13/08/2019
0Хорошие статьи подобраны для размещения на обновленном сайте Экоинформ.
Бондарь, пересидев грозу в Херсоне, провел изнурительные дистанционные баталии за СИСТЕМУ, которую он отождествляет с лесным хозяйством Украины, против печенежского ??? “богатыря Руслана”, потом мотивировал ядро руководства СИСТЕМЫ в Ровно, развеялся на охотничьем фестивале , подлечился на больничном, появившись лишь для подписания контрактов с директорами, – это “святое”, и, после проводов в Закарпатье, отбыл в Словакию: оттуда …сподручнее БОРОНИТИ ГАЛУЗЬ ВІД НЕОБҐРУНТОВАНИХ НАПАДІВ… Его предшественник и идеологический наставник по управлению отраслью, тоже “полюблял” в Словакию ездить…
О Суховиче тоже очень вовремя напомнили: может по янтарю он слегка чего-то недосмотрел, но по экспорту дров был провидцем и предугадал позицию будущего президента…И членство в БПП его объективности и принципиальности не помешало. И мысль он выразил вполне литературно…
Считаю очень полезным, в ожидании коллективных писем и массовых протестов лесоводов, почитать прошлогоднюю “нетленку” и настроиться на лучшее … М.П.
БОРОНИТИ ГАЛУЗЬ ВІД НЕОБҐРУНТОВАНИХ НАПАДІВ
На запитання «Природи і суспільства» відповів заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимир Бондар
– Володимире Нальковичу, якщо порівняти ситуацію з лісовим господарством зараз і 5 років тому, які позитивні чи негативні зміни відбулися в цій галузі?
– Ми розриваємося, і не перший рік, між намаганням провести реформу лісового господарства, і намаганням інших структур, економічно потужних, бізнесових провести реформування лісового господарства в такий спосіб, щоб забезпечити собі максимальний економічний ефект. Ці структури не дивляться ні на соціальний, ні на людський фактори, є лише бажання заробити на цьому. Спочатку лісова галузь позбулася програми розвитку, і ми не маємо цілеспрямованого системного державного документа, який би характеризував, куди має рухатися лісова галузь. Свідомо чи ні, але його створення блокується. Галузь позбавлена перших керівників, які можуть вирішувати питання лісового господарства.
Вже третій рік як державні підприємства позбавлені державного фінансування. Особливо боляче це вдарило по підприємствах південних, де за останні три роки звільнилася дуже велика кількість людей. На Півдні і на Сході ведення лісового господарства не є прибутковим, як скажімо, в Карпатах чи Поліссі. Там дуже складно знайти фахівця лісового господарства, який би дбав про ліс. Це завдає втрат і нашим ресурсним підприємствам, тому що частину ресурсу вони спрямовують до підприємств Півдня і Сходу. Це зробило неможливим підвищення заробітної плати, тому що економіка не спрацювала на плюс.
Адже, якщо не заплатили гроші в тій же Львівській та Житомирській областях, то місцеві територіальні громади недоотримали коштів. Місцеві лісгоспи не змогли себе забезпечити відповідною технікою, а звідси – неможливість застосування технології розвитку ведення лісового господарства.
Цього виявилося мало і галузь дискредитують різними нападками. Подивіться, як сьогодні чітко, як під диктовку, в різних засобах масової інформації використовують дані неурядової організації Earthsight, яка складається з однієї людини, нефахівця лісового господарства.
Кажуть, незаконно проводяться рубки, йде контрабанда лісу. Мушу сказати, що в більшості господарств працюють чесно і сумлінно. Системного характеру порушення жодним чином не носять, і якщо нам певні політичні сили і політикани закидають, скажімо так, звинувачення чи прикріплюють якісь ярлики, то галузь повинна встати від рядового працівника до керівника і боронити інтереси лісового господарства.
Ми пам’ятаємо, що колись було Міністерство лісового господарства, потім Комітет, а тепер Агентство… Нині бачимо урядові рішення і про приватизацію, і про концесію, без врахування думки фахівців лісового господарства.
Я вважаю, що тут закладена бомба. Запущено механізм, який повинен показати, що державне управління лісовими ресурсами є неефективним, що ефективними є приватна форма власності на ліси чи концесія. І до цього готують громадську думку. Тому черговий наступ на лісову галузь – це лише деталь великого процесу, який сьогодні покликаний привести до приватизації чи віддачі у концесію державні ліси.
