ПРОФЕСОР І. М. ЗИМА – ПАТРІАРХ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕХАНІЗАЦІЇ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ РОБІТ (1900 – 1995)

По учебнику этого ЧЕЛОВЕКА и СПЕЦИАЛИСТА учился весь Союз… и я в том, числе… М.П.

Вперше про Івана Митрофановича Зиму та його талант я дізнався у Сторожинецькому лісовому технікумі, в далекому 1966 році, коли наш викладач І. І. Тарасов на першій лекції з механізації лісогосподарських робіт проанонсував і рекомендував нам для опанування його дисципліни добре відомий далеко за межами України підручник професорів І. М. Зими та Т. Т. Малюгіна «Механизация лесохозяйственных работ». Іван Іванович Тарасов знав Івана Митрофановича особисто. Мав честь спілкуватися з ним у воєнні роки, працюючи в конструкторському бюро у м. Совєтськ. Від нього вперше ми, учні технікуму, почули про непересічність і незворушливість Івана Митрофановича.

Біографія професора І. М. Зими, непересічної постаті – просвітника, науковця, патріарха вітчизняної механізації лісового господарства, Людини з великої літери, знаної та шанованої не тільки в Україні, а й далеко за її межами, потребує особливо ретельного опису.

Народився Іван Митрофанович 13 лютого 1900 р. у селі Великі Бубни Полтавської губернії (пізніше Чернігівської, а нині Роменського району Сумської області), в сім’ї безземельних запорізьких козаків. Батько майбутнього професора Митрофан до революції працював чорноробом на винзаводі, а після 1917 року – візником, будівельником, столяром.

Іван Митрофанович протягом 1910–1916 рр. навчався у міському училищі м. Орша, а потім, упродовж 1916–1921 рр., на агрономічному факультеті Горецького сільськогосподарського університету м. Горки Могильовської губернії Білорусії. Під час навчання був прийнятий до лав ВКП(б), з яких вибув механічно у 1921 р. після переїзду його родини до м. Томська.

Того ж року І. М. Зима вступив до Томського політехнічного інституту, який закінчив у 1924 році з дипломом інженера лісового господарства.

Після закінчення інституту, з 1924 по 1933 рр., Іван Митрофанович працював у Томському лісовому технікумі, де викладав дисципліни «Технічна механіка», «Лісова тяга з лісовим машинознавством», «Сухопутний транспорт лісу». З 1928 до 1933 року, працюючи в технікумі, І. М. Зима читає курси лекцій з дисциплін «Лісоексплуатація», «Технологія деревообробки та внутрішньозаводський транспорт лісу» студентам лісотехнічного факультету Сибірської промислової академії.

У Томський період життя Іван Митрофанович часто залучався Сибірськими лісопромисловими організаціями до консультаційної діяльності та керівної роботи на виробництві.

1933 року, у зв’язку із закриттям факультету за наказом Наркомлісу, Івана Митрофановича було переведено у Київський лісотехнічний інститут на посаду викладача. Згодом його було переведено на посаду в.о. доцента (1935 р.), а пізніше (1938 р.) – присвоєно вчене звання доцента. Доцент І. М. Зима ініціює заснування в інституті першої в СРСР кафедри механізації лісорозробок, після створення якої призначається її першим завідувачем. Іван Митрофанович понад 30 років очолював кафедру, яка змінювала у роки воєнного лихоліття і опісля місцезнаходження, назву (механізації лісогосподарських робіт, механізації лісового господарства, механізації лісогосподарських робіт і лісоексплуатації, технології лісогосподарського виробництва), але попри все, завдяки далекоглядності її очільника, його уміння підбирати кадри на перспективу та організаційному таланту, залишається провідною і нині.

Працюючи на посаді завідувача кафедри Київського лісотехнічного інституту, І. М. Зима у 1940 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Механізація збору насіння деревних порід» та отримує науковий ступінь кандидата технічних наук.

У роки війни Іван Митрофанович очолював кафедру механізації лісогосподарських робіт і лісоексплуатації Брянського лісотехнічного інституту, евакуйованого до м. Совєтськ Кіровської області. Під час перебування в інституті, поряд з основною роботою викладача, Іван Митрофанович писав підручники, виступав з доповідями на оборонну тематику, проводив роботу з підготовки до весняних сільгоспробіт зі студентами, службовцями та викладачами інституту.

