16/08/2019
8Тема лісу, його збереження і вирубки роками тримається в топі тем, які генерують найбільше зради і срачів в українському фейсбуці.
Диванні експерти збирають сотні лайків під фото з лісосік у Карпатах, а якщо пощастить сфотографувати кругляк у вагонах десь на вокзалі – то й тисячі. Під відео і фото повеней неодмінно з’являться десятки коментаторів, які безжально порадять «рубайте далі».
І байдуже, що ледь не половина фото, які гуляють по фейсбуку і медіа, – з Румунії. Що ліс у вагонах переважно не карпатський, а то й не український. Що обсяг опадів, які спричинили чергову повінь, у разів десять перевищував норму для місцевості і часу, й ніякі первісні джунглі цю воду б не спинили. «Карпати вже лисі» – не вщухає у мережах істерика, і голос здорового глузду майже не має шансів крізь неї пробитися. Репутація лісівників впала нижче нульової позначки. Саме слово «лісник» стало синонімом до «злодій».
Безглуздо заперечувати провину лісівників. Нинішня криза галузі і втрата суспільної довіри до професії – в першу чергу їхня власна заслуга. Надто багато задокументовано: і діловий ліс під виглядом «дров» на експорт, і незаконні рубки, і змови на аукціонах, і торгівля посадами й хабарництво в держлісагентстві. Але так само безглуздо стверджувати, що, крім цього, нічого доброго не було і немає.
Суспільна свідомість сьогодні заражена стереотипами і міфами про лісове господарство. Мережі їх мультиплікують, популістичні політики підігрівають. Короткий список таких міфів: «треба просто перестати рубати» (це мрія найрадикальніших мережевих хом’ячків, які люблять милуватися гірськими краєвидами з вікон затишних дерев’яних котеджів), «треба рубати, як в Європі» (наївна віра, що в Європі не вирубують ліс або ж майже не вирубують), «ліс отримав безвіз» (переконання, що хитрі європейці свій ліс бережуть, а живуть за рахунок нашого), «в Україні ніколи ще стільки не рубали, Карпати голі» (просто неправда, розрахована на вразливі натури).
Що точно – в галузі назріли зміни. Але перед тим, як братися до реформи, слід спокійно, без «зради» проаналізувати стан справ, відкинути стереотипи й тверезо подивитися на європейських сусідів, оцінити власні ресурси і можливості.
Про те, що робити з лісовим господарством, що взяти в Європи, а що не варто, говоримо з кандидатом лісотехнічних наук, досвідченим лісівником-практиком Романом Олійником.
Роман Олійник
Роман Олійник працював у лісовому господарстві майже сорок років. За час робити в івано-франківському обласному управлінні побував у трьох десятках країн Європи і США, де вивчав принципи і технології лісового господарства. Олійник зсередини знає, як робилися і чим закінчилися спроби реформувати галузь в Україні, та має ідеї, як змінити ситуацію на краще.
Як і скільки рубають в Європі
Одразу скажемо: дуже по-різному, єдиної системи нема. Тому обмежимося для порівняння трьома країнами – Австрією, Польщею і Словаччиною. Вибір міг бути іншим, але зупинимося на цих з огляду на те, що в Австрії – давні традиції лісового господарства, які вона в XIX столітті принесла й на наші терени, а Польща із Словаччиною – сусіди, які на момент розпаду СРСР мали фактично ту саму систему лісової господарки і ті самі проблеми, що й Україна.
Для наочності змоделюємо ситуацію. Уявімо ділянку експлуатаційного зрілого лісу, важкодоступну, доволі віддалену від населених пунктів, скажімо, десь в Дальньому Дарові за Осмолодою. Що буде з цим лісом в Україні, Австрії, Польщі й Словаччині?
Для початку, пояснює Роман Олійник, у кожній з цих країн Євросоюзу ухвалять принципове рішення: рубати чи не рубати. Воно залежить від того, де проблемна ділянка розташована, скільки з неї можна отримати прибутку, а скільки збитків і втрат – у тому числі екологічних. Якщо збитки, у тому числі екологічні, будуть переважати, ділянку можуть залишити неторкнутою.
У Польщі і Словаччині рубки проводяться згідно з лісовпорядним планом, який складають на 10 років. У разі стихійних лих й інших форс-мажорних обставин план може бути зроблений на коротший термін. Для лісів, що не є державною власністю, у Словаччині складається спрощений план.
СТРУКТУРА ВЛАСНОСТІ ЛІСІВ У СЛОВАЧЧИНІ: ДЕРЖАВНІ – 40,8%, ПРИВАТНІ – 11,3%, ГРОМАДСЬКІ – 24,8%, СІЛЬСЬКІ 9,4%, ЦЕРКОВНІ – 2,9%, З НЕВИЗНАЧЕНОЮ ФОРМОЮ ВЛАСНОСТІ – 10,9%.
В Україні такий ліс теж можуть не зрубати, але з дещо інших причин.
«Хіба що підприємець порахує, що йому вигідно ганяти трактор умовні 10 кілометрів до цієї ділянки руслом потоку і «закриє» екологічних інспекторів, тоді ліс таки зрубають», – відверто каже Олійник.
Верхів’я заповідної Лімниці, приблизно 15 км від Осмолоди. Цю деревину лісовози звезуть руслом ріки. Так триває десятиліттями.
