Виступ голови Товариства лісівників України Юрія Марчука на IV з’їзді лісівників

Шановні колеги! IV з’їзд лісівників проходить у непростих умовах. На сході України йде війна, гинуть наші хлопці та мирні жителі, мільйони переселенців залишили домівки, наростає трудова міграція в ЄС. На цьому тлі наші проблеми сприймаються як незначні й оцінюються за принципом «покричать і запрацюють». Всі, кому не лінь, піаряться на проблемах лісу, не розуміючи, що спеціалісти, професіонали своєї справи виховуються десятиліттями.

Український ліс бачив війни і революції, був домівкою та ресурсом відновлення країни, але ніколи не був елементом «піар-технологій». Політик думає про вибори, державний діяч – про власний народ. Це слова У.Черчіля. Нинішня політична система будується на критиці всіх і вся, а не на розвитку й досягненнях.

Що ми маємо в підсумку:

• – через падіння ВВП на 1 жителя країна перемістилась на 88-е місце в рейтингу ООН;
• – недостатня увага розвитку промислового виробництва, випуску продукції з великою доданою вартістю призводить до зменшення доходів населення;
• – надмірне податкове навантаження;
• – щорічно на карті України зникає до 20 сіл;
• – не бачать перспективи і масово, за спрощеною процедурою, їдуть на навчання в Польщу наші діти, наші студенти масово влітку збирають ягоди в Німеччині.

Можна багато чого сказати ще у відповідь критикам…Однак не вважаю, що в цих проблемах винні лісівники. Ми, замість того щоб розвиватись, щоб думати про перспективи, змушені виправдовуватись. Так, немає безгрішних, і в лісовій сім`ї не без «уродів». Але в цьому залі представники 50-тисячного колективу вимагають поваги до своєї праці. Вимагають поваги до себе і своєї праці десятки тисяч ветеранів, які не працюють, адже ліс – це їхнє життя.

25 тисяч осіб лісової охорони, економісти й бухгалтери, працівники лісорозсадників, автотранспорту та цехів переробки, вальники лісу – це той кістяк лісового господарства, який створює, доглядає та охороняє ліси, це і ви, шановні делегати з’їзду (рис. 1).

Понад 200 працівників мають державні нагороди, більше 150 – звання заслуженого працівника лісового господарства. Більше 1000 чоловік воювали в зоні АТО, майже 200 нагороджені бойовими відзнаками. Ми втратили на фронті 15 наших лісових побратимів, 4 загинуло від рук браконьєрів та лісопорушників. Прошу вшанувати їхню пам’ять хвилиною мовчання…

Нині перед колективами стоїть ряд викликів. Про це вже сьогодні говорили:

• 1. Нестабільність у прийнятті законів, відсутність соціального захисту лісової охорони.
• 2. Невирішеним залишається питання державної підтримки лісового господарства.
• 3. Податкове навантаження одне із найбільших у Європі.

Накладаються й природні виклики, спричинені змінами клімату та соціальним станом людей у лісових селах, відсутністю робочих місць, що призводить до нелегальних рубок, браконьєрства, нелегального видобутку корисних копалин (рис. 2).

Можливо, з Києва не видно, як видобуваються безконтрольно природні ресурси на місцях, знищуються лісові масиви.

Чому в Європі немає нелегальних рубок? Бо вони насамперед є основним індикатором соціального стану населення на селі, та й крадену деревину нікуди продати.

Чи можливо вирішити ці проблеми виключно ввівши кримінальну відповідальність? Лише частково. Потрібні робочі місця, потрібен розвиток села, потрібна серйозна державна підтримка.

Ми вже на сьогодні маємо дефіцит на Поліссі і в Карпатах робітників, водіїв, трактористів. Станочник, який у нас отримує 10 тис. грн зарплати, має в Польщі 25 тис. грн, а в Німеччині – удвічі більше.

