24/02/2020
22Дорогие коллеги, надеюсь Вы помните спор возникший между активными пользователями нашего сайта Сэнсэем и Светланой Исаченко, а также опрос по этому поводу, проведенный нами.
Кто является распорядителем лесных ресурсов? ОДА или нет?’’ +
Ответы были диаметрально противоположны и мы обещали найти правильные. Для этого мы направили информационные запросы ряду профильных организаций и авторитетных экспертов. Среди организаций: представители отраслевой лесной науки (УкрНИИЛХА, Укргорлес) лесного образования (НЛТУ, НУБиП), государственного права (Институт государства и права Украины), органов власти (Министерство энергетики и защиты природы и Госкомлесагентства, а также общественная организация, объединяющая лесную элиту страны “Лесная академия”. От имени Института государства и права на наш запрос ответило Державне підприємство “Науково-дослідний центр енергетичного, ядерного та природоресурсного права Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук України”. К настоящему времени мы получили большинство ответов: Министерство энергетики опаздывает с ответом, ответ НУБиП отправлен почтой и ещё не дошел.
Сегодня мы публикуем полученные ответы с тем, чтобы Вы познакомится с ними и самостоятельно правильно определить ответ на поставленные вопросы. Ниже приведен текст письма в котором они были сформулированы. Ответы остальных организаций, а также экспертов (от них пока мы получили 1 ответ из 5 ожидаемых) мы будем добавлять по мере получения. Вы узнаете об этом по появлению крестика у названия данного материала. Будем благодарны за комментарии. М.П.
ЗАПИТ
на отримання публічної інформації
На сайті ГО “Відкритий ліс” була розгорнута дискусія з питань законодавчого регулювання щодо розпорядження лісовими ресурсами в державних лісах України. Проведене опитування користувачів сайту, серед яких більшість має відношення до лісу і лісового сектору, показало діаметрально протилежне розуміння даного питання та трактування діючого законодавства.
З метою отримання офіційного роз’яснення та інформування громадськості , відповідно до статей 5, 6, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статей 5, 6 Закону України «Про інформацію», просимо надати відповідь на такі питання:
1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах (ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший)?
2. Чи можливий продаж деревини на пні в державних лісах України? Якщо можливий, то хто уповноважений приймати таке рішення ?
3. Чи можлива оренда земельних лісових ділянок для ведення мисливського господарства, рекреації, туризму та інших цілей?
Відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», просимо надати відповідь протягом 5 робочих днів з дня отримання запиту. Відповідь просимо надіслати на E-mail: openforest@ukr.net
Ответы на ЗАПРОС
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Сторчоус Олег –юрист, спеціалізується на юридичному забезпеченні суб’єктів господарюванння ( земельне та лісове право )
Мої відповіді є наступними:
- Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший )?
Якшр виходити із академічних засад, то відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження, знищення, переробка.)Згідно ч. 5 ст. 148 Господарського кодексу України, природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.Конкретизуючі (звужуючі) питання, поставлю його так: «хто має право визначати обсяг лісових ресурсів в державних лісах, на які ОУЛМГ може видати лісорубні квитки ? ». (тобто – деревини від РГК, ) Думаю, що логічним буде звернутися до джерел природоресурсного права, а саме до Постанови КМУ 459 від 10.08.1992 року, який затверджений порядок використання лімітів загальнодержавного значення. Згідно .п 1, 2 «… Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.2. Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.»Згідно ст. 43 ЛК – норма заготівлі РГК визначається як розрахункова лісосіка, і вирішення долі (тобто затвердження) віднесено законом до Мінприроди (воно зараз мутіровало у Мінпаливенерго). От і випливає, що функціями розпорядження деревиною від РГК від імені держави наділене вказане Міністерство.
Про інші лісові ресурси, визначені у ст. 67 ЛК – можна надалі фантазувати у наведеному ракурсі…Загалом, українське законодавство щодо повноважень держ органів ухвалювалось виходячи НЕ з високих концептуальних засад «володілець», «користувач» чи «не власник» природ. ресурсу. Воно сформовано із базових засад поділу природоресурного законодавства на спеціальне та загальне використання лісових ресурсів, які в свою чергу взяті із радянського права. Плюс – мотиви бюрократії, оптимізації, узгодженості функцій – ось вийшов правовий вінігрет для бажаючих посперечатись на профільних сайтах. При чому лісові ресурси були поділені на державного та місцевого значення Цікаво, що згодом, «концептуальні засади » поділу лісових ресурсів були спотворені в інтересах податкового законодавства (нужны Парижу деньги, селяви..)
До речі, якщо розглядати питання хто є розпорядником земель л/г призначення, то суди непрямим чином наголошують, що функціями розпорядження державних земель л/г призначення має Кабмін. У моїй практиці один із районних судів із посиланням на практику ВС, навіть прямо зазначив – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82211460 «..функціями власника державних земель лісогосподарського призначення діючим законодавством наділений Кабінет Міністрів України».До речі, із «свіжака»: 04 грудня 2019 року Урядом ухвалена Постанова із довгою назвою №1142 (на виконання Закону, авторства минулого головного радикала країни). Згідно п. 12 цієї Постанови, Держлісагентство наділене правом забороняти видавати дозволи (якщо зненацька трапиться ) перевищення заготівлі більше ніж 25 млн. куб. (хоча зміни ст. 28 ЛК так і не внесені – але при загальній тенденції погіршення лісового законодавства – на вказану прогалину можна заплющити очі) . От як це розцінювати: Держлісагентство можна вважати розпорядником лісових ресурсів, якщо йому в окремих випадках надана функція прямої заборони заготівлі ? чи ні ?Для того, хто має купу часу та натхнення – в інеті є пара дисертацій шановних правників, які отримали за це кандидатські ступені. Ось посилання на дисертацію Каракаш – http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10372/%d0%94%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%88%20%d0%86.%d0%86.pdf?sequence=3&isAllowed=yДисертація Перчеклій – http://idpnan.org.ua/files/perchekliy-i.m.-pravo-vlasnosti-ukrayinskogo-narodu-na-prirodni-resursi-_ekologo-pravovi-zasadi_.pdfСеред купи цього юридичного словоблудства ( якщо постаратись) можна знайти і дещо цікаве… Тож – велкам !
- Чи можливий продаж деревини на пні в державних лісах України? Якщо можливий, то хто уповноважений приймати таке рішення ?