В Україні не буде дороги до лісосіки і грошей на її будівництво. Трактори і лісовози, ймовірно, будуть їздити руслом ріки, що, звичайно, незаконно, але на це традиційно не зважають.
В Австрії дорога вже є: там давно і чудово розвинена мережа лісових доріг. Проблем з транспортуванням деревини не буде.
У Словаччині дорогу до ділянки рубки зроблять за пів року. Звісно, вона не зачіпатиме русло жодної ріки чи потоку. Полякам на будівництво дороги знадобиться пів року-рік.
У Словаччині, Австрії і Польщі тип рубки залежатиме від того, який це ліс. Якщо одновіковий одноярусний, його зріжуть смужками – це так звана вузьколісосічна рубка (коли на вузьких зрізаних смужках зявиться підріст – почнуть зрізати дерева на смугах, які перед тим не чіпали). Якщо ж ліс різновіковий – рубатимуть вибірково. За таких підходів з відстані важко й помітити, що ліс вирубують. Нема приводу для «зради» в мережах.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
В Україні, найімовірніше, це буде суцільна рубка. Залишиться «лисина» на схилі. Туристи зроблять фото, яке поширять у мережах з прокльонами на адресу лісників.
По завершенню рубки в Україні відходи залишаться на ділянці. Виглядати це буде також не надто естетично. Австрійці також рубочні рештки залишають на місці, бо не варто забирати з ділянки всю органіку: вона потрібна для відновлення лісу.
У Словаччині інколи залишають дуже чисті зруби, особливо коли розробляють вітровальну деревину. Підвісними канатними системами там забирають дерева разом з кронами. Гілля внизу на площадці перемелюють на щепу.
«Такі методи, коли лісосіка залишається чиста, не дуже відповідають природі карпатського лісу», – каже Олійник.
Після рубки розраховують потенційний приріст дерев і приймають рішення про лісовідновлення. Якщо ділянка дуже порожня – її засаджують. В Івано-Франківській області засаджують приблизно 45% зрубів.
«Щоправда, якість цієї посадки не надто добра. Велика частина посадкового матеріалу з розсадника – а це 10-сантиметрові смерічки – загине», – каже Олійник. В австрійців, поляків і словаків просунутіші технології лісовідновлення: використовується посадковий матеріал з закритою кореневою системою. Потрохи це приходить і в Україну.
За словами Олійника, на сьогодні близько 70% дерев в українських Карпатах сформувалися природно. І це непогано для гірських лісів: «Якщо збереглося відновлення на лісосіці, значить, рубали не по-варварськи».
В радянські часи 95% лісосік на Прикарпатті заліснювалися штучно. «Тракторів було багато, пальне дешеве. Вони їздили і тягали ліс, нещадно пошкоджуючи середовище. На екологію не надто зважали, тому після рубок багато садили», – каже Олійник.
Висновок: в Австрії, Польщі і Словаччині на такій умовній ділянці врешті-решт зрубають такий самий об’єм деревини, що й в Україні. Але завдяки розвиненій інфраструктурі і технологіям шкода для природи буде меншою і зруб не буде виглядати по-варварськи. В Україні все навпаки.
Фото Роберта ЕрікаЯк рубати вдвічі більше без «зради» і шкоди довкіллю
Роман Олійник спростовує популярний в українському фейсбуці міф, що Карпати нещадно вирубують та вивозять за кордон, а європейці свій ліс нібито не рубають.
Насправді з сьогоднішніми об’ємами рубок Україна займає лише 7-8 місце серед країн Європи.
За даними Євростату, у 2017 році у країнах ЄС зрубали 470 мільйонів метрів кубічних лісу. В Україні останніми роками рубають в середньому 16-22 мільйони кубів.
Найбільше лісу у Європейському Союзі рубають шведи – 72 мільйони кубометрів, фіни – 63 мільйони кубометрів та німці – 53 мільйони.
Поляки, у яких співмірна з Україною площа лісів, – на п’ятому місці. У 2017 році в Польщі зрубали 45 мільйонів кубометрів лісу.
Виходить, поляки рубають вдвічі-втричі більше, ніж українці, і не мають конфліктів з екологами, активістами й населенням. А їхні Карпати не здаються «лисими».
Роман Олійник пояснює: у Польщі дуже авторитетна лісова служба. Чітко, а не формально працюють усі процедури, тому довіра до працівників лісового господарства висока.
Місцеві громади – ґміни – зацікавлені, щоб лісові підприємства були прибутковими, оскільки вони реально наповнюють бюджети. Тому у Польщі не так багато лісів відносяться до заповідників – лише 2%.
Також у Польщі, на відміну від України, у більшості лісів спеціального призначення (ґрунтозахисних, водозахисних, зелених зон тощо) дозволено проведення рубок головного користування. Обмеження торкаються лише параметрів лісокористування. У деяких випадках забороняються суцільні рубки, обмежується площа лісосік, збільшується вік рубки.
А завдяки будівництву мережі доріг та закупівлі нових технологій поляки в останні роки майже відмовилися від суцільних рубок.
За словами Олійника, на Франківщині ситуація з вирубками не катастрофічна. Просто у нас не будують лісових доріг, і рубки зосередження поблизу популярних маршрутів, населених пунктів – де є сяка-така дорожня інфраструктура. Зрозуміло, що вони впадають в око.
«У нас великі території лісів не зайняті господарським втручанням. Якби у нас була інфраструктура, технічне оснащення, канатні системи, ми могли б збільшити абсолютно без збитків для природи лісозаготівлю в області приблизно у два рази. Рубати не мільйон кубометрів, а два», – каже Олійник.
