Коллеги спор возникший на нашем сайте между  между уважаемыми Светланой Исаченко и Сэнсэем  касается распределения функций распоряжения лесными ресурсами.  Его конкретная формулировка: Кто является распорядителем лесных ресурсов? ОДА или нет?’’.   Во время обсуждения проблемы было высказано много разных и противоречивых мнений, что  однозначно свидетельствует о том, что регулирование права распоряжения ресурсами неоднозначно воспринимается даже специалистами лесного хозяйства, которые составляют львиную долю среди посетителей “Открытого леса”. Этот вывод подтверждают результаты голосования проводившегося в течении недели. Его результаты приведены ниже.

Вне всякого сомнения подобный разнобой мнений нельзя считать нормальным. В этой связи, для установления истины, мы обращаемся к признанным специалистам, государственным органам и научным учреждениям лесного профиля  с просьбой ответить на главный вопрос спора, а также 2-3 вспомогательных вопроса, имеющих к нему прямое отношение и представляющих большой интерес.   Письма будут разосланы сегодня и завтра.  Мы не знаем, получим ли все ответы и сколько времени это займет.  В любом случае, при подведении итогов Вы узнаете весь список рассылки, перечень тех кто не смог или не нашел нужным ответить и все присланные ответы. Наберитесь терпения. 

В заключении хочу сказать, что на этот раз голосованиена сайте  прошло относительно корректно… Только работники  одного офиса, очень удачно расположенного (рядом аптека, больница, новая почта, пицерия…)  в одном карпатском городке, болея за одного из участников спора несколько отклонились от правил… В принципе, на  результат это не окажет никакого влияния… Его определят судьи… и только судьи. М.П. 

СЭНСЭЙ

Кто является распорядителем лесных ресурсов? ОДА или нет?’’

Я, як сторона спору чітко говорю:   нет,ОДА не являеться распорядителем лесных ресурсов.

Спочатку приведу для порівняння повноваження ДАЛРУ та ОДА :згідно ЛК ст.28-1 

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства:

1) вносить пропозиції щодо формування державної політики;

2) здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства;

3) організовує ведення лісовпорядкування, обліку лісів, державного лісового кадастру та моніторингу лісів;

4) організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів;

Ст .31 ЛК (повноваження ОДА)

   Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:

1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин;

2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів;

3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;

4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

6) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення;

7) обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством;

8) забезпечують здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в’їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;

9) встановлюють ліміт використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань;

10) встановлюють максимальні норми безоплатного збору дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів тощо;

11) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

    Нагадую , (див попередні коментарі Попков-Ісаченко),що мова йшла про лісові ресурси-деревину від заготівлі від всіх видів рубок(в порядку спеціального використання лісових ресурсів). СТ 6 ЛК дає значно ширше поняття лісових ресурсів,хоча навіть це на суть суперечки істотно не впливає.Важливо, крім всьго, спочатку уяснити значення слова розпорядження(розпорядник)-це ….лицо распоряжающееся чем-либо или где-либо и ответственное за порученное ему дело…,таким чином,логічно випливає,що організація  використання лісових ресурсів(ст.28-1.п.4)є фактично і  розпорядження ними.На користь цього свідчать ще декілька статтей ЛК.Зокрема ст 69 ЛК ….Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом – лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами….Тобто видача дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів є пряме розпоряження ними(це доповнюється відповідним підзаконним актом- постановою КМ України №761від 23.05.2007р.Про врегулювання питань щодо спеціального  використання лісових ресурсів …Не буду наводити ряд постанов КМ України та інших нормативних актів зареестрованих Мінюстом Ураїни,як про Держлісагенство ,ОУЛМГ та постійних лісокористувачів(лісгоспів),що регулюють їх підпорядкування,повноваження та правовідносини,але наведу ще одну  цитату ст.19 ЛК України на підтвердження:

Постійні лісокористувачі мають:

1) право самостійно господарювати в лісах;

2) виключне право на заготівлю деревини;

3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;

Не хочу далі заглиблюватись в речі.що не стосуються суперечки з Ісаченко(якщо є цікавість, можемо подискутувати в іншій статті),але я впевнений ,що чітко довів ,що не ОДА є розпорядником лісових ресурсів.

