18/08/2019
6Размещаю для истории. Правительство никогда не страдало планами “передачі у концесію українських лісів.” Однако, кто-то из чиновников решил включить в перечь предприятий, которые можно передать в концессию, украинские лесхозы и не только лесхозы. Они просто не подумали и очень скоро Максим Мартынюк публично признал это. Но в Гослесагентстве ещё до сих пор пугают общество и лесников концессией лесов, попутно подчеркивая свою “государственность”. Просто попробуйте ответить на два простых вопроса:
Кому нужно имущество лесных предприятий без леса?
Как можно передать в пользование то, что уже передано в постоянное пользование, в рамках действующего законодательства?
У украинского леса уже есть бессрочные или постоянные пользователи, которые чем-то напоминают и советские колхозы и концессионеров, получивших лес без заключения договора с собственником, без определения срока пользования и финансовых обязательств… Свою титульную задачу, – “Пользоваться лесом” они выполняют отлично, но в зависимости от того, что кому досталось в пользование… Тут уж, как кому повезло… Некоторые пользуются на 10 тыс.грн в месяц, некоторые на 30 тыс.грн…. М.П.
Чиновники з Уряду не полишають ідеї передачі у концесію українських лісів.
Проваливши всі плани із приватизації державного майна (продано не більше 25% від запланованого за рік), влада намагається поповнити казну за рахунок передачі приватникам в експлуатацію стиглого лісу. І це попри те, що цю ідею засудила як Європейська бізнес асоціація, так й інші впливові міжнародні структури, які бачать у цьому банальний грабунок. На думку експертів, концесія стане певною ширмою для приватизації найбільш корисних українських лісів.
Концесія чи розграбування?
Цікаво, що найбільшим апологетом передачі лісів у концесію виступає Міністерство економічного розвитку та торгівлі, яке, по суті, нічого не змогло зробити для того, щоб підняти економіку країни. По суті, Міністерство не пропонує нічого іншого, окрім «прихватизації» за копійки державного майна та здачі у концесію на 50 і більше років. Крім лісів, пропонують «концесіонізувати» річки та аеропорти, морські порти і навіть дороги. Як зазначив ідеолог «концесіонерства», заступник міністра економічного розвитку та торгівлі Максим Нефьодов, здача об’єктів у концесію має принести державі 35 мільярдів доларів (!).
В реальності вона не принесла державі жодної копійки, оскільки «молода команда реформаторів» не змогла навіть підготувати відповідні зміни до законодавства, оскільки запропонований ними вид концесії порушує безліч українських законів.
Концесія – це вид угоди про створення або реконструкцію за рахунок коштів інвестора (або – спільно з концедентом) об’єктів (як правило) нерухомого майна в державну власність, за рахунок чого інвестор отримує можливість експлуатувати об’єкт на оплатній основі, збираючи дохід на свою користь.
Іншими словами, держава передає майно в експлуатацію приватнику, а той має інвестувати гроші у розвиток і знімати плату за користування. Після певного періоду це майно знову переходить у державну експлуатацію. Здебільшого, здають у концесію застарілі об’єкти інфраструктури, аби приватник полагодив їх за власний рахунок. Але ліси у концесію майже ніхто в світі не здає.
4 липня 2017 р. Кабінет Міністрів затвердив концепцію стратегічного бачення управління державними підприємствами. Зокрема планується передача у концесію 333 об’єктів лісового господарства. Жодна країна Європи з розвиненою економікою не використовує концесійну модель управління. Лісове господарство в Україні є бюджетним, при цьому від галузі до державної скарбниці у вигляді податків надходило 2–3 млрд грн на рік. Унаслідок концесії держава ризикує позбавитися цих виплат, оскільки майже весь дохід буде надходити до кишені приватника.
Громадська рада при Держлісагентстві вже заявила, що категорично виступає проти концесії у сфері лісового господарства.
«Концесія спрямована на заготівлю стиглої деревини, фактично ліквідує продуктивне вирощування лісу і призведе, як і в Росії, до відновлення вирубок другорядними породами, ніхто не захоче вкладати кошти з віддачею через 50–60 років», – йдеться в тексті звернення ради до Прем’єр-міністра України.
Водночас, згідно з текстом звернення, частка стиглих лісів у балансі лісового господарства становить 8–10%, а термін вирощування лісу до рубки становить 80–100 років, тобто будуть віддані в концесію найбільш продуктивні ліси.