Олійник зазначає, що за таких умов не було б суцільних зрубів, зменшилася б загроза лісових пожеж, ліс став би здоровіший. І не було б такої напруги в суспільстві.
Ще однією проблемою є жорсткі екологічні обмеження щодо господарювання в українських лісах, яких… немає у країнах Європи. Дивно? Але факт.
Після повеней 1998, 2002 та 2008 років в Україні прийняли низку законів, які обмежують роботу лісгоспів. Зокрема, ухвалили норми про заборону використання гусеничних тракторів та мораторій на експорт лісу-кругляку за кордон. На користь лісовому господарству це не пішло, вважає Олійник.
Що робити?
Відкинемо одразу мрію заборонити вирубку повністю як утопічну. Людству ще потрібні вироби з дерева, підприємцям – сировина, а громадам – податки і робочі місця. Але слід знайти спосіб сталого розвитку лісової промисловості з мінімальною шкодою для довкілля.
Для цього, каже Роман Олійник, треба зробити кілька важливих і непростих кроків.
Інвентаризація лісів. Наводити лад у лісовому господарстві треба з повного обліку лісів, наголошує Олійник. Востаннє облік лісу в Україні проводили в 2011-му – і то на обмеженій території.
«Це видається дивним. Ми в центрі Європи, але об’єктивної і повної інформації про наші ліси у нас немає», – каже Олійник.
Інвентаризацію робити потрібно новітніми технологіями, а не прописаними у вітчизняному законодавстві методами.
«Для прикладу, у скандинавських країнах запровадили технологію сканування з літаків. Літак сканує територію лісових масивів лазерними променями і збирає інформацію про кожне дерево. Отримується повна і абсолютно об’єктивна картина. Залишається ці дані формалізувати у матеріали лісовпорядкування, таксаційні описи, і вже з них виходити на приріст, об’єми та види рубок», – каже Олійник.
Наслідком інвентаризації має бути також перерозподіл лісів у бік збільшення експлуатаційних. В Україні зараз 54% лісу виключені з користування.
Також до лісового господарства треба включити ліси, які з’явилися на не землях лісфонду. Це покинуті полонини, річища, комунальні землі, які давно заросли деревами. За підрахунками Романа Олійника, лише в Івано-Франківській області приблизно 40 000 га такого лісу.
«У цьому лісі заготовляють дрова й ділову деревину. А ті, хто управляють лісами, «не бачать», де він є і що з ним відбувається. У нас в долині Лімниці гектарів десять мого віку червоного дуба, який пиляють, хто собі хоче. А за документами його не існує. Голова сільради взагалі про це не думає. А лісники кажуть: то не наше».
Ліси у державній власності. Українці практично одностайно проти будь-якого приватного володіння лісами. Такий суспільний консенсус, з ним доведеться рахуватися. Зрештою, сьогодні у Європі помітна тенденція, коли держава викуповує у приватних власників їхні ліси, відкриваючи їх для доступу громадян.
Управління лісами. Наглядати за ситуацією в лісах, контролювати їхній стан повинне Державне лісове агентство і його регіональні підрозділи. Незалежно від користувача лісу. Єдина мета агентства – збільшувати кількість лісу і підвищувати його якість.
Доцільно перейняти досвід Польщі, де реформа лісового господарства виявилася дуже успішною. Серед іншого – слід розділити сферу управління лісами і господарську діяльність. Це зменшить корупційні ризики. Формально у нас це наче й зроблено, як у Польщі. Однак на практиці агентство і обласні управління постійно втручаються в роботу лісгоспів.
«Агентство нав’язує клієнтів, може змусити щось придбати, навіть портрети Януковича (!), а за фінансовий результат підприємства відповідає директор лісгоспу. Він ще й підвішений контрактом, і, якщо не хоче виконувати вказівок начальства – його звільнять», – каже Олійник.
Інфраструктура. Це передовсім лісові дороги. Без них годі мріяти про ефективне стале й дружнє до довкілля господарювання.
Поштовхом для розвитку інфраструктури може бути сприятливе оподаткування. «Все, що лісове господарство вкладає в інфраструктуру, лісовідновлення, капітальні прибирання, які йдуть на користь лісу й екології, треба вивести з оподаткування», – каже Олійник.
Також слід змінити процес ціноутворення і реалізації деревини в Україні. Частину деревини варто дозволити продавати за прямими договорами місцевим деревообробникам. Вони зараз дуже потерпають від нестачі матеріалів. Решту реалізовувати на внутрішніх аукціонах, а все, що не викупили, виставляти на аукціони для нерезидентів.
Мораторій на вивезення кругляку теж має бути скасований: це популістичний і лобістський закон, який не дав жодної користі, лише вигоду творцям схем. Європейці не забороняють експорт, і це ніяк не шкодить їхнім лісам.
Технології. Новітні технології лісозаготівлі і лісовідновлення потрібні і для ефективного господарювання, і для зменшення соціальної напруги.
Суцільні рубки мають залишитися в минулому. На це є суспільний запит. Львівська обласна рада уже приймала рішення про заборону суцільних рубок, юридично воно було нікчемне, але все йде до того, що таке рішення приймуть у парламенті.
«І від якості того рішення буде залежати майбутнє лісової галузі. Якщо це буде популістичне, заради піару рішення про миттєву заборону суцільних рубок, то це вб’є лісову галузь», – каже Олійник.
