23/05/2019
0У Виктора Мельхиоровича не получилось войти на сайт по его старому нику и паролю… Он выслал свой комментарий мне… Размещаю его, как статью… М.П.
…для виправлення помилок, допущених при відтворенні лісів, потрібні віки…У продовження дискусії Михайла Юрійовича Попкова і Сергія Вікторовича Зібцева на сторінках «Відкритого Лісу» та двох публікацій щодо етіології та патогенезу масового всихання лісів шановного проф. Г.Т. Криницького і його колег та білоруських лісівників «Европейцы обсудили проблемы усыхания лесов» хочу вкотре запропонувати глянути на це явище з іншого боку. Передусім, дозволю собі процитувати рядки із доповідної записки директора лісового департамента Міністерства державного майна, генерал-адьютанта, барона Діллінгсгаузена міністру Киселеву в 1838 г., у якій він доводив необхідність суттєвого збільшення фінансування на відтворення лісів, наводячи такий аргумент: «…якщо помилки в інших галузях можна відносно швидко виправити, то для виправлення помилок, допущених при відтворенні лісів, потрібні віки…».
Не зайвим буде ще раз нагадати визначення справжнього знавця природи лісу акад. М.А. Голубця, що «…найпотужнішими збурювальними чинниками у лісових екосистемах, які визначають і модифікують склад, структуру та форму лісових насаджень, впливають на їх системні зв’язки та функціональні властивості є антропогенні фактори» та висновок кращого вітчизняного ентомолога проф..З.С. Головянко (який ще на початку минулого століття, до глобального потепління клімату, ґрунтовно розібрався з масовим всиханням саме сосняків в Україні) щодо того, що сік здорових деревних рослин є «ядом» для шкідників і збудників хвороб…
А тепер по темі. Ми у більшості, на жаль, ментально не звикли робити одразу правильно, так як треба, за Божими заповідями. Нам часто треба аби загриміло, тільки тоді ми хрестимося… Ми часто економимо там, де європеєць скаже: «Я не такий багатий, аби купувати дешеві речі…». Ми, як ті недолугі пожежники, займаємося більше гасінням пожеж, а не їх унеможливленням…
Вибачаюся але мушу нагадати здавен відоме усім народне прислів’я: «Що і як посієш, те і пожнеш». Тому вкотре наголошую для керівників, лісівників, ентомологів, які знають і не знають природу лісу, що проблеми з деградацією штучних лісових екосистем, які ми нині «пожинаємо», це наслідки помилок, допущених при відтворені та вирощуванні лісів. Прямим свідченням цього є ослаблення та всихання лісостанів, реконструктивні рубки, рубки переформування та оздоровлення і т.п. Не розуміння цього або, ще гірше, не сприйняття, унеможливлює розв’язання проблеми деградації лісів.
У цьому контексті наведу два приклади, які додали мені чергову порцію песимізму. У пункті 5 темплану НДР УкрНДІЛГА на наступні роки записано: «5. Виявити особливості формування комплексів шкідливих організмів (у тому числі адвентивних видів) в умовах зміни клімату та оцінити їхній взаємний вплив на санітарний стан і ріст насаджень». Я вже не зупиняюся на терміні «шкідливих організмів», які є такою ж складовою біорізноманіття у лісовій екосистемі, як і інші її компоненти… А окремі з «шкідливих організмів» є ще й кормовою базою корисних пташок і дуже часто виконують дуже важливі функції у лісовому біогеоценозі, забезпечуючи рециклічність… Якщо коротше, то 5 пункт було би краще викласти так: «5. Виявити особливості впливу санітарного стану насаджень на формування комплексів ентомоорганізмів і патогенів (у тому числі адвентивних) в умовах зміни клімату», оскільки не «шкідники» впливають на стан і ріст, а стан насаджень впливає на формування їх комплексів. Бо деревостан є домінантою лісової екосистеми, яка впливає і визначає якісні та кількісні характеристики інших компонентів лісового біогеоценозу! І повірте, що це не довічна дилема: перше яйце, чи куриця? Ні! Це дія об’єктивних екологічних законів, за якими розвиваються усі екосистеми, у т.ч. і ЛІСОВА!
Заради справедливості мушу зазначити, що причиною допущених у минулому помилок при відтворенні лісів, як правило, були не стільки лісівники, як нестача фінансування робіт з лісорозведення і лісовідновлення та застосовувані методи управління («я начальник, ти дурак») і т. і.
Але повернемося до відтворення лісів, яке у нас найбільш консервативне з усіх видів діяльностей Лісівника. Чого коштує меч Колесова від прадідів – прапрадідів… Але не це найстрашніше. Страшно, що в останні років пріоритетом в процесі відтворення лісів є не інтереси Лісу, лісової екосистеми, а економічні інтереси! Треба не багато! Поміняти їх місцями – на перше місце поставити пріоритети Лісу, а на друге – економіку. Скажіть будь ласка, яким ворогом для лісу треба бути аби, створюючи у Поліссі культури, висаджувати сіянці сосни у дно борозни (підзолистий найбідніший горизонт з найгіршими водно-фізичними властивостями, у якому навіть бур’яни не ростуть) аби зекономити на доглядах!??? Або економити на грунтопоглиблені під час обробітку грунту на староорних землях і отримувати через 30-40 років всихаючі сосняки-губчатники. Тут розмови і коментарі зайві.
Навіть чинна класифікація ділянок лісокультурного фонду за своїм змістом економіко-технологічна, а не еколого-лісівнича, оскільки не, повною мірою, враховує екосистемні особливості та лісівничий потенціал заліснюваних площ. І таких прикладів чимало.
Прикро, що є сучасне, науково-обґрунтоване бачення концепції вдосконалення відтворення лісів, яка враховує необхідність переходу до збалансованого ведення лісів, і спрямована, відповідно до вимог і викликів сьогодення, не тільки на те аби більше садити, а, передусім, на те щоби створювати такі ліси, які треба… Є навіть напрацьовані інструкції гармонізовані з європейськими і багато іншого… Але його нікому не треба. Саме через це, не рідко, справжні Лісівники на місцях випереджають фахову освіту і галузеву науку… Сіють культури сосни, вирощують сіянці із закритою кореневою системою ….
Ми продовжуємо років двадцять дискутувати про причини всихання ялини у Карпатах, а на скільки ми змінили підхід до їх відтворення?
Нам усім є про що подумати, якщо хочемо аби наші наступні покоління згадали нас незлим тихим словом…