«Практично жодна з країн ЄС не використовує концесію в лісовому господарстві і вважає її неефективною для лісу. Канада, яка передала в концесію 77% стиглих лісів, сьогодні не може впоратися з лісовими пожежами», – наголошується в документі.
Автори звернення вважають, що в разі передачі лісгоспів у концесію, люди будуть обмежені в доступі до лісових ресурсів, тож будуть порушені їхні конституційні права. Також буде знищений малий і середній бізнес, який спеціалізується на деревообробці і заготівлі, переробці грибів і ягід.
Водночас, навіть діючий закон «Про концесії» не передбачає можливості концесії лісів або держмайна лісгосппідприємств, як і не передбачає Лісовий і Земельний кодекси.
Громадська рада вважає, що Міністерству економічного розвитку і торгівлі було б, перш за все, зосередитися на спрощенні ведення бізнесу.
«Потребує затвердження стратегія розвитку лісового господарства, нормативних актів про порядок реалізації деревини, про державну лісову охорону, які вже напрацьовані, а не вносити резонансні рішення, у яких не буде підтримки в суспільстві», – наголошується в зверненні.
До складу Громадської ради входять представники Товариства лісівників України, Європейської бізнес асоціації, ряду громадських організацій і об’єднань, у тому числі, екологічних, серед яких і Всеукраїнська екологічна ліга, а також підприємці, деревообробники, правозахисники та інші.
Попри численні протести, в Уряді не відмовились від ідеї концесії лісів, хоча цей процес був загальмований.
Міжнародний досвід: у виграші тільки Канада
Водночас, ініціатива Уряду вступає у протиріччя з угодою про Асоціацію з Євросоюзом та угодою про Зону вільної торгівлі з ЄС. В Євросоюзі не здають ліси в концесію, бо вважають це згубною практикою. Виходить, «проєвропейська» команда в Мінекономрозвитку більше орієнтується не на Європу, а на Росію, яка понад 20 років тому почала здавати свої ліси у концесію.
Нижче наведемо приклади інших країн, які намагалися здати у концесію державні ліси.
Канада. Понад 200 млн га експлуатаційних лісів із 440 млн га (тобто половина) – державної власності передано в концесійні договори. Ця країна йшла тривалий час до шляху концесії, поступово вирішуючи проблеми з укладенням договорів концесій, а також підготовкою законодавства. Канадські провінції практикують передачу лісів у концесії за договорами строком від 40 до 50 років, які поновлюють кожні 5–10 років.
Можна виділити два типи концесійних договорів: перший – договір між провінцією та приватним власником, який надає право на заготівлю конкретного виду лісових ресурсів на конкретній ділянці (договір лісокористування), другий – договір про проведення лісовідновних робіт та господарське управління лісовими ресурсами на конкретній ділянці (договір надання лісогосподарських послуг).
Варто відзначити, що держава здає в концесію, здебільшого, не дуже якісні ліси або молоді лісонасадження. Головна ціль – не прибуток, а збільшення лісового фонду без залучення бюджетних коштів. Кожна сторона концесійної угоди чітко дотримується законодавства і захищена законом. Водночас, як показала практика, приватник-концесіонер не дуже піклується про безпеку лісів, оскільки країну регулярно охоплюють лісові пожежі.
Росія. Поняття концесії лісів було запроваджено у російський Лісовий кодекс у 1997 році як пробне. У 2007 році в РФ почала діяти нова редакція Лісового кодексу, в якій вже не було згадки про концесії лісів. Ідея передачі лісів у концесію зазнала краху в цій країні. Концесіонери не забажали масово брати ліси у користування. Простіше було провести відчуження територій чи здати цю територію китайцям, які займаються масовим вивозом російського лісу до Китаю. Там, де угоди були укладені, концесіонер швидко вирубував стиглі ліси, а залишав державу сам на сам із пеньками. Не дивно, що навіть корумпована Росія відмовилася від концесії лісів, хоча зберегла інші інструменти розграбування лісогосподарств.
Білорусь. У 2004 році до Лісового кодексу РБ було внесено нову невелику статтю, присвячену можливості концесії лісів. У 2007 році латвійці навіть намагалися зайти через концесію в білоруську систему лісового господарства, запропонувавши взяти у користування частину лісів у Гродненській області. Проте їх пропозицію було відхилено із поясненням, що ці ліси є сировинною базою для місцевих деревообробників. Отож форма концесії лісів у Білорусі передбачена лише формально.
