Врятувати верхові ліси Карпат: як працюватиме підписаний Зеленським «антипорубочний» закон

Від редакції. 21 листопада набув чинності закон №249-IX «Про внесення змін до деяких законів України (щодо введення заборони на суцільну вирубку ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпатського регіону)». Незважаючи на те, що цей акт прозвали “законом про заборону вирубки Карпат”, деякі експерти критикують його і стверджують, що у ньому прописані лазівки, які цю вирубку дозволяють. Олег Листопад розбирався, що й до чого у законі, про який так гучно і переможно рапортували народні депутати.

З головним природоохоронцем Карпатського національного природного парку (НПП) Іваном Купчаком прямуємо (точніше, петляємо) гірською дорогою. Добре, що подарований парку Франкфуртським зоологічним товариством позашляховик має високий кліренс і потужні ресори: подекуди валуни випинаються сантиметрів на тридцять. Під колесами – «дорога з твердим покриттям». В уяві багатьох людей виникає асфальтове полотно. Але в карпатських реаліях це ґрунтовка, зміцнена шутером – річковою галькою різного розміру. Якщо зробити якісно і чемно користуватися – то можна їздити й «міським» легковиком. Якщо схалтурити або розфігачити важкими лісовозами, то навіть не кожен «Черокі-Дискавері-Лендкрузер» проскочить.

Дороги бувають різні

Підписаний президентом Володимиром Зеленським 30 жовтня ц.р. закон №249-IX «Про внесення змін до деяких законів України (щодо введення заборони на суцільну вирубку ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпатського регіону)» вимагає «розширити до 2030 року мережу лісових автодоріг з твердим покриттям у лісах регіону до 10 кілометрів на 1000 гектарів». Ця норма викликала критику з боку експертів організації «ЕкологіяПравоЛюдина» (ЕПЛ): «Будівництво доріг з твердим покриттям у високогір’ї призведе до спрощення заготівлі деревини і, відповідно, до збільшення обсягу рубок».

Дорога з твердим покриттям у Карпатському національному природному парку. Фото Олега Листопада	Дорога до заповідного ялицевого пралісу Карпатського НПП. Фото Олега Листопада

Безумовно, закидати у гори на лісосіку техніку і вивозити заготовлену деревину шутерованим серпантином зручніше. Але якщо «твердої» дороги немає, то чи це зупинить лісорубів? Навряд. Проріжуть у схилі ґрунтовку, і поїдуть, залишаючи глибокі колії та руде глиняне місиво. Дощі та розталий сніг понесуть це багнисько у долину. Роз’їдаючи ерозією схили, змиваючи ґрунт аж до материнської породи і замулюючи потічки й річки. Тож хороші дороги швидше плюс, бо на зрубах щось таки виросте, а от на голих скелях – навряд чи.

За інформацією, отриманою GreenPost з Держагентства лісових ресурсів (ДАЛР), в лісах Карпат зараз десь п’ять кілометрів «твердих» доріг на 1000 га. У Австрії – 35-40.

Про що ж, власне, закон?

Переважно про регулювання лісозаготівель. Будемо чесними самі з собою: заборонити геть усі рубки в наших лісах, або хоча би в Карпатах – нереально. Лісозаготівля – це робочі місця, сировина для промисловості, податки у бюджети різних рівнів тощо. Екологи намагаються зберегти принаймні найцінніше, найважливіше. Так, у 2017 році вдалося ухвалити Закон про праліси. А закон №249-IX опікується лісами високогір’я (вище 1100 метрів), крутих схилів та прибережними. Усі вони грають ключову роль у попередженні лавин, селів, зсувів та повеней: тримають ґрунти і  уповільнюють стікання вологи вниз, в долини. Особливу увагу закон приділяє охороні ялицево-букових лісів. Вони доволі рідкісні: трохи більше 50 тисяч (51 923) гектарів на усі наші Карпати. Різні (за домішками інших дерев та складом трав’янистого «килиму» під кронами) підвиди ялицево-букових занесені до Зеленої книги (аналог Червоної, але для рідкісних рослинних угрупувань).

Після рубки у господарській зоні Карпатського НПП. Рубки проводились місцевим держлісгоспом без узгодження з парком. Фото Олега Листопада	Цій гірській дорозі не завадить ремонт. Фото Олега Листопада

У 2001 році було ухвалено закон, який вводив безстроковий мораторій на суцільні рубки головного користування у високогірних та захисних лісах. Та мораторій на десять років – у ялицево-букових. У 2010 рубки ялицево-букових відновилися. Директор Державного природознавчого музею НАН України професор Юрій Чорнобай та завідуючий лабораторією «Екологія рослин» к.б.н. Богдан Проць підрахували, що «динаміка річних рубань ялицево-букових лісів після скасування мораторію зросла в середньому втричі».