Відповідь: Продавати ліс на пні в Україні не можна: законодавча база для цього відсутня. Навпаки, законом поставлений запобіжник для таких схем – виключне право на заготівлю деревини Лісовим кодексом 2006 р. закріплене на постійними лісокористувачами. За ним ж закріплено право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації. Цей висновок також випливає із купи інших статей ЛК. Тимчасові лісокористувачі за ЛК 2006 року не віднесені до суб’єктів, які вправі проводити рубки.
За Лісовим кодексом у попередній редакції 1994 року, як постійним так і тимчасовим лісокористувачам дозволялось проводити РГК та ЛВР згідно лімітів лісосічного фонду, який щороку затверджував КабМін своїми постановами. Потім ОДА розподіляли його на свій розсуд. Хоча на рівні законів це чітко не було прописано, водночас на той час діяла відповідна підзаконна база: Постанова КМУ №1378 від 29 07 1999, де порядок та функціонал дій ОДА по розподілу лісосічного фонду був реально окреслений . Що із цього вийшло – можна робити висновки із Звітів Рахункової палати – http://old.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/38974?cat_id=38962Після ухвалення нової редакції Лісового кодексу, ця «лавочка» із оптовим продажем лісосік прикрилась. Новий ЛК через затвердження Постанови КМУ №761 визначив, порядок як, кому, в які строки користуватись лісовими ресурсами – проводити РГК.
Виконання лісосічних робіт різними ФОПами та юр. Особами на договірних засадах із постійними лісокористувачами – це господарські відносини, де по результатам виконання робіт лісгосп-замовник зобов’язаний прийняти від підрядника результат робіт (заготовлену деревину), та оплатити вартість цих робіт. Право власності на заготовлену ним лісопродукцію підрядник не отримує.Згідно ст. 19 Конституції, у нас державні органи влади не мають права діяти як їм заманеться, а мають діяти так як це прямо вказані у законі. Все що не прописано в законодавстві – державним органам робити не можна. Тож ніякий губернатор своїм розпорядженням не вправі призначити продаж лісосік на пні (тобто продавати право на заготівлю деревини іншим суб’єктам господарювання, як б мали право власності на заготовлену ними же деревину), оскільки це суперечитиме закону.
- Чи можлива оренда земельних лісових ділянок для ведення мисливського господарства, рекреації, туризму та інших цілей?
Відповідь: Ні, НЕ можлива. Підстава: ст. 1 ЛК України, ст. 57 ЗК України, де чітко вказано землі державної чи комунальної власності л/г призначення надаються тільки на правовому титулі постійного користування, і тільки державним або комунальним лісгоспам, установам, організаціям, і не будь-для чого, а конкретно- для ведення л/г.Земельна лісова ділянка (саме про неї йдеться у запитанні) – це відокремлений об’єкт, який вживається виключно стосовно земель л/г призначення. Тож такі землі мають надаватись тільки для ведення л/г і тільки на правовому титулі постійного користування, і оренда земель л/г призначення за вітчизняним земельним законодавством не можлива.
Із позицій багатофункціонального використання лісів, для потреб мисливського господарства, рекреації, туризму виділяються (а не надаються) ЛІСОВІ ДІЛЯНКИ на умовах довгострокового тимчасового користування (тобто НЕ земельні ділянки).Для потреб довгострокового тимчасового користування лісами ЛК 2006 року визначений окремий лісових ресурс «корисні властивості лісів». Через ст. 74 ЛК використання цього ресурсу узгоджується («з’єднується») із мисливським законом 2000 р., який був ухвалений до нової редакції ЛК 2006 року. У ЗУ «Про мислив. Господарство..» прописаний окремий порядок надання мисливських угідь (зверну увагу – мисливські угіддя – це не земельні ділянки) у користування. Тобто, користування мисливських угідь можна назвати аналогом «довгострокового тимчасового користу
Анатолій Мірошниченко (доктор юридичних наук, завідувач кафедри земельного та аграрного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка)
- Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший )?
На мій погляд, чинне законодавство побудоване, виходячи із того, що в державних лісах лісові ресурси є державною власністю, вони не є власністю постійного користувача, який, втім, може реалізовувати деякі функції щдо розпорядження лісовими ресурсами від імені держави. Загалом, розпорядження лісовими ресурсами здійснюється в порядку спеціального лісокористування за правилами, встановленими Лісовим кодексом України.
- Чи можливий продаж деревини на пні в державних лісах України? Якщо можливий, то хто уповноважений приймати таке рішення ?
Вважаю, що ні, з мотивів, викладених у відповіді по п.1.
- Чи можлива оренда земельних лісових ділянок для ведення мисливського господарства, рекреації, туризму та інших цілей?
На мій погляд, оренда в розумінні, скажімо, ЗУ “Про оренду землі” неможлива. Земельні ділянки повинні надаватися для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам, установам та організаціям на праві постійного користування (див., напр., ч.1 ст.57 ЗКУ). Оренда передбачає вилучення ділянки у постійного користувача, що означатиме вибуття її володіння суб’єкта, що веде лісове господарство, отже, закону суперечитиме.Для перерахованих потреб земельна ділянка може використовуватися без надання окремого речового титулу на земельну ділянку за правилами ч.3 ст.18 ЛКУ. За своєю природою згаданий там “договір” передбачає надання користувачу зобов’язального права користування земельною ділянкою. Вважаю, що погодження постійного користувача, яке вимагається, може бути обумовлене і сплатою йому певних сум. Це не перетворить відносини на оренду землі в розумінні ЗУ “Про оренду землі”, оскільки надання речового права користувачу не передбачається.
22 коментаря
jojo
Однозначно цікава дискусія. Стільки колізій. І дотепер здається, що праві обидві сторони – бо у нас же таке прекрасне законодавство, що, попри феноменальну кількість “доктурів” правових наук, лишається навпрочуд дивним.
Та хіба нікого не здивувала відповідь організації на запит із першої фотографії? Хтось чув про сучасну адекватну наукову діяльність УкрНДІЛГА, окрім кліматичної роботи 2017 р. у журналі Sustainability та робіт п. Мєшкової та її колег-ентомологів? П. Богомолов і його роботи в межах wildfire monitoring projects. Ще? Що продукує УкрНДІЛГА, якщо не звертати уваги на минулі заслуги інституту? А в плані експертної ролі науки? Як бачимо, вони тут виявились повністю агресивно-безпорадними.
