20/02/2020
0“На порозі змін”… За последние 20 лет эта неудобная позиция стала привычной для отрасли. Что с ней только на этом пороге не вытворяли…Вспомнить страшно…. Мы все состарились на этом пороге, а многие прямо на нем и умерли… Царство им небесное… Что касается статьи, то она напоминает мне “песни о главном” в якутском исполнении: их пели при Вите, пели при Христи, пели при Володе… будут петь и при Андрее…И иллюстрации знакомы: только мальчики меняются…Первый помнится рыженький был: уже и институт наверное закончил?… Что касается автора, то образ его размывается… Наверное Александр под диктовку писал? М.П.
Одним із головних завдань, які стоять сьогодні перед лісовою галуззю України, є забезпечення європейського рівня ведення лісового господарства, створення нових лісів. Що варто запозичити у сусідів, а в чому ми не поступаємося, чи, можливо, перевершуємо їх у царині сталого лісового господарства?
Потреба в стратегії
За рівнем лісистості Україна посідає лише 35-те місце у Європі, а за їх площею – дев’яте. Ліси становлять близько 16% території країни, що значно нижче від середньоєвропейського показника. До того ж, майже половина українських лісів є штучними, а тому потребують посиленої уваги. Період становлення лісової галузі в роки незалежності, а особливо ринкової системи господарювання, важко назвати легким. Однак, навіть у тих непростих умовах, в яких довелося розвиватися галузі, український ліс виконував свої основні функції: екологічну, господарську та соціальну.
Підписання у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС зумовило необхідність гармонізації українського законодавства (зокрема, й лісового) з європейським. У 2015 році була прийнята низка міжнародних документів для розвитку співробітництва щодо лісів – Міжнародні домовленості стосовно лісів до 2030 року в рамках Форуму ООН по лісах, Паризька кліматична Угода, а також затверджена Лісова стратегія ЄС. У 2017 році Генасамблея ООН затвердила Стратегічний план ООН по лісах на період 2017–2030 роки. Загалом, усі зазначені документи направлені на організацію системи ведення лісового господарства, яка базується на засадах сталого розвитку, задля:
– збереження біологічного різноманіття;– оптимізації лісозаготівель;– запобігання кліматичним змінам;– залучення деревини та її відходів до енергетичного балансу;– удосконалення лісової інфраструктури;– сприяння розвитку туризму і рекреації в лісах;– збереження і охорони лісів у цілому.
Сьогодні в Україні все ще немає законодавчо визначеної лісової стратегії розвитку лісового сектору, а ДЦП «Ліси України на 2010–2015 роки» продовжена на наступний період не була.
Україна приєдналася до Загальноєвропейського процесу захисту лісів на рівні міністрів (MCPFE) і підписала, поряд з іншими країнами, Страсбурзьку резолюцію S1 щодо обов’язкового проведення моніторингу лісових екосистем згідно з вимогами ICP Forests. Представники лісової галузі України входили до складу Міжурядового комітету з підготовки угоди стосовно лісів Європи, очолювали міжнародний комітет зі стандартизації лісоматеріалів ISO/TC 218, співголовували у процесі перегляду правил процедури роботи «Ліси Європи», а також у виконавчому комітеті Європейської лісової комісії ФАО.
В підвідомчих Держлісагентству лісгоспах запроваджена міжнародна схема лісової сертифікації за схемою FSC. Станом на 1 листопада 2019 року площа сертифікованих лісів сягнула 4,3 млн га, що становить близько 40% площі лісових ділянок країни. При цьому цей показник становить 965 тис. га, а в Італії – близько 70 тис. га. Україна – єдина країна Європи із збереженими пралісами, які належать до Світової спадщини ЮНЕСКО, тоді як у деяких країнах, наприклад, у Словенії, лісівники лише розпочинають роботу над їх формуванням, на що їм може знадобитися, щонайменше, років 100.
Запущена в дію система електронного обігу деревини. Активно впроваджуються ГІС-технології та новий сервіс «Ліс у смартфоні», що дозволяє здійснювати онлайн-перевірку законності заготівлі деревини.
