ТЛУ: Проект Закону України «Про національну лісову політику»

ЗМІСТ

Проекту Закону України «Про національну лісову політику»

Розділ 1. Загальні положення

• Стаття 1. Основи національної лісової політики
• Стаття 2. Мета національної лісової політики
• Стаття 3. Принципи національної лісової політики
• Стаття 4. Стале ведення лісового господарства

Розділ 2. Лісова політика щодо форм власності на ліси

• Стаття 5. Про державну підтримку лісів всіх форм власності
• Стаття 6. Про пріоритет державної форми власності на ліси

Розділ 3. Інструменти національної лісової політики

• Стаття 7. Рівні інструментів національної лісової політики

Розділ 4. Функції держави у формуванні та реалізації лісовоїполітики

• Стаття 8. Функції держави у формуванні та реалізації лісової політики
• Стаття 9. Принципи формування державних інституцій, відповідальних заліси
• Стаття 10. Про державні лісогосподарські підприємства
• Стаття 11. Про комунальні лісогосподарські підприємства
• Стаття 12. Про приватні лісогосподарські підприємства

Розділ 5. Економічні аспекти лісової політики

• Стаття 13. Економічні аспекти лісової політики України

Розділ 6. Екологічні аспекти лісової політики

• Стаття 14. Невиснажливість користування лісовими ресурсами та мінімізаціявпливу на довкілля
• Стаття 15. Відтворення лісів і формування лісових екосистем
• Стаття 16. Збереження біорізноманіття
• Стаття 17. Адаптація до змін клімату та посилення екосистемних послуг

Розділ 7. Соціальні аспекти лісової політики

• Стаття 18. Вільний доступ громадян у ліси
• Стаття 19. Забезпечення робочих місць у лісовому господарстві
• Стаття 20. Про розширення знань громадян про лісиСтаття
• Стаття 21. Про наукове і кадрове забезпечення лісового господарстваПрикінцеві положення

Проект

ЗАКОН УКРАЇНИ“НАЦІОНАЛЬНА ЛІСОВА ПОЛІТИК”

Розділ 1. Загальні положення

Стаття 1. Основи національної лісової політики

Лісова політика України, що представлена в цьому Законі:

враховує,

що в другій половині двадцятого століття екологізація суспільного розвитку стала об’єктивною необхідністю. Деградація довкілля, викликанаантропогенною діяльністю, стала настільки загрозливою для теперішнього імайбутнього поколінь, що світовій спільноті і національним урядам необхідно терміново розробляти превентивні заходи з метою попередженням руйнівних наслідків глобальних екологічних змін та адаптації до них;

керується

статтею 13 Конституції України, якою визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної(морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.

визнає,

що разом з терміновими превентивними заходами, спрямованими наоздоровлення довкілля, необхідно забезпечити сталий розвиток усіх сферсуспільної діяльності. Пріоритет сталого ведення лісового господарствазумовлюється набуттям значення лісів питання національної безпеки людини ігромадянина, суспільства і держави;

що складні проблеми сталого розвитку, особливо ті, що стосуютьсястійкості екосистем, є транскордонними, а їх вирішення потребує спільних зусиль світової спільноти.

Стаття 2. Мета національної лісової політики

Метою національної лісової політики є визначення принципів,інструментів та механізмів формування й реалізації державної політики у сфері лісового господарства на засадах сталого розвитку.

Стаття 3. Принципи національної лісової політики

Національна лісова політика базується на таких принципах:

 стале ведення лісового господарства;

 державна підтримка лісового господарства;

 єдність лісової політики на території держави із регіональною диференціацією залежно від економічних, екологічних та соціальних умов;

 справедлива лісова політика щодо лісів різних форм власності та їхсубсидіарна підтримка;

 державне управління і контроль за лісами незалежно від формвласності;

 передбачуваність рішень державної влади в галузі лісових відносин;

 платність і цільовий характер лісокористування;

 збереження балансу між фінансово-економічними, організаційними, правовими методами регулювання в галузі лісових відносин;

 сертифікація системи ведення лісового господарства;

 трансформація потенційних негативних зовнішніх ефектів, утворених у процесі лісокористування, у внутрішні витрати;

 гнучкість лісової політики;

 прозорість і відкритість лісової політики;

 збереження національних традицій в лісокористуванні.

