За плечі обіймає ніжно ліс

 Надо уметь, работая в Тростянце, рассказать  о лесе не упомянув ни Кёнига, ни Орлова, ни Жукова…  М.П. 

Репортаж з диво-краю, лісові культури якого ще наприкінці ХІХ століття на різних виставках отримували золоті медалі.

Ще близько двох століть тому неабияку увагу спеціалістів та вчених привернули до себе тростянецькі ліси. Перші згадки про них датуються 1853 р., а в 1884-му та 1887-му рр. тутешнє лісництво було нагороджено золотими медалями «За успішне розведення лісових порід у великих розмірах». І сьогодні добра слава лине про бори й діброви ДП «Тростянецьке лісове господарство». Унікальність його в тому, що нагромадили більш як столітній досвід успішного вирощування не лише місцевих порід, а й інтродуцентів, довели доцільність введення їх у лісові культури. Досліди тривають, кількість інтродукованих порід у лісах і дендропарку господарства сягає сотні. Знайомили мене з ними інженер лісових культур Світлана Головченко та помічник лісничого Литовського лісництва Любов Карпенко. Слухав їхні розповіді про горіх чорний, маньчжурський, сірий та грецький, про бархар амурський, сосни Вейметова, чорну та австрійську, дугласію Мензіса, модрини європейську, японську, польську та інші живі експонати, а на думку мимоволі спливали чудові строфи поетеси Наталії Данилюк:

• Я так люблю приходити в цей ліс,
• Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
• Де золотаві кучері беріз
• Омиті небом, наче океаном…

Немов від імені моїх супутниць-лісівничок написано, їхній настрій передано, їхню закоханість у цей диво-край, у пряні сосни та ялини, в кучеряві берези, крислаті дуби.

Світлана Головченко – білоруска, родом із Гомельської області. Після закінчення школи за компанію з друзями поїхала вчитися в Україну – обрала Чугуєво-Бабчанський лісовий технікум. Особливо до душі припали лекції з дендрології Олександра Романовича Окопного. «Як цікаво він розповідав, як захоплено, а знаннями володів просто енциклопедичними», – згадувала Вчителя з великої літери. В технікумі остаточно переконалася, що у виборі професії не помилилася. Отримавши 1978 р. диплом з відзнакою, мала право вибору місця роботи – направили в найкращий, як сказали члени державної комісії, лісгосп України – Тростянецький. І знову маса вражень – від тутешньої краси, якою свого часу захопився навіть П.І. Чайковський, коли гостював у князя Голіцина (саме в Тростянці він створив свій перший великий шедевр – увертюру до драми Островського «Гроза»). Заочно здобула вищу освіту в Брянському лісотехнічному інституті, працювала майстром, помічником лісничого, останні 25 років – інженером лісових культур. Стопами матері пішов син Юрій Головченко – обіймає посаду головного лісничого Борзнянського лісгоспу Чернігівської області, дочка Ірина Нарожна трудиться у відділі кадрів Тростянецького лісового господарства.

У Любові Карпенко трудова біографія тільки починається – після закінчення лісового факультету Харківського аграрного університету рік працює в Литовському лісництві. З династії лісівників, тож зі шкільної парти знала, ким хоче бути.

Про лісові будні моїх героїнь та їхніх колег – трохи далі, а перед тим скористаємося нагодою, щоб у переддень 8 Березня привітати Світлану Головченко та Любов Карпенко, а разом з ними і всіх жінок-лісівничок з їхнім святом. Хто б там що не казав про червону дату в календарі березня, а це справді свято, на яке заслуговують наші бабусі, матері, дочки, внучки, заслуговують трудівниці зеленої ниви держави. Мирного неба вам і вашим родинам, міцного здоров’я, віри в завтрашній день, Божої благодаті. Спасибі вам за вашу нелегку, але благородну справу, спасибі за ліси, які залишаєте після себе. Той, хто не любить ліс, у лісі не працюватиме. Ви любите його. Я впевнений, що це ваші думки виклала у вірші, який уже частково цитував, Наталя Данилюк. Тому нехай будуть подарунком для вас і ці ось рядки поетеси, які немовби звучать з уст кожної лісівнички:

І так душі відрадно, аж до сліз,Коли мене в таку погожу днину,За плечі обіймає ніжно ліс,До серця горне, мов малу дитину!

