07/06/2011
0Днями відбулась зустріч представників засобів масової інформації, громадських організацій району із директором ДП "Краснопільський лісгосп" В. В. Водотикою, в ході якої він відповів на питання журналістів, розповів про виробничі будні, успіхи та проблеми очолюваного ним підприємства.
– Вікторе Васильовичу, розкажіть трохи про історію Краснопільського держлісгоспу, скільки людей тут працює сьогодні, на якій площі розміщуються лісові угіддя?
– Краснопільський лісгосп був організований у 1935 році і загальна площа його тоді становила 17,7 тис. га, сьогодні ж площа нашого підприємства складає 23,3 тисячі гектарів.
Лісові масиви лісгоспу розташовані в південно-західній частині Середньо-Російської височини і в межах Дніпрово-Донецької впадини. Найбільш низька точка знаходиться в західній частині лісгоспу в долині річки Сироватка, а найвища – в південно-східній частині Новодмитрівського лісництва. Територія лісництва розташована в басейні рік Псел і Сироватка.
Клімат у нас сприятливий для ведення лісового господарства і вирощування насаджень із високопродуктивних цінних деревних порід, таких як дуб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий, дуб червоний, липа, береза, осика, сосна звичайна, ялина, модрина.
Сьогодні на нашому підприємстві середньо-спискова чисельність працівників складає 282 чоловіки, із яких 58 – жінки. Якщо говорити більш конкретно, то у нас працює 70 інженерно-технічних працівників, 212 робітників, з яких 17 вальників лісу, 10 верстатників, чотири рамники, одинадцять водіїв задіяні на вивезенні лісу, 15 трактористів лісозаготівельних робіт, ще маємо вісім трактористів, зайнятих лісогосподарською діяльністю. Також тісно співпрацюємо з районним центром зайнятості щодо дотаційних робочих місць, а також приймаємо громадян на громадські роботи на посадку лісу, догляд за насадженнями. Зазначу, що середньомісячна заробітна плата на підприємстві за перший квартал цього року склала 2279 гривень, тоді як, наприклад, у першому кварталі минулого року становила 1687 гривень.
Зрозуміло, що кадри вирішують все, тож працюємо на перспективу, постійно проводимо підготовку кадрів у вищих навчальних закладах. На даний час у вишах І-ІІ рівня акредитації на денній формі навчається 6 чоловік, ІІІ-ІV рівня акредитації – п'ять чоловік, ще вісім чоловік навчаються заочно. Щорічно за договорами у навчальних закладах навчаємо по 10-12 чоловік, постійно дбаємо про підвищення кваліфікації кадрів.
До того ж маємо Великобобрицьке шкільне лісництво, яке налічує 15 учнів.
– Скільки ваше лісогосподарське підприємство щороку сплачує податків і обов'язкових платежів до держбюджету?
– Щороку до держбюджету ми перераховуємо три мільйони гривень, до місцевого бюджету – 1,1 мільйона, відрахування до державних цільових фондів становлять 2,7 мільйона гривень.
– Вікторе Васильовичу, на скількох гектарах здійснені рубки і на скількох землях закладені нові лісові насадження?
– Рубки були здійснені на 144 га і на цих ще площах висаджені нові лісові культури. Крім того закладені нові лісові насадження на 12 га.
– Раніше у вас працював цех по виробництву деревного вугілля, чи діє він зараз?
– Основні види діяльності, які впроваджуються на підприємстві – надання послуг в галузі лісового господарства, оптова торгівля, надання послуг в галузі мисливства, вирощування посадкового та декоративного матеріалу.
Основні види продукції – це деревина в круглому вигляді, пиломатеріали обрізні і необрізні. На жаль, на сьогодні ми не можемо займатися глибокою переробкою деревини, до якої належить і виробництво деревного вугілля. Тож коли ми повністю використали ресурс обладнання для випалювання вугілля, не стали далі вкладати в нього кошти, яких, зрештою, і не було. Натомість запросили до співпраці приватні структури. Сьогодні з нашої сировини деревне вугілля виготовляється на Корчаківці саме приватною структурою на паритетних умовах.
– До яких країн ескспортується продукція вашого підприємства?
– На жаль, світова криза минулих років боляче вдарила по будівельних організаціях, в тому числі європейським, які є основними замовниками нашої деревини. В Європі різко впала ціна на неї, до того ж в деяких країнах, як, наприклад, Німеччина, використовують запаси деревини минулих років, що теж позначається на наших обсягах реалізації, тож навіть цього року замовлення залишаються нестабільними.