На це звернула увагу група депутатів Верховної ради попереднього, восьмого скликання (Ірина Подоляк, Тетяна Острікова та інші). Вони подали і домоглися ухвалення у першому читанні закону, який забороняв рубки таких лісів уже назавжди та вносив деякі інші позитивні зміни у закон 2001 року. За регламентом ВРУ, закони, які пройшли перше читання, передаються для роботи депутатам нового скликання. Тож уже народні обранці цьогорічного набору ухвалили закон остаточно. Але внесли низку правок, запропонованих представниками лісової галузі.

Головні/не головні, суцільні/не суцільні

Ці правки викликали занепокоєння ряду експертів. «…Після першого читання законопроект дійсно відповідав задекларованій меті… проблемні пункти були введенні в законопроект через поправки № 6, 11 та 21, авторами яких є народні депутати Бондаренко О. В. та Івахів С. П.», – зазначають у ЕПЛ. І додають, що законопроект «[фактично] дозволяє проведення суцільних рубок в Карпатах, знімає мораторій на проведення рубок головного користування у високогірних лісах».

Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, навпаки, бачить покращення: «У законі 2001 року законодавець з трьох видів діючих в Україні суцільних рубок заборонив тільки один – суцільні головного користування. Два види інших суцільних – санітарні та лісовідновлювальні – залишалися.

Тому лісники легко обходили заборону статті 2, проводячи замість суцільних рубок головного користування суцільні рубки санітарні та суцільні рубки лісовідновлювальні. У цьому може переконатися кожен, піднявшись вище 1100 метрів. Всі вершини гір там в залисинах суцільних рубок. Як показали наші дослідження за космічними знімками Global forest watch, за 2001—2016 роки в Українських Карпатах знищено суцільними рубками 126 тис. га, або 7,7% деревостанів регіону. У новому законі усі види суцільних рубок заборонені».

Директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко: «У новому законі усі види суцільних рубок заборонені»

Хто ж правий? Давайте для початку розберемося, які бувають рубки. За метою: головного користування (РГК), санітарні, лісовідновні (ага-ага, у мене теж спочатку у голові не вкладалося як це – рубка, але – лісовідновна), догляду тощо. А за способом проведення їх поділяють на суцільні (це майже як наголо обстригти), поступові, вибіркові тощо. Порівнювати РГК і суцільні – не можна, бо це як порівнювати зелене з круглим. Мета РКГ – отримання товарної деревини. Такі рубки плануються з урахуванням запасу деревини на ділянці і проводяться в межах розрахункової лісосіки.

РУБКИ САНІТАРНІ – ЦЕ РЕАКЦІЯ НА СТИХІЙНЕ ЛИХО: ВІТРОВАЛ, СНІГОЛАМ, НАШЕСТЯ КОМАХ, ХВОРОБИ ТОЩО. ТУТ УСЕ ВЖИК-ВЖИК: ПОКЛИКАЛИ ЛІСОПАТОЛОГІВ, ОТРИМАЛИ АКТ ОБСТЕЖЕННЯ, ЗРУБАЛИ, ВИВЕЗЛИ. ПЕРЕВІРИТИ ДОЦІЛЬНІСТЬ ТАКОЇ РУБКИ ДУЖЕ СКЛАДНО.

Розрахункова лісосіка (РЛ) — щорічна науково обґрунтована норма заготівлі деревини, яка затверджується для кожного власника, постійного користувача лісів окремо за групами порід, виходячи з принципів безперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів.  РЛ вираховується науковцями Ліспроєкту і затверджується фахівцями Мінекоенерго.

Отже, РГК – планові, їх можна відстежити і оскаржити. А от рубки санітарні – це реакція на стихійне лихо: вітровал, сніголам, нашестя комах (короїдів, наприклад), хвороби (грибок) тощо. Тут усе вжик-вжик: виявили хворі дерева, покликали лісопатологів, отримали акт обстеження, зрубали, вивезли. Перевірити доцільність такої рубки дуже складно. Фахівці проекту FLEG, який здійснювався в Україні за підтримки Світового банку, відзначають, що останні десять років обсяги санітарних рубок суттєво зросли і майже зрівнялися з обсягами рубок головного користування. Це насторожує: чи то якість лісів так занепала, чи то цей вид рубок використовують нечисті на руку ділки, аби уникнути контролю.

