випадково зальотних керівників галузі. Але я знаю, що розумні – зрозуміють. Більше того – розумні усе це і без мене знають :)))
Isachenko
Як же все запущено в нашому лісовому господарстві! Деревина на пні (на корені), в залежності від того, де її обчислюють, може бути одночасно лісовим природним ресурсом (власність приватної особи, держави чи громад) і продуктом виробництва – власність виробника, тобто підприємтва (приватного, державного, комунального), яке займається лісівництвом (не плутати з лісозаготівлею!). Як продукт виробництва, деревина на пні обчислюється не будь-де у лісі, а винятково на лісосіці. Лісосіка, як кожний товар, має матеріально-грошову оцінку. Власником лісосіки (можна сказати деревини на пні) є лісгоспи, які замайються у першу чергу лісівництвом, і воно є їх базовим завданням, а не лісозаготівля.
Зрозуміло, що ОДА, як власник лісового ресурсу, може розпоряджати тільки лісовим ресурсом (передавати його в користування). Але ОДА не може продавати (розподіляти, дарувати, передавати у користування для лісозаготівлі тощо) деревину на пні на лісосіці, бо це не природний ресурс. Розпоряджатися деревиною на лісосіці може її власник, тобто лісгосп. Ода хіба може дати дозвіл лісгоспу, як користувачу лісовим ресурсом, продавати лісосіку лісозаготівельникам.
Дивно і прикро, що наші провідні галузеві науково-освітні заклади, а також і ДАЛРУ (тут нічого нема дивного), не знають не тільки юридичних взаємин в галузі, але й базових економічних, знову ж таки судячи з їх відповідей на інформаціні запити “Відкритого лісу”, де було питання про продаж деревини на пні.
До речі, природна лісова рента формується, а отже і повинна (в обовязковому порядку) вилучатися, саме з лісосіки, і прямувати у повному обсязі у місцевий бюджет громади, на адмінтериторії якої розташована лісосіка. А якщо ми вилучаємо частку доданої вартості з продукту виробництва через куб (шановний Анатолію Михайловичу) чи через транспортну відстань між нижнім складом і пунктом відправки лісоматеріалів (шановний Андрію Володимировичу), то це вже ніяк не природна лісова рента, а інший вид податку, який не має відношення до місцевих бюджетів громад.
Дорогий Андрію Миколайовичу Бобко, уклінно дякую Вам за науку!
В житті важливо мати справжніх вчителів, істинних сенсеїв, а не безмозглих і безкультуних самозванців (привіт, сенсей!), до яких не доходить елементарне, але які жовчно-войовничо відстоюють свої помилки і комплекси.
popkov
Светлана, уже не первый раз говорю Вам, аккуратнее используйте понятия “собственник” и “владелец”. ОДА ими не являются. Да, они распоряжаются лесами и лесными ресурсами отдавая их в пользование, но это право сильно ограничено законом. К примеру, ОДА не могут продать древостой на корню, а владелец или, тем более, собственник, – легко…
Сэнсей, от Вас я жду чего-либо содержательного. Пока – дупель пусто. Общие фразы и ничего конкретного…Что касается большинства, то оно очень долго думало, что Земля плоская , а коммунизм можно построить в отдельно взятой стране…
Isachenko
Привіт, сенсей! Давно тут не було твоїх істерик! Обласні державні адміністрації, судячі з їхніх відповідей на мої інформаційні запити, справді не вважають себе власниками і розпорядниками лісового ресурсу. Але це зовсім не означає, що вони ними не є. Так само, як сенсей вважає себе великим розумником, а насправді розуму як у горобця, що видно з його дописів. Але до голів ОДА, на відміну від сенсея, починають доходити очевидні речі. Завдяки саме “Відкритому лісу”! З багатьох областей буквально цими днями надходить інформація про те, що голови ОДА, наче змовившись, проводять масштабні круті заходи з закручування гайок незаконним рубкам і лівим пилорамам. Вони просто розправили крила, сенсей! Особисто у мене нема жодних сумнівів, що харківський Кучер (я його назвала в статті Качуром, каюся!) доведе справу до логічного завершення і вийде на справжніх замовників і виконавців розкрадання лісів, назвавши їх прізвища. А потім голови ОДА як істинні власники лісового ресурсу (до них скоро це остаточно дійде) візьмуться за лісову економіку. Заблоцькому мало не привидиться з його схемами реалізації лісопродукції і сплати ренти, з доданою вартістю в експорті лісоматеріалів і тому подібне. Крига скресла! Радій, сенсей, що лісове господарство стає розумнішим і чистішим.
Sensei
” Загалом обласні державні адміністрації не вважають себе власниками і розпорядниками лісового ресурсу на своїй адміністративній території і ніколи не приступали до розгляду економічної ефективності його використання”
Ну,що ж,п.Ісаченко ,Ви ,накінець-то, відповіли по суті.Хоч, як Вам ,з примітивними уявами про юридичні аспекти лісоуправління,хочеться натягнути на голову ОДА цю функцію,навіть вони проти.Ну ,зрозуміло лісники,99,9%яких,включаючи фахових науковців( за вашими словами)не знають цьго питання.Але,як ОДА,відмовляються від таких ласих шматків?Як ,не повертай,але п.Світлано,Ви залишилися в гордій самотності з цьго питання.Ну звичайно ,не рахуючи шановного МЮ.Я багато матеріалу підготував з цього питання для дискуссії з МЮ,і про саме поняття “розпорядження” і “управління”і базові поняття з Римського права,і витяги із Земельного і Лісового Кодексів,і ряд підзаконних нормативних документів.Але,перед тим ,як вступати в дискуссію,я багато статтей і викладів про систему лісоуправління прочитав шановного М.Попкова,і не тільку на цю тематику.Я НЕ БУДУ ТОВКТИ ВОДУ У СТУПІ! Ну про ,що можно сперечатися з людиною,яка ніколи не визнавала ,і не визнає правоту своїх опонентів,не дивлячись на свою ,явну неправоту!Людиною,яка не визнає ніяких авторитетів і цим гордиться,завжди залишаючи за собою безапеляційне право право.Ну,що ж,це його вибір.Є люди,які не визнають вчення навіть Ньютона! Наприклад ,є навіть певна кількість науковців,інженерів,які вважають Землю плоскою,і ставлять експеременти і розробляють з цього питання теорії.(думаю тут співввідношення у відсотках,як п.!Ісаченко до 99,9%фахівців.які не розуміють ,хто розпоряджаеться лісовими ресурсами,адже Земля “плоска“!!!) От тут і витоки такої взаємної “любові М.Попкова,та С.Ісаченко! Але ,кардинальним в моєму рішенні стала стаття про М.Попкова колег УкрНДІ Висоцького!Ну,що ж,добавити і сказати нема,що!Все вичерпно зрозуміло!Успіхів у відроблянні грантів шановні М.Попков та С.Ісаченко!
Comments are closed.