Вырубка леса VS заготовка древесины: важно остановить манипуляции

Прежде, чем останавливать манипуляции, надо самому разобраться, хотя бы в том, чем отличается площадь покрытых лесом земель (этот показатель использовал Минлесхоз в 1946-1983 годах, от “лесов и иных покрытых лесом земель” (показатель используемый в ЗК), а также как изменилось само понятие лес при переходе от УССР к независимой Украине. И это только один из многих моментов, подчеркивающих некомпетентность автора. Впрочем ему простительно…Таких “учителей-лингвистов” полно и среди лесников….М.П.

Чем отличается вырубка лесов от заготовки древесины и почему “рубки догляду” – важная процедура ухода за лесом (укр.)

Проблема “вирубки лісів” в Україні вже багато років поспіль широко обговорюється громадськістю та домінує в сюжетах журналістів. Питання боротьби з нею часто порушують політики та кандидати на найвищі посади держави. Але, як тільки вибори минули, тема мусується тільки активістами та журналістами. Тому важливо розібратися, у чому саме причина такої уваги суспільства, політиків (від депутатів місцевих рад до президента) і наших міжнародних партнерів до проблеми “вирубки лісів”. Чому дане питання майже не обговорюється експертним середовищем лісівників, і чому воно зникає з порядку денного, як тільки політики та урядовці починаютьйого вивчати?

Що таке ЛІС?

Перш за все, давайте визначимо поняття, що таке “ліс”, “вирубка лісу” і чим “вирубка лісу” відрізняється від “заготівлі деревини”.

Лісовий кодекс України визначає, що ліс – тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами. Вони взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Як бачите, визначення складне і не дає чіткого пояснення, чим ліс відрізняється від парку чи саду.

Спробуємо пошукати визначення “лісу” за кордоном. За визначенням ФАО (англ. – Food and Agriculture Organization, FAO) ліси – це земельні ділянки площею понад 0,5 га, які призначені для ведення лісового господарства з деревами висотою понад 5 м і з зімкненим наметом деревостану більше 10%, або з деревами, які здатні досягти цих порогових значень in situ (з лат. – “на тому самому місці”). До лісів не належать земельні ділянки, які призначені для сільськогосподарського використання чи забудови.

Як бачимо ФАО чітко акцентує, що ліс визначається виключно цільовим призначенням ділянки для лісогосподарських цілей. Тому лісом також вважаються земельні ділянки з молодими деревами, які ще не досягли зазначених параметрів, але очікується, що це відбудеться у майбутньому.

За визначенням ФАО, ліс включає ділянки, які тимчасово чи постійно знаходяться без деревинної рослинності: після суцільних рубок при заготівлі деревини (в рамках практики лісового господарювання) чи постраждалі від стихійних лих (пожежі, вітровали, тощо), а постійно – лісові дороги, просіки, лісові водойми.

Важливо, що визначення ФАО акцентує на цільовому призначенні земельної ділянки, на якій ростуть дерева, а визначення “лісу” у Лісовому кодексі України відірване від земельної ділянки, на якій росте ліс.

На жаль, багато термінів з Лісового кодексу взагалі не зустрічаються в Земельному кодексі, а практична діяльність з обліку лісів, визначення лісистості жорстко прив’язані до конкретної земельної ділянки, адже вимірюються в одиницях площі. Добре, що у випадку суперечностей між Земельним та Лісовим кодексами, перевага надається тлумаченням Земельного кодексу згідно статті 3.2: усі землі, на яких росте ліс, класифікують як “землі лісогосподарського призначення”. Згідно статті 55.1. Земельного кодексу, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Як бачимо, визначення лісів за Земельним кодексом та за визначенням ФАО практично ідентичні, тому лісом в Україні слід вважати землі, цільовим призначенням яких є лісогосподарська діяльність.

Що таке вирубка лісів?

Давайте почнемо з визначення термінології. Залежно від того, як ми називаємо ту чи іншу річ, суттєво змінюється наше ставлення до неї.