Зверніть увагу, що покинути країну готова найпродуктивніша частина населення (рис. 3). Таким чином, тільки в Польщі вже працює близько 2 мільйонів українців, навчається кілька десятків тисяч студентів, а в сім’ях емігрантів за 2017 рік народилось близько 2 тисяч українських дітей.

Тому проблеми лісу – це проблеми комплексного розвитку держави, фермерства, малого й середнього бізнесу на селі, глибокої переробки деревини. Нам потрібно відійти від політичного популізму, фейків і брехні.

Хто тільки не «піариться» на нас (рис. 4). І, мабуть, для того, щоб зберегти ліси від змін клімату, нам потрібно в першу чергу зберегти професійні кадри в лісовому господарстві при зміні урядів, політичної та партійної кон’юнктури. 

Картини з інших країн сьогодні видаються за Україну (рис. 5). Лісівники під постійним шквалом критики, бо так хочеться на популізмі в’їхати до Верховної Ради. Куди важче створювати нові робочі місця та відкривати нові виробництва.

Є цілий ряд проблем, які ми можемо й повинні вирішити, а інші залежать від держави.

Основні виклики в лісовій галузі згідно з аналізом експертів україно-німецького агрополітичного діалогу, презентованого тиждень тому, представлені на рис. 6.

Чомусь прийнято вважати, що якщо змінити систему управління й підпорядкування, то все в один момент вирішиться.

Проблеми, на нашу думку, не менш актуальні:

• 1. Державне фінансування лісів Півдня і Сходу.
• 2. Надмірне податкове навантаження.
• 3. Встановлення прав і обов’язків лісової охорони (№8241).
• 4. Прийняття Закону про ринок деревини.
• 5. Упереджене формування негативної суспільної думки про лісівників.
• 6. Рівень соціального стану населення як індикатор нелегальних рубок.

А ми чомусь зациклились виключно на підпорядкуванні лісогосподарських підприємств.Міністерство, агентство, компанія – це організаційні й управлінські заходи.

Подивіться, як виглядає на тлі окремих невеликих країн ЄС Житомирська область (рис. 7).

Чому ми не хочемо бачити приклади Польщі, Німеччини, де лісів за площею стільки ж, як і в нас, а заготовляють деревини більше? Поляки треті у світі щодо виробництва меблів. Можливо, акценти не ті?

А що треба змінити в роботі лісничого чи майстра лісу, які в будь-яку погоду в лісі? Їм потрібен правовий статус, їм потрібен соціальний захист, а не огульна критика (прийміть законопроект 8241, врегулюйте ці питання).

Хотів би показати на прикладах, як ці питання вирішуються в ЄС.

У світі діють рамкові конвенції та угоди, в межах яких і приймаються рішення щодо розвитку лісового господарства (рис. 8). Є чіткі плани на майбутнє (рис. 9).

А чи потрібно це у нас? Немає сумніву:

• 1. Чи потрібні державі нові ліси – так!
• 2. Чи потрібно заліснювати еродовані землі – немає сумніву!
• 3. Хто це повинен робити – лісівники!
• 4. А за які кошти?
• 5. І на цьому всі наші програми закінчились.

А що є у нас? Чи має Україна ресурси деревини?

Тому тепер про переробку деревини. Людина в житті, у квартирі, в будівництві залежить від деревини.

Гуцули кажуть: «Людина живе від дерева – до дерева, від колиски – до домовини».

Деревина – це єдиний відновлювальний ресурс, який ми маємо. Не нафта, не пісок і не граніт і навіть не бурштин, а деревина. Сьогодні на виставці сотні фірм з різних куточків світу демонструють своє обладнання.

Чи є в нас можливість розвивати переробку? Звичайно, є! І перспектива її ефективна в розвитку приватної власності на селі, у здешевленні послуг і в державному протекціонізмі у сфері кредитів, тарифів, проектів підключень. Незважаючи на різні географічні умови, ресурс в нас є (рис. 10). Основне – глибока переробка, а для цього потрібне обладнання, яке є на виставці. Головне – за що його купити, і ось тут роль держави стає головною.

