13/11/2019
0Я не нашел в электронном архиве фотографий Сергей Юхимовича… Бумажные наверное остались у Евгения Павловича Кожушко… М.П.
Серед професій, пов’язаних з лісомі лісовим господарством особливе місце займає професія лісовпорядника. Не дивлячись на те, що за весь історичний шлях вітчизняної лісової освіти ні в одному з дипломів про закінчення учбового закладу вона не була вписана, саме лісовпорядкування передує організації правильного лісового господарства. Проте сьогодні, на превеликий жаль, тема лісовпорядкування, його стан та проблеми практично не зустрічаються на сторінках спеціальних видань.
З лісовпорядкуванням пов’язаний творчий шлях багатьох лісоводів, в т.ч. і тих, чиї імена сьогодні стоять у ряду класиків лісівничої науки. Однак в даному повідомленні мова піде не про них, а про професійний шлях людини без гучних наукових звань, на долю якої випало пройти найскладніші етапи в становленні і розвитку лісовпорядкування в Україні. Це Сергій Юхимович Тюков. Ім’я, яке знайоме багатьом поколінням лісоводів як пов’язаних із практичною діяльністю так і низькою публікацій з лісового господарства, і, в першу чергу, фундаментальною роботою „Ліси України”, написаною в співавторстві з А.Г.Солдатовим і М.В.Туркевичем.
С.Ю.Тюков народився в 1897 р. в сім’ї фельдшера в с. Велике Гагаріно Тамбовської губернії. Після закінчення реального училища в 1915 р., отримавши середню освіту, він поступає до Петроградського лісового інституту. Восени 1917 р. Сергій Юхимович переводиться на лісове відділення Ново-Олександрійського інституту сільського господарства і лісівництва до м. Харкова, яке закінчує в 1919 р. і після захисту дипломної роботи отримує звання вченого лісовода першого розряду.
Під час навчання С.Ю.Тюков підробляє лаборантом спершу на кафедрі таксації, якою завідував проф. Б.О.Шустов, а потім на кафедрі лісових культур під керівництвом проф. А.П.Тольського, де і захищає дипломну роботу на тему „Естественное возобновление сосны в Изюмской лесной даче”.
По закінченню навчання С.Ю.Тюков приступає до роботи таксатором в 2-у лісовпорядчу партію Харківського губернського відділу комісаріату землеробства. Лісовпорядчі роботи на той час тільки-тільки починали відроджуватись після перерви, визваної першою світовою війною і революційними подіями. Вся робота лісовпорядників, як і всього лісового господарства, направлена на забезпечення населення і організацій дровами, а саме на обліку лісових площ і відведенні лісосік. Роботи в 1919 р. перериває тимчасова окупація України денікінцями. Вона не тільки зупиняє поточні роботи, але через неї лісовпорядкування втрачає значну частину кадрів, т.я. багато лісовпорядників, які залишились на місцях проведення робіт, були мобілізовані в білогвардійську армію і назавжди втратились для лісовпорядкування.
З 1920 р., після визволення від білогвардійців, всі лісовпорядні кадри знову мобілізуються на відведення лісосік. З відновленням роботи Харківського губземвідділу, С.Ю.Тюков призначається завідуючим відділом відводу лісосік.
В 1921 р. з передачею лісовому відділенню Ново-Олександрійського інституту Чугуїво-Бабчанського лісництва для організації лісової школи, С.Ю.Тюков переходить до нього помічником лісничого і викладачем. За період роботи в лісництві Сергій Юхимович під керівництвом проф. Б.О.Шустова проводить його лісовпорядкування. В основу проведення робіт було покладено „Инструкцию для устройства лесов Украины”, видану Наркомземом в 1922р., яка в своїй змістовній частині базувалась на лісовпорядчій інструкції 1914 р., розробленій проф. М.М.Орловим.
Витяг з „лісовлаштувального відчиту” лісництва С.Ю.Тюков публікує в Вістях Харківського сільськогосподарського інституту за 1929 під назвою:”Природньо-історичні та економічні умови і основи господарювання в Чугуїво-Бабчанській дачі Чугуїво-Бабчанського навчально-досвідного лісництва Харківського сільськогосподарського інституту”. На нашу думку, ця робота є вдалим прикладом для сучасного проекту організації і розвитку лісового господарства, який розроблює лісовпорядкування. Поряд із загальноприйнятими розділами особливий інтерес представляє аналіз ринків збуту деревини, кореневих цін та їх відповідності умовам ринку, прибутковості лісового господарства, встановлення відповідності діючих сортиментних таблиць ростучим в дачі насадженням, дослідження ходу природного поновлення лісосік та способів створення лісових культур, встановлення віків стиглості насаджень.
