Вообще-то в Украине пока нет лесов областной и районной собственности. М.П.
У відповідь на запитання громадської організації «Правові ініціативи «За Гуцульський край» щодо діяльності лісової галузі Путильщини
Від імені українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України повноважень. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Відповідно до закону, держава набуває та реалізовує право державної власності на ліси в особі кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих адміністрацій.
Згідно статті 17 лісового кодексу України, ліси надають у постійне користування на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, установам, організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
З цією метою на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26 травня 1995 року за № 573 створене державне підприємство «Путильське лісове господарство» за рахунок реорганізації Путильського лісокомбінату. При цьому всі виробничі потужності перейшли у власність колективу ЗАТ «Путильський лісокомбінат» і в більшості були успішно розпродані без виплати дивідендів акціонерам.
ТеперД П «Путильське ЛГ» – успішне підприємство, в числі лідерів Буковини серед інших лісгоспів. Тут налічується 360 працюючих, середня зарплата складає 8842 грн. Лісгосп – це основний роботодавець району і наповнювач дохідної частини його бюджету, (за 9 місяців 2018 року сплачено податків до державного бюджету 7 млн 401 тис. грн, до місцевого бюджету 5 млн 662 тис. грн). Створені сучасні виробничі потужності переробки деревини, що дають можливість заробити кошти на ведення лісового господарства, вдосконалення та утримання лісової інфраструктури, покращення побутових умов працюючих та багато іншого. Нагадаю, що державне фінансування відсутнє з 2013 року.
Налагоджуємо співпрацю з сільськими радами та утвореними громадами щодо забезпечення паливними дровами та будівельним лісом для населення. Обґрунтування цін на лісопродукцію проводиться згідно Закону України «Про ціни та ціноутворення». Зокрема, статтею 11 чітко обумовлено, що вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання. Державне регулювання цін здійснює Чернівецька ОДА тільки на дрова паливні для населення. Складені також договори на відновлення комунальних доріг, пошкоджених при вивезенні лісу, і ця робота проводиться.
На жаль лісовий ресурс завжди був ласим шматочком для різних «реформаторів». За час існування підприємства декілька разів була вказівка передати виробничі потужності з переробки деревини у приватні руки, віддати підприємство в концесію, але найбільше занепокоєння викликав нещодавно запроваджений податок на всі лісові землі. На щастя, законотворцям вистачило здорового глузду і закон був призупинений. Вкотре працівникам лісової галузі вдалося відстояти лісогосподарські підприємства. Адже маємо гіркий досвід 1995 року: поділу, реорганізації потужних лісових комплексів Карпатського регіону, після яких залишилися тільки скелети колись ефективних, високотехнологічних лісопромислових об’єктів.
А тепер запитання: шановний голово так званої громадської організації та Ваші заступники, огляніться назад і що ви там побачите? А побачите Ви там руїни колишнього підприємства «Путильський лісокомбінат» та сльози і прокльони обдурених Вами акціонерів.
1 коментар
Isachenko
В Україні взагалі нема і не може бути такого поняття як обласна чи районна власність. Є комунальна власність, а в її межах може бути спільна власність територіальних громад області чи району. Землі, а відтак ліси комунальної власності тим більше не можуть належати області чи району. Власником комунальних земель є територіальна громада, в адмінмежах якої знаходить конкретна земельна ділянка. Ніяка не облрада чи райрада. Тергромади можуть створити спільну чаткову власність на землю з визначенням частки кожної з них. Такий закон в державі Україна, таке “живе право” (за Ерліхом) територіальних громад, і не треба вигадувати усілякі відсебеньки, в чому стараються усілякі недовчені і продажні юристи.
Облради і райради можуть створити комунальні підприємства, їм підпорядковані.
У системі лісгоспів АПК правовий бардак неймовірний. Навіть у тих, які є комунальної форми власності (як в Івано-Франківську та у ряді інших областей). Приміром, на буковині Вижницький держспецлісгосп АПК створений у 2000 році, з того ж року він незаконно господарює на землях, які належать іншим досі законним користувачам. Тому в Указі президента 2006 року про розширення НПП “Вижницький” Вижницького держспецлісгоспу АПК взагалі немає, а є оті самі законні землекористувачі. Але усім на закон наплювати, навіть прокурорам.
Comments are closed.