Стаття 4. Стале ведення лісового господарства

Національна лісова політика щодо сталого ведення лісового господарства передбачає:

− невиснажливе та раціональне використання деревинних та недеревинних лісових ресурсів;

− збереження біологічного різноманіття на основі системи захисту рідкісних й таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного ітваринного світу, їх популяцій, а також підтримки лісових екосистем таоб’єктів, які мають природоохоронну цінність;

− збереження генетичного потенціалу лісів аборигенних видів,забезпечення покращення селекційної структури деревостанів, в т.ч. звикористанням інтродуцентів, та організації лісонасіневої бази на генетикоселекційних засадах;

− захист лісів, які мають культурну, духовну, історичну цінність,сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо ціннихприродних комплексів та історико-культурних об’єктів;− застосування екологічно безпечних технологій у процесі веденнялісового господарства;

− розвиток структур виробництва і споживання продукції лісовогогосподарства, що базуються на міжнародно визнаних схемах лісовоїсертифікації;

− наявність адаптивної системи планування ведення лісовогогосподарства, яка б враховувала екологічну, економічну та соціальну цінністьлісів;

− наявність системи моніторингу стану лісів, спрямованої на зменшенняризиків пошкоджень лісів абіотичними, біотичними та антропогеннимифакторами та оперативне реагування в разі потенційних негативних впливів;

− багатоцільове лісокористування на основі використання як деревинних,так й інших лісових ресурсів у рамках науково обґрунтованих розмірів;

− зміцнення захисних функцій лісів (ґрунтозахисних, водоохоронних,протиерозійних та інших);

− забезпечення прозорого процесу прийняття рішень щодо лісів талісового господарства із залученням громадськості на основі підтримки її інформаційної обізнаності та застосування відповідних консультаційних процедур.

Розділ 2. Лісова політика щодо форм власності на ліси

Стаття 5. Про державну підтримку лісів всіх форм власності

1. Держава гарантує рівні можливості щодо розвитку державної, комунальної та приватної власності на ліси й забезпечує об’єктивні критеріїоцінки ефективності управління ними.

2. Держава забезпечує управління лісами державної власності.

3. Держава забезпечує право територіальних громад на управління лісами комунальної власності.

4. Держава сприяє розвитку приватної власності на ліси шляхом фінансування програм заліснення малопродуктивних сільськогосподарських угідь, створення лісів на приватних землях, а також компенсаційних виплат власникам сільськогосподарських земель, що заліснилися шляхом природної сукцесії.

Стаття 6. Про пріоритет державної форми власності на ліси

1. Національна лісова політика Україна спрямована на збереження пріоритету державної форми власності на ліси.

2. Лісова політика не передбачає передавання цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств чи земель державного лісового фонду у концесію чи іншу форму орендних відносин.

Розділ 3. Інструменти національної лісової політики

Стаття 7. Рівні інструментів національної лісової політики

Інструментами лісової політики є правові акти в області фінансового,екологічного та соціального права, які призначені для реалізації цілей лісової політики.

За статусом інструменти національної лісової політики України такі:

− інструменти, що набувають чинності ухвалами Верховної РадиУкраїни;

− інструменти, що набувають чинності постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України;

− інструменти, що набувають чинності після їх затвердження міністерствами, агентствами та іншими центральними органами виконавчої влади;

− інструменти, що набувають чинності після прийняття актів місцевимидержавними адміністраціями та органами місцевого самоврядування;

− добровільні інструменти лісової політики.

