22/01/2020
0Херсонском “киборгу”, застрелившему браконьера, избрали меру пресечения
Херсонский городской суд объявил меру пресечения леснику и участнику боевых действий Виктору Григорьеву в виде личного обязательства
Об этом сообщает портал Depo.Запорожье со ссылкой на “Мост”.
Сегодня, 22 января, в городском суде Херсона состоялся суд над инженером лесного хозяйства, ветераном боев за Донецкий аэропорт, инвалидом войны Виталием Григорьевым. Суд избрал АТОвцу меру пресечения в виде личного обязательства.
Адвокат Виталия Григорьева Марина Елисеева считает, что, если бы мужчина не был инвалидом, он отскочил бы от автомобиля, который ехал на него. Но человек, который совсем недавно начал снова ходить, сделать этого просто не мог. Это была прямая угроза его жизни. От места, где в конце концов после выстрела остановился автомобиль, до места, где стоял и с которого стрелял Виталий, осталось не больше десяти метров. “Он стрелял для того, чтобы остановить опасность, которая угрожала его жизни. Он контролировал ситуацию, пытался оказать раненому помощь. И звал на помощь тех троих, что разбежались”, – говорит Елисеева.
Кіборг, який застрелив браконьєра: “Якби я був здоровим – ухилився б від автомобіля. Але я не міг. Роблю три постріли у повітря – а він все одно їде”
10 січня на території лісництва біля села Малі Копані на Херсонщині місцевий лісник – ветеран війни, важко поранений на злітній смузі ДАП, інвалід 1 групи Віталій Григорьєв – помітив чотирьох чоловіків, які незаконно вирубували ліс. Один із них сів у авто і вирішив просто переїхати лісника, який одразу зробив три попереджувальні постріли вгору.
Тоді Віталію Григорьєву довелося відкрити вогонь по машині. Стріляти на ураження Віталій не планував, цілився у двигун – однак, на жаль, водій автомобіля зазнав поранення грудної клітини і помер на місці. Єдиною людиною, яка намагалася надати постраждалому допомогу, став сам кіборг – “колеги” пораненого просто розбіглися. Також вже за декілька хвилин Віталій Григорьєв, який так і не дочекався на допомогу з сусіднього лісництва, подзвонив у поліцію і повідомив про те, що сталося.
“…один з невідомих сів в автомобіль та нібито намагався наїхати на лісника, в результаті чого останній здійснив постріл по автомобілю. В результаті водій отримав вогнепальне поранення грудної клітини та помер на місці”, – повідомила 11 січня пресслужба Національної поліції у Херсонській області
Цензор.НЕТ поговорив із Віталієм та його адвокатом Мариною Єлисєєвою про роботу у лісгоспі, адміністративну та кримінальну відповідальність за знищення лісу, події 10 січня та кваліфікацію справи ветерана.
“ЧОТИРИ З ПОЛОВИНОЮ РОКИ Я ЇЗДИВ НА ВІЗКУ. ПОТІМ ПОТИХЕНЬКУ ПОЧАВ ВСТАВАТИ. КОЛИ МЕНІ ЗАПРОПОНУВАЛИ РОБОТУ – НЕ ЗМІГ ВІДМОВИТИСЯ”
Його позивний Лєший. До війни він займався сільським господарством, ремонтом автомобілів та разом із дружиною виховував дітей.
На фронт Віталій Григорьєв пішов добровольцем. Спочатку – у батальйон “Донбас”. Потім звідти разом із побратимами він перевівся до лав 93 ОМБр, де хлопці стали бійцями 6 роти 2 батальйону.
17 січня 2015 року, у останні дні оборони Донецького аеропорту, 6 рота отримала наказ вирушати туди, щоб деблокувати бійців, які перебували на летовищі. Частина кіборгів залишати ДАП відмовилася. Утім, багатьох – у першу чергу поранених – того дня вдалося все ж таки витягнути.