Та все ж намагаємося відшукувати шляхи збуту, а відтак обсяг реалізованої продукції зростає. Так, у 2010 році отримано доходу від реалізації в сумі 21,6 млн. грн., що на 5,3 мільйона більше 2009 року. Щодо експорту, то поставляємо продукцію переробки, як то заготовки для меблів, паркетну дошку у такі країни як Бельгія, Чехія, Польща, Туреччина, Угорщина, Литва, Росія, Німеччина.
– Чи поповнилась матеріально-технічна база держлісгоспу за останній час?
– Звичайно, покращенням стану машинно-тракторного парку і обладнання для лісозаготівлі та догляду за лісовими культурами займаємося постійно. Так, в минулому році придбали спеціальний автомобіль УРАЛ-4320, на який встановили гідроманіпулятор ПЛ-70 на загальну суму близько 130 тисяч гривень. Купили і обладнали під лісовози два автомобілі ЗІЛ-131, ще один передали в Осоївське лісництво для перевезення робітників та лісогосподарських вантажів. На це витрачено 80 тисяч гривень.
Для Великобобрицького лісництва придбано новий колісний трактор МТЗ-82 вартістю 140 тисяч, купили потужний бульдозер Т-130 за 76 тисяч, 9 бензопил "Штіль-440".
Не залишаємо осторонь і сучасний підхід до виконання службових обов'язків спеціалістами лісгоспу, які ведуть роботи в усіх напрямках діяльності підприємства, для чого купуємо і обновляємо засоби мобільного зв'язку, комп'ютери тощо. Для мобільності в роботі для відділу виробництва і маркетингу придбано новий автомобіль "Нива" ВАЗ-21214.
Всього ж за минулий рік сума вкладень на цілі, що впливають на ефективність праці і покращення умов праці, склала майже один мільйон гривень.
Збудовано лісовозну дорогу з твердим покриттям, що дає можливість скоротити відстань на вивезення з віддалених кварталів Осоївського та Верхньосироватського лісництв. В поточному році придбано 6 бензопил та 8 кущорізів. Встановили конденсаторну установку на КПТ центральної садиби, що дає можливість щомісячно зменшити використання електроенергії до 15%. Придбано дві імпортні лебідки, що агрегатуються з колісними тракторами МТЗ-82 для трелювання лісу, їх використання дає можливість знизити витрати дизпалива на 40%.
Для догляду за лісовими культурами придбано обприскувачі. Для гасіння пожеж для Верхньосироватського лісництва придбали пожежну мотопомпу. Загальна сума на придбання основних технічних засобів уже перевищує 300 тисяч гривень.
– Дійшли чутки, що у Великобобрицькому лісництві припинив діяльність цех по переробці деревини. Яка причина?
– Мова не йде про закриття цеху як такого. Річ у тому, що об'єми переробленої ним сировини і виготовленої продукції вже тоді не тягнули, щоб бути самостійним підрозділом, адже тоді потрібно утримувати начальника цеху, бухгалтера і так далі. А тут ще, не дивлячись на всі наші зусилля, різко впала кількість замовлень. До того ж років 5-7 тому на території Великобобрицького лісництва заготовлялося деревини у круглому вигляді 12 тисяч кубометрів, а зараз лише 4,5 тисячі, тож деревину доводиться завозити з інших лісництв, а це економічно невигідно.
Та все ж ми уклали договори з робітниками цеху, згідно з яким до кінця року вони гарантовано матимуть роботу. А з 10 травня відкрили тут ще 10 робочих місць. Тож цех працює, але в складі Великобобрицького лісництва як дільниця з переробки деревини, що дало можливість зменшити адміністративні витрати.
– Розсадник Великобобрицького лісництва відомий в Україні багатством і різноманітністю посадкового матеріалу лісових і екзотичних культур. Як тут ідуть нині справи?
– На жаль, минулорічна спека додала багатьох проблем цій галузі, сонце знищило багато молодого посадкового матеріалу, але рук не опускаємо, робимо все можливе. В посівному відділенні щорічно вирощується більше півмільйона сіянців і саджанців основних лісоутворюючих порід: дуба звичайного, сосни звичайної, клена гостролистого та інших.
В шкільному відділенні та тепличному господарстві, яке налічує чотири теплиці та 20 парників, вирощуємо більше 50 порід різноманітного посадкового матеріалу.
Вічнозелені складають майже 30 порід, тільки ялівців нараховується більше 10 видів, також 8 видів туй: колоновидна, золотиста, кіпарисолиста, гігантська і інші. Крім цього, маємо ялину блакитну, ялину канадську конічної форми і подушковидної, кипарисовики – блакитний, золотистий тощо. З листяних: катальпу, горобину, барбарис, бук лісовий, в'зок, скумпія, липа дрібнолиста. Крім того, щорічно закладаємо до 30 тисяч живців в парники, це самшит вічнозелений, ялівець колоновидний, козацький і ще шести видів. Також вирощуємо в парниках укорінені живці листяних порід: верба п'яти видів, спірея шести видів, форзиція, барбарис, вейгела, чубушник, айлант, перія і інші породи.