Це те, що вкрай потрібно країні, це робочі місця, це майбутня українська продукція, це податки. Чи потрібно країну робити виключно екологічною зоною, чи потрібно розвивати переробку? (рис. 11). Немає сумніву що і те, й інше надважливе, треба тільки знайти баланс у використанні, в екологічних технологіях.

Чи потрібен Україні власний папір, чи ми підтримуємо виробників із Скандинавії, які його випускають із деревини? Це тільки один приклад, який свідчить на користь необхідності стратегії переробки й використання деревини в державі в загальному контексті промислової політики, в податкових пільгах, преференціях. Таке збалансоване планування потрібне, інакше в нас на ринку будуть польські меблі, а ми окрім напівфабрикатів нічого не зробимо.

Друга і не менш важлива складова – це екологія. Це екологічні технології, це збереження полезахисних смуг, тобто захисні ліси на Півдні, які впливають на урожай, затримують ерозію. А чи підтримуються державою ці напрямки, чи може фінансуються? На жаль, ні.

Подивимось на проект бюджету (рис. 12).

Є зростання мінімальної зарплати; можна позаздрити Мінекології та МінАПК, де кошти з бюджету вимірюються мільярдами.

А тепер подивимось, що отримує Держлісагентство (рис. 13).

Чесно, я вже не знаю до кого звертатись, є Указ Президента України, є маса звернень від Товариства, Громадської ради, народних депутатів до уряду. А все закінчилось тим, що ці звернення повернуті в економічне управління агентства, яке щось повинно відповідати. Так, це управління разом з В.Н. Бондарем ходить по всіх інстанціях і просить, щоб почули проблеми… І повірте – не тільки лісівників, а й переробників деревини. Надія тепер на Верховну Раду.

Можливо, хтось не помітив (але це тільки сліпий), що клімат різко змінюється.Україна при таких змінах може втратити основні лісові види (сосну, дуб, березу) (рис. 14).

Нам потрібні серйозні наукові дослідження змін клімату і відповідно фінансування.

Ще трохи і при таких змінах Степ буде в Житомирі, а кожне дерево на Півдні стане на вагу золота. А чи буде при таких підходах кому працювати в цих лісах? Сумніваюсь. І повірте, ми не чекали на вирішення проблеми. Нині лісівники всієї країни перераховують одноденну зарплату лісівникам Півдня. Ми не чекали рішення, а підготували проекти законів про створення фонду фінансування лісового господарства (рис. 15 та 16).

 

Ці пропозиції є в Указі Президента України, залишилось їх прийняти.

Сьогодні в залі присутні народні депутати. Ви остання надія. Ми чули обіцянку під час прийняття бюджету на 2018 рік про 500 млн грн на лісове господарство. Уже кінець вересня – і нуль.

 На Півдні втрачаємо кадри, пустують лісорозсадники. У той час, коли вся Європа дотує відтворення лісів і лісорозведення, ми це питання загнали в зону екологічного й соціального конфлікту.

Навіть у сучасних умовах для держави має бути надважливою стабільність у прифронтових областях. А ліс там – це теж робочі місця.

Хочу підтримати пропозиції В.Н.Бондаря про необхідність розробки й прийняття Національної лісової політики, яка повинна консолідувати суспільство навколо лісових проблем, а не вносити дисонанс і конфлікт, як це вийшло з місцевими громадами при оподаткуванні лісових земель. Ідея для гірських сіл зрозуміла, а підходи – як завжди.

Можливо, автори поправки, які зіткнули лісгоспи з місцевими громадами, не знають, що пшениця родить щороку і щороку сіється. А посаджений ліс до 40 років, окрім кисню і грибів, нічого не дає. А заповідники, а лісові розсадники? То що, корчувати їх і вирощувати сою?