Розділ 4. Функції держави у формуванні та реалізації лісової політики

Стаття 8. Функції держави у формуванні та реалізації лісової політики

Функціями держави у формуванні і реалізації лісової політики є:

− законодавча, яка полягає у розробці лісової політики та підготовцізаконодавчих актів, що забезпечують її реалізацію;

− контролююча, яка полягає у забезпечені виконання вимогзаконодавства в усіх лісах країни, незалежно від форми власності;

− власності, яка передбачає ведення лісового господарства, розпорядження лісами та прибутками від їх експлуатації.

− підтримки, яка полягає у створенні умов, що сприяють сталомуведенню лісового господарства шляхом освітньої, наукової, інформаційної таіншої підтримки.

Стаття 9. Принципи формування державних інституцій,відповідальних за ліси

Принципами формування державних інституцій, відповідальних за ліси,є:

1. Розділення функцій держави у формуванні та реалізації лісової політикиміж різними інституціями.

2. Відсутність дублювання функцій між різними державними органамивлади.

Стаття 10. Про державні лісогосподарські підприємства

Організація ведення лісового господарства в державних лісах покладається на державні лісогосподарські підприємства, які виконують господарські функції на правах юридичної особи відповідно з вимогами чинного законодавства України.

Стаття 11. Про комунальні лісогосподарські підприємства

Організація ведення лісового господарства в комунальних лісахпокладається на комунальні лісові підприємства, які виконують господарські функції на правах юридичної особи відповідно з вимогами чинногозаконодавства. Засновниками комунальних лісових підприємств є органимісцевого самоврядування.

Стаття 12. Про приватні лісогосподарські підприємства

Організація ведення лісового господарства в приватних лісах покладається на приватних лісовласників або їх менеджерів, які мають відповідну фахову освіту. Лісовласники мають право створювати приватнілісові підприємства, які спроможні виконувати лісогосподарські і лісозаготівельні роботи на засадах наближеного до природи лісівництва на правах юридичної особи з дотриманням вимог чинного законодавства.

Розділ 5. Економічні аспекти лісової політики

Стаття 13. Економічні аспекти лісової політики України

Національна лісова політика передбачає:

− створення умов для формування конкурентного середовища влісогосподарському виробництві;

− оцінювання лісових ресурсів в якості активів із захистом праввласності на них задля формування інвестиційної привабливості лісового комплексу України;

− врегулювання ринку лісових ресурсів з метою стимулювання лісогосподарського виробництва та задоволення суспільних потреб;

− створення інформаційно-комунікативної платформи задля об’єктивної інформації про ліси України;

− створення державного фонду розвитку лісового господарства;

− звільнення від фіскального навантаження та надання державної підтримки лісогосподарським підприємствам, ліси яких переважно виконують екологічні та соціальні функції та мають обмежене лісокористування;

− систему економічного стимулювання державою в сферіоподаткування та цільової підтримки лісогосподарської діяльності у зв’язку із довгостроковим періодом лісовирощування.

Розділ 6. Екологічні аспекти лісової політики

Стаття 14. Невиснажливість користування лісовими ресурсами та мінімізація впливу на довкілля

Стале ведення лісового господарства базується на принципахбезперервності та невиснажливості використання лісових ресурсів. Організація лісокористування передбачає мінімізацію впливу на довкілля з урахуванням водозбірного і ландшафтного планування, вибір відповідних систем, видів іспособів рубок та впровадження природо зберігаючих техніки і технологій.

Стаття 15. Відтворення лісів і формування лісових екосистем

В лісах, де ведеться багатофункціональне лісове господарство, привідтворенні та формуванні лісових екосистем перевага надається методамнаближеного до природи лісівництва, передбачаючи при цьому відновленнярізноманіття породного складу лісів, їх розміру, вікової і просторової структурияк природним, так і штучним шляхом залежно від умов місцезростання.