Крім Великобобрицького, зеленим живцюванням займається Краснопільське і Верхньосироватське лісництва, де в цьому році навесні збудовано нову теплицю по вирощуванню сосни звичайної, укорінених черенків, які були закладені в кількості 4 тисячі штук. Це самшит вічнозелений, туя західна колоновидна, ялівець вергінський та козацький. Вирощування декоративного посадкового матеріалу – це трудомістка справа, яка потребує великих коштів і вміння на її виконання.
– Окрім вирощування флори, діяльність лісгоспу пов'язана і з мисливським господарством, тож як тут справи?
– Як я вже говорив, площа Краснопільського лісгоспу становить більше 23 тисяч гектарів, на якій ми ведемо нашу діяльність. На цій же території своє мисливське господарство ведуть обласне УТМР (Верхньосироватське та Осоївське лісництва) та приватна структура "Ліси Сумщини". На території Великобобрицького та Новодмитрівського лісництв мисливське господарство веде Краснопільське УТМР. Відтак 10 тисяч га мисливських угідь залишено за Краснопільським лісгоспом. Це частково території Великобобрицького та Краснопільського лісництв, а також польові угіддя. Тож на цій території ми самі ведемо мисливське господарство, а на решті територій контролюємо діяльність вище згаданих мисливських структур. На це ми теж витрачаємо власні кошти, стежать за цим три єгері і один інженер-мисливствознавець.
Щодо наявності тварин, то її кількість оптимальна. У нас є ліцензії на відстріл косуль, кабана, плямистого оленя, який завезений до наших лісів ще 26 років тому. Є і благородний олень, який сам прийшов на нашу територію і прижився тут, є його потомство. На жаль, важко вберігати цих тварин від браконьєрів. Навіть, коли ловимо їх практично за руку, всеодно довести їх провину в суді не завжди вдається.
– Сьогодні можна часто чути нарікання жителів району щодо збільшення популяції лисиць. Іноді хижаки нічого і нікого не бояться і крадуть птицю з дворів навіть за наявності господарів. Чи вживаються якісь заходи щодо їх відстрілу?
– Так, дійсно ця проблема мені знайома і ми намагаємось займатися її вирішенням. Більше того, існує спеціальна програма з відстрілу бездомних собак, лисиць, яка, до того ж є перенощиком багатьох небезпечних хвороб.
– Вікторе Васильовичу, чи часто трапляються випадки самовільної вирубки лісів?
– На щастя, таких заїжджих бригад, які за одну ніч можуть заготовити з-пів вагона лісу ми не зустрічали вже років два.
– Як ви ставитесь до існування в районі таких схожих підприємств, як агроліс та держлісгосп? А чи не краще, щоб у лісів був один господар?
– Територія Краснопільського агролісу складає трохи більше 9 тисяч га, що дорівнює приблизно територіям двох лісництв держлісгоспу. Так сталося, що ці ліси стали комунальною власністю, але є такі області, де ліси відразу після ліквідації колгоспів, яким вони належали, передали саме держлісгоспам.
У Сумській же області вирішили передати такі ліси агролісгоспам. Держлісгоспів вийшло 12, це менше, ніж районів, тоді як агролісгоспи є практично в кожному районі. У Великописарівському районі, наприклад, агроліс має у своєму користуванні лише 3 тис. га, зате має у своєму штаті директора, головного лісничого, інший штат, а це все зайві витрати. Звичайно, перекосів існує багато, але у нас, наприклад, якихось претензій до Краснопільського агролісу немає, вирубки вони ведуть законно, якихось територіальних конфліктів чи самовільної вирубки не спостерігається. А об'єднувати чи ні, це ж не від мене залежить, хоча може і варто це зробити.
– Для опалення своїх адмінприміщень і виробничих цехів яке паливо використовуєте?
– Тільки відходи деревини, від використання газу ми повністю відмовились. До речі, наш лісгосп був першим в області, який для обігріву використав тирсу. Згодом ми трішки відстали в цьому плані від інших районів, зокрема лісгоспів Свєси, С. Буди, Лебедина і Конотопа, де встановили сучасні опалювальні котли.
Але ми теж ведемо роботу по модернізації центральної котельні. Плануємо капітально відремонтувати теплові мережі, хімводоочисну. Встановимо сучасний котел на твердому паливі типу "Крігер", замінимо циркуляційний енергозберігаючий насос. Витрати на ці заходи складають близько 400 тисяч гривень, що загалом покращить умови праці в зимовий період робітникам цеху №1 і автогаража та заощадить кошти на паливі.