     P/S  Що до результатів опитування ,які Ви ,шановний МЮ запропонували і самостійно сформулювали ,а зараз їх чомусь категоично не визнаєте…’’Что касается голосования – не обольщайтесь. Его влияния на результат спора  будет нулевым. Вопросы права голосованием не решаются.’’ ….нагадаю ,що Закони в Україні  ,як і в свій час ЛК приймаються ВР більшістю голосів!Але це тема окремої розмови до якої,я повернуся після закінчення опитування.

ISACHENKO

ХТО ВЛАСНИК І ХТО РОЗПОРЯДНИК ДЕРЖАВНОГО ЛІСОВОГО РЕСУРСУ

Просте, здавалося б, і слушне питання «Хто є власником українських лісів?» незмінно викликає чомусь бурю емоцій: від щирого подиву, мовляв, «навіщо про це взагалі питати!» до мало не агресивного обурення «як можна розглядати такий дивовижний дар і таке опоетизоване диво природи як ліси чиєюсь власністю, а тим більше чиїмось майном?!»

Проте ліси здавна задіяні у виробничих взаєминах – на них, врешті, постали усі цивілізації, не кажучи вже про те, що вони, ліси, є джерелом збагачення не гірше за нафтові промисли. Як природний ресурс вони є об’єктом економіки, а отже апріорі мають власників і користувачів. Вся історія капіталу про це свідчить однозначно.

З постійними користувачами ніби все зрозуміло. Ними є підприємства, спеціалізовані на веденні лісового господарства, – якщо йдеться про лісові масиви, призначені для промислової експлуатації (до лісокористувачів належать і сільгосппідприємства, на землях яких є ділянки лісового фонду. До слова, так само в користуванні лісгоспів є землі сільгосппризначення). А також постійними лісокористувачами є суб’єкти природоохоронної сфери, приміром національні природні парки, які проводять в лісах не промислову діяльність (принаймні на паперах).

Користувачі не займаються самозахопленням лісів, не самопризначають собі статус лісокористувача, а отримують його з рук власника чи розпорядника лісовим ресурсом.

З приватними лісами жодних питань не виникає. Власник приватних лісів може одночасно бути (а може і не бути, усе на його, власника, розсуд) їхнім розпорядником і користувачем.

Як не парадоксально, але досі дискусійним і малозрозумілим залишається питання власності і розпорядження державними і комунальними лісами.

За життєвою практикою, за виробничими взаєминами і у правовому полі це питання розбивається на два інших: хто є власником і розпорядником лісів 1) які призначені для ведення лісового господарства і перебувають у користуванні лісгоспів 2) не призначених для ведення лісового господарства, які є у користуванні НПП, туристичних, лікувально-оздоровчих закладів тощо.

Наразі розглянемо перше питання – про експлуатаційні ліси а) державні і б) комунальні.

ХТО ВЛАСНИК І ХТО РОЗПОРЯДНИК ЛІСОВОГО РЕСУРСУ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАСНОСТІ?

Для мене, журналіста, було дивовижним відкриттям, що це елементарне питання десятиліттями залишається нез’ясованим навіть для працівників лісової галузі. Навіть для юристів обласних управлінь лісового господарства. Директори лісгоспів, а також лісові експерти усіх мастей зазвичай називають власником державних експлуатаційних лісів Кабмін, а ще частіше – державне агентство лісових ресурсів (ДАЛРУ) та його територіальні управління в областях. Дехто зараховує до власників і самі лісгоспи.

Проте правові питання регулює винятково закон, а не чиясь уява про правові взаємини.

Тож що говорить законодавство України про право власності, розпорядження і користування лісовими ресурсами держави?  

Найперше наголосимо, що ми говоримо про лісовий ресурс у його трактуванні ст. 6 Лісового Кодексу України (далі ЛК). Тобто про весь лісовий комплекс, а не окремо про дерева – окремо про комашок, гриби і ягоди. Важливо також усвідомити (а це, знаю, буде нелегко), що лісові ресурси мають межі, які окреслені не на хлопський розум «від тих ялин до того яру», а офіційно задокументовані межами земельних ділянок у землевпорядній документації, а відтак (в ідеалі) на державній кадастровій карті.