Sensei
Ха-ха-ха! Учіть п.Світлано матчастину! А ще краще не лізьте в те в чому не тямите!Вам це недосяжно! На відміну від Вас ,червоні лінії не буду переходити-виховання не дозволяє,але дам пораду:замайтеся краще журналістикою!Хоча… з Вашим характерчиком -краще взагалі сидіти на кухні і плітки розводити!
Ще раз глибока вдячність О.Сторчоусу,який дуже влучно передбачив на випередження ,що для Ісаченко він профан….Так..сперечатися з жінкою смерті подібно, навіть якщо ти тисячу разів правий!Пане Олеже ,Ви не тільки знаний експерт-фахівець лісової галузі,а і досконалий знавець жінок-РЕСПЕКТ!
Isachenko
Пане Сенсей, Ви просто клоун. Причому без мозгів. Для Вас вже держлісфонд – це не лісовий ресурс. :))) І Ви настільки переповнені жовчі і відчуття скорої поразки у нашому спорі, що вже не тільки плутаєте букви на клавіатурі, а навіть плутаєте свою хворобливу уяву з дійсністю. Якщо хочете говорити – говоріть по суті. Доста демонструвати свої комплекси, це недостойно чоловіка (чи Ви таки жінка?). Не ганьбіть себе і не виставляйте більше на посміховисько. Вам, з Ваших дописив і волань видно, з жінками явно не щастило в цьому житті :)))) Вони Вас, бідолашку, ображали, і тепер, сховавшись за вичурним псевдонімом, Ви отримуєте насолоду, копаючи повітря ногами і волаючи, а про що Ви взагалі волаєте? Вам до психіатра давно треба звернутися.
Sensei
Для Ісаченко та поважних експертів ,це цитата глибокого невігласа ” просте питання: чи може зараз будь-який державний лісгосп надати в постійне користування іншому СПД, скажімо, частину закріпленого за ним держлісфонду? Відповідь зрозуміла: не може, бо він не є власником ресурсу, а отже і його розпорядником До того ж лісовий ресурс – це не тільки дерева. Чи може те саме зробити ДАЛРУ чи обласне управління? Ні. ”
Не втримався!! Доки п.Ісаченко буде плутати поняття земельних ділянок лісового фонду та поняття лісових ресурсів ,спорити нема про що!!! Шановні колеги! Вола-ююю!!!-роз”ясніть пані журналістці ці поняття,аже вони ж чітко визначені законодавством!
Sensei
Уважаемые г-да Исаченко и Попков.
Я никуда не пропадал(как некоторым бы хотелось).Я внимательно слежу за развитием ситуации с ответами компетентных (и не совсем)органов ,организаций и экпертов. Много наносного и не имеющегоо отношений к спору.Много высказываний о распоряжении землями (участками)лесного фонда(отдельно для Исаченко для общего развития-визначення “земель держлісфонду ” давно не існує) Напоомню ,что
спор шел по поводу “Кто распоряжаеться лесными ресурсами ОДА или нет”(огращаю внимание -не землячми лесного фонда,не лесами!!!(упрощенно).Все остальное к сути спора отношения не имеет!!! Я терпеливый,наблюдаю и жду накопления результатов,но в промежутке-огромное спасибо О.Сторчоусу за содержательный и фактажный комментарий(отдельное спасибо за :с женщинами не споят ибо они никогда не признают свою неправоту)
popkov
Таки-да… Но это только начало и дальше без Вас с Сэнсэем НИКАК…
Isachenko
Дорогий МЮ, шановна лісівнича спільнота! Отак ніби граючи в якийсь жартівливий спір, ми насправді опинилися перед дивовижним явищем суспільного життя, зокрема галузевого, про існування якого досі навіть не підозрювали. Це явище не підпадає під ознаки юридичної колізії. Думаю, в цивілізованих країнах йому немає назви. Тому що важко уявити, щоб якась цивілізована країна зіткнулася з аналогічною ситуацією, коли начисто в правовому полі держави відсутня уточнена відповідь на певну конституційну норму. Більше того (і жахливіше!), відсутнє розуміння цієї конституційної норми.
Наразі йдеться про ст.13 Конституції України. Судячи з відповідей, отриманих завдяки цьому сайту, жодна з поважних галузевих (лісове господарство) інституцій держави і навіть негалузевих (Інститут держави і права ім. Корецького) не знає і не розуміє конституційну норму щодо визначення конкретного органу державної влади, який здійснює право власника на такий важливий для економіки країни природний ресурс як ліси – державної і комунальної форми власності.
Принаймні зараз хоча б розібратися з державними лісами, поки вони ще державні.
Знаю цікаві правові колізії. Наприклад, при здійсненні права власності на землі сільгосппризначення, коли в адмінмежах одних тергромад цим правом наділений Держгеокадастр, а в адмінмежах інших громад ці землі передані у власність громади і у розпорядження органу місцевої влади. Мені відомі масові випадки порушення Конституції країни самим Мінюстом при визначенні і реєстрації власника комунальних земель, закріплених на правах постійного користування за комунальними закладами (про це написала не одну статтю в поважних виданнях, які мали наслідком створення правових прецедентів через судові рішення). Але бігме – про такий правовий нігілізм і таку правову невизначеність, яку ми маємо, як з,ясувалося, із державними лісами, навряд взагалі хтось хоча б підозрював.
Залишається, напевне, комусь звернутися до Конституційного суду за тлумаченням ст. 13 і привести до тями цього утаємниченого власника (цей орган державної влади, він же і розпорядник) державних лісів – як експлуатаційних (в користуванні лісгоспів), так і заповідних (в користуванні НПП). Не тільки визначити його і назвати, але й змусити виконувати свої обов,язки (вітання Харкову часів Світличної, а також Франківську часів Гончарука!).
Цікава ситуація! Вітаю, дорогий МЮ! Вивести на денне світло таке дивовижне явище – таки вартувало часу і нервів! :)))
popkov
Светлана, Вы журналист или как? Если журналист, значит будете говорить со всеми… даже с тем большинством, которое не заботили понятые Вами с Сэнсэем краеугольные вопросы лесного бытия…Даже с теми кто Вам не нравится, – “до покусания”, “до истерзания”, “до уматерения” ( правильное подчеркнуть или добавить своё) …
Мне нравится Ваш ход мысли, но не обвиняйте безвинных…
Мой совет: ищите причины такого разного трактования… Ведь все кто здесь пишет люди умные… И если у них диаметрально разные позиции, то на это есть причина….??? Давайте её сначала найдем, а потом ” за ушко и на солнышко”….