Розповідь про тростянецьких лісівників не можна розпочати без згадки про унікальний науковий об’єкт, з яким вони тісно співпрацюють, – Краснотростянецьке відділення УкрНДІЛГА. Історія його сягає далекого  1923 р., коли було утворено Тростянецьке дослідне лісництво – в 1930-му йому було надано нового статусу і перейменовано на Краснотростянецьку лісову дослідну станцію. З 1993 р. вона стала науково-дослідною, нині ж – відділення НДІ, що в Харкові. Я відкрив для себе установу років 20 тому, чимало писав про здобутки її в пресі. Востаннє був тут 2016 р. і тепер знову покликала дорога до дружного колективу вчених і лісівників. Саме так: колективу, родини. «Ми – одне ціле», – ще під час минулої нашої зустрічі кілька разів підкреслив директор лісгоспу, Заслужений лісівник України Віктор Зубко. І розшифрував сказане:

Директор Тростянецького лісгоспу Віктор Зубко: «Цим прекрасним культурам сосни звичайної та берези повислої вже 10 років»

– Наукові корифеї станції залишили помітний слід не тільки на Сумщині, а й на всьому Лівобережжі України, де впродовж десятиліть галузь користується їхніми рекомендаціями. Безцінним скарбом є дослідні об’єкти з 60–80-річним терміном спостережень. Так, лише по сосні на початку минулого століття було зібрано близько 700 зразків і створено географічні культури – з насіння, отриманого з борів від Прибалтики до Далекого Сходу. Ведеться родовід кожного дерева, записи у журналах дають змогу науковцям стежити за життям їх та їхніх нащадків, а нам, практикам, вибирати найкращих представників безцінної колекції, впроваджувати у себе. Так і по дубу, ясену, модрині… Важливе значення має вмілий підбір порід для змішаних насаджень: яких тільки поєднань не бачимо на експериментальних ділянках. У складній, як на шаховій дошці розстановці, ростуть по сусідству дуб, ясен, берест, липа, клен. Трохи далі така ж діброва, але до «букета» додана ще модрина. Практикуються різні схеми посадок, густота, агротехніка… За технологіями, запропонованими вченими і випробуваними часом, садимо ліс і ми. У нас часто бувають іноземні гості і відзначають, що лісове господарство ведеться на високому рівні. Бо стараємося йти в ногу з наукою, прислухаємося до її порад, допомагаємо, чим можемо. Вважаємо, що ми зі станцією (так і продовжуємо між собою називати установу) одне ціле. Вона – золотий фонд країни. Ось наш Василь Андрійович Ігнатенко – з 1973 року на станції, з 1983-го її директором. Маючи поважний вік, він і сьогодні займається науковою діяльністю, радо передає свої знання молодим; до його голосу, до його порад прислухаються всі лісівники області. Без таких учених, їхніх досліджень, рекомендацій ми топтатимемося на місці…

Лісничий Литовського лісництва Сергій Гордієнко, помічник лісничого Любов Карпенко і провідний інженер лісового господарства Віталій Гашута відзначають високий приріст соснових культур, створених з відбірного насіння клонових плантацій

Про деякі плоди спільної праці у «Прямій мові» розповість сам Василь Ігнатенко, а ми вирушимо до лісу. Їдемо разом з інженером лісових культур Світланою Олександрівною до диво-архіву клонів сосни звичайної у Тростянецькому лісництві. Разом із науковцями вона стояла біля витоків створення насадження і тепер продовжує цю ювелірну селекційну роботу.

– Лісонасінна плантація сосни звичайної площею 19 га закладена у 1988–91 роках, – знайомить зі своїм дітищем. – Представлено вегетативне потомство 25-ти плюсових дерев, відібраних у нашому та Лебединському і Шосткинському лісгоспах. Живці прищеплювали на трирічних саджанцях, вирощених у поліетиленових горщиках у теплицях. Кожен із 25 рядів – окремий клон. Досить специфічний догляд за такими деревами – через кожні три-п’ять років треба обрізувати центральні гілки, аби формувалася більш широка крона і в майбутньому можна було легко заготовляти шишки. Родить плантація вже давно, щороку маємо насіння з поліпшеними генетичними якостями. З такого й створені молоді ліси, які ростуть навколо…

Лісничий Тростянецького лісництва Леонід Романенко і майстер лісу Олександр Давидов у сосново-модриновому лісі

Чудові насадження показували нам лісничий Леонід Романенко, майстер лісу Олександр Давидов. Бачили культури десятирічного віку і такі, яким уже близько двадцяти.

– Спільне для них те, – ділилися досвідом господарі, – що при створенні взяли за схеми змішування, випробувані попередниками у насадженнях 1902 року. Насіння модрини теж з елітних дерев – користуємося «дарами» клонової модринової плантації, закладеної на п’яти гектарах у Нескучанському лісництві. Спостерігаємо досить високий приріст культур. Аби отримати в майбутньому високопродуктивні деревостани, вчасно і якісно проводимо догляди.