Стаття 16. Збереження біорізноманіття

З метою збереження біорізноманіття здійснюється охорона рідкіснихвидів та видів, що перебувають під загрозою зникнення, та їх оселищ через:

− влаштування зон збереження;

− охоронних територій;

− буферних зон і коридорів;

− залишення окремих елементів лісу;

− вживання інших безпосередніх засобів з метою їх виживання тавідновлення.

Ведення лісового господарства спрямовується на збільшення генетичного різноманіття та захист критичних генетичних ресурсів.

Стаття 17. Адаптація до змін клімату та посилення екосистемних послуг

Реагування на зміни клімату здійснюється на основі превентивних заходів, які полягають у підтримці, підвищенні та відновленні стійкості лісовихекосистем та їх адаптаційного потенціалу переважно лісівничими методами.

В умовах інтенсивного ведення лісового господарства при адаптаціїлісових насаджень до змін клімату допустимим є інтенсивна агротехніка вирощування насаджень з можливим використанням інтродуцентів тазастосування хімічних методів захисту рослин.

При переході на багатофункціональне ведення лісового господарства забезпечується надання екосистемних послуг та посилення спроможності поглинання і скорочення викидів вуглецю лісами.

Розділ 7. Соціальні аспекти лісової політики

Стаття 18. Вільний доступ громадян у ліси

Лісове законодавство України повинно забезпечувати вільний доступгромадян у ліси всіх форм власності. Лісове законодавство може обмежувати доступ громадян у ліси у випадках, пов’язаних з протипожежними заходами, або коли їх перебування на території лісу завдає шкоди лісовому господарству.

Стаття 19. Забезпечення робочих місць у лісовому господарстві

Лісове господарство на території лісового фонду не залежно від формвласності повинне сприяти збільшенню робочих місць, передусім у сільській місцевості.

Стаття 20. Про розширення знань громадян про ліси

Спеціально уповноважені органи в сфері освіти, науки, охоронинавколишнього природного середовища та управління лісовим господарством,органи місцевого самоврядування сприяють розширенню знань громадян провідтворення і використання лісових ресурсів, їх економічне, екологічне ісоціальне значення, популяризації історико-культурної спадщини.

Стаття 21. Про наукове і кадрове забезпечення лісового господарства

Спеціально уповноважені органи в сфері освіти, науки, охорони  навколишнього природного середовища та управління лісовим господарством сприяють:− забезпеченню підготовки і перепідготовки високо кваліфікованих фахівців з усіх спеціальностей, відповідній фаховій освіті для державної та лісової охорони;

− розвиткові фундаментальних та прикладних наукових досліджень щодо лісу і лісового господарства.

Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набраннячинності цим Законом:

− привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

− забезпечити приведення міністерствами та іншими центральнимиорганами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом

Пояснювальна записка до проекту закону «Національна лісоваполітика»

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту закону

Прийняття закону «Національна лісова політика» зумовлененеобхідністю визначення засад розвитку лісової галузі України зурахуванням економічної, екологічної та соціальної цінності лісів тасучасних глобальних викликів суспільству.

Запропоновані у проекті закону основні положення національноїлісової політики базуються на концепції сталого розвитку, цілі якої визначеніна конференції ООН з питань сталого розвитку у 2015 році у Нью-Йорку, на засадах «зеленої» економіки, задекларованої як глобальний пріоритет на конференції з питань сталого розвитку «Ріо+20» у Ріо-де-Жанейро в 2012 році.

Крім цього національна лісова політика враховує пан-європейський процес захисту лісів «Forest Europe», а саме, резолюції конференцій міністрів європейських країн щодо захисту лісів в Європі:

Страсбурзької конференції1990 р,

Гельсінкської конференції 1993 р.,

Лісабонської конференції 1998 р.,

Віденської конференції 2003 р.,

Варшавської конференції 2007 р,

конференціїв Осло 2011 р.

і Мадридської конференції 2015 року.