Починаючи з 1923 р. лісовпорядні роботи інтенсивно проходять по всій Україні. В цей період лісовпорядкування в адміністративному відношенні виходить з підпорядкування губернських управлінь лісового господарства (з моменту ліквідації губерній в 1925р.) і продовжується по створеним 5 лісовпорядним районам (Житомирському, Чернігівському, Київському, Харківському і Дніпропетровському). У ВУПЛі роботами з лісовпорядкування керує відділ лісовпорядкування, який до 1925 р. очолює Б.П.Падалка, а з 1925 р. І.С.Коваленко, і лісовпорядна комісія, очолювана проф. Б.О.Шустовим. Кожен з районів очолює ревізор лісовпорядкування. Саме на цій посаді в Харківському районі і працює С.Ю.Тюков.
Станом на початок 1931 р. ліси державного значення в Україні пройдені лісовпорядкуванням, продовжується впорядкування лісів місцевого значення, яке проводять міжобласні бюро з влаштування лісів місцевого значення Наркомзему.
В 1930-31 рр. лісовпорядкування проводить роботи по лісоекономічному обслідуванню лісів, яке має за мету виявити насадження, де можливо заготовити цінні сортименти, необхідні народному господарству.
Порядком обговорення постановки робіт з лісоекономічного обслідування С.Ю.Тюков в журналі „Український лісовод” за березень 1930р. публікує статтю „Економічне районування українських лісів та наступні лісовпорядчі роботи 1930 року” з викладенням власного бачення методики економічного районування.
В 1930 р. С.Ю.Тюков переходить до Українського науково-дослідного інституту лісового господарства (теперішній УкрНДІЛГА) на посаду старшого наукового співробітника і керівника секції організації лісового господарства, де працює над тематикою з економіки і організації лісового господарства.
Після чергової реорганізації інституту в 1935 р. секція закривається і С.Тюков повертається до виробничої лісовпорядної діяльності в щойно організований Харківський район на посаду начальника робіт і головного інженера. Основне завдання лісовпорядкування того періоду – облік бруслини в лісах. Район веде роботи не тільки в Україні, але і в Молдавії, Казахстані, багатьох областях Росії.
Весною 1942 р. Харківський лісовпорядний район ліквідовується, а більшість його особового складу (на той час він налічував 17 партій) лишається на місці свого останнього відрядження в Пензенській обл.
В цей час С.Ю.Тюков працює викладачем в Пензенському лісотехнічному технікумі, а восени 1943 р. відзивається в Москву для роботи в Головлісохороні при РНК СРСР.
Після визволення України Тюков направляється на посаду начальника робіт Харківського лісовпорядного району, а з 1945 р. – головним інженером в Київський район, який спершу планувалось розмістити в Боярці, разом відкривши лісовпорядчий технікум. Проте в силу різних організаційних причин це стає не можливим і він знаходить собі місце в Ірпіні.
З 1947 р. С.Ю.Тюков працює спершу старшим викладачем, а далі доцентом кафедри загального лісівництва Київського лісогосподарського інституту. Йому доручається проведення лісовпорядкування Боярського учбово-дослідного лісгоспу.
В 1951р. в працях наради з лісової типології, організованій АН СРСР, С.Ю.Тюков публікує чергову роботу „Применение лесной типологии в лесоустройстве”. В ній він детально характеризує історичний шлях застосування типології в лісовпорядкуванні, викладає переваги лісовпорядчих планів, складених на типологічній основі, та вказує на переваги українського напрямку в лісовій типології.
По закінченню лісовпорядкування Боярського учбово-дослідного лісгоспу С.Ю.Тюков переходить до республіканського проектно-вишукувального тресту „Агроліспроект”, де працює по 1953 р., до переходу в Головне управління лісового господарства і полезахисного лісорозведення Міністерства сільського господарства УРСР. Тодішній начальник управління А.Г.Солдатов в характеристиці головного інженера управління лісокористування і охорони лісу, безпартійного С.Ю.Тюкова відмічає:” Тюков С.Е. – высококвалифицированный специалист, в работе проявляет инициативу и настойчивость, дисциплинирован и исполнителен.”
Майбуть саме висока кваліфікація і організованність спонукали тодішнє керівництво лісового господарства на виконання директиви партії про складання генеральних планів доручити цей відповідальний напрямок роботи С.Ю.Тюкову, спочатку відрядивши його на посаду головного інженера, а потім з 1957 начальником 5-ї експедиції Українського тресту ВО „Ліспроект”, яка розробляла Генеральний план розвитку лісового господарства УРСР.