НОВИЙ ЗАКОН ЗАБОРОНЯЄ СУЦІЛЬНІ РУБКИ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ТОГО, З ЯКОЮ МЕТОЮ ВОНИ ПРИЗНАЧАЮТЬСЯ – ЯК РГК, ТАК І САНІТАРНІ ТА ЛІСОВІДНОВЛЮВАЛЬНІ. НАТОМІСТЬ ЗАКОН ДОЗВОЛИВ ПОСТУПОВІ РГК.

Голова Комітету з екополітики ВРУ Олег Бондаренко пояснює новели закону №249-IX

Поступові – це «вирубування деревостану за кілька прийомів». Тобто: зрубали частину – перерва у кілька років,  насіння сіється, поросль піднімається, ділянка відновлюється. Потім – наступна рубка (прийом).

«Кількість прийомів та їх черговість визначаються з урахуванням лісорослинних умов, біологічних особливостей головних порід, повноти деревостанів, характеру відновлення і стану підросту, – пишуть підручники з лісівництва. – Після першого прийому наступні рубки проводяться за умови наявності життєздатного підросту. Площа лісосіки при застосуванні поступових рубок не повинна перевищувати в експлуатаційних лісах — 10 гектарів, у інших категоріях лісів — 5 гектарів».

Для довкілля поступові рубки менш травматичні. Зокрема, Юрій Чорнобай та Богдан Проць зазначають, що негативні гідрологічні наслідки суцільних рубок у два рази більші, ніж після поступових, і у десять разів більші, ніж від вибіркових.

ПРИЗНАЧИТИ СУЦІЛЬНІ САНІТАРНІ РУБКИ ЗАКОН ДОЗВОЛЯЄ ЛИШЕ ПРИ ПОТРЕБІ «РОЗРОБКИ СУЦІЛЬНИХ ВІТРОВАЛІВ І БУРЕЛОМІВ ТА НАСАДЖЕНЬ, СУЦІЛЬНО ВРАЖЕНИХ ШКІДНИКАМИ І ХВОРОБАМИ». ЕКСПЕРТИ ЕПЛ ВВАЖАЮТЬ ЦЕ ЛАЗІВКОЮ ДЛЯ ЛЮБИТЕЛІВ ПОМАХАТИ СОКИРАМИ ТА ПОДЗИЖЧАТИ БЕНЗОПИЛАМИ.

Володимир Борейко заперечує: «Випадки “липової” лісопатологічної експертизи – не рідкість, але фальсифікувати документи настільки нахабно, щоб писати у них «суцільно вражені» мало хто зважиться. Це ж легко перевірити, бо кожне дерево, колода мусять мати ознаки враження короїдом. А якщо таку ділянку тотально обсяде короїд, або усю її «покладе» вітер, то рубку можна дозволити».

Що робити

Олег Бондаренко на нещодавній прес-конференції визнав, що після внесення правок закон вийшов контроверсійним. І повідомив, що вже провів переговори з Мінекоенерго. Чиновники міністерства обіцяють врахувати критичні зауваження громадськості при розробці підзаконних актів – Порядку використання лісосічного фонду, змін до Санітарних правил тощо.

Що робити у цій непростій ситуації тим, хто переживає за долю цінних лісів?

Перше – моніторити результати імплементації закону. Усі випадки погіршення ситуації фіксувати, щоб використати як аргумент у подальших дискусіях.

Друге – стежити, щоб Мінекоенерго підготувало та забезпечило ухвалення справді якісних, природозахисних підзаконних актів для забезпечення якнайекологічнішого виконання закону.

Третє – підготувати та ухвалити зміни до закону.

Єдина, на мій погляд, проблема – наразі ніхто – ні громадські організації, ні персонально котрийсь із народних депутатів – не узяв на себе зобов’язання зробити цю роботу. А Мінекоенерго… Так, воно мусить, зобов’язане усе це робити. Але ж колективне «я» чиновників – це усе одно що «ніхто»…

Від редакції. Читайте незабаром на GreenPost продовження аналізу закону про високогірні ліси у статті «Колесо чи гусениця». Розберемося які трактори безпечніші для довкілля, яке з визначень поняття «ялицево-буковий ліс» допоможе вигравати судові справи на захист «зеленого друга» та яку норму закону усі екологісти визнають прогресивною.