Україні потрібне продумане покрокове вирішення проблеми: спершу треба подбати про закупку техніки і технологій, будівництво мережі лісових доріг, а вже тоді забороняти суцільні рубки. Це справа кількох років.
Єдина в Україні робоча канатна дорога для трелювання лісу Тайфун MOZ-300 у Вигодському лісгоспі.
Поки що з цим в Україні сумно. Про «харвестери» на резинових гусеницях лісгоспи навіть не мріють. А канаток – повітряно-трелювальних установок, якими стягують дерева при вибіркових рубках – в Україні за останнє десятиліття купили аж три. Робоча зараз лише одна – у Вигодському лісгоспі на Прикарпатті. Але використовують її переважно для «показух» перед журналістами чи начальством…
8 коментарів
popkov
Для SRB. Я вообще никогда не занимался разоблачением людей, но …. Мне очень давно не нравится СИСТЕМА… Она живет только за счет леса, выращенного совсем не ей…она не справедлива и не профессиональна…. её апологеты постоянно врут и воруют…
На мой взгляд, рамки СИСТЕМЫ меняют людей, убивая в них лучшее… и лишая долгосрочной перспективы… Но…. очень многих именно СИСТЕМА создала и вознесла… Без неё они – пустое место….СИСТЕМА – для них – эквивалент достойной жизни… За это они будут воевать…
Я не знаю, что будет дальше…. Просто делюсь с людьми информацией и иногда вкрапливаю в неё свои мысли…
Не хочу Вас огорчать, но свои задачи отрасль понимает совсем иначе… Извините, но “быстрые, системные и качественные перемены” это аналог БЛА-БЛА-БЛА….У нас так все умеют…. и все поддержат…но с конкретизацией будут большие проблемы…
SRB
Чтобы не было бла-бла, надо поменять комсостав и сузить точку приложения, например, каждую реформу в рамках одной области. Потом обобщать и внедрять успешные. Самая тяжёлая задача – определить критерии успешности. А здесь карты в руки Вам и другим экспертам.
Я сторонник того, что лучший ответ – ответ действием. И если на пути стоит некая СИСТЕМА – надо “всего лишь” ее заменить на другую))
Главное при этом – не реализовать один из законов Мэрфи. Не тянуть на себя, если не знаешь, что на другом конце. Что касается рынка лесо- и пиломатериалов – я в себе уверен. Поэтому вышел в публичную плоскость. Система упадет тогда, когда ее будут шатать. В остальных вопросах отрасли – считаю, что у Вас с коллегами более чем достаточно ресурсов. Так что, в добрый час.
popkov
Для Форестер 18. Мне знакомы эти настроения и я часто рассказываю старую притчу….
Я уже очень давно беру пример с этой синицы…
Конечно обидно читать про туалеты, но на “голос народа” обижаться нельзя . Хотя … Какой голос, – такой народ… или наоборот…
Ваша позиция – это позиция Мордера, хотя я прекрасно понимаю, что Вы Патриот… Меня в юности учили: “нельзя сдаваться раньше конца боя” и “нельзя искать причину поражения в других: только в себе”. Такое впечатление, что Вы Украину и её лесную отрасль уже сдали, виноватых определили и принесли венок на могилку…
Что касается коррупции, – не волнуйтесь: эта тема в центре нашего внимания… Просто пока публично об этом говорить рано… Кроме того, коррупция бывает разная, в том числе вынужденная… Её осуждение тоже должно быть разным… И это моя головная боль…
Даниил сказал – признаний не будет, никого не накажут…. Он прав лишь частично… Признаний не было после Майдана, когда лесные назначенцы Порошенко начали “седлать” офшорные схемы “попередников” построенные на фундаменте “круговой поруки”. Но бреши в их обороне есть…
Во-первых, есть Виктор, которому я бы всё простил и вернул за “прививку правды”… Очень многие лесные авторитеты, независимо от пола “сдулись бы за пару секунд”…, если бы Сивець рассказал о них правду. Для отрасли это было бы спасением и я с удовольствием бы на это посмотрел…, хотя очень многое знаю, просто доказывать ленюсь…
Во-вторых, возможно Зеленский окажется другим и люди к нему и его власти будут иначе относится… и начнут говорить правду…
В-третьих, вчера мой друг сказал, что “идеальных преступлений не бывает”, и это должны услышать и в НАБУ, и в ЛИАЦ, и в Словакии…. При желании СХЕМУ под названием “СИСТЕМА Гослесагентства”, даже без свидетельских показаний, можно разложить в деталях, от 1998 до 2019 года. Надеюсь Вы понимаете, что глупо связывать появление коррупции с Сивцем: она была внедрена в лесное хозяйство много раньше. Сегодня многие детские сады и больницы в сельской местности на лесном конфискате могут обогатиться…
Что будет дальше, я не знаю и, более того, мне плевать… Жизнь конечна и финал уже виден… Я от неё ничего особенного не жду и делаю то, на что есть силы… Есть люди с которыми приятно общаться… И я сам выбираю с кем общаться… Есть мысли которые хочется обсудить… И я сам выбираю с кем делится… Есть места куда хочется вернуться… И я стараюсь это организовать…Был бы рад измениться, но не получается…
Вы “встряли” в чужой разговор. Я не против, но… давайте посмотрим что скажет Светлана… Тут никогда не угадаешь…
Ну и напоследок… Вы заметили, что в Украине выросло совсем новое население… Им решать… Наше дело, – помогать и оберегать…
forester18
да не собирался я Вас критиковать..просто у меня другой метод подхода к делу..я был -30 лет практиком..там бла-бла-бла..не канает..поэтому на всё смотрю рационально и цинично…у меня было желание уехать..и были возможности..и сейчас есть..но я не хочу..я хочу добиться результата ЗДЕСЬ…мне обидно за этот народ..этих затроченых мясников-лесников..мне страшно и противно за убитый или добиваемый ими лес..мне хочется что бы здесь было место людям…а не тварям..мы с Вами движемся в одном направлении ..просто тропинки разные..попутного ветра…
SRB
УВ. М.Ю., я сказал, что сейчас не надо гнаться за массовыми разоблачениями и ждать здесь результата. Пусть этим занимаются профи, в лучшем случае это займет месяцы, в худшем – годы. Перед отраслью стоит другая задача – быстрые, системные и качественные перемены. А потом уже, если повезло с переменой власти – каждому свое.