Під час операції 6 рота також зазнала втрат. Одним із важко поранених її бійців став Лєший, Віталій Григорьєв. Мінометна міна вибухнула зовсім поруч із ним на злітній смузі аеропорту, перетворивши обидві його ноги практично на фарш.
“…На земле лежали Сокол и Леший. Оба потеряли очень много крови и были почти черные. Думал, что я их больше не увижу, но, слава Богу обошлось”, – зі спогадів механіка-водія роти Олексія Зіміна.
З Водяного медики вивезли Віталія Григорьєва у Селідове, звідти згодом доправили до лікарні ім. Мечникова у Дніпрі. Була загроза ампутації. Пізніше пораненого перевели у Київський центральний військовий госпіталь.
Ще пізніше Віталій Григорьєв став учасником проєкту “Біотех-реабілітація поранених”. “… Лікарі “Біотеху” різали його кілька років поспіль. Різали, пиляли, вичищали і зрощували раз за разом. Не зросталося. Потім зросталося. Потім ламалося знову. До нашого пекучого сорому, ми вже не раз раділи здавалося б остаточній перемозі. Та ламалося і ламалося знову…” – описують тривалий процес лікування фахівці.
Лєший з побратимами
Шлях був дуже довгим і складним. Однак зрештою, у 2019 році, Віталій Григорьєв все ж таки прийшов на огляд до лікарів своїми власними ногами. А восени 2019 року – нарешті влаштувався на роботу у Великокопанівське лісомисливське господарство.
“Я чотири з половиною роки їздив на інвалідному візку. Відчував себе трохи забутим і відпрацьованим матеріалом, – згадує він у розмові з Цензор.НЕТ. – А потім потихеньку почав вставати. Змушував себе… Коли мені запропонували роботу – не зміг відмовитися, тому що хочеться бути корисним для суспільства. Пропрацювати я встиг дуже мало, з вересня. Та й поки все дізналися, все вивчили… Адже робота у лісовому господарстві лише на перший погляд здається простою. Упіймати порушників не так вже й легко… Але це фігня! Бо оформити все належним чином у нас ще складніше. Тому ми вчилися їх ловити, потім вчилися їх оформлювати – тому що судді у нас з характером. Кома не там, літера не та – і хтось вже не порушник, а герой”.
“Нас не раз намагалися купити. Пропонували різні “спонсорські” варіанти – і техніку оновити, і на паливо гроші. Але хотілося цю систему зламати”, – додає Григорьєв.
Основні порушення у лісах – це, за його словами, незаконна вирубка лісів і незаконне заволодіння поверхневим шаром грунту, тобто землею. “Цікавий браконьєрам саме наш регіон, тому що у нас ще хоч якось зберіглася акація – на неї багато хто поклав око, – продовжує лісник. – Ще, звісно, засмічують ліси. Але засмічення – це взагалі страшна тема, тому що навіть упіймавши людину за руку, ти не можеш довести, що це він зробив. Хіба що коли з машини сміття вивантажують, а ти робиш фото та відеофіксацію… За все це передбачені лише штрафи – адміністративний кодекс. Лише у випадку вирубки лісів, якщо сумазавданої лісові шкоди перевищує 20 тис. грн, викликається слідчий і порушується кримінальне провадження. Далі все вирішує суд… Однак “кримінальна справа” – це лише звучить гучно. Людина отримає умовний термін, і тільки якщо її другий або третій раз судитимуть – можливе реальне покарання”.
“ЦЕ НЕ БУЛО СПОСОБОМ ЗУПИНИТИ ЗЛОЧИН”
10 січня Віталій Григорьєв працював разом із напарником. Помітивши сліди шин на ґрунтовій лісовій дорозі, вони вирішили, що напарник на автомобілі заблокує можливий виїзд з місця, де рубають ліс, а Віталій вирушить на пошуки браконьєрів. Також чоловіки викликали підмогу з сусіднього лісництва. Ще один можливий виїзд з місця вирубки Віталій завчасно закидав гілками, які, звісно, не могли зупинити автомобіль. Але могли трохи затримати його.