Мне тоже совсем не хочется окончания этого разговора: он ОЧЕНЬ важен для будущего леса и страны…
Isachenko
Про що можна далі говорити, я вже не кажу дискутувати, з лісовим експертом-юристом при погонах, для якого лісовий ресурс – це деревина, призначена у рубку, а отже розпорядником лісового ресурсу є орган влади, який визначає ліміт на заготівлю деревини (у схожому варіанті Сенеся – виписує лісорубочний квиток). А можна, за Сторчоусом, взагалі не паритись над цим питанням і призначити розпорядником кого завгодно. Як казав Мюллер в останній серії 17ти миттеєвостей весни, важко зрозуміти логіку непрофесіонала.
До речі, зауважте, в комунальних лісах з нашим дискусійним питанням про розпорядника ресурсу усе чітко і ясно. Ніхто не ставить під сумнів той факт, що ніякий комунальний лісокористувач (хоч об,єднання, хоч окремий лісгосп) не є і не може бути ні власником, ні розпорядником комунальних лісів. Право власності і користування ними закріплено документально за обласними чи районними радами, які своїми рішеннями на початку 2000 надавали комунальні ліси у користування новостовренним комунальним лісгоспам. Це була окрема велика афера з лісами – але наразі не про неї.
Тому просте питання: чи може зараз будь-який державний лісгосп надати в постійне користування іншому СПД, скажімо, частину закріпленого за ним держлісфонду? Відповідь зрозуміла: не може, бо він не є власником ресурсу, а отже і його розпорядником. До того ж лісовий ресурс – це не тільки дерева. Чи може те саме зробити ДАЛРУ чи обласне управління? Ні. То про що ви, панове, говорите?
Однозначно з усього цього спору можна сказати тільки одне: різнобій відповідей – винятково через некомпетентність спеціалістів, науковців і експертів. Які ж вони тоді, питається, спеціалісти? :))))
Довкола питання продажу деревини на пні також нагромаджено купу інтелектуального мотлоху, де мало хто утруднює себе необхідністю відрізнити природний ресурс від продукції лісівництва і лісозаготівлі, хоча це все просто і очевидно. Для цього взагалі не потрібно жодних законодавчих норм.
Неймовірно сумно, але водночас є над чим поприколюватися.
Пане Сенсей, я не виходжу з нашої суперечки. Вона триває.
popkov
Олег,
Ещё не читал, но ОГРОМНОЕ СПАСИБО за ответ…
С уважением и благодарностью,
Миша
StorchousOLEG
Михайло, доброго дня.
Прочитав основну частину спору… Про те що ложка дорога до обіду – знаю, перепрошую.
Моя думка тут нагадуватиме Шарікова із «Мастера і Маргаріти», якого професор спитав, що він читає ? – Эту… как её… переписку Энгельса с этим… как его, дьявола… с Каутским. Борменталь остановил на полдороге вилку с куском белого мяса, а Филипп Филиппович расплескал вино. Шариков в это время изловчился и проглотил водку. Филипп Филиппович локти положил на стол, вгляделся в Шарикова и спросил: – Позвольте узнать, что вы можете сказать по поводу прочитанного? Шариков пожал плечами. – Да не согласен я. – С кем? С Энгельсом или с Каутским? – С обоими, – ответил Шариков”.
Як на мене, то кожна із сторін частково права в обгрунтуваннях, але й одночасно допускає помилки. У пані Ісаченко їх більше.
Ще зверну увагу на таке:
Перше. Не вважаю себе великим авторитетом у сфері лісового права, на арбітраж не претендую. Тим більш, для п. Ісаченко я скоріше «повний профан.. », ніж суддя. Власне, і не буду наполягати на зворотному.
Друге: Один із учасників цього спору – жінка. Тож «Сенсей», як чоловік віком «за 50» має знати давню істину, що «сперечатись із жінкою – це скорочувати своє довголіття», а оптимальний спосіб виграти спір із найкращою половиною людства – це прикинутись мертвим. Тож опонент «Сенсея» в принципі ніколи не визнає себе такою, що програла. Відтак спір ніколи не буде розв’язаний, і кожна із сторін залишаться при власній тищі долярів.
По розміщеним коментарям – найбільш адекватна відповідь у Держлісагентства.
Мої відповіді є наступними:
1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший )?
Як виходити із академічних засад, то відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження, знищення, переробка.)
Згідно ч. 5 ст. 148 ГК України, природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.
Конкретизуючі (звужуючі) питання, поставлю його так: «хто має право визначати обсяг лісових ресурсів в державних лісах, на які ОУЛМГ може видати лісорубні квитки ? ». (тобто – деревини від РГК, ) Думаю, що логічним буде звернутися до джерел природоресурсного права, а саме до Постанови КМУ 459 від 10.08.1992 року, який затверджений порядок використання лімітів загальнодержавного значення. Згідно .п 1, 2 «… Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.
2. Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.»
Згідно ст. 43 ЛК – норма заготівлі РГК визначається як розрахункова лісосіка, і вирішення долі (тобто затвердження) віднесено законом до Мінприроди (воно зараз мутіровало у Мінпаливенерго). От і випливає, що функціями розпорядження деревиною від РГК від імені держави наділене вказане Міністерство.
Про інші лісові ресурси, визначені у ст. 67 ЛК – можна надалі фантазувати у наведеному ракурсі…
Загалом, українське законодавство щодо повноважень держ органів ухвалювалось виходячи НЕ з високих концептуальних засад «володілець», «користувач» чи «не власник» природ. ресурсу. Воно сформовано із базових засад поділу природоресурного законодавства на спеціальне та загальне використання лісових ресурсів, які в свою чергу взяті із радянського права. Плюс – мотиви бюрократії, оптимізації, узгодженості функцій – ось вийшов правовий вінігрет для бажаючих посперечатись на профільних сайтах. При чому лісові ресурси були поділені на державного та місцевого значення Цікаво, що згодом, «концептуальні засади » поділу лісових ресурсів були спотворені в інтересах податкового законодавства (нужны Парижу деньги, селяви..)
