13/12/2011
0У радянські часи на території військових лісництв розміщувалися склади боєприпасів, техніки, бомбосховища, полігони, проводилися навчання. Як правило, це були закриті території. Зараз військових лісництв в Україні залишилося всього 12. Одне з них – Лубенське, створене ще у 1946 році, функціонує на базі лісів урочища Мгарська дача Лубенського та Рудне Полтавського районів.
Воно займає площу 4184,5 га. Полювання тут і досі заборонено, а от збирати гриби або ягоди є чимало охочих. І робити це вони можуть вільно.
– У нас працюють 25 чоловік, із них 7 – лісівники, – розповідає директор ДП “Лубенське військове лісництво” Андрій Сластьоненко. – Колектив – професійний і працелюбний. Хотів би передусім відзначити свого заступника Павла Руденка, головного бухгалтера Любов Сахно, лісівника Івана Курила та багатьох інших. Саме завдяки спільним зусиллям, незважаючи на те, що державне фінансування повністю відсутнє, ми не маємо заборгованостей по платежах до бюджету і виплаті заробітної плати. Наші ліси належать до 1-ї групи. Їх ще називають рекреаційно-оздоровчими із обмеженим режимом користування. Господарська діяльність лісництва спрямована на охорону та відтворення насаджень. Також задовольняємо потреби виробництва і населення району в деревині та іншій лісовій продукції. Зараз маємо просту пилораму. Втім, у майбутньому плануємо придбати лінію для більш тонкої переробки сировини. Можливо, з часом зуміємо зробити і власний розсадник. Співпрацюємо із Калайдинцівською середньою школою. Учні допомагають нам, приміром цьогоріч, у збиранні жолудів, а ми підтримуємо їх матеріально.
– До 2000 року хвойних насаджень навкруги практично не було, – приєднується до розмови лісівник Іван Курило. – Вирішили посадити трохи сосен, потім – ялинок. Приємно бачити результати своєї роботи. Тепер люди тут збирають маслюки, відпочивають. Хоча коштів і обмаль, але наступного року обов’язково посадимо ще пару гектарів лісу.
