Де заготовляють березовий сік

В урочище Новини прилетіли солов’ї, їхній спів розноситься лісом. Прийшли і заготівельники цілющого напою, пилкою «Урал» просвердлили у березах отвори, припасували бляшані цівки, розставили скляні трилітрові банки.

— БЕРЕЗОВИЙ сік помічний від багатьох хвороб, — каже інженер ДП «Ківерцівське ЛГ» Тетяна Неводнічик, — тож його популярність із року в рік зростає. Якщо раніше ми переробляли майже весь сік-сирець у консервному цеху, то тепер його купують просто з-під білокорих красунь.

Ось уже п’ятий рік поспіль тут працює бригада із села Бодячів Ківерцівського району, яку очолює Олег Глова.

— Цієї весни розпочали збір соку наприкінці березня, — каже Олег В’ячеславович. — Це дещо пізніше, ніж торік, але досі йде високоякісний смачний сік.

За день бригада заготовляє до трьох тонн соку-сирцю, це по 70 п’ятнадцятилітрових відер на кожного. Підсочено близько тисячі беріз.

— Площа цього лісового урочища — понад 8 гектарів, — розповідає лісничий Сокиричівського лісництва Леонід Чубай. — Частину гаю вже відведено під рубки, на його місці з’являться саджанці сосни і дуба. Така доля чекає на всі дерева, адже цим березам вже далеко за п’ятдесят. П’ять років збираємо із них сік. Мине кілька років, і, згідно з нормами лісового порядкування, на їх місці має з’явитися молодий лісок.

Виїхала в ліс і бригада заготівельників соку Скулинського лісництва ДП «Ковельське лісове господарство». В ній працюють тільки чоловіки, бо робота не з легких. Березовий сік стікає з дерев у спеціальні поліетиленові мішки. Потім робітники переливають його з мішків у відра, які випорожнюють у двохсотлітрові бочки, встановлені на возі.

— У 2009 році ми переробили 700 тонн березового соку-сирцю, випустили 1,6 мільйона умовних банок консервів на суму 1,6 мільйона гривень, — інформує головний лісничий Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Шеремета. — 2010-го заготівлю збільшили до 1100 тонн. Стільки ж передбачено заготовити і цього року. Тобто інтерес до соку повертається. Зараз у системі управління лісового та мисливського господарства переробкою соку займаються шість консервних цехів. Вони виготовляють «Сік березовий з цукром» і купажовані соки з настоями: шипшини — «Бадьорість», звіробою — «Свіжість», квітів липи — «Літо», сушених фруктів — «Поділля», сік березовий із лимоном, березово-яблучний, березово-чорноплідногоробиновий та інші.

Ми завітали до консервного цеху ДП «Ківерцівське ЛГ». Тут сік перевіряється на цукристість (високоякісним вважається той, у якому вміст сухих речовин сягає 0,9 %). Потім він проходить складний процес очищення. Спершу — від механічних домішок, потім фільтрується через спеціальні фільтри, набуваючи блідо-жовтуватого кольору і кисло-солодкого смаку, потім потрапляє в наповнювач і аж тоді потрапляє на варіння. Тут змішується з цукром і лимонною кислотою, доводиться до кипіння. Технолог на рефрактрометрі перевіряє сік на вміст сухих речовин. І лише після цього з варильних котлів гарячий сік потрапляє на конвеєр.

Чистими банками цех забезпечують Неля Гончар та Марія Мороз.

— Перемиваємо за зміну кілька тисяч трилітрових банок, — розповідають дівчата. — Ємності, які отримуємо зі склозаводу, споліскуємо в теплій воді, ті ж, які повертаються до нас із комбінату шкільного та студентського харчування, миємо у трьох ваннах.

— Раніше ми працювали у три зміни, — розповідає майстер цеху, яка розпочинала тут свій трудовий шлях 1978 року лаборантом, Галина Петрівна Кочура. — За зміну виробляли 21 тонну цілющого напою. Якби увесь сік, що його переробили за ці роки, зібрати в одному місці, вийшло б справжнє озеречко. Тепер темпи нижчі, та за потреби за зміну могли б закупорити до 5 тисяч трилітрових банок. Це 15 тонн.

Галина Петрівна показує цех, знайомить з робітницями.

— Ось варниця Галина Павлівна Власюк, — представляє. — Працює тут більше двадцяти років. Все знає достеменно. Один із найдосвідченіших фахівців і наша закупорювачка Надія Петрівна Герасим’юк, вона в колективі — сімнадцять років.

Конвеєр вимагає неабиякої вправності і від стерилізаторів Людмили Катеринюк, Галини Єрьоменко, інших працівниць. Закритий сік складають у величезні металеві корзини по 80 банок у кожну. Людмила Петрівна Катеринюк з допомогою механічного підйомника завантажує їх в автоклави. Там сік стерилізується: впродовж 20 хвилин прогрівається до температури 100 градусів, за 15 хвилин охолоджується до 70 градусів, а вже звідти потрапляє на склад готової продукції і до споживача — в Канаду, Польщу, в луцькі супермаркети.

Начальник консервного цеху Валентина Василівна Романюк демонструє асортимент готової продукції. Він доволі широкий і може задовольнити будь-якого споживача. У цеху ДП «Ківерцівське ЛГ» свого часу консервували томати, огірки, опеньки, маслюки, лисички, білі гриби, виготовляли сік чорничний і березовий, різноманітні компоти, варення, джеми, а ще переробляли чорницю, журавлину, горобину, робили цілющі чаї із трав — всього близько п’ятдесяти найменувань. Нас почастували березовим соком із сухофруктами. Напій дуже припав до смаку.

— Це екологічно чистий натуральний продукт, — наголосила Валентина Василівна. — Має цілющу силу. У світі такі продукти тепер особливо цінуються.

Колектив цеху налаштований оптимістично, хоч переробна галузь у цілому і, зокрема, їхнє підприємство зазнає серйозних труднощів. Та працівниці переконані, що живі натуральні соки, які тут роблять, нічим не заміниш, отож рано чи пізно і консервні цехи запрацюють на повну потужність.

Директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Олександр Павлович Рибчинський слушно вважає, що березовий сік має бути в усіх волинських лікарнях, закладах дитячого харчування, продаватися в аптеках і, звичайно ж, у супермаркетах. Відносно недорогий напій здатен робити чудеса. Потрібно прихильніше ставитись до вітчизняних виробників такого екологічно чистого продукту. Але в усій Україні щовесни заготовляється лише 35 тисяч тонн цього цілющого напою, зокрема одна тисяча сто тонн — на Волині.