forester18
смішно читати ці всі рецепти для реформування українського лісу..нажаль усі вони варті максимум на макулатуру …мінімум у туалет…це ж треба так забивати голову дурнею….насправді ніхто..абсолютно ніхто тут чомусь не заїкається – що по факту -Україна ..це держава -лузер..недопаньство ..де панує злодійсько-олігархічна структура управління..тобто по факту державою керують олігархи -злодії..та підпорядковані їм злодійські елементи влади ..наприклад ДАЛРУ..реально вони свою функцію виконують..олігархи багатіють..злочинці багатіють..злочинна влада наживається..завдання виконано та перевиконано..будь -які реформи при незмінній системі влади -будуть переслідуват одну ціль-красти грабити наживатись..згадайте лозунг пане Адмін -який висів на воротах Бухенвальда..залиште Ваші мрії перед цими воротами- всякий сюди входячий…печально ..але треба давити гідру корупції ..без цього ніяк..залиште свої мрії…авжеж???
popkov
Светлана, я с Вами опять не согласен и опять попробую Вас убедить.
Лесная политика нужна прежде всего потому, что процесс её разработки дает шанс изменить действующую в Украине правовую модель управления лесами. В данном случае ПРОЦЕСС даже важнее итогового документа. В этом смысле Петр Лакида разочаровывает: накрылся с кем-то одним одеялом и что-то там формирует, – “очень важное”… Видно, что кто-то под одеялом шевелится, но наружу ни звука пока не просочилось…. Так Национальная лесная политика не делается и в этом ему ещё предстоит убедиться: вылезать ведь всё равно придется…
Хотя возможно, НУБиПовские “властители лесных умов” уже достигли уровня Максимовича, который в своё время говорил, что “в принципе нам и на хрен не нужна лесная политика, ну а если понадобиться мы с Ткачом чая покрепче заварим и за выходные её напишем…” Ставлю кавычки, так как это почти цитата, но конечно могу что -либо забыть или слова переставить…Очень много времени с тех пор утекло…
На мой взгляд, одна из главных ошибок украинских лесных законотворцев в том, что они лишили органы лесной исполнительной власти функций распоряжения государственными лесами, передав их ОДА, которые в своем составе не имеют лесных профессионалов. Почти 20 лет назад, я писал об этом и статья, которую опубликовали много позднее, попала папе Вашего друга Жени. Он звонил и предлагал материальную помощь в её размещении на ЗН. Я отказался: не хотелось разорять Алексис, который и без того активно помогал “нуждающимся лесоводам” 🙂
По жанру – это полемика с Бобко А.Н. Размещаю для Вас заключительные страницы… Найдете время, – отметьте положения с которыми принципиально не согласны.
«Хуже порчи и лишая – мыслей западных зараза.
Пой, гармошка, заглушая саксофон – исчадье джаза»
И.Бродский
“Воспользуемся рекомендациями А.Бобко и обратимся к европейскому опыту организации и ведения хозяйства в государственных лесах.
Подходы к управлению лесами в цивилизованных странах имеют много общего. Роль государства в лесном секторе сводится к выполнению функций нормирования (законотворчества), надзора (контроля), собственника и поддержки. Функция нормирования заключается в разработке лесной политики и подготовке законов и нормативов, обеспечивающих ее реализацию. Надзорная, – сводится к обеспечению выполнения норм законодательства. Выполнение функции собственника предполагает ведение лесного хозяйства, распоряжение лесами и доходами от их эксплуатации. Функция поддержки объединяет виды деятельности, обеспечивающие условия для устойчивого управления лесами на длительный период (образование, наука, инвентаризация, информационное обеспечение и т.п.).
Выполняя функции нормирования и надзора, государство выступает как субъект высшего, государственного (публичного) права. При ведении хозяйства в своих лесах оно является субъектом частного права и рассматривается наравне со всеми другими субъектами действующими в лесном секторе. Признавая двойственную роль государства, европейские страны выработали ряд принципов, которые положены в основу формирования государственных институтов, отвечающих за леса. Основные из них:
• Функции государства должны быть разделены между разными организациями. Особо важно отделение функций нормирования и контроля от функций собственника;
• Действия государственных органов власти должны быть открытыми, понятными и справедливыми;
• Различные государственные органы не должны выполнять одни и те же функции.