Коли Віталій дістався до місця вирубки і побачив порушників – у сутінках йому здалося, що один зі злодіїв у руках тримає щось схоже на рушницю. Браконьєри також побачили небезпеку. Один з них одразу кинувся до машини, проігнорувавши вимогу ветерана відійти від автомобіля та підняти руки вгору. Натомість, сівши за руль, чоловік натиснув на педаль газу і поїхав просто на лісника. Віталій зробив три попереджувальні постріли вгору, але машина так не зупинилася. Тоді Віталій Григорьєв вирішив стріляти у двигун – тому що раніше неодноразово був свідком того, як браконьєри успішно продовжують рух і на пробитих колесах. Він не цілився у водія (інакше куля зайшла б у скло з боку водійського сидіння), не планував стріляти на ураження – однак браконьєр відхилився вправо, імовірно, думаючи, що саме у нього хочуть влучити. У результаті, куля пробила легеню.
Якби Віталій Григорьєв не був інвалідом – він відскочив би від автомобіля, який їхав на нього. Але чоловік, який зовсім нещодавно почав знову ходити, зробити цього просто не міг. Це була пряма загроза його життю.
Адвокат Віталія Григорьєва, Марина Єлисєєва, розповідає, що вже особисто була на місці злочину. І зізнається: не уявляє, як у тій ситуації можна було діяти інакше. “Ви знаєте, що Віталій пересувається практично на протезах. У такій ситуації коли на тебе рухається автомобіль, водій якого не реагує на попереджувальні постріли – залишається тільки зупиняти автомобіль шляхом його пошкодження. Тому він стріляв у автомобіль, – пояснює адвокат. – Водій нахилився трохи у бік пасажирського сидіння – імовірно, думаючи, що лісник буде стріляти по ньому так, ніби він сидить на водійському сидінні. Якби він не ухилявся – залишився би живим. До того ж, там нерівний рельєф місцевості. Автомобіль трохи нагорі був, на бугрі, а Віталій стояв нижче. Має бути проведений слідчий експеримент за участі Віталія, має бути балістична експертиза – і тоді ми з’ясуємо, чому він влучив трохи вище капоту, у скло, чому куля пішла у салон”.
Від місця, де зрештою після пострілу зупинився автомобіль, до місця, де стояв і з якого стріляв Віталій, залишилося не більше 10 метрів. “Він стріляв для того, щоб зупинити небезпеку, яка загрожувала його життю”, – ще раз підкреслює Марина Єлисєєева.
Зазвичай, зауважує адвокат, Віталій пересувається на милицях. “Він ходить на двох милицях, тому що стан його ніг не дозволяє йому ходити на великі відстані – це дуже боляче. Того дня він був без милиць – не думав, що доведеться стільки йти. Тягав на дорогу гілки, щоб перекрити їм виїзд. Повз кілометра півтора, бо на фоні неба одразу було б помітно, якби він пересувався на повний зріст”.
Чотири порушники на своїх власних ногах проти одного лісника у сутінках в лісі – вже були загрозою для нього, переконана вона. “На шляху до них він повз. Повз для того, щоб його не побачили. Він ризикував власним життям для того, щоб перекрити їм дорогу. Думав, що на людину озброєну карабіном, яка з’явиться біля їхньої машини, вони відреагують адекватно – тобто, або розбіжаться (але за транспортним засобом можливо буде легко встановити порушників, – Ред.), або ляжуть. Але його помітили раніше”. На той момент Віталій вже чітко розумів, що підмога не встигне приїхати вчасно- порушники вже згортали роботу.
Слідство наразі кваліфікує подію за статтею 118 Кримінального кодексу України – це вбивство при перевищенні необхідної оборони, а також перевищення заходів для затримання злочинців. “Я не бачу перевищення, тому що він стріляв у автомобіль. А те, що так сталося – це нещасний випадок, тому що потерпілий якраз ліг у цей бік, і куля пішла трохи вище капоту. Умислу не було, – зауважує Єлисєєва. – Вони вважають, що він таким чином зупинив злочин. Але Віталій каже: “Я ж адекватна людина. Я чудово розумію, що вирубка лісу без встановлення шкоди – це невідомо адміністративна чи кримінальна відповідальність. Якби я був здоровим – я б ухилився від автомобіля, який їхав на мене. Але і реакція водія була неадекватною: я стріляю, роблю три постріли у повітря – а він все одно їде. Якби я міг ухилитися – я б запам’ятав номер автомобіля, і його все одно затримали б пізніше”. Це не було способом зупинити злочин, який не є тяжким!”