За даними Держлісагентства, впродовж 2014–2018 років відтворено близько 250 тис. га лісу, а за І півріччя 2019-го – 35,8 тис. га, тобто, середній щорічний приріст сягає приблизно 50 тис. га. За рік по всіх лісах Україні приростає, за різними даними, від 35 до 43 млн кубометрів деревини. Між тим, загальний річний обсяг заготівлі деревини за всіма лісокористувачами і видами рубок становить 21–22 млн кубометрів. При цьому, країни з приблизно такою ж площею лісів заготовляють її набагато більше. Так, у Польщі заготовляють, у середньому, 46,7 млн кубометрів, у ФРН – майже 95 млн.
Як бачимо, заготівля деревини в Україні не така вже й велика, як могла б бути. Однак, в останні роки було і чимало маніпуляцій і викривлень реальної ситуації. Сьогодні в системі держлісгоспів почалося впровадження природоощадних технологій, зокрема, поступовий перехід від суцільних рубок до вибіркових, що сприятиме масштабнішому поновленню лісів.
Запозичувати обережно
Очевидно, що виклики сьогодення і прагнення України до членства в ЄС визначають подальше реформування та функціонування лісової галузі на базі європейського досвіду, стандартів та законодавства. Проте ці чинники все ж не варто копіювати без урахування національних особливостей, пов’язаних як природними, так і людськими факторами. Попри те, що в європейських країнах накопичено значний досвід лісоуправління, лісозбереженя і лісоутворення, варто враховувати й те, що на рівні ЄС визначаються тільки їх загальні засади, наприклад, та ж Лісова стратегія і низка інших директив щодо екології, клімату, збереження біорізноманіття тощо. Орієнтуючись на них, кожна із країн-учасниць самостійно визначає власну національну політику галузі, виходячи з її стану, лісистості території тощо. Україні слід перейняти кращий досвіду лісових держав із розвинутою ринковою економікою, які мають практичні й успішні напрацювання в управлінні і використанні лісових ресурсів за допомогою виважених інструментів фіскальної політики, боротьби з лісовими пожежами та шкідниками, розвитку лісової інфраструктури, вдосконалення соціально-рекреаційної функції лісу.
Так, немало фахівців лісової галузі вважають, що Україні варто було б сконцентруватися на досвіді реформування лісової галузі найближчої сусідки Польщі, яка вважається досить успішною. Зокрема перейняти досвід реального, а не на папері, розділення сфери управління лісами і господарської діяльності, що могло б суттєво зменшити корупцію в галузі.
Між тим, не варто занадто ідеалізувати європейську систему лісовпорядкування, оскільки вона, як зазначалося, доволі різна, і також не позбавлена проблем, притаманних Україні. Особливо це стосується країн Східної Європи, які не так давно приєдналися до ЄС, зокрема, щодо нелегальних рубок. Так, значно прискорилися нелегальні рубки букових масивів у Румунії та Словаччині, що призводить до сотень мільйонів євро збитків. За останні роки обсяг нелегальних рубок у Словаччині зріс до 17%. За оцінкою Greenpeace обсяг нелегальної рубки в Румунії в 2017 році оцінювався в 20 млн кубометрів. Навіть у Польщі, попри все, ще є проблеми з сумнівними вирубками лісу у Біловезькій Пущі під виглядом боротьби з короїдом, за що Вищий суд ЄС зобов’язав уряд Польщі виплатити багатомільйонний штраф.
Відновити довіру
Нові підходи до її роботи, зокрема, щодо боротьби з незаконними рубками, інвентаризації лісів, встановлення чітких правил для ринку деревини сприятиме її розвитку та доведення лісистості до 20%, як того вимагає Уряд.
Втім, крім уже зазначених шляхів, не менш важливим чинником, який сприятиме розвитку галузі, є відновлення репутації лісівників. Сьогодні лунає немало критики на адресу лісового господарства: багато рубають, господарюють не так, як у Європі тощо. Багато хто, свідомо чи ні, плутає незаконні рубки і цілком легальну заготівлю деревини. Така «інформаційна війна» проти лісового господарства та державного управління ним б’є, перш за все, по рядових трудівниках лісу, які за невелику зарплату, за будь-якої погоди мають виконувати свою роботу: саджати і доглядати ліс, першими виїжджати на лісові пожежі, створювати цивілізовані місця відпочинку та багато іншого.
Тож, і в галузі, і в суспільстві сьогодні є великий запит на зміни, зокрема, на повернення довіри до лісової професії. Залишається сподіватися, що все перелічене, а також обіцяна державою підтримка та відновлення поваги до роботи лісівників, дозволить підняти лісове господарство на новий, європейський рівень розвитку вже в найближчі роки.