Країни ЄС не використовують концесію в лісовому господарстві та вважають її неефективною для лісу та держави. Хоча в деяких країнах, приміром, у Словаччині використовують певні види концесії для розвитку приватної мисливської справи.
Євросоюз не здійснює безпосереднього впливу на лісогосподарську політику своїх країн-учасниць, немає також єдиного законодавства в цій сфері. В межах ЄС діють певні правила, які регулюють діяльність лісового господарства. В країнах Євросоюзу є приватні, державні, муніципальні і комунальні лісові господарства. Однак держави ЄС намагаються не передавати свої ліси приватникам, оскільки таким чином суттєво зменшується контроль держави за лісовідновленням та лісозбереженням. Мало того, як показала практика, набагато більше коштів до бюджету європейських країн приносять доходи від туризму та рекреаційних зон, ніж від лісозаготівель. Тому ЄС намагається імпортувати деревину з-за кордону, ніж вирубувати ліс на своїй території, тим паче здавати ліси приватникам.
Державне – значить народне
Концесія взагалі дуже непопулярна річ у Європі, і загалом асоціюється із колоніальними часами, коли розвинуті капіталістичні країни брали «на відкуп» будівництво залізничних доріг, розробку корисних копалин малорозвинутих держав третього світу. Таким чином за лічені роки вони контролювали всю економіку африканських чи азійських країн. Але українські чиновники, схоже, хочуть перетворити Україну у колоніальну державу, використавши цей, м’яко кажучи, не дуже вигідний метод використання державних ресурсів.
Варто їм нагадати, що в Конституції України є стаття 13, де сказано, що всі надра і ресурси в нашій країні належать, у першу чергу, народу України. І тільки потім з’являється держава, яка від імені народу цими надрами та ресурсами розпоряджається. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству, тож передача в концесію лісу як ресурсу прямо суперечить Конституції України. Тож не виключено, що в майбутньому автори концесії лісів будуть нести відповідальність перед законом.
Сергій ЧИГИРЬ,“Лісовий і мисливський журнал”
6 коментарів
popkov
Светлана, В этом Вы абсолютно правы: последние 5 лет “государственного управления лесами” с Шота, дискредитировали саму идею централизованного государственного управления лесами. На этой почве могут возникнуть самые разнообразные схемы управления, скорее всего с привкусом “федеральной модели”. Когда-то,в 1997 или 1998 я предупреждал, что принятая в Украине, “гибридная” модель управления может унаследовать не лучшие, а худшие свойства “родителей” ( публично правовой и пользовательской моделей). Так и произошло.
Isachenko
Про концесію неочікувано заговорив щойно Чагаровський у своєму ФБ. В контексті “хай хто завгодно візьме у власність ліси, тільки аби не ДАЛРУ”. Темність лісівників вражає! Проте наслідком зажерливості Бондаря і його свити якраз і буде передача ресурсу у власність чи у концесію, бо сама ідея державного управління і державної власності на ліси спотворена Бондарем до неможливого. Цей час увійде в історію лісового господарства країни як епоха неляканих крадіїв.
popkov
Я ничего и не ожидал, потому что ничего Вы, Петр, не найдете. Существует один документ – перечень предприятий подлежащих приватизации или передачи в концессию, куда ОШИБОЧНО включены лесные ПРЕДПРИЯТИЯ (не ЛЕСА). Брать в концессию леса этот документ, также как и Конституция, не позволяли. Гослесагентство вполне могло пойти в Кабмин и в рабочем порядке исправить эту ошибку, но из политических соображений решило стать в позу защитника народного достояния и публично по ПИАРится на этой теме.
Концессия лесов в Украине не законна, НИКТО не пытался готовить для неё правовую базу, в публичном поле НИКТО концессию лесов не обосновывал, не отстаивал и не пропагандировал, что обязательно делали бы если бы у Власти были такие намерения. Нападали на неё только структуры Гослесагентства и руководимые ими CМИ. Собственно они сами эту угрозу и придумали, пользуясь проколом Правительства. Серьезные экономисты и политики эту тему просто проигнорировали, прекрасно понимая что НИКТО и не собирался передавать в концессию украинские леса , так как это равносильно политическому самоубийству. Никакого сражения за сохранение государственных лесов не было: просто Гослесагентство покрасовалось перед публикой, выполняя в целом полезное упражнение, – “бой с тенью” … не забывая при этом мобилизовать средства предприятий на борьбу за СИСТЕМУ .
