Де ліс зеленіє…

Обговорення статті О. Степаненко “Спокусою легкого прибутку стають ліси” “Молодь України”, 13 березня 2003 р.ДЕ ЛІС ЗЕЛЕНІЄ…

Обговорення статті О. Степаненко “Спокусою легкого прибутку стають ліси” “Молодь України”, 13 березня 2003 р.

Ліс, як відомо, відіграє значну роль у нашому житті. Адже ліс є носієм матеріальних благ: деревина, живиця, лікарська, технічна і харчова сировина, м’ясо і трофеї диких тварин тощо. Ліс поглинає вуглекислоту, виділяє кисень, збирає та оберігає воду, протидіє паводкам, захищає землю від ерозії, сприятливо впливає на довкілля…

Отож йому, незмінному супутнику всього нашого життя, потрібно віддавати не тільки шану, але, як надійному товаришеві сприяти його благополуччю.

Нагадаємо, що лісистість України – одна з найнижчих у Європі і становить лише 15,6% від загальної території країни. Лісистість Румунії – 29%, Болгарії – 30%, Франції – 31%, Білорусі – 42%, Чехії – 33,4%, Словаччини – 40,8%. За розрахунками вчених, мінімальна лісистість України повинна становити хоча б 19%. Це ще раз свідчить про необхідність збільшення нових рукотворних лісів на третину. Нагадуємо, що площа лісів України становить 9400, а повинна б мати 10350 тис. гектарів. Та обмежене фінансування не дасть можливості в майбутні роки досягти оптимальної лісистості.

Підкреслимо, що, наприклад, 2002 року було профінансовано лише 32% потреб на захисне лісорозведення.

Тільки 66% лісів України належить Державному комітету лісового господарства, який здійснює контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів.

Майже третина лісів (26,4%) належать до Мінагропрому, решта (6%) – Міністерству оборони, Міністерству з надзвичайних ситуацій, Міністерству транспорту та іншим відомствам. Цікаво, що середній запас на один гектар площі в лісах Держкомлісу становить 211, у лісах Мінагропрому – лише 125 кубічних метрів. Як видно, різниця в запасі деревини на одному гектарі разюча. Це одне із свідчень необхідності ведення лісового господарства незалежно од відомчої підпорядкованості на сучасному лісотехнічному рівні.

Низька продуктивність наших лісів, які досягли періоду експлуатації. Можливо, причиною цього є так звані санітарні рубки. Адже під їхньою маркою вибирають найкращі дерева. До того ж, продуктивність наших лісів можна було б підвищити шляхом інтенсифікації робіт з селекції, лісового насінництва і сортовипробування найцінніших у господарському відношенні деревних порід. Крім того, підвищити продуктивність лісів можна шляхом їхнього захисту від шкідників і хвороб, попередження втрат від стихійних явищ (вітровалу, сніголому, льодолому, бурелому тощо), реконструкції розладнаних низькоповнотних і невдало створених деревостанів, систематичних та якісних рубок, догляду за лісом тощо. У науковців країни є чимало наукових розробок з питань підвищення продуктивності лісів. Їх потрібно тільки раціонально використати.

Принагідно зауважимо, що нинішньому науковцю опублікувати монографію або підручник практично неможливо. Доводиться з простягнутою рукою випрошувати в багатих світу цього буквально по гривні, щоб видати книгу. Це тепер вченим-жебракам кажуть: “Шукайте спонсора”. Про який там гонорар автору може бути мова. Лише цими днями я рецензував навчальний посібник “Побічне користування лісом”, написаний професором Національного університету Володимиром Свириденком. Подібну книгу, запевняю вас, ви не знайдете ні в Росії, ні в Білорусі, Прибалтиці чи Польщі… Книга, написана на високому науковому і педагогічному рівні, вийшла тиражем лише… 300 примірників. Чи зможуть нею користуватися студенти університетів, технікумів, коледжів? Безумовно, ні! Виробничникам вона також конче необхідна. Але через малий тираж книги для них вона також буде недосяжною. Тоді про який науковий прогрес суспільства, у тому числі лісового господарства, можна говорити!

На превеликий жаль, ми живемо в країні, де розпродані (або, як влучно назвав народ, – прихватизовані) підприємства стратегічного значення. Живемо в країні, де продається вся і все. У Львові кажуть так: “Можна купити навіть атомну бомбу, але, на жаль, лише в розібраному вигляді”.

Настала черга купівлі, так званими, олігархами землі, залізниць (такі напрацювання урядовців уже є), а згодом, крий, Боже, і… лісів. Переважна більшість вчених категорично проти приватизації (читай – купівлі олігархами) лісів. Бо тоді прийде час, коли лісозаготівельники махнуть останній раз сокирою і… зупиняться – бо попереду буде лише степ або напівзаросла низьким чагарником Говерла чи ще якесь високогір’я.

Підвищення продуктивності лісів – це не лише зростання площі та запасів деревостанів, але й раціональна заготівля та переробка недеревної продукції лісу: дикорослих ягід, грибів, сіна, березового та кленового соків тощо. На жаль, як і більшість видів продукції, їхня заготівля різко скоротилась. Хоча влітку і восени західні області України заполоняють іноземні закуплювачі горіхів, ягід та грибів. Тут наше лісове господарство втрачає тисячі доларів. Чомусь забутий ліс нашими поетами та письменниками. Лише окремі твори присвячені лісу. Але фундаментального твору, такого, як хоча б роман “Русский лес” Леоніда Леонова, немає.

Міжнародні організації приділяють пильну увагу нашим природним багатствам. Зокрема, Європейській економічній комісії ООН при розгляді результативності природоохоронної діяльності в Україні рекомендовано запровадити програми відновлення рідкісних видів рослин і тварин; необхідно терміново затвердити проект національної програми дій для збереження і сталого використання біологічного розмаїття. Компоненти збереження біорозмаїття та охорони природи повинні враховувати в процесі прийняття рішень в усіх програмах регіонального та галузевого розвитку.

Ліс, на відміну од інших природних багатств країни – газ, вугілля чи нафта, має здатність відновлюватися. Тож якщо ми не можемо через нинішню фінансову скруту, яка опанувала всі галузі господарства країни, допомогти нашому зеленому другу – лісу, то хоча б не перешкоджаймо йому самовідновлюватися. Бо де ліс зеленіє – то наше, хоч і стражденне, життя веселіє.

Василь РЯБЧУК, професор, завідувач кафедри Українського державного лісотехнічного університету.

“Молодь України”
2003.04.03