20/11/2019
0Стан та перспективи розвитку лісового насінництва в Україні.
Раціональне використання генетичного потенціалу високопродуктивних лісових насаджень та забезпечення лісокультурного виробництва високоякісним посівним (садивним) матеріалом з цінними спадковими властивостями є важливими завданнями для лісівників. Виконання цих завдань неможливе без подальшого поліпшення організації і ведення лісонасіннєвої справи, основою якої є одержання насіння лісових порід відомого походження з цінними спадковими властивостями та високими посівними якостями для створення високопродуктивних і високоякісних поколінь лісу.
Неможливо уявити стан та розвиток лісонасіннєвої справи без методів лісової селекції, основними завданнями якої є виділення генетичних резерватів, добір плюсових дерев, плюсових насаджень, створення лісонасінних плантацій, постійних лісонасінних ділянок, випробувальних та географічних культур. Всі ці генетичні та селекційно-насінницькі ресурс є основою переходу лісонасіннєвої справи до рівня елітного та сортового насінництва для забезпечення підприємств лісового господарства насінням і садивним матеріалом з цінними генетично покращеними властивостями у достатній кількості та асортименті.
На даному етапі розвитку лісонасіннєвої справи в лісах України відібрано та атестовано 4,7 тис. плюсових дерев 28 видів, 141 плюсове насадження 11 видів деревних рослин загальною площею 2 тис. га, виділено 611 генетичних резерватів 27 видів загальною площею 23,9 тис. га, атестовано 1,1 тис. га лісонасінних плантацій та 15,7 тис. га постійних лісонасінних ділянок 41 виду.
Починаючи з 60-х років минулого століття відповідні показники досягнуті завдяки виконанню підприємствами лісового господарства національних програм розвитку лісонасіннєвої справи, однією з яких була «Галузева програма розвитку лісонасіннєвої справи на 2010–2015 роки», затверджена наказом Держкомлісгоспу від 26.02.2010 р. № 47. За останні 5 років підприємствами лісового господарства додатково відібрано та атестовано 1313 шт плюсових дерев, відібрано 668,4 га постійних лісонасінних ділянок, закладено 680 га лісонасінних плантацій, які потребують атестації у майбутньому.
Основним показником правильного ведення лісонасінної справи на генетико-селекційній основі є кількість заготовленого насіння з селекційно-насінницьких об’єктів. Так, навіть при частковому виконанні заходів «Галузевої програми розвитку лісонасіннєвої справи на 2010–2015 роки», динаміка показника заготівлі лісового насіння з покращеними спадковими властивостями підприємствами лісового господарства Держлісагентсва за вказані 5 років збільшилася з 25,4% у 2011 році до 39% у 2015 році. Така частка лісового насіння з покращеними спадковими властивостями недостатня для забезпечення підприємств галузі відповідним насінням та є свідченням, що основні селекційно-насінницькі об’єкти, які призначені для масового отримання насіннєвого (садивного) матеріалу основних лісоутворюючих порід, не повною мірою відповідають своєму функціональному призначенню. На сьогодні через відсутність або несвоєчасність проведення належного догляду (проведення поетапних зріджень, застосування стимулюючих засобів плодоношення), досягнення граничного віку продуктивного плодоношення та інтенсивного використання більше 20% (за попередньою оцінкою) постійних лісонасінних ділянок та плантацій в Україні потребують обстеження з метою доцільності їх експлуатації.
Іншою ознакою правильності ведення лісонасіннєвої справи є високі показники посівних якостей лісового насіння. Саме посівні якості лісового насіння як генетично покращеного, так і загального лісогосподарського збору, є індикатором щодо правильності вибору місця заготівлі лісонасінної сировини, вчасного проведення обліку очікуваного урожаю насіння, попередньої оцінки місць заготівлі лісонасінної сировини перед масовою заготівлею, дотримання термінів заготівлі та умов зберігання насіннєвої сировини перед переробленням, чіткого дотримання технологічного процесу перероблення лісонасінної сировини (особливо хвойних порід), правильності та своєчасності відбирання середніх проб для визначення посівних якостей лісового насіння, дотримання оптимальних умов під час зберігання насіння. Виконання всіх зазначених вимог унеможливить заготівлю низькоякісного насіння та зумовить максимально можливе отримання стандартного садивного матеріалу, що визначає продуктивність лісових культур на перших етапах їх розвитку. Так, з 1 га лісового розсадника лісостепової зони України вихід стандартних сіянців сосни звичайної становить 1500 тис. шт. Для цього необхідно висіяти 45 кг насіння 1 класу якості або 90 кг насіння 3 класу якості. Отже, використання лісового насіння 1 класу якості дозволяє знизити його витрати вдвічі і відповідно зменшити собівартість садивного матеріалу.
У підприємствах галузі відслідковується чітка тенденція впливу урожайного року на посівні якості лісового насіння. Наприклад, найбільше заготовлено насіння в 2010 році – 1400 т, з яких 81% першого класу якості, а в менш урожайний 2015 рік заготовлено 950 т насіння, з яких 60% першого класу якості. В більшості випадків це є свідченням використання тільки природного потенціалу лісового насіння, утвореного в сприятливих природних умовах, та недостатнього використання технологічного потенціалу лісогосподарських підприємств під час заготівлі, переробленні, зберіганні лісонасінної сировини.
На 2016 рік у лісонасіннєвій справі підприємства галузі використовували: три механізми для заготівлі лісонасіннєвої сировини з високорослих дерев, 126 шишкосушарок, 53 установки для видалення крилаток і насіння з шишок, 40 установок для очищення і сортування насіння, вісім установок для флотації та термотерапії жолудів, 268 насіннєсховищ та 12 шт холодильного обладнання для зберігання лісового насіння. Більшість обладнання використовується з 60-х років минулого століття та потребує оновлення.
Отже, для подальшого розвитку лісонасіннєвої справи на генетико-селекційній основі необхідно інтенсифікувати процеси створення та ефективного використання генетичних та селекційно-насінницьких ресурсів і забезпечити використання сучасних методів лісової селекції, молекулярної біології та генетичної інженерії.
А для збереження вже набутих у лісовому насінництві генетичних досягнень необхідно створити генетичний банк лісового насіння.
Також сучасне лісове насінництво неможливо уявити без новітніх технологічних процесів, що сприятимуть максимально можливому використанню природних ресурсів, а саме повному збору врожаю лісонасіннєвої сировини з селекційно-насінницьких об’єктів і максимально можливому вилученню з неї насіння з дотриманням методів і технологій, що гарантують його високі посівні якості та придатність до тривалого зберігання.
Виконання вищезазначених умов розвитку лісового насінництва можливо реалізувати шляхом організації мережі селекційно-насінних центрів та теплично-розсадницьких комплексів з повним циклом виробництва лісового насіння та садивного матеріалу з використанням новітніх технологій.
