Невидимий убивця 

Екологи стверджують: пестициди приносять більше шкоди, ніж радіація.

Ви помічали, як інколи, начебто без видимої на те причини, сльозяться очі, дере в горлі, або й того гірше – зривається незрозумілий кашель? Виявляється, такі симптоми отруєння «невидимим убивцею» – пестицидами. Нині, в умовах загальнодержавного мораторію на перевірки, їх активно використовують агрокорпорації та холдинги, які орендують землі часто поблизу населених пунктів.

Бджолярі плачуть, як діти

…Напруга в стосунках між орендарями паїв – ТОВ «Акріс-Агро» – та селянами з Великої Омеляни, що під самісіньким Рівним, тримається вже не перший рік. Люди переконані: їх труять пестицидами, якими згадана фірма обробляє посіви. Тому на останній сесії обласної ради вимагали створення буферної зони між населеними пунктами та землями, що підлягають обробітку.

– Ваші колеги з провідних каналів телебачення, друкованих видань підготували ряд репортажів, утім, на жаль, нічого не змінюється, – каже ліквідатор аварії на ЧАЕС першої категорії голова спілки пасічників Рівного та Рівненського району Богдан Лимар. – Тому ми дзвонимо в усі дзвони. Разом із екологічними правозахисними організаціями провели не один брифінг з цієї пекучої проблеми в кризовому медіа-центрі, що в Українському домі. До речі, за участі представників Міністерства екології та природних ресурсів. Це розумні люди, які добре усвідомлюють масштаби проблеми отруєння пестицидами, але… нічого не роблять, щоб її вирішити. Тому ми вже навіть до Президента спрямували офіційне звернення! У нашій спілці шість десятків пасічників – і в кожного з них за сезон вегетації сільгоспкультур масово загинули бджолосім’ї. Бачили б ви: ці скромні трударі просто плачуть, як діти!

Он воно як виходить: у 1986-му Богдан Лимар разом із побратимами локалізували чорнобильську біду, а отруєння іншим невидимим «злочинцем» – пестицидами – бодай призупинити ніяк не вдається!

– Агрохолдинги вирощують, здебільшого, три культури: кукурудзу, соняшник та сою, які перемістилися в наші краї з півдня та сходу України завдяки глобальному потеплінню. Так от, соя потребує обробітку 7–11 разів за сезон! Отож кожних півтора-два тижні на поля справно виходять оприскувачі, котрі, зрозуміло, не витримують жодних санітарних зон та норм. Тому це цілком стосується й жителів Рівного, котрі, до того ж, «успішно» купують продукти з пестицидами у селян на міських ринках, – додає житель Великої Омеляни Володимир Олексійчук. – Щоправда, в минулому аграрному сезоні ми з односельцями зорганізувалися й просто не пустили ті оприскувачі на поля, що поблизу населених пунктів. А нещодавно дві сільські ради – Великоомелянська та Дядьковицька – прийняли рішення про заборону авіації для використання отрутохімікатів на їхніх густонаселених територіях.

А чиновники – мовчать

Тобто, на своєму рівні люди спільно з органами місцевого самоврядування роблять усе, що можуть. А що ж чиновники, до компетенції яких і входить питання контролю за використанням отрутохімікатів? Виявляється, представники Держ­продспоживслужби на Рівненщині просто не можуть потрапити на ТОВ «Акріс-Агро» для перевірки: власники посилаються на мораторій, який, вочевидь, їм дуже вигідний.

Коли в Одесі живцем згоріли три дівчинки, той пресловутий мораторій мали скасувати, – але ж ні, залишили! Якою ще має бути розплата за нього? Не знаю, чи такий уже страшний чорт, як його малюють: вочевидь, чесним підприємцям навряд чи зашкодять перевірки, а ось спритним ділкам та просто безвідповідальним людям…

Цікаво, що сигнали про симптоми отруєння дітей та дорослих, у яких сльозяться очі, постійно дере в горлі, надходять не лише з Рівненського, а й із Гощанського, Корецького, Дубенського, Радивилівського районів, де теж вистачає орендарів сільгоспугідь. А до колег-журналістів з інших областей – від тамтешніх жителів, де господарюють інші аграрні холдинги. Тому періодично з’являються газетні публікації та телерепортажі, на які, на жаль, ніхто не реагує! І це – головна проблема: закони начебто маємо непогані, а ось підзаконних актів та механізмів їх впровадження або немає взагалі, або ж вони просто ігноруються виконавцями! До того ж, люди не володіють достовірною інформацією про те, чим саме обробляються посіви поблизу населених пунктів: агрофірми її просто не надають. А тому з’являються небезпідставні побоювання, що їх труять пестицидами, ввезеними, в тому числі, з Росії, які заборонені до використання там.