Можливо, автори не знають про незаконне використання земель запасу, про місцеві копалини, пісок, глина, бурштин, граніт і про те, що податки з них теж повинні бути в громаді, як і використання водних ресурсів?

Питома вага лісової ренти в загальному обсязі природно-ресурсної ренти, яка надходить до місцевих бюджетів у лісозабезпечених регіонах, вже становить 65-70% (рис. 17). 

А чому ми її не аналізуємо? Тому що більшість місцевих природних ресурсів перебуває в приватній власності, а ліс – державний. І тут можна пропонувати що завгодно. Більше того, сьогодні надходження рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів вже має регіональну та місцеву спрямованість, оскільки у 2017 році до обласних бюджетів надійшло 35% цього платежу, а до сільських – 21% (рис. 18).

Лісова рента на 2019 рік буде індексована на 19,3% і становитиме 1100 млн грн. І ми готові ініціювати те, щоб ці гроші йшли у місцеві громади. А давайте додамо зверху ще 300 грн з 1 га податку на лісові землі та податок на прибуток, дивіденди, ПДВ, ЄСВ. І це буде 60% у нинішній собівартості! Мінімум у 2-3 рази підніметься ціна на деревину і дрова для тих же сільрад.

Хтось думав, коли заклав цей конфлікт? Питання полягає не в тому, хто і як заплатить. Питання в тому, що 200 підприємств призупинять роботу і нічого не зможуть зробити з 01.10.2018 року. Дякуємо податковому комітету за розуміння. Хотілося б, щоб нас почули і в Мінфіні як куратору ДФС. Ніколи в селі ми не змінювали земельний податок посеред сезону.

Ми хочемо попередити всіх, що цей підхід (введення земельного податку на лісові землі) – це не тільки конфлікт із сільрадами, а й зупинка ряду підприємств. Чи готові нести автори цю відповідальність? Думаю, що лісівники мають право на політичну оцінку таких ініціатив у 2019 році. Ми звертаємось до народних депутатів України з вимогою скасувати цей податок, віддати сільрадам всю лісову ренту та прийняти пакет законів про Фонд фінансування лісового господарства.

Це можливо врегулювати через зміни до Бюджетного й Податкового кодексів України, але до цього треба прожити жовтень. Тому прохання до уряду врегулювати терміново це питання.

Не може ціла галузь (а це не тільки Держлісагентство, це всі ліси України!) залежати від таких помилок. Це розуміє бізнес, це розуміють голови ОДА і обласні ради. Залишилось лише, щоб нас почули.

Сьогодні у нас присутні народні депутати, засоби масової інформації. Звертаємось до вас за підтримкою. За людське життя ліс не виростити, його можна посадити і зібрати урожай, який ростили наші попередники (рис. 19). Цей процес не може бути розірваний ніким без шкоди для людини і для держави. 

Сподіваюсь, що всі це розуміють.

І насамкінець, що потрібно нам:

• 1. Стабільність і прогнозованість податкової бази.
• 2. Підтримка державою лісів Півдня і Сходу.
• 3. Розуміння, що ліси є надважливим кластером, у якому об’єднані по життю лісівники, деревообробники, мисливці та всі сільські громади. І не важливо, хто тут головний. Важливо, що цей комплекс дає роботу і створює умови для життя всім. Але при одній умові – всі рівні серед рівних. Завжди знайдеться бажаючий ділити ресурси, а ось вирощувати ліс – бажаючих мало. Але це наше життя і наша робота.
• 4. Ліси мають надважливе значення в суспільних відносинах і, ми повинні розуміти, що завжди будемо центром громадської критики, але ми за справедливу критику.

 Лікар – лікує, вчитель – вчить, лісівник – вирощує ліс і охороняє. Тому що за одне людське життя його виростити неможливо. І десять мільйонів гектарів лісів в Україні створено саме лісівниками. 

Дякую за увагу!