Де буки красують ставні

Як створити біологічно стійкі, високопродуктивні деревостани корінних порід – з уроків ДП СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп».

Вирушаючи до гірського краю, пригадав слова доктора біологічних наук, екс-директора УкрНДІгірлісу Василя Парпана, почуті від нього на одній з науково-практичних конференцій: «Найвищий рівень ведення лісового господарства в Карпатському регіоні – на Буковині. Треба їхати в Сторожинець, Берегомет і дивитися, як правильно заготовляти й відновлювати ліс». В істинності слів вченого я в черговий раз переконався, побувавши в Сторожинецькому лісгоспі. Про забезпечення екологічно збалансованого господарювання в ньому розповів у статті «Як зберегти вас, Карпати», опублікованій у 5-му числі «Лісового і мисливського журналу».

Мандруючи кілька днів горами й долами, милуючись красою, силою, багатством лісів державного підприємства, звернув увагу, що перед ними нічим не поступаються зелені масиви іншого господарства – ДП СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп», утвореного на базі колишнього міжколгоспного. Із 2001 р. до 2012 р. він мав назву «Сторожинецький держлісгосп АПК», п’ять років тому перейшов під управління Держлісагентства. Будучи добре обізнаним із станом багатьох колишніх колгоспних лісів у різних куточках країни, які в переважній більшості втратили свої таксаційні характеристики, а з припиненням діяльності колгоспів і взагалі залишилися без господаря й різко контрастували з лісами державного лісового фонду, побачене в Сторожинецькому районі мене приємно здивувало. Вирішив після держлісгоспу обов’язково познайомитися і з держспецлісгоспом.

…Біля керма підприємства стоїть досвідчений, мудрий керівник, представник відомої в краї лісівничої династії Віктор Орендович. Ще дід його Микола Сергійович 1888 року народження був лісником (фештером по-місцевому), а також і батько Роман Миколайович – із 1975-го, коли створили міжколгоспний лісгосп, упродовж десяти років очолював Комарівське лісництво. Ось уже 35-й рік працює в галузі їхній внук і син Віктор. Пройшов, як кажуть, усі східці професійного зростання – від лісоруба, техніка-лісовода, лісничого Зруб-Комарівського лісництва – до головного лісничого держлісгоспу АПК (2003–2011 рр.). Відтоді – директор господарства.

Головний лісничий держспецлісгоспу Владислав Орендович і старший майстер лісу Зруб Комарівського лісництва Петро Карпюк оглядають стан молодого дубово-ялицевого лісу на місці вирубаних смеречників

– ДП СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп», – розповів, – має площу 15,5 тис. га і характеризується дуже великою розкиданістю. В одному кварталі – по 60–70 контурів, тому важко берегти від самовільних рубок. Але з цим успішно справляється лісова охорона – 50 майстрів на п’ять лісництв. Головне завдання, яке стоїть перед нами, – створення біологічно стійких, високопродуктивних деревостанів корінних типів лісу. До середини минулого століття тут переважали дубові, букові, ялицеві деревостани, які внаслідок нефахових рішень попередників були вирізані. Звільнені території засадили швидкоростучою смерекою – незважаючи на те, що для неї карпатське передгір’я не є природним ареалом. На місці бука, дуба, ялиці масово пішли в ріст граб, осика, береза. На початку 2000-х почала сохнути смерека.

– Аби замінити розладнані, низькопродуктивні насадження на високопродуктивні корінні, – продовжував Віктор Романович, – користувалися уроками повчальної австро-німецької школи ведення лісового господарства, зокрема, широко впроваджуючи практику рівномірно-поступових рубок. Результат – сильні 30–40-річні деревостани головних корінних порід там, де колись домінували похідні, й такі самі чудові, хоч удвічі молодші від них, насадження на місці зрубаних смеречників. Ми не чекали вказівок екологів, котрі переважно далекі від розуміння наших проблем, а за порадою та підтримкою авторитетного лісівника, впродовж багатьох років очільника лісової галузі Буковини Валерія Кашпора приділили увагу природному поновленню, з якого виростають найцінніші, найякісніші ліси. На місці зрубів у смеречниках залишали поодинокі дерева бука, дуба, ялиці, з яких насівалося добротне насіння, з нього й народжувався густий підріст. Замість нав’язаних Карпатам чужинців піднімався буково-ялицевий, дубовий підлісок. Таким чином шляхом рубок (де поступово-вибіркових, а де й суцільних) ми вибрали пошкоджені дерева, не давши розгулятися короїду. Тепер не побачите на значних площах сухарів…

Саме так. Як і в ДП «Сторожинецький лісгосп», у держспецлісгоспі зустрічається значно менше всохлих деревостанів, ніж доводилося бачити мені в лісових масивах інших західних областей. Бо на Буковині вчасно, ще задовго до заборони суцільних санітарних рубок, усі сили кинули на оздоровлення Карпат, на забезпечення екологічно збалансованого лісокористування. Директор держспецлісгоспу у «Прямій мові» поділиться думками щодо деяких особливостей господарювання на підприємстві, ми ж разом із головним лісничим Владиславом Миколайовичем Орендовичем вирушимо до лісу.