Безусловно, вопрос о разграничении государственных полномочий должен решаться с учетом национальных особенностей страны, таких как лесистость, структура собственности на леса, роль лесного сектора в экономике, исторические традиции.
При всем многообразии, спектр национальных решений по организации хозяйства в государственных лесах сводится к двум основным типам, – «европейскому» и «российскому».
В подавляющем большинстве европейских стран, имеются департаменты лесного хозяйства при тех или иных министерствах (либо самостоятельные агентства, комитеты, службы, министерства), независимые и не многочисленные службы надзора с региональными представительствами, а так же хозяйственные структуры, реализующие интересы государства как собственника. Примером таких структур, являются холдинги Lasy Panstwowe (Польша), Lesy Ceske Republiky (Чехия), Lesy Slovenskej Republiky (Словакия), а также акционерные компании со 100% государственным капиталом LVM (Латвия), ОBF ( Австрия) и др.. В рамках законодательства, государственные лесные предприятия имеют право владеть, распоряжаться и пользоваться доверенными им лесами. Они могут самостоятельно определять формы территориальной организации производства, способы заготовки и направления использования лесопродукции, устанавливать цены, принимать и корректировать планы ведения лесного хозяйства. В отличии от А.Бобко, западные законодатели считают, что государственные леса имеют общенациональное значение и поэтому должны управляться централизовано. Местные органы власти получают свою часть налогов, но не вмешиваются в хозяйственную деятельность. Во многих странах, внутреннее территориальное деление государственных лесных предприятий не совпадает с административным. К примеру, региональных дирекций в холдине «Государственные леса Польши» и лесных районов в Эстонском центре хозяйственного управления государственными лесами, значительно меньше, чем воеводств и уездов. Государственные лесные предприятия европейских стран сами определяют форму реализации древесины. Подавляющее большинство предпочитает продавать заготовленный лес в круглом виде. Заготовка осуществляется либо собственными силами, либо частными бригадами, работающими по контракту. В некоторых странах (Эстония, Латвия) часть лесосечного фонда продается на корню с аукционов и по долгосрочным договорам. В Венгрии, где государственные компании владеет лесопромышленными мощностями, определенная доля заготовленной древесины направляется на переработку.
Суть российских реформ свелась к попытке возврата к системе казенного лесного хозяйства, существовавшей до революции. Этапы преобразований полностью совпадают с рекомендациями А.Бобко: государственным предприятиям законодательно запрещено заниматься заготовкой и переработкой древесины, федеральная служба лесного хозяйства расформирована, основные функции управления переданы в регионы, леса передаются в долгосрочную аренду (концессию) крупным лесопромышленникам или продаются на корню. Результаты реформирования впечатляют: по самым скромным оценкам 20-30% российского леса заготавливается нелегально (в России воруют леса в несколько раз больше, чем заготавливают в Украине); лучшие леса уничтожаются ударными темпами; государственные лесные и лесопромышленные предприятия бедствуют; лесное хозяйство в целом убыточно; роль России на мировых лесных рынках упала до не видано низкого уровня; конфликты в сфере лесных отношений обострены до предела.
Продажа на корню и аренда (концессия) государственных лесов характерны для стран имеющих избыток лесных ресурсов, ведущих в целом экстенсивное лесное хозяйство силами частного капитала (Россия, Канада, Латинская Америка, Африка). Почему же А.Бобко, последовательно и правильно отстаивающий идею интенсификации лесопользования в лесодефицитной Украине, навязывает подобные решения нашим законодателям, причем под видом европейского опыта? Неужели он не знает, что еще в 19 веке российские лесоводы оценивали аренду и концессию, как самый «дурной и убыточный» способ управления лесами? Опять парадокс…
Очевидно, что запрет на проведение лесозаготовок силами гослесхозов разделяет единый цикл лесовыращивания на два не равных этапа. Ответственность за длительный и затратный этап создания и выращивания леса А.Бобко предлогает возложить на государственные предприятия и бюджет, а чаще всего единовременный и прибыльный этап сбора и реализации урожая отдать коммерческим структурам. К чему приводит внедрение в жизнь подобного предложения видно по опыту Карпатского региона и России. В дополнение заметим, что отделение лесного хозяйства от лесозаготовок и отнесение последних к лесопромышленной деятельности, это атавизм советского времени. Цикл выращивания леса един и неделим. Он естественно включает в себя этап сбора урожая, точно также как цикл выращивания пшеницы или любой другой продукции растениеводства. В этой связи уместно напомнить афоризм классика лесного дела Г.Морозова о том, что «рубка леса – синоним лесовосстановления», а также вспомнить о том, что по международной классификации видов хозяйственной деятельности, кстати, принятой Украиной, лесозаготовка относится к лесному хозяйству, а не к лесной промышленности.
Вполне естественно, то, что некоторые лесопромышленники советской школы, ныне ставшие крупными бизнесменами, ощущая недостаток сырья и вынужденные за него платить, с ностальгией вспоминают советское время, когда лес фактически был в их распоряжении и имел символическую цену. Правда, с их нынешней точки зрения, социализм имел и ярко выраженные недостатки, в лице ОБХСС, партийного контроля, а также советского менталитета, позволявшего простому рабочему или журналисту безпардонно интересоваться откуда квартиры, виллы, джипы и тому подобные излишества, при полном развале производства. Сегодня они предлагают взять «лучшее» из обеих систем: государственное лесное хозяйство оставить при социализме, на шее налогоплательщика, запретив ему всякую деятельность приносящую прибыль, обложив налогами и контролирующими органами, а лесную промышленность отпустить на вольные рыночные хлеба, обеспечив при этом правом получения древесины в требуемом количестве и по символическим ценам. Им схема А.Бобко безусловно понравится. Сочувствую, но подобная химера не жизнеспособна и мечтать о ее появлении не продуктивно.