Ранняя попытка взять в концессию лесхоз в Прикарпатья была предпринята австрийской государственной компанией OSB и с треском провалилась, однозначно показав нежизнеспособность данной идеи в границах Украины.
Не надо путать рынок с.-х. земель и концессию лесов, тем более ставить в один ряд идею укрупнения государственной собственности в лесном секторе, что объективно необходимо, с идей разгосударствления лесов…
Что касается, выхода из беседы, – ради Бога… Если честно, комментарии пишутся не для личных бесед, а для изложения точек зрения, которые могут быть интересны и полезны многим. Тратить на это время, искать аргументы, соглашаться или спорить это личное дело каждого.
Кстати, ЗЕМЛЯ и ЛЕС в цивилизованном мире одно и тоже… Жаль что в нашей стране и СИСТЕМЕ все не так… И тут Вы правы: захотели авторы второй редакции ЛК и начали менять устоявшиеся понятия, пользуясь тем что представителям действующей власти, в “нашій державі усе можна” , аргументы здравого смысла их не волнуют и никогда особо не волновали. Именно поэтому, вся наша СИСТЕМА в правовом плане “карточный домик” или, если хотите, “разбитое корыто”…
…И никакие Музеи леса, никакие деревянные скульптуры, резные остановки и тому подобные “украшательства” здесь не помогут. Нормальное правительство терпеть этого не будет, поэтому резкие перемены возможны куда ранее 2023 года. Будет ли “нормальным” уже следующее правительство, – не знаю… Но, если оно будет опять играть в смотрящих и схемы, при этом энергично подворовывая, то долго не протянет.
PETRO Checheliuk
Я ніяких посилань давати не буду, тому що вони нікому не потрібні і невдячна це справа. Від цієї «лісової концесії» в соціальних мережах за два роки вже мерехтить в очах. Так, я стверджую, що уряд давно виношує чорні думки про приватизацію (так звану концесію) лісу. Земля і ліс – це останні серйозні активи держави, на які «ринок» донині формально закритий. Але це тільки формально. Про це всім давно відомо. Тут немає ніяких таємниць. Уряд вже робив з цього приводу кілька спроб, але поки що даремно. Останні три міністри АПК України були посаджені в міністерські крісла тільки з такою ціллю. Усі вони безславно залишили свої робочі місця і подальша доля їх не відома. Особливо – Мартинюка. Як за високу шафу провалився. Щодо запитання «действующие украинские закони позволяют это сделать?», то мені просто смішно. Чи, навіть, сумно. У травні я відвідав виставку деревообробки у Львові. Виступав представник Кабміну, доктор наук (не хочу шукати прізвища, підніміть прайс виставки), і заявив, що після 1023 року лісами буде управляти зовсім інша структура. Тобто, урядовці не залишають думки про концесію, створення єдиного підприємства, холдингу і т.п. з зосередженням усіх активів в Києві в руках купки державних злодіїв і бандитів. А закони – як дишель. Їх можна міняти. Можна, наприклад, створити «ринок» землі, яка під лісом. І забрати її разом з лісом. Як у тій пісні цигана з відомого кінофільму: «Cпрячь за высоким забором девченку, викраду вместе с забором…». Про це вже йшла мова між «докторами» наук з купленими дисертаціями в Київському національному економічному університеті. На цю тему вже пишуть дисертації. В нашій державі усе можна. Як в Сомалі, чи Бурундії, де король звільняє свого прем’єра есемескою по телефону. Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна. Тому я виходжу з цієї дискусії і, будьте такі ласкаві – далі без мене. Я не горю бажанням, щоб мене запрошували на «бесіду» в СБУ.
popkov
Петр,… Просветите меня… Дайте ссылки на статьи тех, кто был за концессию лесов: тех кто обосновывал её необходимость. Дайте ссылку на документ где речь идет именно о концессия лесов, а не о возможности концессии имущественных комплексов лесных предприятий. Я об этом ничего не знаю. Кем и для чего организовывалась компания против концессии мне понятно: Гослесагентство демонстрировала Петру Алексеевичу силу своего волшебного влияния на сельские регионы страны, сплачивало “лесную элиту” и “качало мускулы” перед выборами. СМИ и журналисты были действительно широко задействованы…Вы в том числе. В наборе их публикаций полно моих фраз, написанных лет 20 назад, когда угроза концессии была совсем не фантомной.
