10/02/2019
0Юрий Николаевич оставил свой след в лесу. Я перемерял его объекты и использовал их в работе над диссертацией… И я далеко не единственный…Светлая ему память… М.П.
Юрій Миколайович Савич народився 27 лютого 1915 р. в м. Городня Чернігівської області, в родині сільського вчителя. У 1930 р. закінчив місцеву семирічку, а в 1933 р. – залізничне фабрично-заводське училище. Після закінчення якого протягом року працював інструктором з політехнізації в Городнянській середній школі.
1934 р. поступає на робітничий факультет, закінчивши який у 1935 р. стає студентом лісогосподарського факультету Київського лісогосподарського інституту. 1940 р. отримує кваліфікацію інженера лісового господарства і за державним направленням їде працювати в Парфенєвський лісгосп Ярославської області. У листопаді цього ж року призивається на дійсну службу до лав Червоної Армії. Біля року навчався в школі молодших командирів, а після початку війни направляється до штабу інженерних військ 42-ї армії Ленінградського фронту. З липня 1943 р. призначається ад’ютантом Начальника інженерних військ 42-ї армії, а з квітня 1944 р., після закінчення фронтових курсів молодших лейтенантів, стає ад’ютантом Начальника інженерних військ 3-го Балтійського фронту.
За участь у Другій світовій війні Ю. М. Савич нагороджений орденом «Красной Звезды» (1944), медалями: «За боевые заслуги», «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.».
Демобілізувався Ю. М. Савич у званні старшого лейтенанта в грудні переможного 1945 р.
З лютого 1946 р. Юрій Миколайович працює таксатором Київського лісовпорядного району, а в серпні 1946 р. був запрошений для роботи на посаді асистента кафедри лісової таксації Київського лісогосподарського інституту, який у 1954 р. ввійшов до складу Української сільськогосподарської академії.
Все подальше трудове життя пов’язане з кафедрою лісової таксації: з вересня 1951 р. – старший викладач, з лютого 1967 р. – в. о. доцента, а з 11 жовтня 1968 р. – доцента. Призначенню в.о. доцента кафедри у 1966 р. передував успішний захист кандидатської дисертації на тему: «Рост сосновых культур в условиях южного Полесья и Лесостепи Украинской ССР» (науковий керівник, проф. М. В. Давидов).
Юрій Миколайович тривалий час викладав дисципліну «Застосування аерофотозйомки та авіації у лісовому господарстві». Лекції і практичні заняття, які проводив Ю. М. Савич, вирізнялися чіткістю подачі матеріалу, забезпеченістю технічними засобами. Багато років існувала навчальна практика, яка передбачала виконання практичних завдань з використанням вертольота МІ-2.
Наукові інтереси Ю. М. Савича були пов’язані з дослідженням росту штучних соснових насаджень в Українському Поліссі. Вивчався хід росту деревостанів як чистих сосняків, так і сосново-листяних. Як результат досліджень, Юрій Миколайович склав і опублікував у 1962 р. таблиці ходу росту для штучно створених сосняків.
Юрій Миколайович належав до людей, які що не роблять – роблять на відмінно. Школу – на відмінно, лісфак – з відзнакою. Він був дуже спокійним і належав до людей непомітних, коли вони були, але відсутність їх була одразу і дуже помітною, бо так зробити як він міг тільки він – Ю. М. Савич. Мабуть тому все, що робилося на кафедрі без його участі, не можна було уявити. Це стосувалося запровадження технічних засобів у навчальний процес, облаштування аудиторій, ремонту кафедри. Не менш вагомим був його внесок у громадське життя колективу – голова профкому факультету, заступник редактора стіннівки, агітатор, наставник. Окремо варто згадати лекційну аудиторію 102, яка була єдиною в академії з полідзеркальною системою подання ілюстративного матеріалу.
Більш скромної і доброї за вдачею людини годі було уявити не те, що на факультеті, а і в академії. Про його тактовність ходили легенди. Згадую випадок з мого директорства. Ще будучи деканом запровадив вітання ветеранів-пенсіонерів з святами: Днем народження, Новим роком, Днем Перемоги. До вітання додавався пакет з найнеобхіднішими до свята речами. Один із колег на засіданні директорату зауважив, що нема потреби ці пакети дарувати. Серед причин була і така: «Навіщо дарувати Ю. М. Савичу, якщо у нього заможний зять, який добре заробляє». Це було до Дня Перемоги. Розвозив пакети особисто. Але Юрія Миколайовича не застав удома і пакунок залишив рідним. Через декілька днів після свят мені сказали, що внизу біля корпусу на мене чекає Ю. М. Савич. Я не гадав і не допускав, що він прийде подякувати. Але Юрій Миколайович як завжди тактовно подякував за вітання і додав, що ніщо його так не зворушило, як увага і те, що колектив пам’ятає і не забуває вшановувати пенсіонерів на заслуженому відпочинку.
Ю. М. Савич прожив довге прекрасне життя, в якому вмістилося багато років відданих людям, фаху, рідній кафедрі, факультету за що він заслужив глибоку повагу і щиру любов студентів і колег.
Не стало Юрія Миколайовича 20 липня 2012 року. Похований він на Байковому цвинтарі.