Нам вместе жить и наблюдать
Одну картину:
Умом Россию не понять
И Украину
Шершевский Л.
Возможно, с последним выводом я поспешил. Опыт показывает, что на благодатной украинской земле могут прижиться и длительно существовать самые невероятные и самые неэффективные для страны схемы управления. Вспомним, к примеру, как законодатель в 1994 году реализовал функции собственника применительно к основному лесному массиву страны, исторически находившемуся в ведении специализированных органов лесного хозяйства. Прежде всего, он отдал эти леса в «постоянное пользование» 250 государственным предприятиям, которые юридически самостоятельны. Фактически эта самостоятельность мнимая, так как деньги, выделяемые бюджетом на лесное хозяйство, предприятия получают от Госкомлесхоза, который их жестко контролирует. Директора лесхозов работают по контракту с Председателем Комитета и надо признать, это ограничивает их свободу. Органам местной власти даны основные полномочия по распоряжению лесами: они передают их в постоянное или временное пользование, распределяют участки леса, отведенные в главную рубку, сдают лес в аренду… Полномочия местных советов разного уровня действуют в границах их территорий и поэтому перекрываются. Цены на древесину на корню определяются Кабинетом Министров с подачи Министерства экономики, но без всякой связи рыночными ценами на лесопродукцию и реальными условиями заготовки и доставки. Функции контроля многократно дублируются. Они возложены на Кабинет Министров, Министерство охраны окружающей среды (ныне МПР), Госкомлесхоз и все его структуры и предприятия, работники которых имеют статус государственной лесной охраны, Верховный Совет, Советы всех уровней (кроме сельсоветов), региональные органы исполнительной власти. К этому перечню следует добавить налоговую инспекцию, КРУ, прокуратуру, пожарную охрану, санэпидемслужбу…
Можно ли эффективно хозяйствовать в лесу, если выращивают его одни, распоряжаются урожаем другие, цены устанавливают третьи, а контролирует все? В мировой практике подобных примеров нет. Но в Украине с этой задачей, не без издержек, но справились, прежде всего, благодаря национальному менталитету, в котором наряду с «хозяйской» хваткой и хитринкой, заложены недоверие к решениям государства и привычка рассчитывать только на свои собственные силы. Честь и хвала тем представителям региональной власти, министерским чиновникам и руководителям лесных предприятий, которые смогли прожить эти смутные годы и сохранить производство, ориентируясь в своей работе на здравый смысл, а не на букву не совершенных и не согласованных законов, устаревших еще до принятия. Благодаря им, государственное лесное хозяйства выжило и развивается, чего не скажешь о многих других отраслях экономики. Существующие ныне в лесном деле недостатки и противоречия многочисленны, но не смертельны. Разрушать из-за них централизованную систему управления государственным лесным хозяйством, как того желает А.Бобко, все равно, что в январские морозы, осерчав на блох бросать в костер шубу.
На мой взгляд, одна из главных ошибок авторов действующего законодательства заключается в том, что, пойдя на поводу у «Закона о местном самоуправлении», они разделили полномочия управления каждым конкретным участком и урочищем в государственных лесах между десятком различных субъектов. Образно говоря, «лесной пирог» в Украине поделен и кусками, и слоями, тогда как в цивилизованном мире принято резать его только кусками. Почему бы, в этой связи, не присмотреться внимательней к опыту Польши, где 80% лесов страны переданы единственному государственному холдингу, который в рамках закона, реализует все полномочия государства, как собственника, в том числе распоряжается лесами и лесными ресурсами? Внутренняя структура этого предприятия аналогична структуре Госкомлесхоза Украины, – существует генеральная и 17 региональных дирекций, надлесничества (аналог лесхозов) и лесничества. Полномочий у директора надлесничества в составе холдинга, значительно больше, чем у директора нашего, юридически самостоятельного, лесхоза. Проведение реформы по польскому образцу позволит государственному лесному хозяйству Украины сохранить все свои достижения, получить необходимые полномочия по распоряжению лесами и избавится от справедливой критики по поводу совмещения в одном юридическом лице законодательных, контрольных и производственных функций.
Подчеркну, что предлагаемые изменения на руку и лесной промышленности, которая в лице государственного холдинга получит крупного и надежного партнера, способного обеспечить гарантированные, долгосрочные поставки сырья. Пострадает только теневой сектор, ныне специализирующийся на перепродаже за границу круглого леса и лесоматериалов с низкой степенью обработки. Лесоводы прекрасно понимают, что создание и развитие целлюлозно-бумажной и мебельной промышленности, производства фанеры, плит, деревянных конструкций и пиломатериалов задача государственной важности. Безусловно, перспективным лесопромышленным предприятиям надо обеспечить льготные условия для развития, но не путем поставок дешевого леса, а за счет низко процентных кредитов и налоговых льгот. Конечно, совершенно не приемлемой является нынешняя ситуация, когда при равных ценах, экспорт круглого леса выгодней, чем продажа внутреннему производителю, из-за возврата НДС. Подобная мера поощрения экспорта типична для стран продающих продукцию с высокой долей добавленной стоимости (станки, машины, электроника). В условиях Украины, экспортирующей в основном сырье, она действует с точностью до наоборот.
