“ЛВ”: Релаксуємо з кіньми

На кінному дворі постійний рух. У манежі тренуються скакуни. На конюшні чути гамір та іржання тих коней, які відпочивають. Неподалік чистять приладдя, щось удосконалюють, добудовують. На «Майдані мисливському» вирує життя. Тут люблять коней – і тварини віддячують тим же.

…Благородність, сила, грація та краса. Коні завжди викликають емоції. У когось замилування і бажання підійти та прокататися, у когось – захоплення, але інколи і боязнь. Проте навіть ті, хто боїться сісти верхи, залюбки милуються виступами скакунів-красенів на змаганнях або спостерігають за тим, як тренують коней. Це теж свого роду релакс.Скачки, конкур, триборство, виїздка та багато іншого, – кінний спорт є надзвичайно популярним у світі.Ось і я примостилася у затишній альтанці відпочинкової зони «Кінний двір», що розташована на території «Майданумисливського», і спостерігаю.

Один за одним виїжджають неймовірні красені. Верхи – дівчата. Загалом, як я дізналася пізніше, саме дівчата зараз найбільше цікавляться кінним спортом.

Дві Поліни – Березюк і Надюк – та наставниця Катерина Бабій, а також їхні улюбленці залюбки позують перед фотокамерою. А я не можу намилуватися. Усе гармонійно та елегантно. Коні слухають своїх вершниць і таке враження, що вони – одне ціле. Не даремно ж споконвіку кінний спорт вважався елітним.

До 16-го століття кінні перегони були спортом і забавою королів. Та й досі, приміром, у Великобританії кінні перегони і розвиток англійської чистокровної породи традиційно входять у сферу інтересів вищих верств суспільства.

У більшості країн світу скачки і конкур належать до найпопулярніших видів спорту. Однак незважаючи на таку популярність кінного спорту, все ж більшість коней сьогодні розводять для задоволення. Для власників коней верхова їзда є приємним хобі. Досить популярними стали кінні паради і забави. А любителі кінних походів у мальовничих місцинах організовують спеціальні туристичні маршрути та насолоджуються природою і спілкуванням з кіньми.

Про кінний спорт, спортивно-розважальний комплекс, який розташований поблизу Луцька, що на Волині, та про те, коли краще і як можна навчитися їздити верхи, говоримо із волинянкою, спортсменкою і просто фанаткою коней Катериною Бабій.

– Якщо чесно, то у моїй сім’ї ніхто не займався кінним спортом, просто якось з дитинства так склалося, що мені подобалися коні. У кінний спорт також потрапила випадково. Одного разу вирішила спробувати – і ось уже понад 10 років я з кіньми. Шість років – професійно. Виступаю на змаганнях, готую коней. У «Майдані мисливському» вже майже 3 роки. До того займалася у різних кінних клубах Волині, але тут мені найкомфортніше.

– А вчитися кінному спорту коли почала?

– З дев’яти років. А вже у професійний спорт потрапила з 14. Тепер і виступаю, і вчу інших.

– Як порадиш, зі скількох років треба діткам прививати любов до коней, аби вони не боялися?

– Багато хто ставиться скептично до того, щоб маленька дитина була поруч із кіньми. Я ж вважаю, що навіть з дитиною п’яти років можна приїхати на конюшню, показати коней, погодувати їх. І не обов’язково, щоб малеча їздила. Треба показати, що нічого страшного у спілкуванні з кіньми немає. А от займатися я б порекомендувала років з дванадцяти, коли дитина вже більша і може усвідомлювати свої дії.

– Коли людина приїздить на конюшню, інструктор одразу має пояснити їй повадки коня? Що варто робити і чого робити не потрібно… Як у тварини змінюється настрій. Бо ж треба розуміти коня, перш ніж сідати на нього? Чи ні? Чи все має відбуватися на рівні підсвідомості?