За всіх часів і народів право володіння, розпорядження і користування лісовими ресурсами позначалося документально правом володіння, розпорядження і користування земельними ділянками з лісом. Тим більше, що такі земельні ділянки є невід’ємною і базовою частиною лісового ресурсу. Іншого, як мовиться, не дано. Тому ст. 17 ЛК  зазначає: «Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою».

Тож юридичні особи, які є власниками, розпорядниками і користувачами лісовими природними ресурсами, призначеними для ведення лісового господарства, реалізують ці свої права через володіння, розпорядження і користування конкретними земельними ділянками категорії «землі лісогосподарського призначення» державної чи комунальної власності.

Як вже зазначалося, постійні користувачі державними лісами, тобто спеціалізовані галузеві підприємства – лісгоспи, не можуть самі собі надати право користування, оскільки вони не володіють і не розпоряджаються лісовими ресурсами. Розпорядників визначає ст. 17 ЛК – це органи виконавчої влади.

Стаття 17. ЛК: «У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються… на підставі рішення органів виконавчої влади».

Тож держлісгоспи однозначно не є розпорядниками лісових ресурсів, бо вони не є органами виконавчої влади. Вони як суб’єкти підприємницької діяльності наділені за рішенням розпорядника тільки правом постійного користування, тобто правом здійснювати в лісах підприємницьку лісогосподарську діяльність (чого, зрозуміло, не можуть робити органи виконавчої влади).

Отож, важливо з’ясувати, який орган виконавчої влади є розпорядником лісових ресурсів державної власності і може ухвалювати рішення про передачу їх конкретному постійному користувачу, тобто лісгоспу?

 Розпорядника державних лісових ресурсів, наданих держлісгоспам у постійне користування, чітко визначає розділ ІІІ ЛК «Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин».

ТЕОРЕТИЧНИЙ ВІДСТУП. Що таке взагалі право розпорядження природними ресурсами, зокрема лісовими, і як воно корелюється з правом власності?

Стаття 13. Конституції України зазначає, що на природні ресурси від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Правові норми в питанні права власності на державний природний ресурс регулюють взаємини між суб’єктами цього права, пов’язані з правом володіння, розпорядження і користування ресурсом. На відміну від сфери приватної власності, у сфері державної і комунальної власності на природний ресурс користувач не може бути його власником і розпорядником. Тому що визначені ст. 13 Конституції України власники природного ресурсу – органи державної влади і місцевого самоврядування не мають засобів для його виробничої експлуатації чи здійснення інших видів діяльності (приміром, наукової, рекреаційної тощо). Відтак власник природного ресурсу не користується, а розпоряджається ним. Тобто через ухвалені ним рішення надає певним суб’єктам право користування ресурсом, припиняє це право, а також забезпечує належну, ефективну промислову експлуатацію через контроль за діяльністю користувача.

Тож відповіддю на питання «Хто є розпорядником державного лісового ресурсу, який задіяний у веденні лісового господарства?» є визначення органу державної виконавчої влади, який законодавчо наділений правом надавати лісові природні ресурси державної власності у постійне користування, а також наділений обов’язком контролювати лісокористувача.

Так ст. 31 ЛК зазначає: «Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території:

3) здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин;

4) передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території;

Про розпорядження ОДА лісовими ресурсами державної власності свідчать також ст. 17, ст. 57 і особливо п. 5 ст. 122 Земельного Кодексу України.

На практиці право користування лісовими ресурсами державні лісгоспи отримали через відповідні розпорядження місцевих облдержадміністрацій. Більше того, свого часу, на початку 2000-х років, облдержадміністрації повним ходом розподіляли лісосічний фонд між тимчасовими лісокористувачами і ухвалювали рішення про контроль над експортом лісоматеріалів, який відбувався винятково після видачі підприємцю-експортеру відповідного дозволу ОДА (зазвичай цим займалися управління економіки).  

