Калина з пробірки

Тема статьи косвенно затрагивает один из вопросов, вынесенных на следующую коллегию Гослесагентства. М.П.

ЧЕКАЮ свого давнього знайомого інженера-лісівника Пилипенка. Анатолій Миколайович, вибачившись, забіг на хвилинку в аналітичну лабораторію.

— А ви тим часом помилуйтеся весняною казкою. Он вона, за вікном.

І справді, за шибками його кабінету під сліпучим сонцем твориться дивина пробудження природи, від якої любо і мило очам, відрадно серцю.

— Краса, правда? А починається вона в нас, у лабораторії, з колбочок та пробірок. Даємо життя ясенам, берізкам, кучерявим модринам, червоній калині.

Анатолій Пилипенко, лаборанти Валентина Швороб, Люба Ярошук та Світлана Цуманець захоплено розповідають і показують, як і де народжуються корабельні сосни, що вишумовують гінкими кронами, задумливі дуби-дідугани, займища грайливих берізок, черени ялинок-балерин. З утіхою і радістю дбає цей невеличкий колектив Клеванської державної зональної лісонасіннєвої інспекції, аби в зеленому розмаї чепурилася земля.

У наш вік, коли жінка чекає дитину, новітня апаратура абсолютно точно скаже, хто з’явиться на світ — дівчинка чи хлопчик. Щось подібне, але в обов’язковому порядку, відбувається в галузі лісовідновлення: ті гаї та діброви, які приходять на зміну зрілим і віджилим масивам, беруть початок аж ніяк не зі «сліпого насіння». Бо, виявляється, є служба, яка вміє, і робить це успішно, заглянути всередину жолудя, кісточки, зернятка горіха — насіння всіх лісоутворюючих порід. Ця служба абсолютно точно визначає ступінь не тільки їх репродуктивності, а й ураження, що не виключено, паразитарними грибами.

У лабораторії — ціла гірка полотняних мішечків. Один із них лежить на робочому столі Валентини Швороб. Він — із Любешівського лісового господарства сусідньої Волині. Це насіння яблуні лісової, пояснює лаборант. Спочатку треба перевірити зернятка на чистоту, тобто відділити здорове насіння від сміття і пошкодженого — битого і поїженого. За ГОСТом його чистота повинна бути не нижчою дев’яноста трьох відсотків. Якщо ж вона не дотягує до такого показника, тоді в карточку аналізу насіння записуються, окрім чистоти й сорту, також рекомендації щодо неодмінної дочистки його в господарстві.

В інших мішечках міститься насіння глоду, калини, барбарису, липи, туї, граба, дуба черешчатого — цілий лісовий скарб. Але скільки з тим скарбом клопоту, роботи! Щоб визначити клас насіння, ступінь його життєздатності, треба вдатися до однієї з трьох операцій. Такій процедурі підлягають і вже згадувана яблуня дика, і слива, аронія, горобина, барбарис, груша. Їхні відібрані здорові зернятка фарбують відповідним розчином, і через дві години можна легко вирахувати, який відсоток зафарбувався (недоброякісне насіння), а який залишився незмінним — годиться для вирощування.

Коли ж ідеться про поширені в поліському регіоні сосну, ялину та вільху, то їхнє насіння пророщується впродовж кількох днів, відтак визначається його клас. Одночасно з допомогою електронного мікроскопа з’ясовується ступінь ураження насіння грибами.

Є й інші способи діагностування придатності насіння. Крупніше, як, наприклад, з дуба, калини, ясена, перед обробкою барвником «оперують» — розтинають пінцетом навпіл. А є й таке, що взагалі не реагує ні на які розчини. В такому разі його відправляють в апаратну, де створено відповідний рівень вологи, світла і тепла.

На столиках-ваннах із водою під прозорими ковпачками, дно яких вистелене м’якою тканиною, висіяно насіння вільхи, ялини, обліпихи. У кружечки по ґнотах, точнісінько, як у лампах, з ванночок сочиться волога. Лаборант піднімає один за другим ковпачки. Під багатьма деякі насінини вже викинули паростки. Вираховується їх кількість у загальному «полі» зі ста або чотирьохсот насінин. Таким чином визначається клас партії. До речі, до посіву у шкілках та розсадниках дозволяється лише перший та другий.

У лісопатологічній лабораторії вирощують мікроби. Для чого? Їх же навколо — сила-силенна, і в насінні дерев та чагарників безліч. Друзі вони, вороги чи нейтрали — ні рукою, ні оком, ні під мікроскопом цього не визначиш. А не знаєш їхньої породи, особливо прогресивних якостей, дивися, мікроби прокинуться, коли береза, явір, калина чи ясен наберуть сили в рості — і тоді вже не зарадиш біді-хворобі: зачахнуть пагони, струхлявіє стовбур. Тому заздалегідь проростання мікробів провокується, щоб, як мовиться, з’ясувати, хто є хто, на добро чи зло він здатний.

Хазяйську турботу виявляє колектив зональної інспекції щодо створення фонду висококондиційного насіння. Найправильніший шлях до цього — збір посівного матеріалу з так званих плюсових дерев, які, до речі, охороняються законом. Крім того, в масивах рівненських та волинських лісів закладено кількасот гектарів прищеплених плантацій. Агротехніка робіт при вирощуванні цих дерев, їх висока якість іде на користь, щоб вони давали відмінне насіння для майбутніх здорових гаїв та дібров.

Інспекція обслуговує тридцять чотири лісгоспи Волинської та Рівненської областей, Шацький національний природний парк і Рівненський природний заповідник. Важливо, що лісонасіннєва служба розширює свої повноваження. З первинного статусу станції вона перейшла у вищий клас — інспекцію, яка після вдосконалення нормативно-правової бази буде вправі навіть накладати штрафи за порушення вимог ведення насінництва та розсадництва. Адже завдання таке, щоб перевести лісонасінну справу на суто сортову основу. Чому? Бо кілограм насіння сосни — основної лісоутворюючої породи, скажімо, в нас коштує шістсот доларів, тоді як у сусідній Польщі, де це насіння — сортове, більше тисячі. От усі свої сумління та старання колектив зональної насіннєвої інспекції й спрямовує на те, щоб постачати лісові господарства високоякісним посівним матеріалом для здорових гаїв та дібров, у яких, як у живому намисті, чепуряться села Полісся.