– Узагалі, у першу чергу, інструктор має повідомити правила техніки безпеки. Як себе можна поводити і як ні. Перш за все, сказати про те, що не потрібно до коня підходити ззаду, не потрібно кричати біля нього, стрибати і лякати його. Коні самі по собі дуже лякливі, тому треба з ними завжди поводитися спокійно. А діти дуже емоційні і не завжди свої емоції вони виявляють просто посмішкою.

Зазвичай це проявляється голосним сміхом, криком, стрибанням. Тому у першу чергу треба, аби дитина знала, що ні в якому разі не можна лякати коня. А далі вже пояснювати безпосередньо на діях тварини. Як кінь реагує на те чи інше. Наприклад, він повертає вуха назад до людини – зачить прислухається, що робить вершник. Якщо починає вуха класти – значить злиться, йому щось не подобається. І треба звернути увагу, який фактор на це може впливати.

Якщо дитина хоче займатися, то треба, аби насамперед батьки пояснили, що це дуже відповідально. Кінний спорт – не іграшки. Та й батьки мають розуміти, що відповідальність лежить і на них самих, а не тільки на тренерах. Батьки мають контролювати процес. Не просто завести на конюшню і забути про дитину на годину. Ні. Батьки мають цікавитися бажаннями і заняттями своєї дитини.

– А які були емоції, коли сама вперше сіла на коня, пам’ятаєш?

– Неперевершені. Перші кілька днів я тільки про коней і говорила. Я не знаю, як саме це відбувається, але спілкування з кіньми дуже піднімає настрій. Правду кажуть, що коні витягують усю негативну енергетику. Коли сідаєш на коня знервований або чимось пригнічений, настрій змінюється кардинально. Але працюючи з конем, треба відсторонитися від усього. Якщо ти думаєш про щось інше, нервуєш, переживаєш, кінь це помічає.

– А коні відчувають, коли людина боїться?

– Так. Дуже відчувають. Є коні, які від такого теж починають боятися, прислухаються, почуваються від страху вершника некомфортно. А є такі, що реагують інакше – розуміючи страх вершника, ведуть себе більш спокійно, дають зрозуміти, що боятися немає чого.

– Породисті коні – високі та стрункі. Ти починала навчання на високих конях, не боялася висоти у такому юному віці?

– Я якось ніколи не задумувалася над цим. Так, одразу сіла на високого коня. Та й, як на мене, висота тварини ролі не грає. Кінь є кінь. Може бути спокійний високий і абсолютно неспокійний – маленький. Це залежить тільки від темпераменту тварини. У нас є кобила, вона доволі висока, але на ній їздила навіть трирічна дівчинка. Вона абсолютно спокійна. Вона відчуває, що верхи дитина і ніколи не дозволить собі зробити зайвого кроку. А є коні, які невеличкі, добрі, хороші, але коли їх осідлаєш, їм треба кудись бігти, скакати, лякатись.

– А темперамент коня закладений від народження чи все ж формується залежно від людини, яка за ним доглядає, від тренера?

– Частково темперамент закладається із народження. Але залежиться і від умов, у яких виросла тварина. Якщо кінь виріс у полі чи біля дороги, де багато людей, машин, він звикає до цього і спокійно ставиться. Якщо ж виріс у закритій клітці, то лякатиметься всього. Дуже багато для коня дає робота. Якщо ти з ним працюєш планомірно, даєш інформацію поступово, кінь із часом заспокоюється і веде себе краще. Дуже багато залежиться від того, хто працює з конем. Тварина відчуває, яка людина поруч: хороша чи погана. Інколи навіть переймає енергетику. Про це також не треба забувати.

– На конюшні зараз скільки коней?

– 13 наших і 8 інших власників.

– Скільки людей вчаться кінному спорту у вашій школі чи просто їздять для здоров’я?