До речі, якщо розглядати питання хто є розпорядником земель л/г призначення, то суди непрямим чином наголошують, що функціями розпорядження державних земель л/г призначення має Кабмін. У моїй практиці один із районних судів із посиланням на практику ВС, навіть прямо зазначив – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82211460 «..функціями власника державних земель лісогосподарського призначення діючим законодавством наділений Кабінет Міністрів України».
До речі, із «свіжака»: 04 грудня 2019 року Урядом ухвалена Постанова із довгою назвою №1142 (на виконання Закону, авторства минулого головного радикала країни). Згідно п. 12 цієї Постанови, Держлісагентство наділене правом забороняти видавати дозволи (якщо зненацька трапиться ) перевищення заготівлі більше ніж 25 млн. куб. (хоча зміни ст. 28 ЛК так і не внесені – але при загальній тенденції погіршення лісового законодавства – на вказану прогалину можна заплющити очі) . От як це розцінювати: Держлісагентство можна вважати розпорядником лісових ресурсів, якщо йому в окремих випадках надана функція прямої заборони заготівлі ? чи ні ?
Для того, хто має купу часу та натхнення – в інеті є пара дисертацій шановних правників, які отримали за це кандидатські ступені. Ось посилання на дисертацію Каракаш – http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10372/%d0%94%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%88%20%d0%86.%d0%86.pdf?sequence=3&isAllowed=y
Дисертація Перчеклій – http://idpnan.org.ua/files/perchekliy-i.m.-pravo-vlasnosti-ukrayinskogo-narodu-na-prirodni-resursi-_ekologo-pravovi-zasadi_.pdf
Серед купи цього юридичного словоблудства ( якщо постаратись) можна знайти і дещо цікаве… Тож – велкам !
2. Чи можливий продаж деревини на пні в державних лісах України? Якщо можливий, то хто уповноважений приймати таке рішення ?
Відповідь: Продавати ліс на пні в Україні не можна: законодавча база для цього відсутня. Навпаки, законом поставлений запобіжник для таких схем – виключне право на заготівлю деревини Лісовим кодексом 2006 р. закріплене на постійними лісокористувачами. За ним ж закріплено право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації. Цей висновок також випливає із купи інших статей ЛК. Тимчасові лісокористувачі за ЛК 2006 року не віднесені до суб’єктів, які вправі проводити рубки.
За Лісовим кодексом у попередній редакції 1994 року, як постійним так і тимчасовим лісокористувачам дозволялось проводити РГК та ЛВР згідно лімітів лісосічного фонду, який щороку затверджував КабМін своїми постановами. Потім ОДА розподіляли його на свій розсуд. Хоча на рівні законів це чітко не було прописано, водночас на той час діяла відповідна підзаконна база: Постанова КМУ №1378 від 29 07 1999, де порядок та функціонал дій ОДА по розподілу лісосічного фонду був реально окреслений . Що із цього вийшло – можна робити висновки із Звітів Рахункової палати – http://old.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/38974?cat_id=38962
Після ухвалення нової редакції Лісового кодексу, ця «лавочка» із оптовим продажем лісосік прикрилась. Новий ЛК через затвердження Постанови КМУ №761 визначив, порядок як, кому, в які строки користуватись лісовими ресурсами – проводити РГК.
Виконання лісосічних робіт різними ФОПами та юр. Особами на договірних засадах із постійними лісокористувачами – це господарські відносини, де по результатам виконання робіт лісгосп-замовник зобов’язаний прийняти від підрядника результат робіт (заготовлену деревину), та оплатити вартість цих робіт. Право власності на заготовлену ним лісопродукцію підрядник не отримує.
Згідно ст. 19 Конституції, у нас державні органи влади не мають права діяти як їм заманеться, а мають діяти так як це прямо вказані у законі. Все що не прописано в законодавстві – державним органам робити не можна. Тож ніякий губернатор своїм розпорядженням не вправі призначити продаж лісосік на пні (тобто продавати право на заготівлю деревини іншим суб’єктам господарювання, як б мали право власності на заготовлену ними же деревину), оскільки це суперечитиме закону.
3. Чи можлива оренда земельних лісових ділянок для ведення мисливського господарства, рекреації, туризму та інших цілей?
Відповідь: Ні, НЕ можлива. Підстава: ст. 1 ЛК України, ст. 57 ЗК України, де чітко вказано землі державної чи комунальної власності л/г призначення надаються тільки на правовому титулі постійного користування, і тільки державним або комунальним лісгоспам, установам, організаціям, і не будь-для чого, а конкретно- для ведення л/г.
Земельна лісова ділянка (саме про неї йдеться у запитанні) – це відокремлений об’єкт, який вживається виключно стосовно земель л/г призначення. Тож такі землі мають надаватись тільки для ведення л/г і тільки на правовому титулі постійного користування, і оренда земель л/г призначення за вітчизняним земельним законодавством не можлива.
Із позицій багатофункціонального використання лісів, для потреб мисливського господарства, рекреації, туризму виділяються (а не надаються) ЛІСОВІ ДІЛЯНКИ на умовах довгострокового тимчасового користування (тобто НЕ земельні ділянки).
Для потреб довгострокового тимчасового користування лісами ЛК 2006 року визначений окремий лісових ресурс «корисні властивості лісів». Через ст. 74 ЛК використання цього ресурсу узгоджується («з’єднується») із мисливським законом 2000 р., який був ухвалений до нової редакції ЛК 2006 року. У ЗУ «Про мислив. Господарство..» прописаний окремий порядок надання мисливських угідь (зверну увагу – мисливські угіддя – це не земельні ділянки) у користування. Тобто, користування мисливських угідь можна назвати аналогом «довгострокового тимчасового користування лісами», яке визначено у ст. 18 ЛК, але це не «земельна» оренда.
Удачі,
П.С. для п. Ісаченко – вину визнаю повністю… Дєрзіл, біл не прав…
Михаило, доброго дня.
Прочитав основну частину спору… Про те що ложка дорога до обіду – знаю, перепрошую.
