Фейки як підстава для державної політики? або дещо про “захист лісів” по-українськи +

Уже не первый раз приходиться писать, что в исследовании “Ерсайт” вообще речи нет о контрабанде; что Сэм Лоусон -по образованию географ, уже более 20 лет, занимающийся незаконным оборотом древесины в всем мире;  что в своем отчете британцы подчеркивают то, что все  сомнительные украинские рубки и поставки имеют полный набор разрешительных документов и сертификатов…  По нашей инсайдерской информации Гослесагентство подало в суд на “Ерсайт” и , как и обещал Бондарь, не в Печерский (добавлю что и  не в Львовский, и не в Ивано-Франковский). Это замечательно!!! Мы все скоро  узнаем решение суда и результаты “проверки Гройсмана”…Кроме того, в начале декабря к рассмотрению украинского вопроса вновь вернется EUTR…После этого, будет предмет для обсуждения. А пока, нападки СМИ и высказывания политологов. содержащие лишь голословные обвинение британцев в выполнении заказа украинских олигархов, отсутствии образования и т.п., как минимум, преждевременны и бестактны.  МП.

P.S. Кстати, на встрече Лоусона в Минагрополитики, при переводе прозвучало, что “Ерсайт” работает по заказу структур  ЕС и правительства Великобритании, которую позднее я привел в комментариях к интервью Бондаря. Как теперь ясно, она относилась к профессиональной карьере Сэма Лоусена. Я невольно ошибся и приношу свои извинения читателям.Источники финансирования “Ерсайт” , и в частности исследования по Украине,он прямо указал в своей презентации, также как и то, что  организация не работает по заказу бизнеса.    Смотрите ЗДЕСЬ.  МП.

Проблема захисту лісів – одна з найбільш хвилюючих для українців. Загалом, у суспільстві існує консенсус щодо того, що лісам загрожує небезпека, їх треба рятувати. В принципі, це зрозуміло, адже майже кожен зустрічався з фактами варварського знищення природи, масової вирубки деревини та штучних пустель, створених за останні роки. Тож не дивно, що будь-яка публікація на цю тему одразу привертає загальну увагу, стає предметом обговорення та навіть підставою для ухвалення державно-політичних рішень. Приклад – аналітична доповідь британської громадської організації «Ерсайт», що була опублікована не так давно та спровокувала досить серйозні наслідки для українських лісів та тих, хто має їх доглядати.

Зокрема, 18 липня відбулося засідання Кабміну з проблем «неймовірної контрабанди лісу». За основу ухвалених тоді рішень було взято «фундаментальний звіт міжнародних організацій», зокрема «дослідження» частки українського Семом Лоусоном, викладене ним на його ж персональному сайті Earthsight. Власник сайту не має лісівничої освіти, але дає оцінку нелегальних рубок лісу в різних країнах світу.

В кінцевому рахунку було впроваджено обмеження на вивезення лісу за межі України (легально видобутого на підставі інформації про нелегальні оборудки). Також, власне, не приховувалося бажання ліквідувати Державне агентство лісових ресурсів. Взамін на базі нинішніх держлісгоспів давно пропонувалося створити «єдину державну лісогосподарську структуру» з «кодовою» назвою «лісовий холдинг». В умовах відсутності бюджетного фінансування і стовідсоткової заборони експорту необробленої деревини вона буде свідомо приречена на збитковість, повільну економічну смерть, а відповідно — на «посмертну» приватизацію. Це і стане кінцевим «результатом» долі лісової галузі України.

І все це на підставі доповідей все того ж «Ерсайт», сумнівність яких показали нещодавні слухання у Верховній Раді на тему: «Міжнародні аспекти корупційних зловживань при торгівлі українською деревиною», які, зокрема, показали наступне.

Автори «доповіді Ерсайт» посилаються на 412 джерел, зокрема 131 повідомлення преси чи посилання на інтернет видання. Серед 13 наведених посилань на судові справи 10 мають або помилки у назві, або незрозуміле походження, 32 джерела являють приватне листування та матеріали особистих розмов. Зі всього списку джерел лише 13 статей (або 3 %) мають прізвище автора, а 23 (або 6 %) є нормативними офіційними відповідями та офіційними документами. Слід зауважити, що, незважаючи на наведене у джерелах, працівники системи лісового господарства запитів від Earthsight не отримували і особисто не спілкувалися. Це може бути ознакою замовлення цього матеріалу.

Тобто, фактично, державна політика визначається на підставі того, що зараз прийнято називати «Фейками»?

Найголовніше у даному випадку те, що таким чином Україна визначає долю лісової галузі, долю багатьох людей, зрештою, долю захисту лісового фонду. Бо, власне, ніхто окрім лісгоспів не може займатися цим питанням. А щоб ним займатися, лісгоспи повинні мати наступне: фінансові ресурси та повноваження.