Что касается Мартынюка, то я раза 3-4 говорил с ним лично и уверен, что ни о какой концессии он даже не помышлял. Из него намеренно слепили “образ врага” в глазах лесников. Это у нас делать умеют. Кстати, список предприятий, имущество которых можно передавать в концессию, составляли у Нефедова, а не в Минагрополитике и просто ошиблись? Что кроме этого перечня, где нет речи о лесах, говорит о намерениях правительства передать их в концессию? Если не ошибаюсь в этом перечне присутствуют и предприятия вообще не имеющие лесов , в том числе по закону обязанные быть государственными, – типа Укргослеспроект и т.п. Это только подчеркивает то, что была сделана глупая и по-сути ничего не значащая ошибка, на базе которой Гослесагентство организовало ПИАР компанию, раздув её до национального масштаба…
Я много раз публично, в том числе и в глаза руководству Минагрополитики говорил о том вреде, который принесла “в сухом остатке” реформа 2011 года, переименовавшая и переподчинившая Госкомесхоз. Уже в 2012 году я подал заявление об увольнении из СИСТЕМЫ, хотя никто меня не выгонял, даже наоборот. Причина была одна: находясь в СИСТЕМЕ уже нельзя было говорить то, что думаешь, ни публично, ни с глазу на глаз с руководством.
После Майдана, я не согласился войти ни в одну из многочисленных групп Гослесагентства, потому что прекрасно видел что они лишь, помогают укрепиться у власти людям, которым не место в руководстве отрасли. В отрасли и рядом с отраслью у них были совсем иные благодетели…результат работы которых мы сегодня наблюдаем и в Харькове и в Житомире, что само по себе символично.
Ваших ответов на свои вопросы я не нашел или не понял… Похоже, что Вы утверждаете то, что:
Правительство предлагало отдать леса в концессию?
Действующие украинские законы позволяют это сделать?
Не надо “компетентно”, ответьте односложно “Да” или “Нет”?
PETRO Checheliuk
Пробую відповісти. Компетентно! Обидва запитання, винесені на обговорення, не коректні. Перше. Михайле, ви або трохи підзабули події дворічної давності щодо концесії лісів, або видаєте бажане за дійсне. Швидше за усе – друге. Якраз планувалось передати в концесію майно лісгоспів разом з лісом. А коли ця спецоперація потерпіла ганебне фіаско, Мартинюк прикинувся дурнем. Про те, як він вміє це робити, йому прямо в очі сказав Валерій Самоплавський. Про спробу «концесії» лісу написали десятки чи сотні видань, серед них і ті, які симпатизували Мартинюку. Власне, з цієї причини, аби не перетворити Україну в нову Сахару, лісівники вийшли з протестами під стіни влади. Страждав концесією саме цей міністр-козачок, засланий в уряд Гройсманом. На щастя, йому не вдалась жодна «реформа» – ні з ринком землі, ні з «ринком» лісу. Друге. Те, що передане «в постоянное пользование» державним організаціям, можна передавати в концесію згідно Закону України «Про концесію» (від 16.07.99р з багатьма доповненнями і правками за останні 20 років). В ньому ліс і лісові ресурси не визнаються об’єктами, які можуть надаватись в концесію. Можуть надаватись лише інфраструктурні об’єкти: порти, водоканали, дороги і т.п. Виходячи з цих умов, лісівники захистили себе, а Мартинюк переступив закон і в черговий раз виставив себе в ролі афериста. Те, чим займався міністр, схиляє до думки, що він, крім глибокої некомпетентності, перебуває в стані важкої контузії. На жаль чи на щастя, цей закон, як і багато інших, в Україні не працює. Можливо тому, що тему концесії довгий час «шліфували» такі «видатні» особистості, як зам. міністра економрозвитку Юлія Ковалів. Під її чуйним керівництвом концесія упаковувалась в шкурку світового досвіду, зверху на її шерсть ліпились «висновки» і «рекомендації» незалежних експерДів, влаштовували бучні презентації. Але з витівки вийшла непогана тіньова приватизація. Концесія по-українськи – це корупція і договорняк. Сьогодні Україна з приводу концесії і розірвання договорів має тисячі судових позовів і кримінальних справ.
Comments are closed.