Вирубка лісів, або знеліснення – це процес повного знищення лісової рослинності та переведення земель в інший тип господарського призначення: пасовища, пустирі, рілля, населені пункти. Таке явище як вирубка лісів (знеліснення) в Україні (як і у всій Європі) на сьогодні відсутнє (є поодиноким та несуттєвим).

Це підтверджується даними статистики, кадастровими реєстрами тощо. Будь-хто легко може це перевірити. Явище вирубки лісів (знеліснення) мали місце в Україні до середини минулого сторіччя. Починаючи з 50-х років минулого сторіччя, в Україні відбувається процес заліснення за рахунок створення лісових насаджень.

Зміна площі лісів України за останні 70 років

Дані: 1994, 2008, 2016 роки – Держгеокадастр України, 1946, 1956, 1961, 1983 роки – Держлісагентство України

Як бачимо, в Україні немає проблеми вирубки лісів, так як лісові площі постійно зростають. І процес заліснення може продовжуватися, якщо власники земель з іншим цільовим призначенням змінять його на лісогосподарське і будуть вирощувати на цих землях ліс. Але, враховуючи, що аграрний бізнес має цикл одного року (весною посіяв – восени зібрав), а лісовий цикл це – 80-100 років, то бажаючих інвестувати в створення нових лісів, окрім держави, не багато.

Отже, згідно статистичним даним офіційно лісистість України вже складає 17,62%. Але врахуйте, що лісова рослинність є досить агресивною. Варто перестати обробляти сільськогосподарські землі і за 20-30 років вони будуть вкриті деревами і чагарниками.

Таких земель в Україні зараз досить багато, але за самонасіяним лісом на землях не лісогосподарського призначення ніхто не доглядає, ніхто не охороняє, і в будь-який момент власник такої землі може вирубати дерева на своїй ділянці як бур’ян. Так от, якщо б власники таких земель, які мають статус в основному земель сільськогосподарського призначення, перевели їх у землі лісогосподарського призначення, то, припускаю, що лісистість України офіційно б зросла на 3-5 % і наблизилася до 20-22% території України.

Заготівля деревини і вирубка лісів це різні речі

На жаль, в нашій країні склалася ситуація, що ми поставили знак рівності між термінами “вирубка лісів” та “заготівля деревини”. Дуже часто люди (навіть з філологічною освітою) замість терміну “деревина” хибно використовують термін “ліс”, наприклад: “експорт лісу”, “машина з лісом”, хоча правильно вживати “експорт деревини”, “машина з деревиною”.

Ми забули, що метою лісового господарства є забезпечення суспільства деревиною та іншими ресурсами лісу. Адже погляньте навколо себе – папір, меблі, будинки – усе це зроблено з деревини, яку заготовили в лісі.

Ми забули, що ліс – це агресивне середовище, яке, якщо не доглядати, то створюватиме людям безліч проблем: лісові пожежі, поширення небезпечних для людей тварин, рослин та мікроорганізмів, адже сьогодні за лісом доглядають лісівники і не звертаємо на це уваги.

Забули, що завдяки лісівникам ми маємо вільний доступ до лісу з рекреаційною метою та для заготівлі ягід, грибів та лікарських рослин. Адже завдяки “заготівлі деревини”, з якої фінансується лісова господарка, лісівники побудували лісові дороги, прочистили лісові хащі та збудували хатинки лісівника та рекреаційні пункти для вашого відпочинку.

Щоб зняти напруження в суспільстві з проблеми “вирубки лісів”, якої в Україні не існує, та усвідомити, що нам необхідно більше використовувати деревину та вироби з неї для потреб людей, пропоную новообраним парламентаріям навести лад у лісовому законодавстві та привести термінологію до загальноприйнятих світових стандартів. А політикам, чиновникам, журналістам, активістам почати користуватися правильними термінами та відрізняти “ліс” від “деревини”.