Моя думка тут нагадуватиме Шарікова із «Мастера і Маргаріти», якого професор спитав, що він читає ? – Эту… как её… переписку Энгельса с этим… как его, дьявола… с Каутским. Борменталь остановил на полдороге вилку с куском белого мяса, а Филипп Филиппович расплескал вино. Шариков в это время изловчился и проглотил водку. Филипп Филиппович локти положил на стол, вгляделся в Шарикова и спросил: – Позвольте узнать, что вы можете сказать по поводу прочитанного? Шариков пожал плечами. – Да не согласен я. – С кем? С Энгельсом или с Каутским? – С обоими, – ответил Шариков”.
Як на мене, то кожна із сторін частково права в обгрунтуваннях, але й одночасно допускає помилки. У пані Ісаченко їх більше.
Ще зверну увагу на таке:
Перше. Не вважаю себе великим авторитетом у сфері лісового права, на арбітраж не претендую. Тим більш, для п. Ісаченко я скоріше «повний профан.. », ніж суддя. Власне, і не буду наполягати на зворотному.
Друге: Один із учасників цього спору – жінка. Тож «Сенсей», як чоловік віком «за 50» має знати давню істину, що «сперечатись із жінкою – це скорочувати своє довголіття», а оптимальний спосіб виграти спір із найкращою половиною людства – це прикинутись мертвим. Тож опонент «Сенсея» в принципі ніколи не визнає себе такою, що програла. Відтак спір ніколи не буде розв’язаний, і кожна із сторін залишаться при власній тищі долярів.
По розміщеним коментарям – найбільш адекватна відповідь у Держлісагентства.
Мої відповіді є наступними:
1. Хто уповноважений розпоряджатися лісовими ресурсами в державних лісах ( ОДА, Держлісагентство, постійні користувачі або хтось інший )?
Якшр виходити із академічних засад, то відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження, знищення, переробка.)
Згідно ч. 5 ст. 148 Господарського кодексу України, природні ресурси можуть надаватися суб’єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.
Конкретизуючі (звужуючі) питання, поставлю його так: «хто має право визначати обсяг лісових ресурсів в державних лісах, на які ОУЛМГ може видати лісорубні квитки ? ». (тобто – деревини від РГК, ) Думаю, що логічним буде звернутися до джерел природоресурсного права, а саме до Постанови КМУ 459 від 10.08.1992 року, який затверджений порядок використання лімітів загальнодержавного значення. Згідно .п 1, 2 «… Ліміти визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.
2. Ліміти спеціального використання лісових ресурсів встановлюються у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.»
Згідно ст. 43 ЛК – норма заготівлі РГК визначається як розрахункова лісосіка, і вирішення долі (тобто затвердження) віднесено законом до Мінприроди (воно зараз мутіровало у Мінпаливенерго). От і випливає, що функціями розпорядження деревиною від РГК від імені держави наділене вказане Міністерство.
Про інші лісові ресурси, визначені у ст. 67 ЛК – можна надалі фантазувати у наведеному ракурсі…
Загалом, українське законодавство щодо повноважень держ органів ухвалювалось виходячи НЕ з високих концептуальних засад «володілець», «користувач» чи «не власник» природ. ресурсу. Воно сформовано із базових засад поділу природоресурного законодавства на спеціальне та загальне використання лісових ресурсів, які в свою чергу взяті із радянського права. Плюс – мотиви бюрократії, оптимізації, узгодженості функцій – ось вийшов правовий вінігрет для бажаючих посперечатись на профільних сайтах. При чому лісові ресурси були поділені на державного та місцевого значення Цікаво, що згодом, «концептуальні засади » поділу лісових ресурсів були спотворені в інтересах податкового законодавства (нужны Парижу деньги, селяви..)
До речі, якщо розглядати питання хто є розпорядником земель л/г призначення, то суди непрямим чином наголошують, що функціями розпорядження державних земель л/г призначення має Кабмін. У моїй практиці один із районних судів із посиланням на практику ВС, навіть прямо зазначив – http://reyestr.court.gov.ua/Review/82211460 «..функціями власника державних земель лісогосподарського призначення діючим законодавством наділений Кабінет Міністрів України».
До речі, із «свіжака»: 04 грудня 2019 року Урядом ухвалена Постанова із довгою назвою №1142 (на виконання Закону, авторства минулого головного радикала країни). Згідно п. 12 цієї Постанови, Держлісагентство наділене правом забороняти видавати дозволи (якщо зненацька трапиться ) перевищення заготівлі більше ніж 25 млн. куб. (хоча зміни ст. 28 ЛК так і не внесені – але при загальній тенденції погіршення лісового законодавства – на вказану прогалину можна заплющити очі) . От як це розцінювати: Держлісагентство можна вважати розпорядником лісових ресурсів, якщо йому в окремих випадках надана функція прямої заборони заготівлі ? чи ні ?
Для того, хто має купу часу та натхнення – в інеті є пара дисертацій шановних правників, які отримали за це кандидатські ступені. Ось посилання на дисертацію Каракаш – http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/10372/%d0%94%d0%b8%d1%81%d0%b5%d1%80%d1%82%d0%b0%d1%86%d1%96%d1%8f%20%d0%9a%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%ba%d0%b0%d1%88%20%d0%86.%d0%86.pdf?sequence=3&isAllowed=y
Дисертація Перчеклій – http://idpnan.org.ua/files/perchekliy-i.m.-pravo-vlasnosti-ukrayinskogo-narodu-na-prirodni-resursi-_ekologo-pravovi-zasadi_.pdf
Серед купи цього юридичного словоблудства ( якщо постаратись) можна знайти і дещо цікаве… Тож – велкам !
2. Чи можливий продаж деревини на пні в державних лісах України? Якщо можливий, то хто уповноважений приймати таке рішення ?
Відповідь: Продавати ліс на пні в Україні не можна: законодавча база для цього відсутня. Навпаки, законом поставлений запобіжник для таких схем – виключне право на заготівлю деревини Лісовим кодексом 2006 р. закріплене на постійними лісокористувачами. За ним ж закріплено право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації. Цей висновок також випливає із купи інших статей ЛК. Тимчасові лісокористувачі за ЛК 2006 року не віднесені до суб’єктів, які вправі проводити рубки.
