З думкою про волинські ліси.

Начальник обласного управління лісового і мисливського господарства, депутат обласної ради від Народної партії Богдан Колісник звик святкувати День народження у родинному колі. А найкращим дарунком вважає привітання онуків, яких він любить понад усе. Тож сьогодні, у цей святковий для Богдана Івановича день, є привід для розмови про волинський ліс і людей, які там працюють.

– Головне, щоб усі були здорові. І рідні, і близькі. Та й мені здоров”я не завадить, бо треба ще багато зробити для волинського лісу, – з таких щирих побажань розпочалася наша розмова із Богданом Колісником.. – Сьогодні головне наше завдання збільшити продуктивність лісів. Цього року плануємо створити 500 гектарів нових лісів і 1600 га – на лісовідновлення. Є посадковий матеріал для закладки дубових насаджень. Будуть і соснові посадки. Вводимо також модрину, яка швидко росте, черешня. клен, берест – ті породи дерев, які добре розвиваються на Волині.
– Лісове господарство – це не лише відновлення насаджень, а й промислове виробництво? Скільки у нашому краї працює лісопереробних підприємств? Куди експортується волинська деревина?
– Виростити ліс – це лише півсправи. Ще потрібно ефективно його використати. Я прихильник того, щоб уся наша деревина перероблялась в Україні. На жаль, на Волині немає великих деревообробних заводів, за винятком Нововолинська. Там переробляють низькосортну деревину. А от для переробки цінної деревини поки що технологій не маємо. Але ми працюємо, шукаємо інвесторів, щоб і у нас, на Волині, був сучасний деревообробний завод. Зараз державне підприємство переробляє 180 тисяч кубів деревин. Але цього замало. На Волині вже є комплекси із переробки відходів деревини, дров. Вже не побачиш стільки тирсовини, як колись. Є невеличкий фанерний завод у Ратно. Мене у Києві критикували за те, що недорубів є понад 360 тисяч кубів. Тобто, ліс, який потрібно рубати, ми не чіпаємо.
– Згідно із чинним законодавством ліси у нас – державні. Кожен може використовувати їх для збирання грибів, ягід. Зрештою, це хороше місце для відпочинку. Проте, у декого з лісівників є думка зробити платними рекреаційні зони, розташовані у наших лісах. Чи підтримуєте Ви цю ідею?
– У нас, лісівників, лише одна думка, – як заставити наших людей прибирати за собою. Лісівники витрачають великі гроші на прибирання лісів. За збирання грибів, ягід ми грошей не беремо. Зараз органи місцевого самоврядування – сільські ради – мають від цього хороші надходження Ми порахували, що цього року лише від збору дарів лісу селяни матимуть до 3 мільйонів гривень. 6 мільйонів залишається в області. Є така думка – частину цих коштів спрямувати у відновлення лісових багатств.
– Чи забезпечені Ви кадрами? Чи хочуть молоді люди працювати лісівниками, єгерями?
– Ми ніколи не забуваємо, що у лісі повинні працювати справжні професіонали, люди віддані своїй справі. Ми їх підбираємо, вчимо. Направляємо у Шацький лісовий коледж , у вищі навчальні заклади Львова і Києва. Середня зарплата у нашій службі 2300 гривень. Я розумію, що з такою платнею важко розраховувати на комфортне життя. Але ми будуємо житло для молодих спеціалістів. Саме на людей молодих ми найбільше звертаємо увагу. Вони постійно у нашому полі зору.