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (змиріться, панове лісівники, з тим, що земельні ділянки лісогосподарського призначення, а відтак і лісові ресурси, які надані Вам у користування, в юридичному аспекті є нерухомим майном) державні лісогосподарські підприємства при реєстрації свого права постійного користування одночасно реєструють право власності на лісові ресурси. А це право, наголошу ще раз, у відповідності до ст. 17 ЛК позначається правом власності на земельну ділянку. Власником державних лісів, відтак, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані облдержадміністрації. Вони ж є і розпорядником державних експлуатаційних лісів, про що йшлося вище.

МІСЦЕ ДАЛРУ В КОНТЕКСТІ МАЙНОВИХ ПРАВ НА ПРИРОДНИЙ ЛІСОВИЙ РЕСУРС

Це місце дуже точно визначено у крилатій фразі в одному з найулюбленіших фільмів мого покоління «Місце зустрічі змінити не можна».

«Твій номер шістнадцять, сиди і мовчи!» – казав Висоцький-Жеглов. Він там ще дещо казав слушне, що варто давно адресувати ДАЛРУ. Але наразі – про майнові права.

Усі повноваження ДАЛРУ зазначені у ст.28-1 ЛК.

Усе решта – підлабузницька позиція боягузливих васалів, до яких на сьогодні належать, на жаль, і голови ОДА, які не знають ні своїх прав, ані своїх обов’язків.

Державне агентство лісових ресурсів – це управлінська структура на кшталт ЖРЕПів в управлінні комунальними і приватними будинками. Точно так, як ЖРЕПи не є ні власниками, ні користувачами (орендаторами) будинків, а тільки забезпечують життєдіяльність цього чужого їм нерухомого майна, так само ДАЛРУ не є ні власником, ні розпорядником, ані користувачем лісових ресурсів, а тільки забезпечує їх галузеве управління через координацію роботи лісгоспів. І то не напряму, а через свої територіальні органи – обласні управління лісового та мисливського господарства.

У цій системі лісгоспи є самостійними юридичними особами, які не є ні власністю ДАЛРУ, ні його структурними підрозділами (що часто можна почути від самих лісгоспів і від ОДА), а тільки входять у сферу його управління.

ДАЛРУ за законами і за положенням про свою діяльність повинно допомагати лісгоспам вести лісове господарство в правовому полі економічно ефективно і екологічно ощадливо. Наголошую: воно управляє, а не володіє і не розпоряджається лісгоспами, а також об’єктами державної власності галузі.

Про те, що ж ми маємо насправді, про взаємини ДАЛРУ з лісгоспами, облдержадміністраціями і про вкрай негативну роль Агентства, його підрозділів і його обласних управлінь у роботі лісового господарства країни – тема окремої статті. Ця тема – давно на часі. 

У будь-якому разі лісгоспи як постійні користувачі, а також ДАЛРУ як орган державного управління галуззю повинні звітувати про свою діяльність власнику і розпоряднику лісового ресурсу, тобто ОДА. Зі свого боку ОДА зобов’язанні контролювати діяльність лісгоспів, а також діяльність ДАЛРУ як управлінської галузевої структури, і забезпечувати екологічно і економічно ефективне використання лісового ресурсу своїх областей – всього ресурсу, а не тільки деревини. В ОДА є для цього усі необхідні структурні підрозділи з департаментами регіонального розвитку, АПК, з їхніми зв’язками з правоохоронними і фіскальними органами.

Врешті, головне завдання ОДА за законом про місцеві адміністрації – забезпечувати соціально-економічний розвиток своїх областей і дотримання в них законів України, а не сидіти на «розпилюванні» субвенцій і дотацій, на кадрових перестановках і на політичних інтригах.

Про право володіння і розпорядження комунальними експлуатаційними лісами – перегодом. Там також безліч непорозумінь, породжених хотєлками обласних рад розпоряджатися лісовим ресурсом, який їм не належить ні на правах власності, ні на правах розпорядження.

Світлана ІСАЧЕНКО,

журналіст, спеціально для сайту «Відкритий ліс».