За Лісовим кодексом у попередній редакції 1994 року, як постійним так і тимчасовим лісокористувачам дозволялось проводити РГК та ЛВР згідно лімітів лісосічного фонду, який щороку затверджував КабМін своїми постановами. Потім ОДА розподіляли його на свій розсуд. Хоча на рівні законів це чітко не було прописано, водночас на той час діяла відповідна підзаконна база: Постанова КМУ №1378 від 29 07 1999, де порядок та функціонал дій ОДА по розподілу лісосічного фонду був реально окреслений . Що із цього вийшло – можна робити висновки із Звітів Рахункової палати – http://old.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/38974?cat_id=38962
Після ухвалення нової редакції Лісового кодексу, ця «лавочка» із оптовим продажем лісосік прикрилась. Новий ЛК через затвердження Постанови КМУ №761 визначив, порядок як, кому, в які строки користуватись лісовими ресурсами – проводити РГК.
Виконання лісосічних робіт різними ФОПами та юр. Особами на договірних засадах із постійними лісокористувачами – це господарські відносини, де по результатам виконання робіт лісгосп-замовник зобов’язаний прийняти від підрядника результат робіт (заготовлену деревину), та оплатити вартість цих робіт. Право власності на заготовлену ним лісопродукцію підрядник не отримує.
Згідно ст. 19 Конституції, у нас державні органи влади не мають права діяти як їм заманеться, а мають діяти так як це прямо вказані у законі. Все що не прописано в законодавстві – державним органам робити не можна. Тож ніякий губернатор своїм розпорядженням не вправі призначити продаж лісосік на пні (тобто продавати право на заготівлю деревини іншим суб’єктам господарювання, як б мали право власності на заготовлену ними же деревину), оскільки це суперечитиме закону.
3. Чи можлива оренда земельних лісових ділянок для ведення мисливського господарства, рекреації, туризму та інших цілей?
Відповідь: Ні, НЕ можлива. Підстава: ст. 1 ЛК України, ст. 57 ЗК України, де чітко вказано землі державної чи комунальної власності л/г призначення надаються тільки на правовому титулі постійного користування, і тільки державним або комунальним лісгоспам, установам, організаціям, і не будь-для чого, а конкретно- для ведення л/г.
Земельна лісова ділянка (саме про неї йдеться у запитанні) – це відокремлений об’єкт, який вживається виключно стосовно земель л/г призначення. Тож такі землі мають надаватись тільки для ведення л/г і тільки на правовому титулі постійного користування, і оренда земель л/г призначення за вітчизняним земельним законодавством не можлива.
Із позицій багатофункціонального використання лісів, для потреб мисливського господарства, рекреації, туризму виділяються (а не надаються) ЛІСОВІ ДІЛЯНКИ на умовах довгострокового тимчасового користування (тобто НЕ земельні ділянки).
Для потреб довгострокового тимчасового користування лісами ЛК 2006 року визначений окремий лісових ресурс «корисні властивості лісів». Через ст. 74 ЛК використання цього ресурсу узгоджується («з’єднується») із мисливським законом 2000 р., який був ухвалений до нової редакції ЛК 2006 року. У ЗУ «Про мислив. Господарство..» прописаний окремий порядок надання мисливських угідь (зверну увагу – мисливські угіддя – це не земельні ділянки) у користування. Тобто, користування мисливських угідь можна назвати аналогом «довгострокового тимчасового користування лісами», яке визначено у ст. 18 ЛК, але це не «земельна» оренда.
Удачі,
П.С. для п. Ісаченко – вину визнаю повністю… Дєрзіл, біл не прав…
https://www.youtube.com/watch?v=dACYJWAMQ50
popkov
для repair les Моя личная оценка Вашего комментария- ” отлично”. В опросе я тоже ответил “не знаю”. Чтобы разобраться в остальном важно выяснить ту грань, где лесные ресурсы, как ресурсы природные и экономически не оцениваемые, становятся имуществом, находящимся в чей-то собственности и на чьем-то балансе.
Да,-постоянные пользователи имеют де-юре право распоряжаться заготовленной древесиной, но является ли она лесным ресурсом в понимании украинского законодательства? Важно знать и в чем заключается “исключительное право заготовки” постоянных пользователей… Ведь “исключительно” благодаря им у нас не меньше 20 млн. кбм недорубов по главному пользованию (за 15 последних лет)… Если “исключительные” плановый объем не выбрали, можно ли это сделать другим, – “не таким исключительным”?
Есть тысячи ФОПов и иных структур с главным направлением деятельности “услуги лесозаготовок”… Что в них “исключительного”??? Разве лишь то, что многие связаны с лесным руководством неразрывными семейными связями. Правда в последнее время стало модно разводиться при таких раскладах… Но остается открытым простой вопрос: “Какое право лесозаготовок могли получить ФОПы если оно уже передано исключительно постоянным пользователям”?
А что такое “заготовка”. Если я нанял сынка своего начальника -“Алёшу” заготовить древесину и фактически заготавливаю её силами государственной лесной охраны, то кто из нас “исключительный”: Я, Алёша или его папа?
И т.д.и т.п.
Я давно и упорно пытаюсь убедить ВСЕХ, что ЛК 2006 -это ШАГ НАЗАД, по сравнению с ЛК Андрусишина, который версию 1994 года рассматривал, как вынужденную, временную, подлежащую коренному пересмотру. ЛК версии 2006 над которой работали ученики Владимира Степановича во главе с харьковским Ликургом, на мой взгляд много хуже версии 1994… Более того, – не стоит той бумаги на которой он напечатан…так же, как его авторы тех орденов и земельных участков, которые они получили за его разработку… Лесных нардепов к числу авторов ЛК 2006 я не отношу: их в ВР привел не народ, а отрасль, поэтому они, как глубоко порядочные люди, вынуждены были её “крышевать”. Что отрасль в лице руководства предлагала, то они и поддерживали, даже если это и не совпадало с интересами народа…Делали они это – ВЕЛИКОЛЕПНО…, но НЕДАЛЬНОВИДНО… То что у НАРОДА и ОТРАСЛИ разные чаяния по поводу ЛЕСА я говорил в 1998 и только укрепился в своем мнении за прошедшие годы…
Думаю все согласятся с тем, что ЗАКОН должен быть ПРОСТ, ОДНОЗНАЧЕН и ПОНЯТЕН ДЛЯ ВСЕХ… И с тем, что У НАС ТАКОГО ЛЕСНОГО ЗАКОНА НА 30 ГОДУ НЕЗАВИСИМОСТИ НЕТ…
P.S. Проверил почту – письма из НУБиПа НЕТ. Видимо они решили ответить в стиле УкрНИИЛХА и Олещенко, но ещё проще: Ответ первых: ““Грузите апельсины бочках братья карамазовы” … Ответ вторых: Все претензии к почте… Не нужную переписку мы не храним…
repair les
За спором наблюдаю с самого его начала, но в спор не вступал потому что сам не знаю однозначного ответа. Хозяин (собственник) тот кто имеет право со своим имуществом совершать юридически законные действия. А это право в законодательных актах предоставлено облгосадминистрации. Одновременно, реальный хозяин тот который имеет право, тем более исключительное, на финансоый результат использования ресурса. А это в соответствии с законодательством постоянный лесопользователь. Спор должен решить судья и если судья чесный значит ничья. Одно скажу точно, Гослесагенство, как собственник “вне игры”, хотя в бюрократических разборках, при желании, может создавать существенные проблемы как ОГА так и постоянному лесопользователю.