Свого підзахисного Єлисєєва вважає повністю адекватним. “Він контролював ситуацію, намагався надати пораненому допомогу. І кликав на допомогу тих трьох, що розбіглися…”
P.S. Віталія Григорьєва зараз на час розслідування відсторонили від роботи у лісництві. 17 січня йому вручили підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 118 ККУ “Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця” (карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років). Зараз Григорьєв під домашнім арештом.
На сьогоднішній день, після вручення підозри, Марина Єлисєєва вже не має права вільно коментувати ситуацію. Однак з Цензор.НЕТ вона встигла поспілкуватися раніше.
Незабаром справу лісника почне розглядати суд – або Херсонський, або Мелітопольський (за місцем розташування органу, який розслідує справу, це ДБР). Цензор.НЕТ неодмінно стежитиме за ситуацією.
Валерія Бурлакова, Цензор.НЕТ
Ліс чи життя: деталі резонансного вбивства браконьєра на Херсонщині
Ненавмисне вбивство браконьєра лісівником Херсонщини одразу стало топ-новиною області. Чимало мешканців – дописувачів у соціальних мережах – переконані, це – вимушений захід задля збереження дерев.Однак директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області, адвокатка лісівника Марина Єлисєєва впевнена: фатальний постріл був лише необхідною самообороною.
Подробиці трагедії
Лісівник Віталій Григор’єв — колишній учасник АТО, захисник Донецького аеропорту. У 2015 році отримав тяжкі поранення і був за крок від ампутації обох ніг. Майже чотири з половиною роки пересувався на інвалідному візку. Лише останнім часом після тривалої реабілітації може ходити на коротку відстань. З осені 2019 року працює у Великокопанівському лісомисливському господарстві. За словами Віталія, 10 січня ввечері, під час рейду, він з напарником побачили свіжі сліди протекторів на ґрунтовій дорозі в одному з кварталів лісництва. Григор’єв одразу сказав товаришу перекрити машиною виїзд з міста вирубки, а сам по слідах вирушив шукати ймовірних порушників. Почувши звуки пилки, попрямував на них, а згодом побачив машину, з якої вийшов чоловік. Авто трохи від’їхало, з нього вийшли ще троє і одразу ж почали пиляти деревину:
— Коли діставався до них, накидав на дорогу верхівок сосен, що залишають по собі нелегальні порубники, перекривши їм шлях до відступу, — згадує Віталій. — Звичайно, вони б їхали «напролом», та ці гілки трохи б їх затримали. Повідомив напарника про браконьєрів, а той викликав допомогу із сусіднього лісництва. Я сподівався, якщо наскочу на браконьєрів зненацька, то вони або розбіжаться, або спробують домовитися. У будь-якому випадку, я одразу викликав би «102», а там за номером машини встановити власника або водія не проблема. Та коли наблизився, то побачив у когось з них у руках щось на кшталт рушниці — в сутінках не розгледів що саме, але палиці так не тримають. Побачивши мене, один з незнайомців одразу кинувся до машини. Я закричав йому відійти з піднятими догори руками, та він мене проігнорував, не вмикаючи фари, натиснув на газ та спрямував автомобіль в мій бік.
