26/04/2011
0«Дешевої деревини не буде» – цей вислів голови Державного агентства лісових ресурсів України вже, мабуть, став серед вітчизняних деревообробників крилатим. Вони звинувачують у всьому надмірні обсяги експорту української сировини за кордон і наполягають на його зменшенні. Уже скільки років, а віз, як кажуть, і нині там. У наших же західних сусідів аналогічний прецедент спричинив в інформаційній сфері справжню бурю. Редакція досліджувала ситуацію та робила відповідні порівняння за матеріалами статті польської газети «Kurier Drzewny»
Усе почалося з лютневого випуску цього польського видання, що спеціалізується на техніці, технологіях та новинах у сфері деревообробки. Тоді «Kurier Drzewny» опублікував статтю про обсяги торгівлі сировиною, яку здійснювали «Державні ліси» (аналог нашого Держлісагентства, далі скорочено – «ДЛ») у 2011 році, а поряд з нею – коментар прес-секретаря цієї організації Анни Маліновської. Пані прес-секретар стверджувала, що жодного статистичного обліку з приводу експорту польської сировини за кордон її відомство не здійснює.
З надзвичайно докладними та вичерпними даними з цього приводу Господарська Палата з деревообробної промисловості Польщі (далі скорочено – ГПДПП), однак, змогла ознайомитися у Федеральному статистичному управлінні Німеччини. Звідти можна було довідатися про дуже цікаві речі. За середнім курсом валют у відповідний місяць на підставі звітів про імпорт польської деревини за 2008-2010 р. р. фахівці Палати проаналізували ціни на деревину для німецьких виробників і для польських. З'ясувалося, що німецьким, наприклад, польський сосновий пиловник у 2008-2009 р. р. діставався дешевше, ніж польським: у 2008 році у середньому на 95 злотих (263,15 грн за курсом НБУ на 07.04.2011р.) за 1 м3, у 2009 році – на 69 злотих (191,13 грн за курсом НБУ на 07.04.2011 p.). І лише у 2010 році середні ціни для польських підприємств та німецьких імпортерів зрівнялися. У нас, звісно, на це навряд чи би хтось узагалі звернув увагу, та от польських журналістів така знахідка не на жарт зацікавила, і вони надіслали спеціальний запит до розпорядників сировинно-лісових ресурсів своєї країни. Відповідь отримали від вже знайомої нам Анни Маліновської. Пані прес-секретар охарактеризувала саме намагання Палати прискіпуватися до різниці у цінах неправомірним. «З огляду на чинні правила продажу в «Державних лісах» немає можливості здійснювати докладний облік німецьких фірм», – зазначила Анна Маліновська.
В українських реаліях після такої відповіді з Держлісагентства справа, мабуть, на тому б і скінчилася. У Польщі ж, що входить у ЄС, куди, нагадуємо, так прагне й Україна, нею зацікавився депутат Сейму, нижньої палати польського парламенту Пьотр Цибульський, у минулому і сам працівник «Державних лісів». Посилаючись на дані Федерального статистичного управління Німеччини, він поставив питання про причини таких цінових преференцій для іноземних виробників з парламентської трибуни. Йому відповіли просто: такі джерела невідомі. На це пан Цибульський запропонував провести спеціальне розслідування за участю національних служб безпеки та прокуратури, а відповідальних за продаж польської деревини до з'ясування обставин відсторонити від виконання своїх обов'язків.
Знову ж таки, в українського читача може виникнути характерне запитання: навіщо цей достойний державний муж витрачає свій дорогоцінний час на такі дрібниці, а не займається набагато актуальнішими для сучасної Польщі питаннями? Чому він, наприклад, не вимагає негайного запровадження в РП другої державної мови (ну, хоча б англійської)? Чому не з'ясовує, на чиєму боці була правда під час Другої світової війни? Що ж, свою нездорову цікавість пан Цибульський на сторінках газети «Kurier Drzewny» пояснює так: «Ці люди діють на шкоду польським лісам, позаяк обвинувачують німецьких підприємців у тому, що вони подають неправильні дані інституціям, відповідальним за збір статистичної інформації, або і навмисне занижують ціну придбаної в Польщі деревини, щоб сплачувати нижчі податки?! Власне такі твердження і є неправомірними».
У Господарській Палаті з деревообробної промисловості Польщі серед версій причин того, що така цінова різниця зберігалася протягом двох років, розглядають дві основних. Або справа у тому, що різні види деревини у двох країнах просто по-різному класифікують, або ж німецькі покупці, щоб «збити» рівень цін, закидали своїх польських контрагентів рекламаціями. Відповідно до свого досвіду роботи в «ДЛ», правдоподібність обох версій підтвердив журналістам Пьотр Цибульський. Адже норми KJW (якісно-вимірювальної класифікації), дотримання яких є обов'язковими у Польщі при торгівлі деревиною, на їхніх західних сусідів не поширюються.