Тростянецький район розташований на вододілі між лівими притоками Дніпра Ворсклою і Пслом, для нього властива розчленованість лісостепового ландшафту густою мережею річкових заплав, глибоких ярів, балок. Це говорить про те, як нелегко тут вести господарство. Загальна площа місцевого лісгоспу майже 22 тис. га, з головних лісотвірних порід вирощують дуба звичайного (67,7%) і сосну звичайну (21%), а ще ясен, клен, вільху, березу. Лісокультурний фонд становить у середньому 80 га, приблизно на такій площі створюють щороку культури. Кожне з п’яти лісництв має теплиці, де плекають понад один млн сіянців. Насіння заготовляють у генетичних резерватах (лише по дубу та сосні їх 138 га), на постійних лісонасінних ділянках, у плюсових насадженнях. Окрасою лісів є 61 плюсове дерево. Як пояснив директор лісгоспу Віктор Зубко, на території Литовського лісництва встановили лісонасіннєвий комплекс, який забезпечує потреби всього господарства, а в перспективі готуватиме високоякісний посівний матеріал і для інших підприємств облуправління. Разом із Віктором Івановичем ми оглянули насадження лісництва, уже переведені в покриті лісом площі: прекрасні молоді сосново-березові та дубові в домішці з модриною демонстрували лісничий Сергій Гордієнко, помічник лісничого Любов Карпенко, провідний інженер лісового господарства підприємства Віталій Гашута. До речі, Литовське лісництво за підсумками минулорічного конкурсу визнано одним із кращих у країні – згодом ми розповімо про нього більш детально.

Насамкінець наведу слова інженера лісових культур Світлани Головченко: «На днях стартує акція «Відновлюємо ліси разом». Залучаємо до неї школярів, молодь, населення сіл і міст. Закликаємо кожного посадити своє дерево. Кажемо: «Оточуймо себе лісом – і серце наше великій любові відкриється».

Мудрий вислів!

ПРЯМА МОВА

Василь ІГНАТЕНКО, завідувач Краснотростянецького відділення УкрНДІЛГА:

– У Тростянці ще в ХІХ столітті були проведені значні роботи з лісовідновлення та лісорозведення, облісення еродованих схилів, створення чистих і мішаних лісових культур з різним розташуванням садивних місць і різними схемами змішування, введення в них інтродуцентів. Не випадково місцеві ліси, представлені головним чином високопродуктивними дібровами і борами, унікальними насадженнями інших порід, стали експериментальною базою станції, місцем для організації наукових досліджень. За час діяльності установи було закладено значну кількість дослідних об’єктів для вивчення питань зі створення та вирощування лісових культур, рубок догляду за лісом, з лісової селекції, насінництва, інтродукції.

Святая-святих тростянецьких учених – географічні культури сосни звичайної, закладені попередниками у 1928–30 роках. Деревостану 90 років, тому ми вже отримали остаточні висновки щодо сосен різних географічних походжень, накреслили перспективи певних популяцій для використання насіння із селекційною метою на Сумщині та й загалом у північному лівобережному Лісостепу. Добре видно, як позначаються зміни клімату на деревах – вихідці з південних регіонів іноді тут ростуть краще, ніж представники північніших.

Кілька років тому спільно з лісівниками заклали ще й географічні культури дугласії, яка в умовах України забезпечує високу продуктивність. Посівний матеріал передали нашому інституту колеги з Інституту генетики США, частину заготовили на Прикарпатті зі спеціально відібраного плюсового дерева заввишки 61 метр. Років через 15–20 матимемо попередні результати стосовно перспектив дугласії різного походження.

Нині, крім Тростянецького, плідно працюємо з Охтирським, Свеським, Краснопільським, Сумським, іншими лісгоспами області, допомагаємо їм створювати лісонасіннєві плантації, випробні, клонові культури тощо – і вони відповідно нас підтримують. Вивчаємо питання вдосконалення способів і технології проведення рубок у рівнинних лісах України, оцінки сучасного стану захисних лісосмуг і об’єктів лісової рекультивації степової частини та заходи щодо підвищення їх меліоративної ефективності. Також розробляємо наукові підходи стосовно отримання, розмноження та вивчення перспективних форм і сортів деревних порід для створення насаджень різного цільового призначення. З перспективних досліджень вважаємо ті, які стосуються лісової екології, ведення господарства в рекреаційних лісах, стійкості цих лісів в умовах антропогенних навантажень.