Григор’єв одразу ж зробив три попереджувальних постріли вгору. Чому три? За словами лісівника, його дії мали психологічний ефект: по-перше, один постріл можуть не почути. По-друге, він одразу дав зрозуміти, що у нього не однозарядна зброя. Але водій не зупинився, тож Віталій вирішив стріляти по мотору, щоб зупинити машину, яка рухалась прямо на нього:
— Чому в двигун, а не по колесах? Бо в них доволі складно влучити, до того ж браконьєрів це не зупиняє. Бували випадки, коли вони проїжджали по протиавтомобільних «їжаках», та все ж примудрялись втікати з усіма пробитими колесами як на автівці, так і на причепі. Я вистрілив, і влучив в середину найнижчої частини лобового скла. Машина зупинилась, я знову наказав водієві вийти з піднятими вгору руками. Він вийшов, ліг на землю, і я почув характерний хрип пробитої легені. Як міг підбіг, щоб надати першу допомогу, заговорив до водія — але той вже не відповідав.
За словами Григор’єва, в сутінках він міг помилитися з висотою пострілу, але не з напрямком:
— Якби я хотів влучити у чоловіка, то попадання було б у скло з боку водія. Його помилкою було те, що він нагнувся вправо до пасажирського сидіння. Мабуть, думав, що я стрілятиму в нього. Аналізуючи потім, я намагався зрозуміти, чи був у мене інший варіант. Якби у мене були справні ноги, то я навіть не став би робити попереджуючі постріли — просто відскочив, відкотився б від авто. А у мене зараз імпланти та гіпси на ногах. Я ті півтора кілометра до них ледве дістався, спочатку йшов, потім повз на чотирьох. Це був мій рекорд в ходьбі за останні п’ять років. Болі були жахливі, я пересувався ледве-ледве, спираючись на карабін, тому вони мене й помітили. Був би я з ногами, один ривок — і водій не встиг би сісти за кермо. А так як бачив, що він хоче збити мене автомобілем, то іншого варіанту не знайшов.
Одразу після інциденту Віталій викликав поліцію та швидку. Григор’єва відвезли до Голопристанського відділу поліції, де допитали як свідка.Поки Віталій фігурував у справі як свідок, його допитували майже п’ять годин. Як прокоментувала адвокат Марина Єлисєєва, яка вступила у справу лише через 2 доби, права Віталія вже були порушені – до відома лісівника не довели, що він має право на адвоката:
— Це порушення його прав. Допит тривав багато годин. З власного досвіду знаю, що люди після таких ситуацій перебувають у стресовому стані. Покази його я поки що не читала, бо у нас немає процесуальних прав запитувати ці документи. Це можна зробити тільки після того, як повідомляють про підозру. Тоді ми можемо ознайомитися з матеріалами провадження, заявляти клопотання на проведення експертиз, якщо слідство цього робити не буде.
Через те, що посада Григор’єва прирівнюється до правоохоронних органів, слідство буде вести Державне бюро розслідувань, а не поліція. За словами Єлисєєвої, необхідні дозволи на носіння власної зброї лісівник мав та міг використовувати її під час рейдів:
— Я була на місці події і впевнена, що за тих обставин Віталій діяв у межах необхідної оборони для негайної зупинки автомобіля й інших варіантів у нього не було. Наразі версія ДБР— це умисне вбивство, скоєне при перевищенні меж необхідної самооборони. Вважаю, що вони поспішають з цими висновками, не провівши необхідні слідчі дії, а також відповідних експертиз, у т.ч. трасологічної.
Дванадцятого січня Віталій Григор’єв разом з напарником, адвокаткою Мариною Єлисєєвою та правозахисницею Наталією Бімбірайте весь день провели на місці події, реконструюючи події того вечора.Це дуже важлива деталь, пояснює адвокатка: Григор’єв стріляв не тому, що хотів зупинити вирубку лісу, та не на ураження. Була реальна загроза життю Віталія, тому він застосував зброю, щоб зупинити автомобіль. Цей момент можна підтвердити за допомогою відповідних експертиз — якби водій не нахилився до пасажирського сидіння, куля б не потрапила в нього.
— Після коментарів під публікаціями в соцмережах, де вказали, що я є захисником Віталія, до мене звертається багато різних людей на його підтримку, всі дуже засуджують дії браконьєрів і кажуть, що знайшовся один сміливець, який зупинив цей злочин, — розповідає Єлисєєва. —Доводиться всім пояснювати, що він зупинив саме не злочин – вирубку лісу, а загрозу своєму життю.