«Модрина європейська, за участі якої створили молодий ліс у Зруб-Комарівському лісництві, вже плодоносить» – із задоволенням демонструють лісничий Артем Орендович, помічник лісничого Тетяна Крушельницька і старший майстер лісу Зоя Оленюк

У Зруб-Комарівському лісництві охоче взялися показувати свої володіння площею майже 3 тис. га лісничий Артем Юліанович Орендович, помічник лісничого Тетяна Крушельницька, старші майстри лісу Зоя Оленюк і Петро Карпюк. Звернув увагу, що колектив молодий, дружний, завзятий, кожен любить свою справу і з повною віддачею працює на благо рідних Карпат. На початку 2000-х, коли приступили до вирубування чужорідної сухостійної смереки, щороку (де шляхом садіння, а здебільшого – сприяння природному поновленню) створювали нові ліси на 50–60 га. Тепер вони вже ген-ген які й неабияк радують господарів.

– Рубання, – пояснювали мені, доповнюючи один одного, – вели й ведемо тепер (щоправда, на малих площах) у два прийоми, чим створюємо умови для кращого росту молодняків. Завдяки проріджуванню на звільнені ділянки попадають тепло і світло, вони дають змогу прорости насінню, що природним способом потрапило в ґрунт. Коли на гектарі виростає в межах 15 тисяч молодих деревець, решта старих дерев дорубуються. Завдяки такому способу лісовідновлення зменшуються витрати на створення нових насаджень, скорочуються строки плекання деревостанів – бо новий ліс виростає з насіння дерев, які віками росли саме в цих умовах. У процесі природного відбору зберігаються ті деревця, які найбільш пристосовані до умов місцезростання. Надалі рубками догляду в молодняках формується потрібний склад насаджень. Де потрібно, проводимо доповнення сіянцями з розсадника або кращими рослинками, викопаними під кронами дерев…

Аналогічну картину довелося побачити в Банилівському лісництві, де теж відмовляються від суцільних рубок і перевагу надають рівномірно-поступовим. Як пояснили лісничий Василь Сметанюк і майстер лісу Дмитро Мотовилець, окрасою лісництва є стогектарний ландшафтний парк «Березовий гай», за яким ведеться відповідний догляд. Чимало берези насівається разом із ялицею – на таких ділянках проводять реконструктивні рубки в кілька прийомів і виводять у 1-й ярус головну породу.

ПРЯМА МОВА

Віктор ОРЕНДОВИЧ, директор ДП СЛАП «Сторожинецький держспецлісгосп»:

– На підприємстві трудиться 177 чоловік. Нам вдалося зберегти колектив, він стабільний. За останні 7–8 років нікого не скоротили, навпаки, ще створили десять робочих місць. Пишаємося тим, що справу старших поколінь продовжують нащадки – маємо династії Сметанюків, Берчуків, Павлюків, Орендовичів… Нерозумно називати династії корупцією, як, на жаль, повелося в нашій державі. Хто ліпше, ніж батько, навчить сина вирощувати ліси, чому він не може передати свій багатий досвід дітям? Не ради поживи вони йдуть у лісове господарство, їх треба всіляко підтримувати, заохочувати, допомагати стати справжніми фахівцями. Що ми й робимо в себе в господарстві.

Важливо створити належні умови для праці, відпочинку. У кожному з п’яти лісництв ще минулого століття було зведено добротні контори, ми їх капітально відремонтували, осучаснили. Території впорядкували, обсадили, розбили алеї, квітники. Біля центральної садиби заклали парк, який люблять відвідувати люди. Прагнемо, аби лісництва були зразками культури, приваблювали естетично, аби на їхніх прикладах населення вчилося творити красу, підтримувати порядок.

Лісові масиви підприємства розкидані клаптиками по всьому району навколо населених пунктів. Це певним чином допомагає нам вирішувати питання забезпечення жителів сіл та соціальні заклади паливом на зиму. Протягом півтора десятка років успішно з цим справляємося: вчасно заготовляємо і доставляємо школам, дитячим садкам, лікарням, іншим соціальним закладам дрова. Не має проблем із цим і населення. Загалом держспецлісгосп забезпечує до 90% потреб району у дровах.

Працюємо стабільно, за три квартали поточного року перерахували до бюджетів усіх рівнів 7587 тис. грн податків. Фінансової підтримки з боку держави вже давно нема, кошти заробляємо власними силами, переважно за рахунок реалізації продукції: за 9 місяців її відпустили на суму 17572 тис. грн. Головні витрати, звичайно, – на ведення лісового господарства, екологічно збалансованого, наближеного до природи. У роки, коли усували наслідки бездумної смерекоманії, створювали нові ліси на місці зрубаних до 150 га, тепер – у межах десяти гектарів. При лісництвах є розсадники, кожне забезпечує себе садивним матеріалом, але здебільшого в них плекають екзотичні породи для озеленення. Бо в лісі основний акцент робимо на природне поновлення. Розрахункову лісосіку використовуємо на 50% – і виживаємо. Решту залишаємо дітям та внукам. Не все ж рубати – нехай буде кілька гектарів і перестиглого лісу. Він теж має перспективу на життя.