10/04/2011
0Лесных новостей в весеннее время очень много, поэтому нам все чаще приходится их группировать. М.П.
ВОГОНЬ НИЩИТЬ ВСЕ ЖИВЕ
Двоє друзів – майстер лісу Звірівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» Ігор Миколайчук та десятикласник заочної Романівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олексій Пархомчук – того дня прочищали ліс. Під вечір поверталися на фурі у село Звірів й побачили стіну вогню, що йшла на придорожні ялинки й тополі. Горіло поле, яке давно не оброблялося. Не роздумуючи, стали на оборону зелених красунь. І якраз вчасно, бо вогняні язики вже лизали низинне гілля деяких ялинок
Сергій ЦЮРИЦЬ, прес-служба обласного управління лісового та мисливського господарства
На місце події виїхав директор ДП «Ківерцівське ЛГ» Олександр Рибчинський. Там поряд із лісівниками вже було кілька старшокласників, які на власні очі побачили, якої шкоди може завдати вогняна стихія, і, взявши гілки, кинулися на поміч лісовій охороні.
Тим часом лісничий Звірівського лісництва Олександр Косянчук оголосив лісову тривогу, і на підмогу стали підтягуватися інші лісівники – майстри лісу Василь Ратушняк, Василь Голяр, колишній лісівник Петро Оцюсь. Вогняну стихію приборкували діти лісівників – школярі Котівської дев'ятирічки Юля Голяр, Юрій і Марійка Дяки. Їм прикро за дорослих. Адже цей підпал – справа не дитячих рук.
– Це ж о цій порі виводяться зайчатка, – бідкалась Юля Голяр. – Вони ж можуть загинути. На попелищі побачили козулю, на щастя, живу й неушкоджену. А ось равлики попеклися. Дивом уціліли квіти мати-й-мачухи. Про щось дзвеніли у високості жайворонки – отож, птаству тут теж перепало. Подумалось, як не просто природі виживати поряд із людиною.
Вже пізнього вечора їхали до Луцька. Вздовж обох боків траси було видно вогняні смуги. І це попри те, що відповідальність за таку ситуацію лежить не тільки на селянах, а, перш за все, на керівниках органів місцевого самоврядування – сільських головах.
А наступного дня в обласному управлінні лісового та мисливського господарства не переставали лунати тривожні дзвінки з місць, де так само на полях розгулював вогонь, з-під Богушівки, Білостока, Антонівки. Туди мчали пожежні автомашини. Вогнеборці доповідали: «Пожежу погасили». Але вже наступної миті йшли тривожні повідомлення про ще небезпечніші ділянки вогню. Люди, схаменіться! Не накликайте на свої села біди.
Волинь, №1220 СУБОТА, 09 КВІТНЯ 2011р.
http://volyn.com.ua/index.php?rub=33&article=1&arch=1220
Бери приклад! Учні та журналісти на Волині працюють спільно
Розсадник ДП «Цуманське лісове господарст во» за сприяння начальника облуправління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника надав саджанці дерев і кущів, а представники «Волинської газети», адміністрації Луцької школи-гімназії №1 та учнівського колективу 8 квітня в рамках загальнонаціональної акції «Майбутнє лісу – в твоїх руках!» та екодня, зокрема, здійснили чергову благородну справу: збагатили довкілля новими зеленими насадженнями.
…У школі-гімназії виросло багато поколінь вихованців, які своєю працею на славу України зробили навчальний заклад відомим далеко за межами рідної Волині. Згуртований колектив педагогів на чолі з директором Андрієм Кицею продовжує дбати не тільки про покращення рівня знань та вдосконалення навчально-виховного процесу, але й про благоустрій прилеглої території. І хоча цій школі, як повітря, потрібна земля для спорудження власного спортмайданчика, нового навчального корпусу та актового залу (проблема не вирішується роками!), на існуючих «сотках» повним ходом закипіли роботи з благоустрою. Тож молоденькі берізки та декоративні кущі, дбайливо висаджені руками педагогів, учнів та журналістів, стануть ще одним позитивним штрихом до загальної картини функціонування навчального закладу не тільки в цілісній системі луцької освіти, але й у контексті життєдіяльності обласного центру Волині.
