ДУМКИ ЛІСІВНИКА ВГОЛОС

Это статья пришла на мою почту с соблюдением всех правил конспирации. Я не буду разочаровывать автора, который назвался просто, – Михаил Иванович, и размещаю его статью не читая.  Не читая, не  потому, то неинтересно, а потому то уже  устал и хочу прочесть на “свежую голову”. Кроме того, не хочу цензуры даже внутренней.  Сначала оценивайте Вы. Если работа размещенная в разделе статьи не вызовет интереса, о котором мы судим по количеству просмотров и комментариев,  то  перенесем её в “новости”. М.П.

            В даній статті не буде посилання на нормативні документи, звітність та її аналіз, судові рішення, цифровий матеріал, найменування юридичних та фізичних осіб.  Просто подивимось на стан речей в лісовому господарстві очима рядового працівника, який має певний досвід роботи в лісовому господарстві та лісовій промисловості.  Результативність цих думок і їх вплив на поліпшення стану справ в лісовому господарстві буде досягнута за рахунок зворотної  реакції читачів виходячи з того, що читачі професіонали і налаштовані до автора, як і автор до них, доброзичливо з метою виведення лісового господарства з кризового стану.

А тепер по суті.

В засобах масової інформації в різного роду новинах керівними органами лісового господарства та підприємствами подаються оптимістичні прогнози про перспективи діяльності лісогосподарського комплексу країни, про досягнення лісогосподарських підприємств, своєчасне проведення лісокультурної компанії, міжнародне співробітництво, запровадження нових, науково обґрунтованих, методів ведення лісового господарства із залученням міжнародних організацій та фондів, боротьба з лісовими пожежами і іншими негативними явищами.

Як велике досягнення керівництвом лісової галузі подається запровадження електронного обліку деревини та реалізації продукції через аукціони, сертифікації лісів. Природоохоронні органи інформують про викриття фактів незаконного використання лісових ресурсів і спричинення збитків на мільйони гривень (правда, не інформують про їх стягнення з винних юридичних або фізичних осіб)

Поважними науковцями та практиками публікуються вагомі і потрібні статті, результати різних досліджень, в яких висвітлюються проблеми лісогосподарського виробництва і шляхи їх вирішення.

Необхідно підтвердити, що дійсно певну результативну  роботу проводять правоохоронні органи по боротьбі з корупцією в лісовій галузі та боротьбі з незаконними рубками лісу та вилученням земель..

Дуже гарний фасад. А що ж насправді?

 А насправді, як в тій французькій пісні «Все добре, прекрасна маркіза».      

Ні для кого з працівників лісового господарства, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, не являється таємницею дійсний плачевний стан галузі. Його можна назвати катастрофічним.

Виникає питання, на чому ж базується такий негативний висновок?  

За останні декілька років лісогосподарські підприємства влізли (вибачте за такий термін) в значні борги – кредити банків, заборгованість по податках та зарплаті, поточна кредиторська заборгованість, величезні залишки не реалізованої готової продукції. Деревообробні підрозділи в лісгоспах занедбані, а там де вони ще є – працюють незадовільно по причині відсутності ринків збуту  та низької рентабельності продукції. Значно скоротився експорт продукції деревообробки як лісгоспами, так і іншими суб’єктами господарської діяльності.

Відсутнє  бюджетне фінансування лісогосподарських робіт.

Лісгоспи вимушені і придумують різні способи зменшення витрат – скорочують чисельність працівників, знижують посадові оклади, переводять працівників на неповний робочий день або неділю, не проводять рубки догляду, скорочують витрати на охорону лісів від пожеж, лісові розсадники та лісовідновлення. Я не акцентую увагу на важке фінансове становище  лісогосподарських підприємств в південних регіонах країни.

В значній частині лісгоспів працівники лісгоспів звільняються з роботи за власним бажанням по причині незадовільних умов праці та заробітної плати.  Відчутно негативно  впливає на діяльність лісгоспів часта зміна керівників підприємств або тимчасове виконання обов’язків керівника іншими працівниками.

Що чекає наші лісгоспи в майбутньому?