Не вдаючись в подробиці складеного плану, загальні положення якого відомі хоча б по книзі А.Г.Солдатова, С.Ю.Тюкова, М.В.Туркевича „Ліси України” (1960), відмітимо лише, що призначення і об’єм того чи іншого лісогосподарського заходу при плануванні базувались на проведених розрахунках з обгрунтуванням доцільності зробленого вибору, виходячи зі стану лісового фонду і технічних можливостей галузі. Саме ці положення можуть бути взірцем і в наш час при складанні відповідних планів і програм з розвитку лісового господарства. Проте, на жаль, набутий досвід розробки довгострокових планів в лісовому господарстві лишився не використаним.
В літературі зустрічається чимало нарікань з приводу розробленого в ті часи Генплану. Однак більшість з критиків забувають, що його розробники були поставлені в досить визначені рамки, а саме планові заходи повинні були забезпечити виконання рішення уряду підвищити до 1965 р. продуктивність лісів і відповідно об’єм лісозаготівель на 20%, яке витікало з постанови ЦК КПРС від 07.02.1955р. „Про збільшення відпуску лісу і покращення ведення лісового господарства”.
Слід сказати про те, що лишаються актуальними і сьогодні заходи з підвищення продуктивності лісів, сформульовані при розробці Генплану, а саме:
- Приведення у відповідність породного складу насаджень лісорослинним умовам (заміна малоцінних малопродуктивних насаджень високопродуктивними, переведення низькостовбурних лісостанів у високостовбурні);
- Забезпечення високої приживлюваності, розвитку і росту створюваних та існуючих лісових культур;
- Підвищення якості вирощуваної деревини шляхом правильного і своєчасного проведення рубок догляду за лісом;
- Повне і раціональне використання лісосічного фонду.
В період роботи над Генпланом і по її завершенню виходять з друку найважливіші наукові роботи С.Ю.Тюкова. Крім вищезгаданої, до них можна віднести „Лесное хозяйство Украинской ССР к сорокалетнему юбилею Великой Октябрьской социалистической революции” ( співав. С.А.Мельник и А.М.Середин, 1958), „Леса УССР и их лесоустройство” (1958).
В роботі „Лесное хозяйство Украинской ССР к сорокалетнему юбилею Великой Октябрьской социалистической революции” на основі аналізу динаміки лісистості України вказана її норма, яка на думку авторів становить 15 – 20%. Слід сказати, що величина оптимальної лісистості України, яка була доведена значно пізніше в результаті наукових досліджень як УкрНДІЛГА так і інших організацій знаходиться саме у вказаних межах.
В роботі вказані також проблеми, які стояли перед лісоводами України майже півстоліття тому:
” а) чрезмерное злоупотребление сплошными рубками леса, особенно в горных условиях Карпат;
б) недопустимое увлечение интенсивными прореживаниями и проходными рубками, ведущими к изреживанию насаждений;
в) недооценка естественного возобновления на вырубках, особенно в буковых лесах Карпат и наиболее благоприятных условиях Полесья;
г) недостаточное развитие культур ценных технических и быстрорастущих пород;
д) наличие значительных площадей малоценных насаждений и
е) недостаточная механизация лесовосстановительных работ” (с. 185).
Слід сказати, що вони лишаються актуальними і понині.
Робота „Леса УССР и их лесоустройство” являється найбільш повною історією становлення і розвитку лісовпорядження в Україні, його методів і особливостей. На нашу думку, її слід було б продовжити до теперішніх часів, а крім того вона може ввійти окремими розділами в підручники з лісовпорядкування.
Після завершення робіт зі складання Генплану С.Ю.Тюков продовжує діяльність в українському лісовпорядкуванні, закінчивши її в 1964 р. на посаді начальника лісовпорядної партії, яку він залишив в зв’язку з виходом на державну пенсію. Помер С.Ю.Тюков в 1983 р.
Так пройшла 45-річна трудова діяльність Сергія Юхимовича Тюкова, людини, яка високо цінила свою професію, не розлучаючись з нею все життя. Скоріше за все, дякуючи таким простим, відданим улюбленій справі людям шумлять українські ліси, а набуті знання і досвід переходять з покоління до покоління зі сторінок книг і журналів. Останнє особливо важливе сьогодні, т.я. кожна професійна стаття на тему проблем і результатів лісогосподарської діяльності добавляє іміджу вибраній нами професії.
- Автори вдячні дочці С.Ю.Тюкова Ангеліні Сергіївні за надані матеріали для роботи
