РЕЗУЛЬТАТИ ВИПРОБУВАНЬ КЛЕНА ЦУКРОВОГО (ACER SACCHARUM MARSHALL) В УМОВАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Загальновідомо, що клен цукровий (Acer saccharum Marshall) є національним символом Канади та 4 штатів США (Нью-Йорк, Вермонт, Західна Вірджинія та Вісконсін). Своєю популярністю вид завдячує тому, що до ввезення в Америку цукрової тростини він був найважливішим джерелом цукру для аборигенів, а потім і для перших білих поселенців. Одне дерево може давати 5-60 літрів соку в рік, а з 35-40 літрів соку отримують 1 літр кленового сиропу (https://plants.usda.gov/plantguide/pdf/pg_acsa3.pdf). Цінність клена цукрового зумовлена також високою якістю деревини та декоративністю. Деревина у нього міцна, тверда, важка і використовується для виготовлення меблів, обшивки, підлоги, шпону, а також для рушниць, ручок інструменту, фанерних штампів, ріжучих блоків, дерев’яного посуду, спортивних товарів і музичних інструментів (https://www.fs.fed.us/database/feis/plants/tree/acesac/all.html). На Батьківщині клен цукровий використовують під час створення парків та інших насаджень в районах, віддалених від доріг, на рихлих та добре осушених ґрунтах. Вид тіньовитривалий, відносно посухостійкий, добрий медонос, але чутливий до забруднення повітря та засолення ґрунтів (Gilman & Watson 1993).

Природний ареал цього виду знаходиться в східній частині Північної Америки (США, Канада), найбільш розповсюджений він у штатах Нова Англія, Великі озера, Огайо, Пенсільванія та Нью-Йорк, де росте разом з буком крупнолистим (Fagus grandifolia Ehrh.), липою американською (Tilia аmericana L.) та березою. Дерева клена цукрового сягають висоти 40 м і часто домінують у верхньому ярусі. Це – один з найвищих кленів. На відміну від клена гостролистого лист клена цукрового має три основні жилки, які проходять через три основних лопаті (у гостролистого їх п’ять), восени його листя помаранчево-червоне (у гостролистого зазвичай жовте). Насіння клена цукрового кулясте (у гостролистого – плескате), крилатки розходяться під гострим кутом, тоді як у клена гостролистого – під тупим (рис. 1). Крім того, у цукрового клена сік прозорий (у гостролистого – білий).

Лист та крилатки клена цукрового (Південне л-во, 2018 р.)

В Україну клен цукровий інтродуковано в 1929 р. в Нікітський ботанічний сад, а пізніше – в інші дендрологічні парки, але поширення він не отримав, окремі дерева трапляються в ботанічних садах та дендропарках (Бiлик О. М., 2012, Oлексійченко Н. О., 2012).

В умовах Харківщини випробування цього виду ведуться на території Південного лісництва ДП «Харківська ЛНДС» УкрНДІЛГА з 1985 року, коли із Міністерства лісового господарства України через співробітника посольства було отримано його насіння. Зразки 7 варіантів супроводжувалися етикетками з відмітками: «дика північ», «дикий південь», «культури північ» та «культури південь». З урахуванням того, що ареал клена цукрового у Північній Америці охоплює майже всю східну половину США, можна припустити, що північ відповідає приблизно штатам Міннесота, Вісконсін, Нью-Йорк, а південь – Оклахома, Арканзас, Теннессі. Слід зазначити, що кліматичні умови ДП «Харківська ЛНДС» УкрНДІЛГА за температурними показниками та тривалістю вегетації близькі до умов центральної частини ареалу клена цукрового на батьківщині, з іншого боку, відрізняються меншими значеннями сонячної радіації, швидкості вітру та кількості річних опадів. Брак вологи та ранні осінні і пізні весняні заморозки можуть послаблювати розвиток цього виду в умовах інтродукції.

За даними звіту з теми № 28, за 1989 клен цукровий південного походження у 3-річному віці мав кращий стан, якість стовбурців і за висотою перевищував північні походження. Основний відпад рослин відбувся впродовж перших трьох років після садіння, і у 3 роки зберіглося в середньому 37,8 % рослин. У 33 роки (за результатами обстеження 2018 р.) збереженість варіантів в середньому дорівнювала 23,2 % (рис.2). Дещо гірше збереглися варіанти штучного походження.

Загальний вигляд дослідних культур (зверху) та морозобоїни на стовбурі клена цукрового (знизу)

Середні значення діаметрів варіантів у 33 роки становили від 15,8 до 17,7 см, а висот – від 18,2 до 21,1 м. Рівень мінливості, відповідно, підвищений (24,1 %) і середній (14,8 %). Суттєвої різниці за t-критерієм між варіантами не виявлено, всі вони ростуть на рівні середнього по ділянці. Порівняння з табличними даними ходу росту для дуба звичайного показало, що клен відрізняється меншими діаметрами, відставання варіантів на 21,5 – 29,8 %. За висотою більшість варіантів відстає на 0,03 – 8,5 %, тоді як два варіанти (Суміш 1 і Суміш 2) перевищують дуб на 4,5 – 5,9 %. Культури ростуть за Іb бонітетом.

Якість стовбурів дерев клена цукрового переважно погана. Багато дерев мали вади: кривизну, вилки або пасинки. Частка дерев І і ІІ селекційних категорій становила від 0 (Південь, природне) до 18,2 % (Північ, природне), вище 15 % таких дерев у трьох варіантах (Північ природне + штучне, Північ природне і Суміш 2), тоді як частка мінусових дерев – від 20 (варіант 2) до 73 % (вар.4) (рис. 3).

Ростові та якісні показники варіантів клена цукрового

У варіантах кількісно переважали дерева задовільного стану (37,2 – 66,7 %), відмінного і доброго стану – від 10 до 30,4 %. Дерева з морозобоїнами траплялися поодиноко, але наявність двійчаток та вилок вказує на те, що в перші роки дерева, імовірно, страждали від морозу. Майже половина з них характеризувалася наявністю сухих гілок у верхній частині крони. Частка дерев незадовільного стану становила від 13 до 40 %.

Наявність плодоношення відзначено для всіх варіантів. У зібраних зразках частка виповненого насіння невелика. Питання репродукції виду в нових умовах потребує окремого дослідження.

За результатами комплексного оцінювання, 6 з 7 варіантів зараховано до групи придатних для створення захисних насаджень і озеленення. Лише один варіант (Південь, природне) віднесено до групи малоперспективних, хоча цей варіант і мав непогані ростові показники, якість його стовбурів гірша. Відзначена також висока декоративність дерев, особливо восени. Тому вид може бути використаний в парках і лісопарках у вигляді солітерів, груп, невеликих масивів, а також в алейних посадках непромислових зон міст.

Таким чином, визнано придатність клена цукрового для створення захисних насаджень і озеленення, при цьому слід уникати використання насіння південного походження. У перспективі бажано вивчення можливості використання виду як джерела цукрового соку.