На даний час в європейських країнах пройшли сильні урагани,  ліси в значній мірі пошкоджені шкідниками, вітровалами. Як і в Україні,  в Європі проходить масове усихання лісових насаджень. Загальний запас пошкоджених деревостанів оцінюється в десятки мільйонів кубометрів. Уряди цих країн проводять термінові заходи та виділяють значні кошти на  ліквідацію наслідків негативних форс-мажорних обставин, для чого залучають робітників з України на розробку лісосік, стимулюючи їх високими зарплатами. Змінюється технологія лісосічних робіт, в т.ч. за рахунок впровадження високоефективного обладнання лісозаготівельного та лісогосподарського призначення та зниження трудомісткості робіт. По цій причині в Європі створився надлишок своєї лісопродукції.  Враховуючи наявність високотехнологічного обладнання по обробці деревини, Європа має можливість виробляти і виробляє  таку кількість якісних пиломатеріалів, що дозволяє реалізувати продукцію на експорт за цінами, нижчими ніж на українському ринку. Європа стала вагомим експортером лісоматеріалів.

Крім цього, необхідно не забувати про таких експортерів лісопродукції як Росія та Білорусь, які реалізують лісопродукцію на експорт майже за демпінговими цінами. В зв’язку із зменшенням потреби в лісоматеріалах на світовому ринку, Росія уже зменшила експорт пиломатеріалів.

По цій причині витримати конкуренцію на поставку лісопродукції  на експорт українським лісгоспам буде важко, або майже неможливо, що проявляється в даний час.

В кінцевому результаті, це обумовило  скорочення об’єму виробництва лісозаготівельної та деревообробної продукції з відповідними фінансовими наслідками. Можливостей у лісгоспів та деревообробників суттєво  наростити експорт лісопродукції  в найближчі 3-4 роки, на мою думку, не передбачається. Скасування мораторію на експорт необробленої деревини не принесе відчутних позитивних результатів в короткостроковій перспективі по причині великої конкуренції на ринку деревини та високої собівартості лісопродукції в Україні..

Ми можемо розраховувати на внутрішній ринок. Але тут також склалася не досить сприятлива ситуація для лісівників. На ринку енергетичних ресурсів спостерігається криза перевиробництва енергетичних ресурсів – нафти, газу, вугілля, електроенергії, дров паливних і, відповідно, на них різко  знизилися попит та ціни.  По цій причині дрова паливні не знаходять збуту. Справа дійшла до того, що одне з обласних управлінь по результатах аукціонних торгів не змогло продати майже ні одного кубометра дров заготівлі першого кварталу цього року.

Ні для кого не секрет, що неухильно знижується попит на деревину в будівельній індустрії, не зважаючи на значний об’єм будівництва. В будівництві зростає використання бетону, пластмас, металу, відповідно на ці будівельні матеріали і  підтримується попит.

Ринок України перенасичений товарами ширвжитку з деревини, сувенірною продукцією, меблями, столярними виробами. Різко зменшився попит на ділову деревину та пиломатеріали з боку місцевого населення та дрібнооптових покупців.

До всіх проблем добавилася ще й проблема з пандемією коронавірусу, що нанесе значні  фінансові та інші збитки підприємствам лісового господарства.

Не потрібно забувати, що Україна находиться в стані війни.

Сформувалася думка, що шлях, в якому рухається лісова галузь, веде в нікуди і колапс може наступити в недалекому майбутньому. Виникає питання –  хто буде охороняти ліси і відповідати за збереження накопичених матеріальних ресурсів у вигляді ділової деревини та дров?.

 Об’єктивно надіятися на бюджетне фінансування лісогосподарських заходів безперспективно. Будьмо людьми – не зможе держава фінансувати лісове господарство, коли не вистачає коштів на медицину, освіту, пенсії, зарплату.

Для працівників лісового господарства  все вищевикладене відомо і не потребує доказів.

 Тут постає головне питання – як вийти з цієї ситуації, а не товчи воду в ступі і розказувати про наявні проблеми, переміщення посадових осіб та їх достатки.

В своїх негараздах працівники лісового господарства звинувачують всіх, крім себе.