Що ж до «рекламаційної» версії, то тут ситуація ще більш пікантна. «У договорах передбачені пункти, – стверджує пан Цибульський, – згідно з якими предметом рекламації із можливістю подальшого повернення товару від клієнта можуть бути не окремі колоди, а лише партії загалом. Проте у такі ігри ніхто не грається, позаяк витрати на зворотне транспортування не виправдані. Просто знижується ціна».
Не все, однак, так однозначно. Газета наводить й інші висновки ГПДПП. Ялиновий пиловник, наприклад, був для німецьких покупців дешевшим, ніж для польських, лише у 2008 році, а після цього став навіть дорожчим. Значних коливань протягом цих років зазнали і обсяги торгівлі ялиною між двома країнами. Тож, роблять висновок у газеті, треба враховувати і кон'юнктуру світового ринку, і тенденції світової моди, що, очевидно, впливали на готовність німецьких імпортерів платити за товар більшу чи меншу ціну. Тут, знову ж таки, необхідна ревізія даних «Державних лісів», для широкої громадськості наразі закритих.
Ще один факт, який випливає з аналізу даних Федерального управління статистики Німеччини і на який звертають особливу увагу польські журналісти, – це невпинне зростання обсягів закупівель німцями польської деревини. Від 106 тис. м3 в 2008 році вони зросли на 510% у 2009 році та на 1040% у 2010 році. З цим важко узгодити дані «Державних лісів», які свідчать про те, що у 2010 році вони продали іноземним резидентам лише 3% усього обсягу деревини. У «ДЛ» пояснюють: «У нас немає жодних повноважень, щоб заборонити своїм клієнтам (чи то польським, чи то закордонним) продавати сировину за кордон. Придбавши товар, клієнт має право зробити з ним що завгодно, позаяк цей товар є його приватною власністю».
Уся ця ситуація до болю знайома вітчизняному деревообробнику, чи не так? Вона не змінюється, ба, навіть погіршується вже роками. Інакше – у наших західних сусідів! У Господарській Палаті з дерево-обробної промисловості Польщі ставлять питання про запровадження обмежень на експорт польської деревини. Керівник канцелярії Палати Богдан Чемко мотивує: «… Німцям широко відкриті двері у Польщу, щоб за рахунок закупівель там задовольняти свою потребу, і вони повною мірою цю можливість використовують.
Звісно, жодного зворотно-го впливу на них самих це не має, адже подібна відкритість не характерна для німецьких власників лісів і таких аукціонів вони не влаштовують. Це, отож, чудовий, вартий десятків мільйонів євро, подарунок польських «Державних лісів» німецьким деревообробним підприємствам – та й енергетичним також. Мабуть, крім усього іншого, це допоможе їм збільшити в Польщі обсяг продажів своїх виробів, виготовлених з польської сировини».
Питання запровадження обмежень щодо експорту вітчизняної деревини за кордон актуальне і для українських деревообробників, які вже не один рік потерпають від сировинної дорожнечі, що ставить їх у надзвичайно невигідне становище порівняно з іноземними конкурентами. Тим більше, що у випадку України вжити таких заходів буде досить просто. Адже наша країна, на відміну від РП та ФРН, не є членом Європейського Союзу – організації, для якої характерним є над-звичайно високий ступінь економічної інтеграції. Хоча, на думку депутата Сейму Пьотра Цибульського, навіть це не є підставою відмовитися від запровадження подібних обмежень. Пан депутат, отож, дійшов висновку, що зовсім не це є справжньою причиною бездіяльності його держави в цьому питанні. Його думка, поза всяким сумнівом, буде цікавою і вітчизняному читачеві:
«Де написано, що в ЄС діє вільний ринок деревини? Ринок вільний, так, але це ж не означає, що у нас спільною є і лісова політика. Продаж деревини за кордон вигідний «Державним лісам», позаяк він спрацьовує як пострах на польських підприємців. «ДЛ» завищують ціни і не дають вибору польським підприємцям, бо врешті-решт знайдуть собі покупців на польську деревину за кордоном».
«Хто, нарешті, відкриє сейфи?» – замислюються з приводу документації «Державних лісів», яку вони приховують, прикриваючись комерційною таємницею, польські журналісти наприкінці статті. Адже верифікація цих даних зі звітами Федерального статистичного управління ФРН – чи не єдиний шлях, щоб розставити всі крапки над «і» та встановити істину. Тож: «Чи є у Польщі чиновник, котрий має повноваження підняти завісу таємничості над «ДЛ»?
Хороше питання, еге ж?.. А як у нас?
РГ «Деревообробник»
за матеріалами газети
«Kurier Drzewny»