– З чим би Ви звернулися до представників лісової галузі у цей непростий час?
– Я би просив лісівників виявляти свою позицію. Закритися у своїй комірці за принципом «моя хата скраю» – це, на жаль, для лісового господарства нерідко притаманне. Лісівники – це трудівники і вони не звикли піаритися у засобах масової інформації.
Сьогодні як у лісогосподарських підприємства, так і ми, в центрі, повинні, по-перше, бути згуртованими і нести правду суспільству. Маємо розповідати про важливість роботи лісівників для суспільства. Я вважаю, потрібно чіткою і повсякденною роботою показувати, що ефективніше управляти лісовою галуззю може лише держава.
Якщо буде відпрацьовано обґрунтовану державну політику по відношенню до лісової галузі, ухвалено певні нормативні акти і закони, – тоді лісове господарство даватиме максимальний економічний ефект для держави.
Думаю, що ми недостатньо працюємо із депутатським корпусом як місцевим, так і Верховної Ради. Сьогодні депутати приймають низку законів, які, з моєї точки зору, не зовсім коректні по відношенню до лісового господарства. Взагалі принцип заборони, мораторію, мені здається, не самий правильний принцип з точки зору економіки держави.
Треба створювати такі умови для того, щоб сировина перероблялася та продавалася в Україні, а відтак приносила додаткову вартість. Сьогодні заборонено вивозити за кордон ліс у круглому вигляді, тепер Верховна Рада прийняла закон про заборону вивезення дров. Якби не президентське вето, закон вступив би в силу. Дуже шкода, що депутати, в тому числі, мажоритарники від лісових регіонів, не прийшли в лісові господарства і не запитали, як цей закон вплине конкретно на підприємство? І вони б дізналися, що велика частина сировини сьогодні не переробляється в Україні, а зберігається на складах. Вони б почули, що експорт дров’яної сировини сьогодні для кожного підприємства приносить доволі серйозний економічний ефект. Валюта від експорту надходить не тільки на підприємства, а й в державу, і ціна, за якою продається деревина за кордоном, суттєво вища, ніж ціна на внутрішньому ринку.
За останній рік внутрішня ціна на дров’яну сировину підвищилася і в окремих випадках наближається до експортної. Сьогодні, якщо буде прийнято цей закон, є дуже багато передумов, щоби ціна на внутрішньому ринку впала і цим скористалися переробники. Я тоді хочу запитати людей, які відстоюють цей закон. Скажіть, якщо наші переробники будуть брати дешеву українську сировину, то вони продаватимуть її теж за зниженими цінами на європейському ринку? Моя відповідаю – ні. Така ситуація позбавить можливості заробити лісогосподарським підприємствам, не дає можливості їм розвиватися, отримати техніку, збільшити заробітну плату. Але депутат не хоче слухати лісівника. Депутат хоче слухати казки про збільшення перереробки. Системного збільшення переробки деревини на внутрішньому ринку за часів дії мораторію так і не відбулося.
– Поки лісівники дотримуються закону і рубають ліс згідно з нормами, приватники і місцеве населення часто вирубують його без всіляких обмежень…
– На жаль, є прикрі випадки, коли і в лісовій галузі відбуваються порушення, але ми з цим боремося. І багато порушників вже понесли відповідальність. Але чому ми не показуємо тих лісівників, які оберігають український ліс, незважаючи на власний ризик від чорних лісорубів? До речі, іноземні фахівці лісової галузі неодноразово відзначали, що рівень ведення лісового господарства в Україні доволі високий. То чому їхні слова не беруться до уваги суспільством і керівництвом держави?
– Багато хто з лісівників змушений залишити роботу в лісовому господарстві через невисоку платню…
– Я не скажу, що заробітна плата в ресурсних областях занизька. Працівники можуть отримувати від 10 до 20 тисяч. Заробітна плата могла б бути і вищою, якби ті кошти, які підприємства сплачують у бюджети різних рівнів, використовувалися на розвиток лісового господарства.