На початку 1944 року, після звільнення Києва від окупантів, наказом Головлісохорони І. М. Зиму було відкликано до Києва. Він повернувся до попередньої роботи на посаду завідувача кафедри механізації лісового господарства. Одночасно його було призначено уповноваженим з відбудови зруйнованого корпусу Київського лісогосподарського інституту та налагодження роботи цього закладу. За успіхи з відновлення інституту Івана Митрофановича наказом ректора КЛТІ за №109 від 19 жовтня 1944 р. було премійовано відрізом матерії на костюм, 20-ма метрами тканини та парою калош.

Ще до початку війни, зусиллями І. М. Зими у Київському лісогосподарському інституті було створено та обладнано першу в країні машинну залу кафедри механізації лісогосподарських робіт. Під час війни все обладнання та машини були знищені. За перші три важкі повоєнні роки під керівництвом Івана Митрофановича обладнання машинного залу кафедри було не лише відновлено, а й поповнено новими експонатами, моторами та машинами.

Цікавою є історія про підготовку та видання підручника «Механізація лісогосподарських робіт» для студентів лісогосподарських інститутів, написати який уряд СРСР в 1940 р. доручив кандидатові технічних наук, доцентові І. М. Зимі. Доручення було підписано особисто тодішнім генсеком комуністичної партії  Й. В. Сталіним.

Перше видання підручника вийшло в Москві у 1948 р. Тоді ж його було перекладено на китайську мову і видано в Китаї. Польське фахове видавництво «Рольниче і лєсне» оперативно підготувало репринт виданого підручника і реалізувало його лісовим факультетам Польщі.

У 1957 р. за підготовку підручника І. М. Зимі було присуджено науковий ступінь доктора сільськогосподарських наук, а в 1958 р. – учене звання професора.

Друге (1964 р.) і третє (1976 р.) видання вже відомого у світі підручника були видані у співавторстві з його соратником, доктором технічних наук Тимофієм Тимофієвичем Малюгіним. Четверте видання підручника – перероблене, доповнене і перекладене на українську мову було здійснене співробітниками кафедри технології лісогосподарського виробництва НУБіП України (наступницею кафедри механізації) у 2006 р., вже після смерті обох авторів.

Крім педагогічної роботи І. М. Зима проводив велику науково-дослідну роботу та надавав допомогу виробництву як консультант. Очолювана Іваном Митрофановичем кафедра проводила плідну роботу з надання консультативної допомоги з питань механізації трудомістких процесів лісогосподарського виробництва та впровадженню наукових досягнень.

З 1949 по 1954 рр. І. М. Зима науково-педагогічну роботу і керівництво кафедрою поєднував з виконанням обов’язків декана лісогосподарського факультету.

До 1975 р. Іван Митрофанович працював професором кафедри механізації лісогосподарських робіт і лісоексплуатації Української сільськогосподарської академії. Після виходу на пенсію у 1984 р. І. М. Зима продовжував працювати професором-консультантом.

Пропрацювавши понад 50 років на викладацькій роботі, Іван Митрофанович взірцево виконував обов’язки педагога, науковця, методиста-організатора навчального процесу, не втрачаючи при цьому зв’язок із виробництвом. Під керівництвом професора І. М. Зими було розроблено оптимальну структуру машинно-тракторного парку лісогосподарських підприємств України. Свою науково-педагогічну роботу Іван Митрофанович успішно поєднував з громадською діяльністю як член київської міськради та активний учасник науково-технічної ради при Раді Міністрів СРСР.

Загалом Іваном Митрофановичем було надруковано понад 60 наукових і науково-методичних праць та розробок. За військові та трудові звитяги його було нагороджено медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне» (1945 р.), орденом «Знак почета» (1953 р.) і медаллю «За оборону Києва» (1965 р.).

Студенти та колеги знали Івана Митрофановича як гарного лектора, який чітко, просто і в той же час науково викладав курс, зацікавлюючи та збираючи велику аудиторію слухачів. Серед фахівців І. М. Зима мав авторитет відомого, видатного за своїми науково-методичними здобутками спеціаліста в галузі механізації лісового господарства. Він користувався заслуженою повагою у студентів, викладачів та виробничників.

По життю Івана Митрофановича супроводжувала вірна дружина Олена Михайлівна, внучата племінниця видатного композитора П. І. Чайковського. У їхній родині завжди панувала злагода, а саме подружжя було прикладом для молодого покоління.

Помер Іван Митрофанович на 96 році життя. Похований на Байковому цвинтарі.

Всі, хто знали професора І. М. Зиму, завжди пам’ятатимуть велику за зростом, величну і водночас просту та світлу людину, дуже спокійну і врівноважену, яка, навчаючи майбутніх лісівників, завжди дбала, аби вони ставали передусім справжніми людьми, громадянами своєї країни.