Марина Єлисєєва та Віталій Григор’єв.Адвокатка ділиться, що наразі у Григор’єва дуже велика підтримка серед активістів, волонтерів, його побратимів з 93-ї бригади та з усієї України. Люди готові приїхати в будь-який момент на допомогу та характеризують Віталія як авторитетну людину. Пропонували навіть оплатити послуги адвоката, та Єлисєєва каже, що згодилась допомагати лісівнику безоплатно, після того, як до неї звернулася правозахисниця Наталія Бімбірайте (керівниця громадської організації «Інформаційно-ресурсний центр «Правовий простір»). Наталія, в свою чергу, пояснює: до таких справ має бути прикута увага громадянського суспільства.
— Ми бачимо, що зараз відбувається навколо справи Шеремета, — підкреслює Бімбірайте. — Тож коли в інтернеті почала з’являтись інформація «стріляв на ураження» замість «самооборона», «трьох браконьєрів», замість «чотирьох» у мене склалося стійке враження, наче навколо цієї справи штучно створюється необхідний фон. Тому на даному етапі я буду надавати медійну та адвокаційну підтримку. Дуже багато людей хочуть допомогти Віталію, але ми поки що їх стримуємо, бо сили можуть знадобитись у майбутньому.
Правозахисники, колеги, друзі та побратими Віталія прийшли підтримати його 17 січня, коли він замість статусу свідка він став підозрюваним.
Системна безкарність
За словами Віталія, вирубані дерева продають місцевим мешканцям на будівництво теплиць. Стовбури не розпилюють на частини, залишаючи так звані «стовпи». В середньому діаметр дерев 18-20 сантиметрів, а завдовжки – близько чотирьох метрів. За ціною 100 гривень/метр вже з трьох «стовпів» браконьєр отримує достатньо грошей, щоб покрити витрати на їх вирубку. Григор’єв з напарником 6 січня вже виявили 84 зрубаних пеньки, але хто саме знищив дерева, вони не знають.Торік онлайн-газета «Вгору» писала про нелегальну вирубку деревини в Голопристанському лісомисливському господарстві. Лише за офіційними даними, сума збитків від чорних лісорубів в період 2015-2019 років по цьому ЛМГ сягнула 330 мільйонів гривень. Браконьєри, не приховуючись, випилювали (та продовжують це робити) сотні сосен, висаджених 60 років тому для стримання наступу пісків на навколишні населені пункти. Переважна більшість деревини використовується для опалення теплиць.Покарання ж за нелегальну вирубку лісу наздоганяє браконьєрів так само повільно, як і ростуть сосни, які вони спилюють. З 2017 року лише в Голопристанському районі було відкрито 207 кримінальних проваджень щодо незаконної вирубки лісу, з яких закриті 140, а до суду дійшли лише чотири. Сума штрафів за трьома з чотирьох справ — 850 гривень. За словами місцевих підприємців, що намагаються займатись легальною заготівлею деревини, «чорні лісоруби» особливо пильно стежать за справою Григор’єва. В залежності від результатів, вони можуть отримати повний «карт-бланш» на вирубку херсонських лісів.P.S.
Поки матеріал готувався, 17 січня Віталію повідомили про підозру у скоєні злочину, передбаченому ст. 118 Кримінального Кодексу України: «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця» – карається виправними роботами на строк до двох років, або до трьох років обмеження волі, або до двох років позбавлення волі.Про це повідомила директор Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Марина Єлисєєва:Процесуальні дії тривали понад п’ять годин. Тепер правоохоронці клопотатимуть у суді про запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Правозахисники, друзі та побратими Віталія з цим не згодні: адже чоловік не переховується і нікуди не тікатиме. А, крім того, він проходить свідком по іншій кримінальній справі, відкритої проти браконьєрів, тож має виїжджати до Голої Пристані та в лісництво.
Вгору