Розплата власним здоров’ям

– Майже чверть століття працюю з людьми, що живуть у так званій чорнобильській зоні: це шість північних, поліських районів області. Втім, аналізуючи рівень поширення онкологічних захворювань на Рівненщині, в останні роки приходжу до висновку, що екологічне забруднення – більш вагомий чинник для їх утворення, аніж радіація. Адже в поліських районах немає родючих земель, туди, зрозуміло, не йдуть агрохолдинги, – а ось на півдні області вони доволі активно господарюють. І саме там медики фіксують значно вищий рівень злоякісних новоутворень! Якщо торік онкозахворюваність на 10 тисяч жителів по області становила 90,2, то, приміром, у Здолбунівському районі – 116,3, у Млинівському – 136,1. А в місті Рівному – взагалі 193,9! Ось де маємо бити в дзвони вже сьогодні – так, щоб нас нарешті почули! Бо саме здоров’я людини держава декларує як найвищу цінність. А цінності треба берегти, – каже лікар-терапевт Рівненського обласного диспансеру радіаційного захисту населення Валентина Панас.

Як на мене, то весь ланцюжок (ввезення – транспортування – зберігання – продаж – внесення) пестицидів має контролювати одна державна структура: приміром, та ж таки Держпродспоживслужба. Звісно ж, без жодних мораторіїв. Своє вагоме слово, як кажуть, сам Бог велить сказати й екологічним інспекціям, котрі є в кожній області й підпорядковані Державній екологічній інспекції України: до речі, на цю структуру мораторій на перевірки не поширюється.

ДОВІДКОВО:

Пестициди – токсичні речовини, які використовуються для боротьби з різними шкідниками – бур’янами, комахами, гризунами, бактеріями. За даними ВООЗ, щорічно в світі реєструється до 25 мільйонів отруєнь пестицидами, зумовленими порушенням правил роботи з ними.

КОМЕНТАР

Пестициди передаються з молоком матері

Алла ВОЙЦІХОВСЬКА, еколог міжнародної благодійної організації «Екологія. Право. Людина»:

– Третє грудня ООН визначила Міжнародним днем боротьби з пестицидами. Цього дня в 1984 році на пестицидному заводі в Бхопалі (Індія) катастрофа забрала близько двох тисяч людських життів. А за інформацією, що прозвучала на засіданні Ради ООН з прав людини 7 березня цього року, пестициди є причиною смерті вже 200 тисяч осіб щороку! А ще пестициди викликають хвороби Альцгеймера і Паркінсона, безпліддя. Міжнародні експерти наголосили: в країнах, що розвиваються, немає належного контролю за використанням пестицидів. І закликали уряди врегулювати поводження з особливо небезпечними з них. На жаль, ми – в числі згаданих держав. Так, у 2016–2017 роках в Україні зареєстровано 1092 пестициди, проте, використання жодного (!) з них не контролюється на державному рівні. Які це пестициди, в яких кількостях, чи безпечні вони для довкілля та людей, чи не минув термін використання? – жодна державна інституція не знає відповідей на ці злободенні питання. В Україні немає відповідних атестованих лабораторій, а у чиновників – ще й бажання це робити. Між тим, для пестицидів немає жодних бар’єрів: вони однаково шкодять здоров’ю бідних і багатих, безжально знищують довкілля і (увага!) передаються з молоком матері до четвертого покоління! Відомий фізик Альберт Ейнштейн стверджував: якщо вимруть бджоли, то за чотири роки загинуть і люди. Бо саме бджола є індикатором чистого й безпечного довкілля. На жаль, нині маємо вже тисячі задокументованих фактів загибелі бджолосімей в усій Україні – що далі?