Беручи до уваги євроінтеграційні стратегічні пріоритети зовнішньої політики України та асоціативний статус України в ЄС, національна лісова політика враховує положення Лісової стратегії ЄС 2013 року, схваленої Європейським Парламентом у 2015 році.

Усвідомлюючи невідкладність дій з попередження глобальних змін клімату, основні положення у проекті закону «Національна лісова політикаУкраїни» враховують намагання світової спільноти і особливо конструктивну позицію Європейського Союзу щодо стабілізації клімату на Землі до кінця двадцять першого століття (в рамках глобальної екологічноїугоди, що прийнята учасниками Кліматичної конференції ООН у Парижі в 2015 році).

Зазначені вище пріоритети, що покладені в основу проекту закону, покликані визначати шлях розвитку лісового господарства України.

Подальша їх деталізація та забезпечення практичного впровадження мають знайти відображення у законодавчо-правовій базі України та відповідно усистемі прийняття управлінських рішень щодо забезпечення економічно ефективного, екологічно збалансованого та соціально орієнтованого лісокористування.

2. Цілі і завдання проекту закону

Метою прийняття проекту закону є створення законодавчих засад формування та реалізації національної лісової політики України як комплексу дій, спрямованих на забезпечення охорони, відтворення, ефективного і збалансованого використання лісових ресурсів за для захисту інтересів та прав теперішнього та майбутнього покоління.

В проекті закону сформовані цілі, пріоритети та завдання національно їлісової політики в державі.

3. Загальна характеристика та основні положення проекту закону

Проект закону складається із 7 розділів, 21 статті, в яких  , принципи та інструменти національної лісової політики;

основні положення сталого ведення лісового господарства, як одного із принципівлісової політики;

засади лісової політики щодо форм власності на ліси;

функції держави у формуванні та реалізації лісової політики;

принципиформування державних інституцій, відповідальних за ліси;

економічні, екологічні та соціальні аспекти лісової політики.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правовогорегулювання

Правове регулювання лісових відносин в Україні здійснюється Конституцією України, Лісовим кодексом України та іншими нормативноправовими актами з питань ведення лісового господарства. Окремі стратегічні положення розвитку лісової галузі України, викладені у низці законодавчих актів, не забезпечують цілісного стратегічного орієнтиру ї їрозвитку з урахуванням сучасних екологічних, економічних та соціальних умов і глобальних викликів суспільству.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Проект закону передбачає можливість введення економічних тафінансових стимулів розвитку лісового господарства через зміни податкового та бюджетного кодексів України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняттяпроекту закону

Забезпечення сталого розвитку лісового господарства України тадовгострокового лісокористування за сучасних умов.

Проект закону «Національна лісова політика» розроблено заучастю співробітників:

1. Національного лісотехнічного університету України університету ускладі:

− професор кафедри екологічної економіки, д.е.н., віце-президент Лісівничої академії наук України І. П. Соловій,

− завідувач кафедри менеджменту організацій і адміністрування, к.е.н.А. А. Головко,

− завідувач кафедри лісівництва, д.с.-г.н., академік Лісівничої академіїнаук України В. В. Лавний.

2. Національного університету біоресурсів і природокористування України у складі:

− директор Навчально-наукового інституту лісового і садово-парковогогосподарства, д.с.-г.н., професор, академік Лісівничої академії наукУкраїни П. І. Лакида;

− завідувач кафедри ботаніки, дендрології та лісової селекції, к.с.-г.н.,доцент, голова Товариства лісівників України Ю. М. Марчук;

− доцент кафедри таксації лісу та лісового менеджменту, к.с.-г.н.,П. В. Кравець;

− доцент кафедри таксації лісу та лісового менеджменту, к.е.н.,О. П. Павліщук.

3. Національної академії наук України:

– провідний науковий співробітник відділу комплексної оцінки та управління природними ресурсами Державної установи «Інститутекономіки природокористування та сталого розвитку НАН України», д.е.н., професор І. М. Лицур.