Перше у них забирають через штучні обмеження для вивезення законно-видобутої деревини, які накладаються заради інтересів українських олігархів, які займаються лісообробкою та хочуть одержувати сировину за безцінь.

Друге – це окреме питання. Питання відповідальності за незаконні вирубки. Одна з недавніх спроб, призваних спасти зелені легені України – законопроект №5495 Про внесення змін до деяких законів України щодо збереження українських лісів та запобігання незаконному вивезенню необроблених лісоматеріалів, що вже пройшов перше читання. На жаль, запропоновані механізми посилення відповідальності за браконьєрську рубку та експорт лісу є недієвими. Вирішити проблему незаконних рубок без посилення відповідальності неможливо. Адміністративні штрафи треба істотно, у десятки разів, збільшити. Необхідна, як і пропонується у законопроекті №5495 й кримінальна відповідальність: але не митному кордоні, а на самому першому етапі. Браконьєрів треба зупиняти при спробах незаконної рубки лісу. Очевидно, що все це буде набагато ефективнішим механізмом боротьби за український ліс, ніж якісь заборони, які все одно браконьєри виконувати не будуть.

Лісгоспи – один з небагатьох ресурсів України, що ще не опинився офіційно в руках “міцних власників”

За часів СРСР була така відома інформаційна практика: розміщення новини у якійсь «іноземній газеті» (здебільшого – виданні місцевої компартії, що фінансується за ті ж радянські гроші), аби потім її опублікувати у радянських ЗМІ уже з посиланням «на іноземну газету». Звісно, «іноземці» ж говорять лише правду. Вони не зацікавлені, а тому – об’єктивні.Зараз в Україні нова мода – залучати «західні організації» у будь-яких ситуаціях як універсальний критерій істини. «Там» – не можуть помилятися. Ну а те, що на Заході існує купа структур із купою варіантів фінансування – це «деталі».

Ну от наприклад всі, мабуть, пам’ятають звіт організації «Ерсайт» з Великобританії, який стосувався стану справ із вирубкою українського лісу, та обумовив цілком конкретні правові наслідки в Україні – заборону вивезення лісу. Хоча, мабуть, уже на цьому етапі у багатьох залишалися підозри. Зокрема, чому, борючись із нелегальною вирубкою, треба забороняти легальну? Може все ж краще спробувати із нелегалами бодай щось зробити?

Цього тижня у ВРУ пройшов круглий стіл на тему: «Міжнародні аспекти корупційних зловживань при торгівлі українською деревиною» за участю представників цієї є громадської організації «Ерсайт». Що він показав? А показав він виразні ознаки маніпулювання та підтасування даних із метою надання гучного висновку. Проведені іноземцями дослідження не підтверджені відповідними статистичними даними та офіційними документами, не зазначено конкретні лісогосподарські підприємства, в яких нібито збирали інформацію. Фактично, всі їх матеріали – це компіляція з «жовтої преси». Автори «доповіді» посилаються на 412 джерел, зокрема 131 повідомлення преси чи посилання на інтернет видання. Серед 13 наведених посилань на судові справи 10 мають або помилки у назві, або незрозуміле походження, 32 джерела являють приватне листування та матеріали особистих розмов. Зі всього списку джерел лише 13 статей (або 3 %) мають прізвище автора, а 23 (або 6 %) є нормативними офіційними відповідями та офіційними документами.

Тепер питання – «навіщо»?

Всі ці тілорухи розгортаються на фоні загальної стурбованості долею українських лісів. І це зрозуміло. Всі бачили ці кошмарні кадри «голих» українських гір. Ясно, що ситуація викликає відгук серед громадян, і цей відгук досить легко використати в своїх інтересах.

Паралельно питання держлісгоспів починає привертати увагу з боку «серйозних людей» з оточення президента, які раптово починають цікавитися вітчизняною деревообробкою. І це теж зрозуміло. Лісгоспи – один з небагатьох ресурсів України, що ще не опинився офіційно в руках «міцних власників» з числа представників «талановитих родин». Але якщо підняти питання просто так – може бути неприємний розголос. А от якщо мова буде йти про передача в ефективне управління «збиткових активів», а саме “приховану приватизацію” – це вже зовсім інша річ.

Головне, зробити все і справді тотально-збитковим. Оскільки лісгоспи можуть заробляти лише на легальному продажу ліса, то треба обмежити їх у цьому. І все – питання вирішене. Прикриватися при цьому можна фактом нелегальних та грабіжницьких вирубок. Якщо при цьому «накинути» досить емоцій, то ні в кого не виникне питання: а чому треба обмежувати законну діяльність для боротьби з незаконною? Може, краще, запровадити щось більш дієве? Наприклад – тотальний облік та чіпізацію усієї української деревини, аби можна було легко відслідкувати її походження?