Наші підприємства сплачують державі 75% прибуткового податку. А могли б використати ці кошти для збільшення заробітної плати, направити їх на переоснащення виробництва. Май же всі гроші віддаємо державі, але тепер хочуть ввести другий земельний податок для нас. Що буде, якщо державні ліси віддадуть у приватні руки? З початку приватизують ліси Карпат та Полісся, їх дуже швидко вирубають. Що буде з непродуктивними лісами Сходу та Півдня? Вони ж виконують функцію захисту сільськогосподарських угідь від ерозії, пилових буревіїв і опустелення. Їх просто вирубають.
Якщо не будемо формувати політику збереження, відновлення, відтворення нових лісів, це призведе до занепаду лісового господарства. Рух до приватизації, до створення єдиної компанії, до концесії – це рух, який в кінцевому своєму варіанті означатиме знищення лісів. Це думка не тільки моя, це думка фахівців галузі та науковців провідних науково-дослідних інститутів.
– Єдина лісова компанія – це перехідна ланка до приватизації?
– Так, є небезпека, що вона може бути перехідною ланкою. Є різниця – приватизувати 381 чи одне підприємство. З іншого боку, єдина компанія жодним чином не враховуватиме економічних та регіональних особливостей України. У Словенії чи навіть в Австрії існування єдиної компанії цілком можливе, але там відсоток державних лісів становить тільки 20%, всі інші ліси є приватними. В Україні ліси стовідсотково належать державі. Як можна однаково управляти лісами Херсонщини, Донецької та Луганської областей, де є своя специфіка, і в той же час, – лісами Карпат, Полісся. Ефективне управління лісами в Україні дуже складне. Це, по-перше. По-друге, компанія ніколи не буде зважати на інтереси регіонів. Якщо наші підприємства платять податки за місцем розташування і, часто, є там єдиними чи найбільшими платниками податків, то за наявності єдиної компанії податки перейдуть до Києва. Багато територій не зможуть нормально розвиватися без грошей лісгоспів. Тому представники лісгоспів і депутати місцевого й загальнодержавного рівня категорично виступили проти такого рішення. Це рішення хибне, в умовах України неефективне і нездійсненне.
– Ми бачимо, що влада не має спільного рішення по лісовому господарству. Мінфін фактично саботує укази Президента, у Верховній Раді різні пропозиції…
– А як можна зрозуміти заяву міністра інфраструктури про те, що він не буде давати вагони для лісової галузі? Ціла галузь покарана рішенням одного міністра. Хіба це не геноцид по відношенню до галузі?
– Було багато заяв щодо ситуації в галузі з вуст різних псевдоекологів і псевдоактивістів.
– В цій ситуації дуже багато людей проявило себе. Виявилося чимало псевдоекологів, які атакують, тому що їм це вигідно і вони отримують від цього певний політичний капітал. Але виявились і друзі лісу – серед політиків, управлінців, екологічних організацій, які сьогодні виступили єдиним фронтом на захист лісгоспів. Ми побачили, хто є другом лісу, а хто є його ворогом. І я би хотів, щоб люди читали, дивились і думали, не велися на солодкі посили, а все ж аналізували діяльність лісогосподарських підприємства.
Давайте говорити цифрами. В англійській версії дослідження британської неурядової організації Earthsight сказано, що контрабанда виросла на 1 мільярд євро в порівнянні з минулими роками. Я вам хочу сказати, що вся економіка лісгоспів Держлісагентства за рік становить близько 15 мільярдів гривень. Це півмільярда євро. Тобто вся сировина, якби вона була реалізована за кордон, становила півмільярда євро. А вони стверджують, що лише контрабанда збільшилася на мільярд євро. Ви розумієте, наскільки неспівставні речі. Важко з’ясувати скільки деревини вивезено через кордон? Це ж не голка в сіні. Не контрабанда сигарет. Все має бути записано і митник із печаткою, який все фіксує. Закон передбачає, що тільки він може встановлювати класифікацію того продукту чи товару, який пересікає кордон. Можемо легко порахувати, скільки товару переправляється через митницю.
Заяви псевдоекологів та деяких ЗМІ часто є проплаченими, і за ними стоїть системний і великий бізнес, який лобіює приватизацію лісів. Він буде платити за те, щоб переконати громадськість, ніби в лісовій галузі все погано, вона некерована і її треба розпродати.
І тільки тоді, коли галузь змобілізується, і тільки тоді, коли вона чітко сформулює свою позицію й виступить єдиним фронтом, цей напад вдасться відбити.