А щодо редакції «Волинської газети», то колектив під керівництвом Володимира Данилюка завжди багатий на добрі справи, цікаві ідеї та підтримку благородного. Редакція неодноразово брала участь у посадці лісу, на сторінках тижневика «Волинська газета» постійно піднімається лісівнича тематика.
Прес-служба Волинського ОУЛМГ, 09.04.2011
На фото: разом із старшокласниками трудиться заступник
директора ЗОШ №1 Петро Махновець; головний редактор «Волинської газети» Володимир
Данилюк та заступник головного редактора Оксана Чурило висаджують декоративні кущі;
біля школи – справжній березовий гай, технічний редактор Юрій Яковюк та коректор «Волинської
газети» Наталія Главнічек дають нове життя берізкам.
http://voulg.org.ua/news/09.04.11(2).php
Призначення. У Камені-Каширському лісгоспі новий директор
Новим директором ДП «Камінь-Каширське ЛГ» призначено Анатолія Ткачука. Ткачук Анатолій Миколайович народився 17 жовтня 1965 р. у с. Яловацьк Камінь-Каширського району Волинської області. Після закінчення Шацького лісового технікуму, працював єгерем, старшим майстром Рихтянського лісництва Дніпровсько–Тетерівського господарства. З 1984 по 1986 рр. служив в рядах радянської армії.
У 1987 р. Анатолій Ткачук став помічником лісничого Пнівшенського лісництва Камінь-Каширського лісгоспу, працював на посадах помічника лісничого Біло-Озерського лісництва, старшого майстра Клітицького лісництва. З 04.12.1995 по 18.04 2001 рр. – лісничий Стовбихівського лісництва. З 2001 по 2003рр. працював інженером із переробки та економістом із реалізації у Камінь-Каширському лісгоспі. У 2003-му був переведений лісничим Видержського лісництва. У 2008-му Анатолію Миколайовичу присвоєно звання «Лісничий 3 класу».
01.04.2011р. Анатолія Ткачука призначено директором ДП «Камінь-Каширське ЛГ».
Прес-служба Волинського ОУЛМГ, 08.04.2011
http://voulg.org.ua/news/08.04.11(2).php
Свято птахів на Волині
На Благовіщення у Волинському обласному еколого-натуралістичного центру відбулося свято зустрічі птахів.
Керівник гуртків центру Наталя Петрівна Будапроста познайомила учнів Луцьких ЗОШ №15 і №30 з птахами, які мешкають в Україні, розповіла багато цікавих історій про їх характер і повадки. Школярі читали вірші, відгадували загадки, розповідали легенди про пернатих. Про роль крилатих друзів у житті лісів розповів працівник Інформаційно-екологічного центру Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Цюриць. Методист відділу зоології ВОЕНЦ Ліна Федорівна Шолом повідомила, що до їх «Пташиного гаю» вже прилетіли припутні, горлиці кільчасті і навіть найменша в Україні пташина корольок.
Від Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та обласного еколого-натуралістичного центру за збереження орнітофауни рідного краю та з нагоди Міжнародного року лісів отримали грамоти: методист ВОЕНЦ Наталя Будапрост, вчитель біології Луцької ЗОШ №15 Лілія Миронова та учні 5-А класу цієї ж школи Марія Онищук, Анна Гірча, Ірина Лющук, Ірина Скобленко, Катерина Сітовська, Тетяна Васянович.
А ще природолюби оглянули виставку картин відомого волинського художника Петра Собка, присвячену Міжнародному року лісів. Сфотографувалися на згадку у «пташиному гаю».