В своих публикациях А.Бобко утверждает, что некие «властные лица» с целью достижения «корпоративных интересов», следуя «концепции единого хозяина» стремятся подчинить себе все леса Украины. Я не плохо знаю лесное хозяйство, но не понимаю о ком речь? Леса Украины, безусловно, могут и должны быть разделены между многими хозяевами, но у каждого конкретного участка леса хозяин должен быть один, полномочный и ответственный. В нынешней ситуации, мне кажется целесообразно выделить в лесном фонде страны леса государственного (Госкомлесхоз, заповедники и нац.парки МПР, Минобороны) и местного (аграрные предприятия) значения. Всю полноту власти по отношению к лесам местного значения (это 2 млн.га или 26% всех лесов), включая право передавать их в собственность и постоянное пользование, следует передать региональной исполнительной власти. Леса государственного значения должны управляться централизовано.
«…Чтобы не нарушить, не расстроить,
Чтобы не разрушить, а построить…»
В.Высоцкий
А.Бобко прав в том, что законодательство Украины требует кардинального изменения, причем не только лесное, но и налоговое, таможенное, уголовное, природоохранное. Как и многие законы, принятые в первые годы существования государства, Лесной Кодекс и развивающие его нормативы наследуют положения советского права, сложившегося в другой стране и в другой экономической системе. В 1994 году, министр лесного хозяйства, представляя ЛК в Верховном Совете, прямо заявил, что это документ временный, который надо пересматривать сразу вслед за принятием Конституции и внесения поправок в основные законы государства. Никто не предполагал тогда, что этот процесс растянется на 7 лет. Большинство постсоветских стран, достигших прогресса на пути рыночных реформ, успели за это время обновить законодательство, в том числе и лесное, 2-3 раза.
После недавнего принятия Земельного Кодекса впервые за много лет появилась реальная возможность внести изменения в лесное право Украины, а значит и в структуру управления, и в хозяйственный механизм. Процесс это крайне сложный и ответственный. В обществе, появились влиятельные силы, имеющие собственные, часто противоположные, интересы в лесном секторе и собственные взгляды на его развитие. Лесные проблемы находятся в сфере внимания многих политических партий Украины… Найти решения в равной мере удовлетворяющие зеленых и лесопромышленников, центр и регионы, коммунистов и представителей крупного капитала, руководителей лесных предприятий и горожан – любителей природы не просто, но можно. Нужен открытый диалог, в ходе которого должна родиться понятная и взвешенная национальная лесная политика, скоординированная по целям, задачам и приоритетам, защищающая стратегические интересы государства и общества в целом.”
В качестве бонуса привожу выдержки из положений о государственных хозяйственных структурах, ведущих лесное хозяйство в странах Европы. Заметьте все они наделены функциями распоряжения лесами. Если бы Вы знали, как я устал все это объяснять… /Для Литвы цитата устарела: надеюсь Вы знает, что они ровели реформу и объединили свои лесхозы в одну хозяйственную структуру…/
RMK (Эстония): уполномочено на «предоставление прав на использование лесных ресурсов для получения лесоматериалов, использование побочных продуктов, отдыха, охоты и проведения исследований и разработок»…
BaySF(Бавария): уполномочено «использовать государственный лес,…включая …реализацию своих изделий, добычу ископаемых, сдачу внаем или в аренду или использование подобным этому образом» … «осуществляет право на охоту и рыбалку самостоятельно либо путем сдачи угодий в аренду»…
FES (Шотландия): уполномочено «содействовать приобретению участков [леса] в собственность или аренду»… «поощрять развитие коммерческих рекреационных услуг третьими лицами»… «осуществлять программы продажи и приобретения земельных участков»
LSR(Чехия): уполномочено «распоряжаться государственной собственностью [включая лесные земли] путем «установление залогового права…вещных обременений.. договоров аренды…и т.д.
ÖBF(Австрия): «продавать либо отягощать недвижимость государства»..
«заключать, изменять или расторгать договора аренды охотничьих угодий и прочие договора, касающиеся… объектов недвижимости»..
GLP(Литва): «на доверительном праве управляет и использует государственные леса и распоряжается ими в соответствии с законом»… «арендует земли государственного лесного фонда для отдыха или для других целей, за исключением организации лесного хозяйства»
Дополнительно размещу выступление одного Нардепа, который ратует за внедрения в Украине “польской модели” абсолютно не понимая, что принятые им законы не позволяют этого сделать.
Isachenko
Розумна, виважена стаття. Роман Олійник спокійно показав проблеми галузі і реальні шляхи їх вирішення. І не потрібні для цього ніякі “мапи розвитку” і ніякий папірець з гучною назвою “Лісова політика”. Потрібно в першу чергу розігнати шайку-лєйку, яка засіла в Агентстві і його територіальних представництвах в областях.
По-друге, потрібно терміново проводити якусь роз,яснювальну роботу з керівниками місцевих органів влади – і виконавчої, і особливо представницької. Голови деяких ОДА хвацько беруться зараз за сокиру. З огляду на офіційну інформацію зі Львова і Житомира, там наламають ще тих дров! Але мабуть це краще, ніж тупе мовчання Харкова, а до того – Франківська і Чернівців, де виконавча влада ще й потурала беззаконню лісових засланців.
Comments are closed.