ДРОВА НЕ ПОЗА ПОЛІТИКОЮ
Закон, що не на користь економіці
Законопроект № 5495 «Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів», який підтримала у другому читанні Верховна Рада, однак ветував Президент України неоднозначно сприйнятий в суспільстві. Тема лісу вже давно з господарської площини перейшла в політичну, що стає особливо відчутним із наближенням виборів. Прикро, що в цих розмова поза увагою лишається думка фахівців, тих, хто насправді розуміється на проблемі – працівників лісового господарства. Допомогає розібратися з особливостями законопроекту № 5495 начальник Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства Віталій Сухович.
– Віталію Миколайовичу, чому саме цей документ викликав таке жваве обговорення?
– Аналізуючи все, що нині відбувається навколо лісового господарства, напрошується висновок, що громадською думкою вкотре намагаються маніпулювати. Розраховуючи на те, що мало хто насправді вичитує законопроекти, а більше орієнтується на заголовки в новинах, супільству подавали інформацію виключно про те, що Верховна Рада прийняла закон про збільшення штрафів і кримінальну відповідальність за незаконний збут лісопродукції. Натомість мало де згадувалося про те, що цей документ також забороняв вивезення за межі митної території України паливної деревини.
– У чому тут, власне, проблема?
– Проблему чітко виокремили в Адміністрації Президента – заборона експорту паливної деревини, які пропонували розробники цього законопроекту, порушує міжнародні зобов’язання України, взяті згідно з Протоколом про вступ України до Світової організації торгівлі та з зобов’язаннями України за Угодою про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським союзом, Європейським співтовариством із атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншого боку. Більше того, Президент України наголосив, що між першим і другим читання у законопроект потрапили лобістські схеми окремих зацікавлених осіб. Тому ми повністю підтримуємо законопроект у частині підвищення кримінальної відповідальності за незаконний збут лісу, однак не погоджуємося з пропозицією ввести мораторій на вивезення паливної деревини.
– Чи вплинула б заборона на експорт паливної деревини на роботу лісової галузі Рівненської області?
– На сьогодні на залишках лісогосподарських підприємств області мають майже 30 тис. м куб. дров’яної деревини. Це в умовах, коли внутрішній ринок забрав усе, що йому потрібно, а у нас лишився той обсяг, який вітчизняні підприємства просто не можуть освоїти. Також потрібно брати до уваги, що нині ми маємо проблему з масовим всиханням соснових насаджень, через що останні кілька років значно збільшилася заготівля низькотоварної дров’яної деревини. На жаль, зменшення темпів всихання на сьогодні не спостерігається. Більше того, науковці наголошують, що це ще не пік поширення шкідників та хвороб у соснових насадження. І це проблема не лише Рівненської області, а всієї Поліської зони. Тобто надлишок дров’яної деревини, ймовірно, матимуть усі лісогосподарські підприємства північної частини України. Зрештою, на ринку завжди повинно бути конкурентне середовище. Тому пропонуючи будь-яку заборону, потрібно чітко розуміти, які наслідки це матиме. На жаль, про це розробники законопроекту, здається, не думали.
– А хіба заборона експорту не стимулюватиме розвиток внутрішнього ринку?
– Внутрішній ринок своїх резервів для цього немає і потребує серйозних інвестицій, створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної переробки. На жаль, у нинішніх умовах самостійно розвиватися може лише мала переробка, зокрема, виробництво дров колотих, пелетів чи паливної тріски. Заборона їх експортувати, власне, і призведе до згортання малого бізнесу, скорочення робочих місць тощо. Насправді, всі наші лісогосподарські підприємства зацікавлені у розвитку внутрішнього ринку, який би купував у нас лісопродукцію. Однак нині внутрішні споживачі не готові освоїти все, що їм пропонують наші лісгоспи. Процес вирощування лісу і його заготівлі безперервний, він не терпить помилок чи сумнівних експериментів. Лісове господарство багатоскладове: тут і екологічний, і соціальний, і економічний сегменти. Лише за умови ефективного ведення лісогосподарської діяльності можна забезпечити розвиток екологічної та соціальної функцій лісів. І про це потрібно пам’ятати тим, хто намагається політизувати лісову галузь.
Розмовляла Світлана ГОРОШКО,
Газета “Природа і суспільство”