Прес-служба Волинського ОУЛМГ , 08.04.2011
На фото Сергія Цюриця:
ведуча свята Наталя Будапроста;
хатинки для птахів;
огляд виставки Петра Собка;
у «Пташиному гаю».
http://voulg.org.ua/news/08.04.11.php
Вареники… на березовому соку
Волынская газета, Схід 7.04.2011
Тільки припекло сонечко, почався рух березового соку. Багато знань наших поліщуків стосуються використання цього цілющого напою. Деякі просто вражають своєю неповторністю. Дізнаючись про таке, ми щоразу дивуємося винахідливості та розуму волинян.
Нині – у розпалі збирання березового соку. Міські мешканці асоціюють цей смачний напій насамперед із різновидом питва, звичайно, знаючи про його властивості, відтак намагаються придбати і зміцнити здоров’я. Але ми ніколи навіть не чули про те, що на березовому соку можна варити суп, борщ, замішувати млинці, вареники… А от у поліщуків – це повсякденні страви. Бо ж із початком березотоку вони буквально набираються сил від життєдайної рідини.
– Ми скрізь використовуємо сік берези, – сміється мешканка Бодячева Любов Глова, яка зараз працює на заготівлі у ДП «Ківерцівське ЛГ». – І картоплю варимо, і суп, і борщ пробували. Смак якийсь інтересний виходить. Цікавіший, ніж на воді. А закривати на зиму просто: шматочок лимончика, апельсинчика, трохи цукру додаємо, лимонної кислоти (то вже на смак) і заварюємо.
А найшвидше: на 10 літрів соку перепалити на сковорідці півлітра ячменю, аби він мав темний колір. Перев’язати марлічкою й опустити в сік. Через дві неділі можна пити, добавляючи цукор. До того його сипати не можна, бо забродить. На кислому соку роблять окрошку. А ще – шашлики заквашуємо. Щоб пити не консервуючи: у банку – три-чотири родзинки, лимон і столову ложку цукру. Але хай не стоїть, а лежить у холодному. Прекрасний смак виходить. Сирець можна зберігати дні три-чотири. А квас – довго. Ще картоплі копають, а він добрий. Тільки плівку не треба знімати, то він не так вкисатиме.
Жінка розповідає, що в лісі – вже тиждень. Має велике господарство, то працює здебільшого вдома. А поки не почалися весняно-польові роботи – підробляє.
– Завтра діти прийдуть – і по лісі побігають, і мені поможуть, – посміхається, напуваючи коника, Любов Глова.
…Березовий сік – непростий за складом, має цілющі властивості. Він виводить з організму шлаки, в тому числі – солі. Фармакологічні властивості напою – в його здатності розчиняти сечові камінці, в основному фосфорного і карбонатного походження. Вважають, що сік оздоровлює кров, активізує обмін речовин, зміцнює нервову систему, є сечогінним засобом. Народна медицина рекомендує пити цей цілющий напій при захворюваннях суглобів, трофічних язвах, фурункульозах, вуграх, екземах тощо.
Минулого року саме волинський березовий сік виборов першість у народній експертній передачі «Знак якості». Волинські лісівники й не сумнівалися, бо знають: тут збережено стародавні традиції. Продукція – екологічно чиста, виготовлена без будь-яких синтетичних ароматизаторів, підсолоджувачів, стабілізаторів, консервантів та інших добавок. На Волині виробляють понад 30 різновидів березового соку, додаючи шипшину, звіробій, липу, настоянку із сушених груш, лимон. Є березово-яблучний, березово-чорноплідногоробиновий, із настоєм шипшини та натуральним медом, квітами ромашки, на м`яті та інші. Є й такий, де замість цукру додають природний замінник – стевію, що досить добре для тих, хто страждає на цукровий діабет.
Березовий сік під торговою маркою «Волиньліс» відомий не тільки в Україні, але й за її межами – Польщі, Чехії, Ізраїлі, Канаді, країнах СНД. У Польщі він, окрім магазинів, продається також і в аптечній мережі.
– Одна береза дає близько 200 літрів соку, – зауважує інженер лісових культур ДП „Ківерцівське ЛГ” Тетяна Неводнічек. – Але не кожне дерево можна підсочувати, та й треба вміти це робити. Інакше можна пошкодити березу – і вона загине.
Оксана ЧУРИЛО.