– Є спортивна група: дві дівчинки, які займаються постійно і щодня приходять допомагати купати коней, доглядати за ними і прибрати. Бо робота на конюшні завжди є. Вони займаються безкоштовно. Готуються на змагання. А так, дуже багато людей приходять час від часу. Хтось стабільно ходить раз на тиждень. Хтось приходить, бо їм подарували абонемент чи сертифікат у клуб. Хтось просто приходить спробувати. Але скажу чесно: ті, хто сіли на коня один раз, сядуть на нього ще раз. Бо це дуже хороші емоції і неймовірна енергетика.

– Складно навчитися скакати через бар’єр?

– Риссю ми вчимо їздити одразу, як тільки людина більш-менш вільно себе почуває у сідлі. Далі вчимо їхати галопом. Це швидкість і незвичні відчуття, тому дехто навіть може проходити півроку, але на галоп не перейде, буде собі спокійно скакати риссю. Так само і стрибки через бар’єр. Є люди, яким не треба вчитися і галопом їздити, вони пробують стрибнути через бар’єр навіть на рисі. А є такі, які роками ходять, але не відчують себе доволі вільно, аби стрибнути. Починають із невеликих висот. Це все залежить від людини.

– Для занять кінним спортом є вікові категорії? До якого віку можна сідати на коня?

– Немає. Багато європейських спортсменів мають вік понад 60 років і це не обмежує їх в отриманні нагород на міжнародних, п’ятизіркових змаганнях, на олімпіадах. Вік не має значення, має значення підготовка і бажання.

– У вас є титуловані коні?

– Є. Балет, Барс, Аргон. Маємо кубки за перші місця у всеукраїнських змаганнях. Ще двоє показали дуже хороші результати на змаганнях і їх купили в Австрію. Зараз вони показують дуже хороші результати на міжнародних турнірах.

– Цікаво, а скільки часу треба тренувати коня, аби можна було його везти на високі змагання?

– Залежить від коня та від вікової категорії. У 4 роки ідуть мінімальні висоти – до метра, в 5 – до 125 см, в 6 – до 135 см і в 7 років можна вже виступати на вищих висотах. Залежить ще й від того, як і коли з конем почали працювати. Бувають і в сім років коні незаїжджені. Ось до нас потрапив кінь у 6 років. До цього він не знав, що таке сідло. Але дуже швидко навчився і в кінці року вже виступав на змаганнях доволі успішно. А є коні, які самі собою дуже недовірливі і їх слід вчити дуже поступово. Такі і в десять років не можуть стрибнути вищий бар’єр. Він стрибає метр, а коли ти піднімаєш планку на 10 сантиметрів угору, кінь просто зупиняється. Він дуже відчуває висоту і боїться. У кожного коня свій рівень. І якщо він не тягне вище, не треба рвати коня, його м’язи, психіку. Треба зупинитися і дати можливість робити те, що він може. Загалом для високих змагань найкращий вік – від 8 до 17 років.

– А після17-ти?

– Після 17 це вже старші коні і їх варто віддавати для проїзду дітей і на менші висоти. Це вже професори, їх уже не треба вчити. Вони самі готові вчити наїзника. Такі коні прививають дітям упевненість у собі і допомагають їм виборювати перші нагороди.

– Кінний спорт – це ж дороге задоволення…

– Так. Утримувати кінну школу задоволення не з дешевих. Але раз чи два рази на тиждень проїхатися на коні може собі дозволити людина і з середнім достатком.

Я б рекомендувала займатися кінним спортом. Якщо не стабільно, то хоча б спробувати. Це дуже релаксує. Навіть просто повільно виїхати в ліс на коні, коли тебе хтось веде – неймовірне задоволення. Це найкращий вид активного відпочинку.

…Я ще й досі не вирішила, чи наберуся сміливості займатися кінним спортом. Боягузка, словом. А от те, що прийду до «Майдану мисливського» ще раз, аби відпочити у рекреаційній зоні «Кінний двір» і за кавою чи смачним частуванням поспостерігати і полюбуватися кіньми, то це – неодмінно.

Оксана ЧУРИЛО

Фото автора та з архіву«Майдану мисливського»

«ЛВ» №5-6, 2018р.