Криза або нові можливості?

Надія на скоре завершення затяжної кризи на ринку деревини розвіялась через світову пандемію. Скорочення споживання деревини у світі  боляче вдарило по деревообробці Львівщини та Україні в-цілому. Майже щодня мені приходять повідомлення від підприємців про зупинку виробництва.

Криза на ринку деревини є глобальною. Для прикладу, імпорт до Китаю виробів із деревини неї зменшився на 10 % по обсягу та біля 19 % – по вартості. Шведські компанії заявляють про зменшення доходів від 20 до 50 % у порівнянні із минулим роком.

Ще минулого року Асоціація лісозаготівельників та деревообробників Львівщини зверталася із відкритим листом до керівництва нашої держави з проханням спільно із лісівниками розробити план дій по виходу із кризи та спільно рухатись до нормальних, партнерських відносин у лісопромисловій галузі. Вже тоді сусідні Польща, Чехія розробили свої антикризові програми. У Білорусі, передбачивши надлишок низькоякісної деревини, запустили програми по будівництву заводів із виробництва паливних гранул.

На великий жаль державна лісова монополія блокує запровадження нових правил торгівлі деревиною, які б стимулювали легальних деревообробників, передбачали ринкове, а не теперішнє, фактично монопольне ціноутворення. Електронні торги у нинішньому вигляді не більше ніж косметична зміна площадки для торгів, данина моді на «діджиталізацію». 

Керівництво лісової галузі запевняє, начебто діють ринкові умови, і ринкові ціни.  Але як можна назвати  ринковим ціноутворення, якщо у 2018 році в області у торгах брали участь 150 покупців, обсяги продажу деревини через аукціон – 67 %, у 2019 році –  70 покупців і 46 % продажу, 1квартал 2020 року – 45 покупців і 38 % продажу, 2 квартал 2020 року – 40 учасників і 29 % продажу? Ціна на деревину дещо понизилася, але все одно неконкурентна у порівнянні із сусідніми країнами. При цьому залишки деревини на складах лісових підприємств катастрофічно збільшуються?

До прикладу: через падіння попиту у Польщі вартість фанерної сировини бука впала зі 350 до 170 злотих (орієнтовно із 2240 до 1090 грн.). Лісові господарства Львівщини за таку ціну виставили на продаж бук категорії «D», тобто найнижчої якості. Аналогічна ситуація по більшості деревних породах та сортиментах.

Питання до Уряду: хто моніторить ринок деревини? Хто контролює заготівлю і споживання, ціни? Хто приймає рішення по врегулюванню тієї катастрофічної ситуації? До кого апелювати?

В умовах кризи необхідно підтримувати власного виробника. Стимулюючи деревообробників можна суттєво підняти попит на деревину та поліпшити фінансовий стан лісових підприємств.

Одним з найбільших споживачів деревини була будівельна галузь. Дерев’яні будинки із круглих колод, із брусу або каркасні мають багато плюсів: відносно швидко збираються, екологічні, теплі, естетичні і коштують дешевше. Саме тому у Канаді та США біля 80 % садиб – це дерев’яні (переважно каркасні) будинки. Вони популярні і в Європі. У сусідній Польщі приватні забудовники оцінили переваги житла із дерева: його частка у новій забудівлі складає до 65 % (в тому числі зібраних українськими фірмами з української сировини і комплектуючих).

Одним із варіантів по виходу із кризи лісопромислового сектору України могло б стати розвиток дерев’яного домобудівництва. Це можна зробити, наприклад, через надання дешевих кредитів. В країні є потреба у житлі для військових. У європейських країнах практикують будівництво зручних, сучасних і економічних каркасних двоповерхових багатоквартирних будинків для військовослужбовців. Так само економічно доцільно будувати каркасним методом соціальні об’єкти для територіальних громад, наприклад фельдшерсько-акушерські пункти.

Люба криза – це нові можливості. Популяризація дерев’яного домобудівництва в Україні на державному рівні – це нові можливості для лісопромислового сектору нашої держави. Але в основі повинні бути закладені партнерські,  взаємовигідні відносини  між лісівниками і деревообробниками.

Лісова галузь також потерпає від падіння попиту на деревину. Виходом із ситуації могла б стати розумна цінова та податкова політика Уряду. Скорочення виробничих витрат і зменшення податкового тиску дало б змогу лісовим господарствам знизити ціни на продукцію та підтримувати реалізацію на необхідному рівні. Від того була б користь всьому лісопромисловому комплексу.

Масштабні пожежі у Чорнобильській зоні та на Житомирщині – ще один виклик і перевірка Уряду на здатність вирішувати складні проблеми у стислі терміни. Українські деревообробники могли б допомогти із ліквідацією наслідків пожеж. Але сьогодні немає тих потужностей, які були кілька років тому. На наших очах сніговий ком невирішених проблем у лісовому комплексі стрімко наростає…

Із приходом нового уряду у 2019 році та призначенням голови Держлісагентства, у підприємців та галузевих, обласних асоціацій деревообробників з’явилася надія на швидкі кроки по врегулюванню цінової політики, ринку деревини і виходу з кризи, в якій опинилися деревообробники і лісівники. На жаль, до цього часу ми не бачимо жодних дієвих заходів. Ми так само стрімко втрачаємо ринки збуту, втрачаємо власне виробництво і, разом з тим, заганяємо лісову галузь у ще більшу кризу.

Закликаю Уряд і керівництво Держлісагентства якомога швидше відновити діалог всіх учасників лісопромислової галузі та нарешті розпочати реформи у цьому важливому секторі економіки України.