Багато нарікань на недолуге законодавство в лісовій галузі, некомпетентність спеціалістів, які на протязі декількох останніх років підготували нормативні документи по веденню лісового господарства, реалізації та експорту необробленої деревини. На думку працівників лісового господарства, ці нововведення  негативно вплинули на результативність  діяльності та фінансовий стан  лісогосподарських підприємств і галузі в цілому.

Виникає питання – а хто ж готував ці законопроекти – марсіанці чи українська лісова еліта? Ви що, вважаєте що Президент України, чи Верховна Рада, чи Кабінет Міністрів, чи Голова Держлісагенства, приймаючи рішення про впровадження нових нормативних документів, повинні знати який процент вирубки маси при проведенні освітлень, чи якого  терміну повинен бути «місяць тиші», чи якого розміру повинен бути розмір лісосіки, чи при якій повноті проводити суцільні санітарні рубки в різних типах лісу та групах лісів, як вести лісове господарство на землях ПЗФ?

Та ні. В країні є армія кваліфікованих спеціалістів, а не заробітчан, які відповідають за стан лісів і ведення лісового господарства, і в першу чергу, саме ці спеціалісти, випускники саме  наших вишів, технікумів, коледжів несуть відповідальність за стан справ в лісовій галузі. Це вони стали науковцями, директорами підприємств, спеціалістами Держлісагенства, обласних управлінь, екологами та керівниками природоохоронних органів. Саме працівники науково-дослідних установ, спеціалісти лісового господарства розробили проекти нормативних документів і саме ці спеціалісти несуть відповідальність за їх дієвість та наслідки.

 Цілком зрозуміло, необхідно зробити скидку і на об’єктивні фактори – економічну  кризу, стихійні явища.

Серед лісівників побутує і думка, що криза викликана штучно з метою створення умов для передачі лісів приватним структурам в концесію, оренду або приватизацію. Мабуть ця думка на даний час хибна, тому що хто розумний буде вкладати свої кошти у виробництво, яке завідомо в даний час та в невизначеному майбутньому буде приносити збитки.

Але питання не стоїть в пошуку винних – питання стоїть в тому, як знайти вихід із ситуації, яка склалась, щоб не загубити лісогосподарську галузь. На мою думку,  тут повинні об’єднатись  працівники Держлісагенства, науковці, керівники і спеціалісти  підприємств і обласних управлінь, представники деревообробників та бізнесових структур.

            У працівників лісового господарства, з якими спілкувався автор даної статті, є досить широкий спектр пропозицій по вирішенню даної проблеми, але в першу  чергу необхідно знати позицію і оцінку ситуації Держлісагенством та шляхи виходу з кризи, які пропонуються Держлісагенством.

            А то можливо, що лісівники піднімають бурю в стакані води в той час, як Держлісагенством уже все опрацьовано, ситуація під контролем і в найближчий час лісгоспи відновлять нормальну фінансово-господарську діяльність.

Дуже хотілося би повірити що це так. Але як би такі плани були розроблені, то вони були би доведені до відома лісівників.

На думку автора, поки не пізно, необхідно терміново розробити проекти і впровадити в життя наступні документи:

1. «Концепція ведення лісового господарства в Україні в сучасних умовах на коротко- та довгострокову перспективу».
2. «Покроковий план виведення підприємств лісового господарства з економічної кризи».

Певні напрацювання по вказаних документах уже є. Цілком зрозуміло, що робота по їх підготовці  буде закінчена тільки при умові зацікавленості в них Держлісагенства, працівників лісового господарства та їх допомозі.

Основним аргументом при прийнятті рішення про підготовку цих документів являється необхідність термінового вирішення питання про спасіння лісової галузі шляхом поліпшення фінансового становища лісгоспів і лісової галузі в цілому.

Автор не песиміст, і не ставив перед собою завдання очорнити стан справ в лісовому господарстві,  нагнати страху, створити певний ажіотаж, звинуватити когось. Враховуючи, що у автора є певний стаж роботи лісоводом і є можливість дати неупереджену  оцінку сучасному  стану  справ в лісовому господарстві, єто можна висловити тверду впевненість в одному – якщо ми ще так погосподарюємо в лісах України, то найближчим часом не буде кому і де господарювати.