Все це питання риторичні, але головне не це. Головне – розуміння того, що інформаційні кампанії зараз ведуться серйозно та професійно, і не треба у них одразу ж сприймати всю інформацію за «чисту монету», хто б не був її формальним автором. Техніка «ми дізнаємося правду з індійської газети» нікуди не поділася, але набула нових, більш цікавих та виразних рис.

Петро Олещук, Политолог 

https://uainfo.org/blognews/1541872383-lisgospi-odin-z-nebagatoh-resursiv-ukrayini-shcho-shche-ne.html

Петро Олещук: В Україні нова мода – залучати «західні організації» як критерій істини

11 Листопад 2018р

Політолог Петро Олещук

Про «міжнародні організації» та національні «розборки».

За часів СРСР була така відома інформаційна практика: розміщення новини у якійсь «іноземній газеті» (здебільшого – виданні місцевої компартії, що фінансується за ті ж радянські гроші), аби потім її опублікувати у радянських ЗМІ уже з посиланням «на іноземну газету». Звісно, «іноземці» ж говорять лише правду. Вони не зацікавлені, а тому – об’єктивні.

Зараз в Україні нова мода – залучати «західні організації» у будь-яких ситуаціях як універсальний критерій істини. «Там» – не можуть помилятися. Ну а те, що на Заході існує купа структур із купою варіантів фінансування – це «деталі».

Ну от наприклад всі, мабуть, пам’ятають звіт організації «Ерсайт» з Великобританії, який стосувався стану справ із вирубкою українського лісу, та обумовив цілком конкретні правові наслідки в Україні – заборону вивезення лісу. Хоча, мабуть, уже на цьому етапі у багатьох залишалися підозри. Зокрема, чому, борючись із нелегальною вирубкою, треба забороняти легальну? Може все ж краще спробувати із нелегалами бодай щось зробити?

Цього тижня у ВРУ пройшов круглий стіл на тему: «Міжнародні аспекти корупційних зловживань при торгівлі українською деревиною» за участю представників цієї є громадської організації «Ерсайт». Що він показав? А показав він виразні ознаки маніпулювання та підтасування даних із метою надання гучного висновку. Проведені іноземцями дослідження не підтверджені відповідними статистичними даними та офіційними документами, не зазначено конкретні лісогосподарські підприємства, в яких нібито збирали інформацію. Фактично, всі їх матеріали – це компіляція з «жовтої преси». Автори «доповіді» посилаються на 412 джерел, зокрема 131 повідомлення преси чи посилання на інтернет видання. Серед 13 наведених посилань на судові справи 10 мають або помилки у назві, або незрозуміле походження, 32 джерела являють приватне листування та матеріали особистих розмов. Зі всього списку джерел лише 13 статей (або 3 %) мають прізвище автора, а 23 (або 6 %) є нормативними офіційними відповідями та офіційними документами.

Тепер питання – «навіщо»?

Всі ці тілорухи розгортаються на фоні загальної стурбованості долею українських лісів. І це зрозуміло. Всі бачили ці кошмарні кадри «голих» українських гір. Ясно, що ситуація викликає відгук серед громадян, і цей відгук досить легко використати в своїх інтересах.

Паралельно питання держлісгоспів починає привертати увагу з боку «серйозних людей» з оточення президента, які раптово починають цікавитися вітчизняною деревообробкою. І це теж зрозуміло. Лісгоспи – один з небагатьох ресурсів України, що ще не опинився офіційно в руках «міцних власників» з числа представників «талановитих родин». Але якщо підняти питання просто так – може бути неприємний розголос. А от якщо мова буде йти про передача в ефективне управління «збиткових активів», а саме «приховану приватизацію» – це вже зовсім інша річ. Головне, зробити все і справді тотально-збитковим. Оскільки лісгоспи можуть заробляти лише на легальному продажу ліса, то треба обмежити їх у цьому. І все – питання вирішене. Прикриватися при цьому можна фактом нелегальних та грабіжницьких вирубок. Якщо при цьому «накинути» досить емоцій, то ні в кого не виникне питання: а чому треба обмежувати законну діяльність для боротьби з незаконною? Може, краще, запровадити щось більш дієве? Наприклад – тотальний облік та чіпізацію усієї української деревини, аби можна було легко відслідкувати її походження?

Усе це питання риторичні, але головне не це. Головне – розуміння того, що інформаційні кампанії зараз ведуться серйозно та професійно, і не треба у них одразу ж сприймати всю інформацію за «чисту монету», хто б не був її формальним автором. Техніка «ми дізнаємося правду з індійської газети» нікуди не поділася, але набула нових, більш цікавих та виразних рис.

Петро Олещук

https://www.infa.ua/petro-oleshchuk-v-ukraini-nova-moda-zaluchaty-zakhidni-orhanizatsii-u-bud-iakykh-sytuatsiiakh-iak-kryterij-istyny/#