Iryna Matsepura
я написала, що буде мати бажання, а не правові можливості)))) в наших умовах. це додаткові бажаючі “осідлати” директорів лг і за рахунок лісгоспів порішати поточні проблеми
Isachenko
Адміністративна реформа і створення отг не має ніякого відношення до автоматичного набуття об’єднаними громадами права власності на державні ліси. А от на комунальні ліси у них, а не в облрад, є вже сьогодні право власності і розпорядження. Думаю, ДАЛРУ, яке носиться зі своїми бірками і схемами продажу лісу, навіть не підозрює про існування проблеми взаємин лісокористувачів з громадами. Не кажучи вже про шляхи вирішення цього питання.
Iryna Matsepura
З завершенням адміністративної реформи і виникненням ОТГ виникне ще один вид суб’єкта,який буде бажати рулити в лісовому господарстві. І ,при обмеженості фінансових ресурсів в отг,які будуть розміщені в зонах лісів, можуть виникнути додаткові проблеми. Ми зараз на зборах стикаємося з найрізноманітнішими людськими фантазіями,починаючи від того,що ліс належить народу і народ сам вирішить де лісгоспу рубати.
oleg1965
На мою думку це саме є колізія законодавства де у двох різних законах визначаються різні дефініції, чи алгоритм дій. такого є дуже багато.
popkov
Светлана, Всем этим экспертам было бы легче отвечать, если бы они определились с тем что такое распоряжение и чем оно отличается от пользования, владения и… управления без права распоряжения. А в целом Вы правы и именно так я изначально рассматривал Ваш с Сэнсэем спор.
Isachenko
Лично я уже получила удовольствия от этой ситуации на всю тысячу у.е! Это не значит, что отказываюсь от спора. Все равно правота за мной. Гражданский кодекс очень четко высказывается по поводу вопросов собственности, распоряжения и пользования. Но у нас в споре он за бортом, мы опираемся исключительно на Лесной Кодекс (смешно, но ладно уж).
Дело в том, что именно Заблоцкий столкнется в лоб с вопросом распоряжение государственным лесным ресурсом, когда будет решать поставленные перед ним закулисные задачи даже не концессии ресурса, а его собственности. Все пойдет, как по маслу, поскольку к осени ОДА ликвидируют как структуру власти. А вы думаете зачем инвентаризация земель и лесов?
Лично я никуда не спешу. И лично меня интересует не чье-то мнение, а аргументация с конкретными статьями законодательства. Вот уважаемый юрист Заблоцкий статьи законов в своем ответе указал, но вывод сделать побоялся. Ему не нужна правда о распорядителе и собственнике лесов. Мало ли как там главы ОДА себя поведут, а тем более местные советы. Не все ведь продажные и ручные.
Поверьте, это не наш с Сенсеем какой-то там праздный спор. Это важный вопрос, без понимания которого вообще невозможно говорить об управлении лесами и о дальнейшей судьбе украинских лесов.
popkov
Уважаемые Светлана и Сэнсэй. Довожу ситуацию до Вашего сведения:
1. Из учреждений к которым мы обратились у нас нет ответа НУБиП и профильного Министерства. Университет вроде ответил на почтовый адрес но письма мы не получали. Попробуем завтра получить его непосредственно у авторов. Министерство, перепоручило ответ Гослесагентству. Мы пробовали получить их мнение но вряд ли, что либо получим. Там, как и во многих опрошенных организациях правильного ответа, видимо, сами не знают.
2.Эксперты, – В.Романовский и О.Сторчоус – обещали ответить но, не ответили. Мы привлекли ещё несколько, но получили только один ответ .
Решение за Вами. Мы можем завтра опубликовать единственный ответ, который ещё не опубликован, или ещё ждать. Своё мнение по поводу вопросов спора я выскажу, но как судить Ваш спор не знаю. Давайте предложения и свои оценки ответов организаций и экспертов.
Кому из них Вы доверяете? Чье мнение считаете весомым?
Isachenko
Дорогий пане Сенсею! Щось Ви затято мовчите з приводу нашого парі. А були такі красномовні, так гаряче відстоювали свою точку зору про те, що ДАЛРУ і/або лісові обласні управління є розпорядниками лісового державного ресурсу. Подивіться, на наведені відповіді. Ніхто з відповідачів на інформаційний запит про це не сказав. Майже усі вказали на постійних лісокористувачів – тобто на лісгоспи, навіть не намагаючись пояснити свою відповідь посиланнями на законодавство України. Зрозуміло чому. До речі, зацініть відповідь ДАЛРУ. Просто списана з моєї статті. :)))) Словом, спасибі Відкритому лісові за труди і цікаву інформацію. Особливо потішив Інститут Корецького. Далі буде, правда ж, пане Сенсей? :)))
Isachenko
Ярчайший пример интеллектуальной скудости, профессиональной и гражданской безответственности этих профильных организаций. Когда украинские леса в один прекрасный момент окажутся в собственности зарубежных компаний и физических лиц (а ведь совсем недалеко, именно для этого в лесном публичном доме активно меняют не только кровати), все эти подписанты быстро и в один голос скажут, что такое не только, мол, возможно по законам государства Украина, но и давно необходимо.
Особенно порадовал ответ ЛАНУ, за логикой которого: уповноважені розпоряджатися лісовими ресурсами постійні лісокористувачі, а ОДА є фактичним розпорядником лісових ресурсів. :))))
Comments are closed.